АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Лісозаготівля та лісопильне виробництво

Читайте также:
  1. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
  2. В) відношення затрат ресурсів на виробництво певної кількості про-
  3. В) грошові витрати на виробництво та реалізацію сільськогосподар-
  4. Виробництво мінеральних добрив в Україні (2006 р.)
  5. Виробництво м’яса, молока, м’ясо-молочних продуктів
  6. Виробництво основних видів хімічної продукції
  7. Виробництво скла та скловиробів
  8. Виробництво столових та мінеральних вод
  9. Виробництво та виробнича функція
  10. Виробництво хлібобулочних виробів
  11. Виробництво цукру
  12. Виробництво цукру

Лісозаготівля – це сукупність виробничих операцій, які здійсню­ють на ділянках, призначених під вирубку.

Кожен лісозаготівельний пункт поділяють на кілька ділянок – лісосік. Такі ділянки лісового масиву виділяють під порубку там, де пе­реважна кількість дерев вже досягла оптимальних розмірів. Кожна ділянка займає площу близько 7 – 25 га.

Лісозаготівельні роботи складаються з кількох процесів: підготовка лісосіки, розбивання на ділянки для вирубки, прокладання трелюваль­них шляхів, вирубка лісу, розпилювання деревини на круглий сортамент і вивезення її в місця заготівель до проміжних або кінцевих пунктів.

Підготовляють лісосіки до розробки спеціальні, підготовчо-монтажні бригади, до обов'язків яких входять: розчищення площі під верхній склад, обладнання відвантажувального майданчика і стоянки для тракторів, побудова складів під пальне та мастила, монтаж елект­роосвітлювальної і телефонної мереж, прорубування трелювальних шляхів.

Рубання лісу може проводитись у будь-яку пору року. Воно склада­ється з таких операцій:

• відпилювання або відрубування стовбура від кореня;

• обрубування верхівки і очищення стовбура від сучків (так званих хлистів).

Рубають ліс ручним і механічним способами. Механізацію рубання лісу здійснюють за допомогою ручних бензомоторних і електричних пилок. Для обрубування гілок і сучків застосовують дискові і ланцюго­ві ручні електричні пилки, стаціонарні гілкорізи і механічні гілкоруби.

Транспортують лісові матеріали з ділянок лісосіки до верхнього скла­ду і вантажного майданчика трелювальними тракторами, а в болотис­тих місцях – трелювальними лебідками. На верхньому складі стовбу­ри розпилюють на частини – колоди, сортують їх за довжиною та товщиною і перевалюють на транспортні засоби для вивезення на нижній склад.

На нижній склад лісоматеріали транспортують по магістральній до­розі – ґрунтовій, льодовій або лежневій – тракторами і автолісовоза­ми, а по вузькоколійних залізницях – мотовозами. Нижні склади бу­дують у пунктах, де лісовозні дороги прилягають до сплавної ріки або залізниці. На нижніх складах створюють цехи деревообробки, лісопи­ляння, заготівлі шпал та ін.

На складах матеріали розвантажують, сортують, укладають у шта­белі і вантажать на залізничний транспорт за допомогою ланцюгових або стрічкових транспортерів, лебідок, автокрана.

Сплавляння лісу набагато дешевше, ніж перевезення його залізничним або водним транспортом.

Круглий лісоматеріал, що надходить з лісозаготівельної промисло­вості, на лісопильних заводах розпилюють на бруси, дошки, шпали та ін. Лісопильні заводи мають склад сировини, лісопильний цех, склад пиломатеріалів і допоміжні цехи. Деякі лісопильні заводи мають лісосушарні і деревообробні цехи; поряд з пиломатеріалом вони випуска­ють різні готові вироби: комплекти дерев'яних вузлів, деталі будинків, готову дерев'яну тару, пристрої для текстильних виробництв, взуттєві колодки, меблі та ін.

Основна продукція лісопильного заводу – товарний матеріал, який випилюють з круглого матеріалу на спеціальних лісопильних ра­мах.

Лісопильна рама – це машина, яка складається з кількох прямих пиляльних полотен, що встановлені в одній рамі і здійснюють поступально-зворотний рух у вертикальній площині. Відходи лісопи­ляння (до 25 % за об'ємом) переробляють на планки, дощечки, дерев­но-волокнисті плити; а також на деревний спирт.

Усі лісоматеріали класифікують за породою деревини, розмірами і характером обробки. Для надання пиломатеріалам потрібної форми, а також для виготовлення з них різних деталей застосовують спеціальні верстати.

Розпилюють деревину на круглопиляльних, стрічкових і лобзикових верстатах. У круглопиляльних верстатах різальним інструментом є дискова пилка. Ці верстати дають змогу розпилювати матеріал у попе­речному і поздовжньому напрямках з великою швидкістю різання – до 60 м/сек і більше.

Стрічкові верстати застосовують для поздовжнього, поперечного і криволінійного розпилювання матеріалу зі швидкістю різання до 20 – 30 м/сек. Різальним інструментом у них є нескінченне стрічкове пи­ляльне полотно. Для випилювання матеріалу складних кривих кон­турів застосовують лобзикові верстати. У таких верстатах різальним інструментом є закріплена в затискачах тонка вузька пилка, яка може рухатись зворотно-поступально.

Для вирівнювання поверхні матеріалу або доведення товщини пи­ломатеріалу до потрібних розмірів застосовують стругальні верстати.

Для фасонної обробки матеріалів прямолінійних або криволінійних контурів і виготовлення різних профілів, пазів, гребенів, шипів та ін. застосовують фрезерні верстати.

Для обробки дета­лей особливо складної форми застосовують спеціальні копіювальні верстати. Деталі, що мають форму тіл обертання, обробляють на токар­них і токарно-копіювальних верстатах.

Механічну обробку деревини здійснюють на лісопильних підпри­ємствах, деревообробних заводах, будівельних майданчиках і в дерево­обробних цехах різних машинобудівних заводів.

Продукт лісопильного виробництва – лісоматеріали, які мають одну форму і оброблені однаковим способом, називають сортаментом. Кожен сортамент поділяють на розміри, що мають свої назви, а кож­ний розмір за якістю поділяють на сорти.

За формоюі розмірами поперечного перерізу пиломатеріали діляться на види, що мають різноманітні назви.

Пластина – це половина розпиляної вздовж по осі колоди. Четвер­тина – половина розпиляної вздовж по осі пластини.

Двокантнийбрус – пиломатеріал з двома паралельними площина­ми однакової ширини, відстань між якими 100 мм і більше. Площини бруса називаються постелями. Двокантний брус з різною шириною постелей називають шпалою.

Трикантний брус – це пиломатеріал з трьома площинами, що йдуть вздовж осі колоди, дві з яких паралельні між собою; відстань між ними 100 мм і більше; третя площина перпендикулярна першим двом, від­стань від неї до осі колоди більше 100 мм.

Чотирикантний брус — пиломатеріал з чотирма площинами, що ідуть вздовж осі колоди. Протилежні сторони його паралельні, сумїжні –перпендикулярні. Відстань між паралельними сторонами 100 мм і більше.

Дошка — пиломатеріал, товщина якого менше 100 мм, а відношен­ня ширини до товщини більше 2. Широка сторона називається плас­тю, вузька – кромкою. Площина, що утворюється при обрізанні дош­ки впоперек волокон, зветься торцем дошки. Товщина дошки визна­чається відстанню між пластями, ширина — відстанню між кромками. Довжина дошки – це найкоротша віддаль між торцями. Лінія, де схо­дяться пласть і кромка, називається ребром.

Розрізняють дошки обрізні і необрізні. В обрізних дошках всі кром­ки або окремі ділянки кромок утворюються площинами. В необрізних дошках обидві кромки є частиною поверхні колоди. Така поверхня на­зивається обзелом. Обзел може бути гострим і тупим. Якщо вся шири­на кромки зайнята обзілом, то його називають гострим. Гострий обзілом може бути у необрізної дошки; в обрізної дошки він може бути на одній з кромок або на частині довжини кромки. Якщо у обрізної дош­ки кромка утворена площиною, а між кромкою і пластю залишилася частина обзілу, його називають тупим. Дошку, що не має обзілу, називають чисто обрізною.

Брусок – пиломатеріал, що має в перерізі форму прямокутника, відстань між паралельними сторонами якого менше 100 мм, а відно­шення ширини бруска до товщини становить від 2 до 1. Тонкі короткі бруски товщиною менше 30 і довжиною менше 3000 мм називають і планками.

Обапіл – пиломатеріал, одержаний з бічної колоди.

Обапіл горбильний (горбиль) – якщо випукла сторона обапілу не пропилена або пропилена менш, ніж на 1/2 його довжини. Обапіл до­щатий — коли випукла сторона обапілу обрізана (пропилена) більш, ніж на 1/2 його довжини.

Рейка – обрізана частина кромки, зрізана у дошки.

Короткі дошки і бруски, розміри яких за перерізом і довжиною відповідають або кратні розмірам майбутніх деталей, що виробляються з них, називаються чорновими заготовками. Чорнові заготовки по­винні мати припуск матеріалу на обробку і усушку. В процесі виготов­лення пиломатеріалів одержуються шматкові відходи.

Виробництво фанери

Фанерою називаються тонкі дерев'яні пластини або листи, які зас­тосовують як будівельний і столярний матеріал. Залежно від способу виробництва розрізняють фанеру ножову, або облицювальну, і клеєну.

Клеєну фанеру виготовляють з трьох або більше шарів лущеного шпону, склеєних між собою так, що волокна суміжних шарів перехрещу­ються (рис. 19.1 б).

Таке розміщення волокон надає фанері більш рівномірної міцності і рівності її поверхні.

Клеєну фанеру широко застосовують у різних галузях промисло­вості. З неї виготовляють понад 2000 різних виробів. Технологічний процес виробництва клеєної фанери скла­дається з таких основних операцій: розпилювання колод на кряжі, пропарювання кряжів, знімання кори з кряжів, лущення шпону, розрізання шпону на листові заготовки, сушіння шпону, нанесення клею на шпон, заготівля листів (пакетів) і їх склеювання під тиском, обрізка кромок, усунення дефектів та оздоблення, пакування готової продукції.

З пропарених розм'яклих кряжів знімають кору і подають на лу­щильні верстати. Лущильний верстат – це звичайний тип токарного верстата з обертовим шпинделем і поперечним супортом, на якому закріплений у вигляді різця довгий ніж з притискним пристроєм. Ніж, підведений до кряжа, що обертається, зрізає неперервну стружку шпо­ну потрібної товщини (рис. 19.1 а).

Клеєну фанеру виготовляють з берези, вільхи, сосни, осики, липи, дуба, смереки і ялини. Листи клеєної фанери виготовляють довжиною від 1220 до 2440 мм, шириною від 1220 до 1520 і товщиною від 1 до 19 мм. Листи фанери товщиною понад 12 мм називають фанерними плитами. Фанеру ножову виготовляють з твердих і цінних порід деревини – дуба, ясеня, горіха, червоного дерева, зрізуючи тонкі листи деревини на спеціальних фанерно-стругальних верстатах і застосовують для оздоб­лення (фанерування) столярно-меблевих виробів. Крім розглянутих сортів, фанерні заводи виготовляють спеціальну фанеру: армовану – обклеєну листовим металом; веніровану – обклеєну з двох боків або з одного шпоном цінних порід; вогнетривку і водотривку – покриту галалітом, пластмасою, водотривкою хімічною сполукою; покрівельну — обклеєну папером, просоченим тольовою масою.

Столярно-меблеве виробництво

Столярно-меблеве виробництво складається із окремих стадій технологічного процесу. Технологічна схема сучасного столярно-меблево­го виробництвам узагальненому вигляді наведена на рис. 19.2.

Першою ідругою стадіями технологічного процесу є сушіння та розкроювання матеріалів на заготовки.

Третьою стадією технологічного процесу є механічна обробка чорно­вих заготовок струганням, фрезеруванням, пилянням на верстатах або за допомогою ручних інструментів. Цією обробкою заготовкам нада­ють потрібної геометричної форми та розмірів. Такі заготовки назива­ють чистовими.

 

Рисунок 19.2 – Технологічна схема столярно-меблевого виробництва

Чистові заготовки піддаються склеюванню та личкуванню. Кінцевою обробкою чистових заготовок, виготовлених з масивної деревини, деревних матеріалів, склеєних або личкованих, є виготовлення з'єднуючих елементів (шипів, провушин, гнізд тощо), надання відповідного профілю окремим елементам і шліфуванням доводять поверхні деталі до потрібної шорсткості. Процес складання виробів можна розділити на ряд стадій. Перша з них – складання деталей у складальні одиниці (щити, рамки, коробки та ін.) і друга – складання (монтаж) складальних оди­ниць у виріб.

При виготовленні виробів з деревини застосовують різні способи з'єднання деталей у складальні одиниці і складальних одиниць у виро­би. Основним способом отримання нерознімних з'єднань є клейові з'єднання. Такі з'єднання забезпечують високу міцність. І в ряді ви­падків міцність клейового з'єднання вища від міцності деревини й де­ревинних матеріалів. Крім цього, клейові з'єднання застосовуються не тільки для отримання складальних одиниць при виготовленні виробів, а й для підвищення фізико-механічних характеристик конструктивних елементів виробів, раціонального використання малоцінних сировин­них матеріалів, застосовування відходів виробництва для створення нових видів продукції тощо.

Личкування являє собою наклеювання на поверхні брускових і щи­тових заготовок тонкого шару матеріалу з натурального або синтетич­ного шпону, декоративного паперово-шарувального пластика або різного роду плівок, штучної або натуральної шкіри тощо.

Личкувати можна гарячим або холодним способом склеювання. При холодному склеюванні температура клейового шару в процесі твер­діння відповідає кімнатним умовам. Гаряче склеювання проводиться при підвищеній температурі, в результаті чого швидкість твердіння клею зростає.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)