Тема: Розрахунок грошового потоку та визначення доцільності реалізації інвестиційного проекту

Мета: навчитися визначати доцільність реалізації інвестиційного проекту.

Загальні відомості

Вітчизняна практика оцінки інвестиційних рішень довгий час базувалася на визначенні величини прибутку, яку можна отримати в результаті реалізації проекту. Однак, було б помилкою оцінюва­ти проекти за критерієм чистого доходу, а не грошового потоку. Використання поняття грошового потоку дозволяє враховува­ти подію, яка об'єктивно відбулася – отримання або сплата грошей.

Під грошовим потоком розуміють різницю між кількістю отриманих і витрачених грошей (фактичні чисті готівкові кошти, що надходять на підприємство (фірму), чи витрачаються нею) від інвестиційної й операційної діяльності протягом деякого визначеного періоду.

З точки зору проектного аналізу, грошовий потік обчислюєть­ся як різниця між припливом і відтоком грошових коштів у кожному періоді реалізації проекту.

Головним компонентом, що формує приплив грошей проекту, є дохід від виробленої продукції. Для розрахунку беруть ціни, за якими передбачається продавати вироблену за проектом продукцію (на практиці, звичайно, беруть середні сталі ціни на ринку).

Поява в розрахунках ліквідаційної вартості пов'язана з тими видами активів проекту, що будуть мати визначену вартість наприкінці його життєвого циклу і можуть бути реалізовані за ринковими цінами, що враховують їх реальну споживчу вартість на момент продажу (наприклад, зношене устаткування може бути продане хоча б за ціною металобрухту).

Ліквідаційна вартість об'єкта (чистий потік реальних грошей на стадії ліквідації об'єкта) може визначатися за наступними показниками:

– ринкова вартість;

– первісні витрати;

– амортизація;

– балансова вартість;

– витрати на ліквідацію;

– приріст вартості капіталу;

– операційний дохід;

– податок на прибуток;

– чиста ліквідаційна вартість.

Крім того, до розрахункового проектного припливу грошей проекту можуть бути віднесені також надходження грошей від планованого протягом життєвого циклу продажу якого-небудь устаткування чи інших видів активів у тому випадку, якщо вони були у свій час придбані для здійснення проекту й у який-небудь період стали непотрібними.

При визначенні обсягів надходжень коштів необхідно враховувати витрати на проведення підготовчих робіт для продажу активів, а також відповідні податкові платежі.

Первісні інвестиційні витрати, що є головними по важливості компонентами проектного відтоку, можуть бути розділені на дві групи:

1) витрати на формування основного капіталу – ресурси для спорудження й оснащення підприємства (власне інвестиції в основний капітал – споруди, машини, устаткування, а також усякого роду витрати на придбання прав володіння землею, покупку патентів та інші такого ж характеру платежі), що відображається в бухгалтерському обліку як позаобігові активи; до цієї ж групи належать інші довиробничі витрати;

2) витрати на оборотні кошти – первісний оборотний капітал – ресурси для забезпечення початку експлуатації підприємства (насамперед витрати на придбання сировини, матеріалів, формування виробничих запасів, а також необхідних обсягів незавершеного виробництва, готової продукції).

Поточні витрати – витрати на покриття витрат виробництва й реалізації продукції за кожен період життя проекту, розрахунки яких виконуються при визначенні (калькулюванні) виробничої й повної собівартості продукції.

У стадії виробництва й реалізації продукції здійснюються платежі й надходження коштів (відтоки й припливи коштів). Відповідно до прийнятої термінології такі грошові потоки, що відображають процес господарської діяльності, називаються операційними потоками коштів. Чим більше різниця між доходами від виробництва і реалізації продукції й витратами, тим швидше (за інших рівних умов) окупляться капіталовкладення. На основі розрахунку такої різниці формується чистий грошовий потік за кожен розглянутий часовий період життя проекту і визначаються відомі критерії його ефективності.

Потік коштів від операційної діяльності за кожен розглянутий період часу містить у собі наступні види доходів і витрат: виторг (добуток ціни й обсягу продажів); позареалізаційні доходи; перемінні витрати; постійні витрати (без амортизації); амортизація будинків; амортизація устаткування; відсотки по кредитах; прибуток до оподатковування; податки й збори; прибуток після сплати податків; амортизація; потік коштів.

При включенні амортизаційних відрахувань у розрахунок результатів варто мати на увазі наступне.

По-перше, вони є "не грошовою" складовою позицією в припливах коштів проекту, за ними немає яких-небудь реальних грошових угод – це усього лише відображення в обліку процесу зниження вартості довгострокових видів активів. Реальні грошові операції зв'язані з такого роду активами, що мають місце при їхньому придбанні, продажі і вони піддаються оподатковуванню. Амортизація є "не грошовим елементом", тому вона виводиться з-під оподатковування, і це допомагає знизити суму податку на прибуток (у системі стандартів міжнародного обліку говорять про облік скорочення податкових платежів, чи їх збільшення у зв'язку зі зміною величини амортизації). Разом із тим включення амортизації до складу чистого операційного припливу грошей проекту підвищує ефективність проекту. Через накопичення амортизаційних відрахувань відбувається заповнення довгострокових активів, що використовуються у виробничому процесі.

По-друге, для того щоб уникнути повторного врахування амортизаційних відрахувань при визначенні показників ефективності проекту, їх необхідно виключити з операційного відтоку грошей – вони вже вважаються врахованими в складі первісних інвестиційних витрат проекту.

Виплати відсотків по кредитах не входять у розрахунок ефективності проекту, тому що вони є витратами фінансування. Виплати відсотків по кредитах включаються в схему аналізу проекту тільки на етапі розробки оптимальної схеми його фінансування. Разом із тим при розрахунку прибутку для цілей оподатковування відсотки по кредитах враховуються як елемент постійних витрат для того підприємства, що реалізує проект.

Визначення величини власних коштів проекту – його чистого припливу від операцій (з урахуванням податків) дозволяє зрозуміти, якими коштами проект може володіти для здійснення платежів у зв'язку із залученням тих чи інших джерел фінансування. Тим самим відкривається можливість для переходу від розгляду ефективності власне проекту до аналізу проекту в його фінансовому оточенні – від операційних потоків реальних грошей до фінансових потоків реальних грошей – саме вони зв'язані з фінансуванням інвестицій [2, с. 60].

При формуванні потоку реальних коштів необхідно акцентувати увагу саме на аналізі грошових потоків, а не на аналізі чистих доходів (грошові потоки представляють собою реальну готівку). Мова йде про кошти, що реально пов'язані з проектом, і угоди, що мають задачу опосередкування, із реальними товарами.

При прогнозуванні майбутніх грошових потоків, для виключення помилкових інвестиційних рішень, доцільно дотримуватись правил, що наведені нижче.

1. Варто розглядати тільки доходи й витрати, що пов'язані з інвестиціями.

2. Амортизація розглядається як особливий елемент при розрахунку грошових потоків (вона є однією зі статей витрат, тому зменшує базу оподатковування, одночасно вона являє собою "не грошовий" доход і може використовуватися для цілей розвитку підприємства).

3. Необхідно враховувати податки. При аналізі грошових потоків податки можуть визначатися заданим відсотком від доходів і витрат. Різні активи піддаються різному оподатковуванню (окремі їх види можуть мати пільговий режим кредитування й амортизаційних відрахувань). У результаті облік податків може вплинути на рентабельність і відносну перевагу альтернативних інвестицій.

4. При розгляді інвестиційних рішень, зв'язаних із додатковим оборотним капіталом, приріст обсягу необхідних оборотних коштів повинний бути включений у проектовані грошові потоки.

5. Ліквідаційна вартість (вартість активів наприкінці інвестиційного періоду) повинна бути включена в прогноз грошових потоків, тому що продаж чи покупка активу породжує грошові потоки, зв'язані з капіталовкладеннями.

6. При розрахунку потоків коштів необхідно враховувати фактори, що їх формують та впливають на життєздатність проекту (надалі вони використовуються в аналізі чутливості проекту).

7. Витрати попередніх періодів не слід включати в прогноз грошових потоків. Під витратами попередніх періодів розуміють витрати, які понесені до початку розроблювального проекту, що не можуть бути відшкодовані і прямо не впливають на прийняття рішень про майбутні інвестиції і не приймаються в розрахунок при визначенні витрат і вигод проекту, що аналізується. Так, витрати, зроблені по якому-небудь проекту, що залишився незакінченим, не повинні прийматися в розрахунок при аналізі нового проекту, що використовує частину будинків чи споруджень, що залишилися від незакінченого проекту.

Якщо реалізація проекту здійснюється в плині тривалого проміжку часу, то користуються складним відсотком. Це сума доходу, що виходить у результаті інвестування, за умови, що сума нарахованого відсотка не виплачується після кожного періоду, а нараховується до суми основного внеску і в подальшому платіжному періоді сама приносить доход.

Процес дисконтування – процес визначення дійсної вартості потоку готівки шляхом коректування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Коефіцієнт дисконтування К визначається за формулою:

,

(3.1)

де r – ставка дисконту (процентна ставка);

t – розрахунковий рік від початку реалізації проекту.

Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є інтегральний критерій – показник чистої теперішньої вартості (net present value) – NPV.

Цей показник відображає у грошовій формі результат реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою дисконтованих грошових надходжень (грошових припливів), що виникають при реалізації проекту, і сумою дисконтованих вартостей усіх витрат (грошових відтоків), необхідних для здійснення цього проекту, тобто визначається цінність грошового потоку, який має надійти в майбутньому, з оглядом на
поточний (нинішній) момент часу, з врахуванням певної процентної ставки.

Багато аналітиків вважають чисту теперішню вартість найкращим критерієм для більшості проектів. Щоб розрахувати цей показник, скористаємося формулою [1, с. 96]:

,грн

(3.2)

де B_t – вигоди проекту за кожен розрахунковий рік від початку реалізації проекта t протягом строку служби проекту n, грн;

C_t – витрати проекту за кожен розрахунковий рік від початку реалізації проекта t протягом строку служби проекту n, грн;

n – строк служби проекту, років;

r – ставка дисконту (процентна ставка в частках одиниці).

СF_t – грошовий потік наприкінці розрахункового року від початку реалізації проекту t, грн.

Критерій відбору за чистою теперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у випадку її позитивного значення, а її величина буде дорівнювати величині чистого дисконтованого прибутку за проектом. При попередньому виборі із взаємовиключаючих проектів (тобто коли реалізація одного проекту робить неможливим реалізацію іншого) перевагу варто надати тому, в якого більш високі значення чистої теперішньої вартості.

Також необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту є позитивне сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому тимчасовому інтервалі, де даний учасник здійснює витрати чи одержує доходи. Сальдо реальних грошей – різниця між припливом і відтоком коштів від усіх трьох видів діяльності – інвестиційної, операційної, фінансової (також на кожному кроці розрахунку). Негативне сальдо накопичених реальних грошей означає, що підприємство не в змозі покривати свої витрати (тобто фактично є банкрутом) і свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних чи позикових засобів, і відображення цього – в розрахунках ефективності.

Поиск по сайту: