Сутність, поняття та види левериджу. Значення, мета та задачі аналізу

Діяльність підприємства з моменту його створення постійно супроводжується ризиком. При цьому ризик виникає на основі факторів виробничого та фінансового характеру. Ці чинники формують витрати підприємства, відповідно операційної та фінансової діяльності. Величиною і структурою витрат виробничого та фінансового характеру можна управляти. Це управління відбувається в умовах свободи вибору джерел фінансування і формування витрат виробничого характеру.

У результаті використання різних джерел фінансування складається певне співвідношення між власним і позиковим капіталом. У зв’язку з тим, що використання позикового капіталу є платним для підприємств, і викликає збільшення фінансових витрат суб’єкта господарювання, виникає необхідність виміру впливу цих витрат на кінцевий результат діяльності підприємства. Для кожного підприємства велике значення має дотримання правила, при якому як власний, так і позиковий капітал повинні забезпечувати віддачу у вигляді прибутку. Якщо підприємство у процесі господарської діяльності використовує як власні, так і позикові кошти, то прибутковість власного капіталу може бути підвищена за рахунок залучення банківських кредитів.

Виробничі витрати в залежності від обсягу виробництва поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. Їх співвідношення впливає на фінансовий результат діяльності підприємства. Грамотне управління цим співвідношенням дає змогу підприємству позитивно впливати на суму прибутку.

Взаємозв'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат, як виробничих, так і фінансових, понесених для одержання даного прибутку, характеризується за допомогою показника леверидж.

Термін «леверидж» («leverage») в перекладі з англійської в буквальному розумінні означає дію невеликої сили (важеля). Буквально – це важіль для підйому ваг, тобто якийсь фактор, невелика зміна якого може призвести до істотної зміни результативних показників, дати так званий леверажний ефект, або ефект важеля.

В найбільш загальному вигляді леверидж можна представити як процес управління активами і пасивами підприємства, спрямований на зростання прибутку.

Леверидж – фінансовий механізм управління формуванням прибутку, заснований на забезпеченні необхідного співвідношення окремих видів капіталу або окремих видів витрат.

У фінансовому менеджменті розрізняють наступні види левериджу:

- фінансовий;

- виробничий (операційний);

- виробничо-фінансовий.

Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок між залученням позикового капіталу підприємства і зміною прибутку до виплати відсотків і податків. Залучення позикового капіталу при певних умовах позитивно впливає на рівень чистого прибутку підприємства і збільшує рентабельність власного капіталу.

Виробничий леверидж залежить від структури витрат виробництва і, зокрема, від співвідношення умовно-постійних та умовно-змінних витрат у структурі собівартості. Тому він характеризує взаємозв'язок структури собівартості, обсягу випуску і продажу і прибутку. Виробничий леверидж показує зміну прибутку в залежності від зміни обсягів продажу.

Виробничо-фінансовий леверидж оцінює сукупний вплив виробничого і фінансового левериджу.

Необхідно підкреслити, що показники левериджу одночасно характеризують ризики діяльності підприємства. Їх необхідно враховувати в залежності від характеристики підприємства. Якщо підприємство розглядати з точки зору майна (актив балансу), то в цьому випадку мова буде йти про виробничий ризик пов'язаний з поняттям операційного, або виробничого, левериджу.

Характеристика підприємства з точки зору джерел фінансування (пасив балансу) дає змогу оцінити та проаналізувати фінансовий ризик, який виражається саме у показнику фінансового левериджу.

Виробничо-фінансовий леверидж відображає мультиплікацію відповідних ризиків підприємства.

Таким чином, значення аналізу фінансового та виробничого левериджу полягає в обґрунтуванні управлінських рішень спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок додаткового залучення позикових коштів та оптимізації виробничих витрат.

Мету аналізу виробничо-фінансового левериджу доцільно розглядати з позиції проведення внутрішнього та зовнішнього фінансового аналізу. Метою зовнішньої оцінки є аналіз ступеня ризикованості діяльності підприємства. Метою внутрішньої оцінки виробничо-фінансового левериджу є підвищення ефективності діяльності підприємства з мінімальними фінансовими та виробничими витратами.

Досягнення сформованої мети стає можливим при вирішенні наступних завдань:

1. обчислення показників виробничо-фінансового левериджу та оцінка їх фактичних значень;

2. оцінка впливу факторів на показники виробничо-фінансового левериджу;

3. визначення перспектив зміни показників виробничо-фінансового левериджу в залежності від планів розвитку суб’єкта господарювання;

4. оцінка доцільності залучення позикових коштів та ефективності витрат підприємства.

Поиск по сайту: