АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Виробництво цукру

Читайте также:
  1. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
  2. В) відношення затрат ресурсів на виробництво певної кількості про-
  3. В) грошові витрати на виробництво та реалізацію сільськогосподар-
  4. Виробництво мінеральних добрив в Україні (2006 р.)
  5. Виробництво м’яса, молока, м’ясо-молочних продуктів
  6. Виробництво основних видів хімічної продукції
  7. Виробництво скла та скловиробів
  8. Виробництво столових та мінеральних вод
  9. Виробництво та виробнича функція
  10. Виробництво хлібобулочних виробів
  11. Виробництво цукру

Цукор-пісок і цукор-рафінад практично повністю складаються із цукрози, С12Н22О11 (більше 99,75 % та 99,90 % відповідно). Вміст остан­ньої високий у цукровій тростині, цукровому буряку, соках, кавунах, динях.

Цукор, як продукт харчування, в давнину був невідомим, а основ­ними підсолоджуючими речовинами були природні продукти – мед і фініки. Однією з перших культурних рослин в Індії була цукрова трос­тина, завезена з Нової Гвінеї понад 7000 років тому. У Стародавній Індії не тільки культивували цукрову тростину, а й відбілювали виділе­ний з неї продукт – «мед тростини». В Китаї та Єгипті тростинний цукор називали «кам'яним медом» та «індійською сіллю». На санс­криті він називався «саркара» чи «саккара», звідки і перейшов у євро­пейські мови.

В VII ст. тростинний цукор потрапив у Північну Африку, а в 996 р. – у Венецію. В XIII – XIV ст. культура цукрової тростини із Індії через Аравію та Єгипет досягла Сицилії, а в XV ст. – Гвінеї та інших країн Африки. В 1506 р. Колумб завіз тростину в Сан-Домінго, звідки вона потрапила на Кубу, в Мексику та Бразилію, пізніше – в Південну Флориду та Луїзіану. На початок XVII ст. виробництво тростини стало одним із наймасштабніших.

У 1747 р. А. Маркграф повідомив про наявність цукру у буряках, що не викликало належного інтересу через масштабний імпорт тростин­ного цукру. Лише блокада останнього Наполеоном змусила звернути увагу на буряки як сировину для виробництва цукру.

Над створенням технології виробництва цукру із буряків одночасно працювали Я.С. Єсипов у Росії та Ф. К. Ахард у Німеччині, які запро­понували принципово різні способи очищення бурякового соку: вап­ном та сірчаною кислотою відповідно.

Побудований у 1718 р. перший в Росії цукрозавод працював на привізному тростинному цукрі-сирці.

Перший бурякоцукровий завод пущено в Німеччині у березні 1801 р. В Росії цукрозавод Я. С. Єсипова пустили у 1802 р.

В 1913 р. в Росії, в основному на території України, діяло 242 заво­ди, що виробили 1,363 млн. т цукру, в тому числі 0,846 млн. т цукру-рафінаду, що становило 16,5 % світового виробництва цукру із буряків і відповідало другому місцю у світі після Німеччини.

За останні 150 років добове споживання цукру різко зросло і нині становить: в країнах СНД – 70 – 100 г., в Англії – 130 г.

У виробництві цукру використовуються підсолоджувачі:

стевіозид (КС 300) отримують із рослин стевії (Південна Америка), яку з 1986 р. вирощують і в Україні;

сахарин (КС500) – найстаріший із підсолоджувачів, відкрито в 1879 р. як похідну сполуку від сульфоамінобензойної кислоти;

цикламати (КС30) відкриті у 1937 р. як похідні аміносульфонової кислоти;

ацесульфам К (КС200) відкрито у 1967 р. Використовується у виробництві більш ніж 4000 продуктів і напоїв;

сукралоза (КС600) відкрита у 1976 р.;

неогесперідин ДС (КС1900) відкрито у 1979 р. у шкірках цитрусових плодів;

тауматин (КС 2500) відкрито у 1981 р. у плодах катемфе (Західна Африка).

Головною сировиною для виробництва цукру є цукрова тростина та цукровий буряк у країнах із жарким та помірним кліматом відповідно. Незважаючи на трохи нижчий середній вміст цукру у тростині (12 – 15 %), порівняно з буряком (15 – 25 %) із 1га площі тростини, завдяки вищій її врожайності, можна порівняно з буряком отримати майже вдвічі більшецукру.

Сировиною для промислового виробництва цукру в Україні є цук­ровий буряк. Це дворічна засухостійка рослина, яка в перший рік дає коренеплоди масою 200 – 500 г.

Технологічна схема виробництва цукру із буряків

Бурякоцукрові заводи працюють сезонно за безперервно-потоко­вою схемою з високим рівнем автоматизації основних процесів.

Основними стадіями бурякового цукровиробництва є очищення бу­ряків, подрібнення на стружку, виділення дифузійного соку, очищення ди­фузійного соку, згущення соку до сиропу, кристалізація, виділення крис­талів цукру, висушування цукру, пакування.

На всіх цукрозаводах діє типова технологічна схема виробництва цукру-піску із буряків (рис. 23.2).

Рисунок 23.2 – Технологічна схема виробництва цукру із буряків


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)