|
|||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стандарти структурованої кабельної системиСтандарти ISO/IEC 11801 і ANSI/TIA/EIA-568A встановлюють як вимоги кілька основних правил монтажу, що передбачають методи й акуратність виконання з’єднання компонентів і організації кабельних потоків, що значною мірою підвищують продуктивність системи і полегшують адміністрування встановлених кабельних систем. Зокрема, стандарт EIA/TIA-568 встановлює такі вимоги до горизонтальної проводки: 1. Довжина горизонтальних кабелів не повинна перевищувати 90 м незалежно від типу кабелю. 2. Допускаються до застосування чотири типи кабелів: а) чотирьохпарний з неекранованих витих пар, хвильовий опір 100 Ом; б) двопарний з екранованих витих пар, хвильовий опір 150 Ом; в) коаксіальний (типу RG-58) з хвильовим опором 50 Ом (у нових системах не рекомендований); г) оптоволоконний з волокнами розміром 62,5/125 мк. 3. Відповідно рекомендовані типи з’єднувачів: а) модульний восьмиконтактний RJ-45; б) спеціальний IBM (IEEE 802.5); в) коаксіальний BNC; г) оптичний. 4. На кожному робочому місці встановлюють не менше двох розеток: одна – модульна восьмиконтактна типу RJ-45, і друга — будь-яка з наведених у п. 3. 5. Прийнято дві схеми розведення чотирипарного кабелю в роз’ємі RJ-45: а) T-568A (рекомендована); б) T-568B (відповідає AT&T 258A). 6. Для проводки прийнята зіркоподібна топологія.
Зі збільшенням частоти передачі зростає ризик того, що неправильно змонтований кабель вплине на продуктивність системи. Стандартом визначені дві стадії захисту кабелю від завад: · симетрування та вибір кроків скрутки; · екранування, зовнішнє і внутрішнє. Довжина кабелів у структурованих системах категорії 5 описана в специфікації ANSI/EIA/TIA-568-A і не може перевищувати 100 м: · 6 м між концентратором і патч-панеллю (якщо вони використовуються); · 91 м від кабельної шафи до настінної розетки; · 3 м між розеткою і настільним пристроєм. Патч-панелі та інше сполучне устаткування повинні задовольняти вимогам категорії 5. Довжина розкручених ділянок пар при монтуванні в будь-які комутаційні пристрої не повинна перевищувати 1.5м. У разі обміну даними між двома пристроями приймач одного з пристроїв має бути з’єднаний з передавачем іншого і навпаки. Перекручування пар (cross-over) звичайно реалізується всередині одного з пристроїв при розведенні кабелю. Деякі порти концентраторів і комутаторів підтримують можливість зміни типу розведення провідників у роз’ємі (MDI-X чи Normal). Мережні адаптери комп’ютерів зазвичай не дозволяють змінювати тип розведення порту і позначаються як пристрої з портом MDI чи Uplink. Планування структури каталогів серверу Структура каталогів серверу — це набір логічних структур, що мають ім'я, на жорсткому диску серверу, які упорядковують файли цього диска в локальні групи і полегшують їх пошук. Наприклад, набагато зручніше робити пошук у відповідному каталозі, серед невеликої кількості файлів, ніж серед сотні цілком незв'язаних файлів в одній загальній папці. Структура каталогів починається з кореневого каталогу, що може містити файли, але звичайно містить інші каталоги, що, в свою чергу, також можуть містити файли й інші каталоги. Каталоги можуть вкладатися один в один необмежену кількість разів. На рис. 15.5 показано типову структуру каталогів серверу. Перед початком планування мережі визначте приблизну структуру каталогів серверу.
Root ───│─── ───├──APPL ───├─┬DATA ───│─├──TAMPLATE ───│─└──SPREADS ───├──USERS ───├─┬InetPub ───│─├──Ftproot ───│─└──Wwwroot ───└─┬WINNT ─────├──Inf ─────├──Profiles ─────└─┬System32 ───────├──DNS ───────├──Drivers ───────├──LLS ───────├──Ras ───────├─┬Repl ───────│─├─┬Export ───────│─│─└──Scripts ───────│─└─┬Import ───────│───└──Scripts ───────└──Spool
Рис. 15.5. Типова структура каталогів на файлі-сервері Windows NT
Структура каталогів серверу багато в чому залежить від особистих переваг. Ви повинні зберегти основну структуру каталогів, у яких зберігаються файли мережевої операційної системи, але можете доповнити її практично будь-якою схемою каталогів. Проте досвід роботи багатьох користувачів мережі виявив, що деякі схеми організації каталогів є ефективнішими. Наведені нижче рекомендації (це дійсно рекомендації, а ніяк не суворі правила) допоможуть вам організувати файли серверу в ефективну структуру каталогів. Нижче наводяться типи файлів, що можна зустріти практично на будь-якому сервері: · файли мережевої операційної системи; · файли клієнтської системи; · файли додатків; · файли даних користувачів; · файли розподільчих даних; · файли електронної пошти. Структура директорій повинна бути пристосована для збереження файлів усіх цих типів. Сучасні операційні системи поставляються з цілком автоматизованою програмою установки, яка задає питання про систему і про те, як ви плануєте її використовувати, а після цього створить визначену структуру каталогів для файлів операційної системи. І якщо у вас немає гострої потреби що-небудь змінювати, не вносьте зміни до стандартних параметрів установки. Більшість функцій мережевої операційної системи використовують стандартну структуру каталогів, і її зміна може призвести до збоїв у роботі системи. Деякі назви каталогів стали стандартними у світі мереж і якщо ви будете правильно ними користуватися й акуратно вести системний журнал, то багато спеціалістів (наприклад, консультанти, які залучені ззовні) належним чином оцінять організацію мережевих файлів. Нижче наведено декілька прикладів стандартних назв директорій (табл. 15.1).
Таблиця 15.1. Стандартні назви директорії
Для організації каталогів слід запам'ятати, що чим вище ви знаходитеся, тим сильніше впливаєте на загальну організацію системи. Інакше кажучи, у кореневому каталозі бажано створювати інші каталоги, що мають відношення до всієї системи (APPL, USERS). Наступний рівень буде відноситися до категорій у системних директоріях (APPL\MS Office, USER\YURII). Наступний рівень буде з’ясовувати категорію (APPL\MS Office\WINWORD). А далі вже можуть розташовуватися файли або каталоги, які локалізують дані. Можна також створити і невдалу структуру каталогів. Нижче наведено декілька загальних принципів, які можуть допомогти уникнути цього. Неглибока структура каталогів. Ви можете помістити всі каталоги з файлами на наступному рівні після кореневого каталогу. Подібна структура, хоч і проста в створенні, але в той же час дуже неефективна в роботі, оскільки користувачі в пошуках потрібного файлу змушені переглядати довгий список незв'язаних між собою каталогів. Занадто глибока структура каталогів. Немає нічого корисного в зайвій вкладеності каталогів. Нікому не сподобається шукати свої ділові нотатки в каталозі \USERS\DEPART1\LAB538\PERSONAL\SERGEY\. За винятком каталогів, створених у процесі автоматичної установки, намагайтеся не створювати більше трьох або чотирьох рівнів вкладеності. Дублювання каталогів користувача. Незважаючи на те, що можна мати каталог користувача, який називається USERS\YURII та інший каталог за назвою APPS\MSOffice\WINWORD\YURII, подібна структура звичайно вказує на погану організацію. Якщо на одного користувача посилаються два або більше каталогів, спробуйте змінити структуру так, щоб усі файли даних зберігалися в одному каталозі користувача. Назва каталогу повинна відповідати його вмісту; наприклад, у директорії APPL повинні зберігатися файли додатків, напротивагу тому, що з`ясувати вміст каталогу із зашифрованою назвою TSD001_C практично неможливо. Крім усього перерахованого вище майте на увазі, що найбільш ефективна структура каталогів повинна бути як можна простіша і коротша. Тут істотним недоліком є потрійне дублювання особистого каталогу KULAKOV: користувачу важко розібратися, які дані зберігаються у певній копії каталогу, а у адміністратора мережі з'являється головний біль у процесі резервного копіювання, керування правами доступу тощо. Варто об'єднати дані з продубльованих каталогів у який-небудь один. Ще однією найпоширенішою помилкою є наявність в каталозі APPL всіх каталогів додатків, які є на сервері. Щоб не захаращувати приклад непотрібною інформацією, тут наводиться лише невеликий список додатків, але уявіть собі, що їх буде біля сотні. Тоді користувачу, якому потрібний текстовий редактор Word, прийдеться нишпорити у всьому цьому смітті для того, щоб знайти його каталог. І уявіть собі його роздратування, коли він буде наражатися на різноманітні ігри. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |