Методика прогнозування складових елементів основної діяльності підприємства

Для якісного, короткострокового прогнозування фінансового стану підприємства необхідно не тільки розробляти інтегровану систему прогнозної фінансової звітності підприємства, але і складати прогнозні кошториси збуту, виробництва, витрат на матеріали, витрат на робочу силу, накладних витрат, витрат допоміжних служб, тощо.

Для короткострокового прогнозування складових елементів основної діяльності підприємства доцільно використовувати засіб балансових рівнянь. На розкритті сутності цього методу зупинимось більш детально на прикладі балансової моделі інформаційних зв’язків фінансової системи із зовнішнім та внутрішнім середовищами (табл. 10.6). Відповідно до П(С)БО 2, сума активів підприємства повинна дорівнювати сумі його капіталу, забезпечень і зобов’язань, тобто сумі пасивів. Так, балансове рівняння має загальний вигляд:

АКТИВИ = ПАСИВИ. (10.1)

Фінансова система підприємства безперервно взаємодіє із зовнішнім та внутрішнім середовищами: постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими й іншими установами, співробітниками.

Формою прояву таких контактів є господарські операції, кожну з яких можна звести до математичного рівняння, що вказує на рівновеликий взаємозв’язок між фінансовою системою підприємства і зовнішнім та внутрішнім середовищами. У табл. 10.6 на підставі Додатку А представлені господарські операції, які відображають взаємозв’язок фінансової системи із зовнішнім середовищем у вигляді балансовій моделі.

Перша операція балансової моделі ілюструє інвестування коштів (у вигляді основних засобів і грошових коштів) у сумі 9428 тис. грн. у бізнес. Тим самим капітал створює активи підприємства. Активи збалансовані зобов’язаннями підприємства (перед акціонерами, засновниками) у сумі 9428 тис. грн.

Таблиця 10.6

Балансова модель інформаційних зв’язків фінансової системи із зовнішнім та внутрішнім середовищами

Для цієї операції балансове рівняння має вигляд:

АКТИВИ (9428 тис. грн.) = ПАСИВИ (9428 тис. грн.).

Так, у момент заснування підприємство не мало активів і пасивів. Внаслідок інвестування коштів засновниками з’явилися активи на суму 9428 тис. грн. і пасиви на ту саму суму, що зафіксовано додатним числом. У ході основної діяльності підприємства це балансове рівняння постійно змінювалось під впливом отримання підприємством прибутку або збитку. У цьому зв’язку, за досліджуваний період, отриманий підприємством збиток у сумі 4369 тис. грн. негативно вплинув на активи, що відзначено за статтею «грошові кошти» від’ємним значенням (- 354 тис. грн.).

Друга операція характеризує залучення у основну діяльність банківського кредиту та інших забезпечень, що представлено таким балансовим рівнянням:

АКТИВИ (8054 тис. грн.) = ПАСИВИ (8054 тис. грн.).

Друга господарська операція відображає залучення до фінансової системи банківського кредиту і виникнення пасивів на суму 8054 тис. грн.

З розглянутих вище операцій випливає перше правило: коли зовнішнє середовище (постачальники, бан­ківські та інші фінансові установи) активізує взаємодію з фінансовою системою підприємства, то результатом такої взаємодії є надходження основного і оборотного капіталу до фінансової системи, тобто відбувається збільшення активів та пасивів на ту саму величину, яка фіксується в балансовій моделі додатним числом. Балансова рівність між активами та пасивами зберігається.

Третя операція, яка характеризує платежі у вигляді грошових коштів за поточними зобов’язаннями підприємства, і четверта (грошові виплати працівникам у формі заробітної плати) відображають відплив активів із фінансової системи й зменшення пасивів, що показано в балансовій моделі від’ємним числом.

Ці операції свідчать про те, що активність виходить з фінансової системи підприємства, яка взаємодіючи із зовнішнім середовищем, відвертає активи й зобов’язання на суми – 3222 тис. грн., і – 436 тис. грн.

З проведеного аналізу змісту операцій випливає друге правило: коли фінансова система підприємства сама ініціює взаємодію зі своїм зовнішнім середовищем (постачальниками, кредиторами та іншими контрагентами бізнесу), то внаслідок такої взаємодії відбувається відплив активів і зменшення пасивів на ту саму величину. Балансова рівність фінансової системи зберігається.

Операція 6 відображає зміни всередині підсистеми активів. Вона збільшує заборгованість за іншими поточними зобов’язаннями на 1928 тис. грн. і зменшує суму грошових коштів підприємства на цю ж величину. Загальна сума активів підприємства залишається незмінною. Звідси випливає третє правило взаємодії фінансової системи із середовищем: операції, що відбуваються всередині підсистеми активів підприємства, спричиняють полярні рівновеликі зміни в об’єктах активів підприємства, які контактують між собою. Балансове рівняння при цьому не змінюється.

Операція 7 реєструє зміни всередині підсистеми пасивів, вона збільшує заборгованість підприємства за одним видом пасивів і зменшує за іншим на одну й ту саму суму (201 тис. грн.). З цього випливає четверте правило: операції, які відбуваються всередині підсистеми пасивів підприємства, викликають рівновеликі полярні зміни в пов’язаних між собою об’єктах пасивів підприємства.

Таким чином, розглянуті вище правила взаємодії фінансової системи підприємства із зовнішнім та внутрішнім середовищем є основою для моделювання методик короткострокових прогнозів основної діяльності, що ґрунтуються на балансовому рівнянні.

Контрольні питання до теми.

1. Що таке короткострокове прогнозування?

2. Роль і завдання прогнозування в умовах ринкової економіки.

3. Класифікація економічних прогнозів?

4. Основні методи прогнозування.

5. Суть експертних методів оцінки прогнозування.

6. Які фактори впливають на структуру капіталу підприємства?

7. Наведіть основні принципи формування ринкової вартості капіталу.

8. Які методи аналізу застосовують для визначення ринкової вартості капіталу?

9. Значення і склад проектованих фінансових звітів.

10. Характеристика основних етапів підготовки прогнозованих фінансових звітів.

11. Основні методи підготовки показників прогнозованих фінансових звітів.

12. Суть і характеристика методу відсотка від продажу при складанні проектованого звіту про фінансові результати.

13. Як прогнозуються статті проектованого звіту про фінансові результати за допомогою методу відсотка від продажу?

14. Як визначаються статті проектованого звіту про фінансові результати за допомогою методу лінійної регресії?

15. Які припущення використовуються під час підготовки проектованого балансу і як класифікуються його статті?

16. Дайте характеристику методиці підготовки прогнозованого балансу з допомогою методу відсотка від продажу.

17. Зміст методики уточнення показників прогнозованого балансу в процесі проведення стратегічного аналізу фінансових потреб.

Тематика доповідей.

1. Сутність прогнозування фінансового стану підприємства.

2. Сутність короткострокового прогнозування фінансового стану підприємства.

3. Значення і завдання прогнозування фінансового стану підприємства.

4. Значення і завдання короткострокового прогнозування фінансового стану підприємства.

5. Особливості прогнозування фінансового стану підприємства у зарубіжних країнах.

6. Особливості прогнозування фінансового стану підприємства в Україні.

7. Удосконалення методів прогнозування фінансового стану підприємства.

8. Напрями удосконалення методики прогнозування фінансової звітності підприємства.

9. Напрями удосконалення методики прогнозування структури капіталу та грошових потоків підприємства.

10. Напрями удосконалення методики прогнозування складових елементів основної діяльності підприємства.

11. Напрями удосконалення методики оцінки якості та вірогідності короткострокових прогнозів.

Тестові завдання.

1. Прогнозування – це:

А) оцінка майбутньої діяльності;

Б) план управління підприємством, спрямований на зміцнення його позицій;

В) це вид передбачення, оскільки його суб’єкти отримують інформацію про майбутнє.

2. Прогнози призначені для виявлення можливостей вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності – це:

А) стратегічні прогнози;

Б) довгострокові прогнози;

В) оперативні прогнози.

3. Метод «комісії», метод «мозкових атак», метод Дельфі – це методи:

А) системного аналізу;

Б) колективних експертних оцінок.

В) індивідуальних експертних оцінок.

4. Структура капіталу – це співвідношення між:

А) окремими джерелами формування позикового капіталу;

Б) власним і позиковим капіталом;

В) окремими статтями власного капіталу.

5. Мета оптимізації структури капіталу – це:

А) мінімізація витрат;

Б) максимізація ринкової вартості підприємства;

В) максимізація прибутку.

6. Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається:

А) фінансовим левериджем;

Б) диференціалом фінансового левериджу;

В) ефектом фінансового левериджу.

7. Першим етапом складання проектованих фінансових звітів є:

А) прогнозування собівартості;

Б) визначення чистого прибутку;

В) прогнозування доходу (виручки) від реалізації.

8. Метод відсотка від продажу – це:

А) прогнозування витрат на основі відсотка від минулорічного обсягу реалізації;

Б) збільшення або зменшення всіх статей прогнозованого балансу і звіту про фінансові результати на відсоток зміни обсягу продажу продукції;

В) збільшення або зменшення додатково необхідних фондів на той же відсоток, на який змінився обсяг продажу;

Г) збільшення або зменшення показника доходу від реалізації продукції і статей проектованого балансу і звіту про фінансові результати (крім тих, що не залежать від зміни продажу) на однаковий відсоток.

9. Якщо прогноз статей проектованої фінансової звітності складається з урахуванням інформації про майбутні управлінські рішення, цей метод називається:

А) метод експертних оцінок;

Б) метод нормативних коефіцієнтів;

В) метод регулювання статей;

Г) метод обробки детермінованих чисел.

10. У проектованому звіті про фінансові результати до автоматично утворених не належить:

А) дохід (виручка) від реалізації;

Б) собівартість реалізованої продукції;

В) операційні доходи і витрати;

Г) фінансові доходи і витрати.

11. Додатково необхідні фонди – це:

А) непокрита частина власного капіталу – несплачений капітал;

Б) частина основних фондів оборотних активів, яка має бути поповнена для забезпечення прогнозованого зростання обсягів продажу;

В) потреба у додатковому фінансуванні за рахунок збільшення власного капіталу або за рахунок збільшення зобов’язань.

12. Визначити, які статті не належать до регульованих:

А) поточні зобов’язання;

Б) власний капітал;

В) довгострокові зобов’язання.

13. Якщо у проектованому балансі активи перевищують пасиви, то різниця між ними називається:

А) додатково необхідні фонди;

Б) додатковий капітал;

В) додаткові активи.

14. Якщо додатково необхідні фонди набувають від’ємного значення, тоді у проектованому балансі:

А) збільшують декілька статей необоротних активів;

Б) збільшують статті зобов’язань;

В) збільшують статті власного капіталу.

Практичні завдання.

Задача 10.1

За даними фінансової звітності (Додаток А) побудувати прогнозний звіт про фінансові результати підприємства. При цьому врахувати, що у зв’язку із загостренням конкуренції керівництво підприємства очікує зростання продажу на 15 % та має намір скоротити адміністративні витрати на 22 %. Інший дохід (при його наявності) планується скоротити на половину суми поточного року. Ставки податків і дивідендів залишаються на рівні минулого року. Аналітики під час підготовки проектованого звіту вирішили застосувати метод відсотку від продажу.

Задача 10.2

Проаналізувати фінансові результати, показники прибутковості діяльності підприємства поточного року та за прогнозованим звітом. Для цього використати фінансову звітність та рішення попередньої задачі. Визначити доцільність доходів, які прийняті керівництвом при проектуванні звіту про фінансові результати.

Розв’язок задачі оформити аналітичною таблицею.

Задача 10.3

За даними фінансової звітності (Додаток А) і рішення попередніх задач побудувати прогнозний баланс підприємства. Аналітики під час підготовки проектованого балансу вирішили застосувати метод відсотку від продажу. При цьому врахувати, що підприємство з метою стимулювання продажу, погашення дебіторської заборгованості планує подовжити на 5 днів. Вартість запасів та кредиторська заборгованість залишається на рівні поточного року. Вартість основних засобів зросте на 3 %, нематеріальні активи (при їх наявності) скоротяться на 3 %. Визначити додатково необхідні фонди (ДНФ), розподілити їх між балансуючими статтями. Для розподілу ДНФ (якщо значення буде позитивним) використати такі статті: статутний капітал, довгострокові кредити банку, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у пропорції 50 %, 30 %, 20 % відповідно.

Задача 10.4

Проаналізувати структуру балансу, оцінити фінансовий стан підприємства за показниками фінансової стійкості та платоспроможності на дату складання звітності, короткострокову перспективу відповідно фінансової звітності та рішення попередніх задач. Розв’язок задачі оформити аналітичною таблицею.

Задача 10.5

За даними фінансової звітності (Додаток А) провести короткостроковий прогноз оптимізації структури капіталу з урахуванням наступних вимог:

І прогноз – включає тільки суму статутного капіталу підприємства у розмірі 9428 тис. грн.;

ІІ прогноз – включає суми статутного капіталу (9428 тис. грн.) та довгострокових кредитів банку (7825 тис. грн.);

ІІІ прогноз – включає суми статутного капіталу (9428 тис. грн.) та прогнозованих довгострокових кредитів банку (10000 тис. грн.).

Оцінити вплив ефекту фінансового левериджу на прогнозовані результати діяльності ЗАТ «Продмаш».

Розв’язання задачі оформити аналітичною таблицею.

Література [2 – 4, 6, 9 – 11, 14, 15, 17, 19, 22, 23, 25 – 34, 36, 38 – 41, 42 – 46, 48, 49, 54 – 62, 73, 74, 80 – 82, 84, 85]

Поиск по сайту: