Методи управління соціальним розвитком трудового колективу

Виробничий і трудовий колективи підприємств будь-яких форм власності можуть ефективно функціонувати лише в умовах чітко організованої системи управління їх діяльністю. Регулюючий вплив на керовані об’єкти здійснюється за допомогою спеціальних засобів та прийомів: доведення завдань, економічне стимулювання, матеріальна відповідальність, проведення нарад, організоване регламентування і нормування тощо. Всі ці прийоми і способи складають систему методів управління. З їх допомогою керуюча система встановлює обов’язкові для всіх керованих об’єктів, безпосередньо підпорядкованих цій системі, правила дії та поведінки, узгоджує, поєднує, координує та регулює їх діяльність у часі і просторі, забезпечує безперервний ритмічний розвиток в певному напрямі, виходячи з поставлених завдань та цілей.

Методи управління – це норми, правила, способи та прийоми практичного впливу на об’єкт управління з метою забезпечення бажаного результату.

Методи управління соціальним розвитком трудового колективу здебільшого представлені в науковій літературі як система правових, адміністративних, моральних, психологічних, соціально-організаційних, інноваційних способів, прийомів та операцій, що сприяють розвитку та вдосконаленню активності членів колективу.

В кожному трудовому колективі, залежно від рівня його розвитку і розв’язуваних завдань складається власна система методів управління. Специфіка виробництва і відтворення соціальних відносин в колективі вимагає розробки і реалізації інноваційних методів управління.

Потреба швидкої і гнучкої переорієнтації діяльності трудових колективів вимагає від управлінців створення швидко реагуючих управлінських механізмів з арсеналом прийомів мотивації до творчості, адаптації працівників до нових умов соціального життя.

Соціально-психологічні методи управління кадрами – це конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу й окремих працівників з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). Роль соціально-економічних факторів зростає у зв’язку з ускладненням виробництва та взаємодії між учасниками спільного процесу праці, підвищенням рівня механізації та автоматизації, вдосконаленням технологічних процесів, змінами самого працівника під впливом розвитку продуктивних сил (його психіки, а звідси – і потреб, інтересів, мотивів діяльності). Ефективне використання цих методів управління попереджає (або мінімізує) такі негативні явища, як плинність кадрів, порушення трудової і технологічної дисципліни, нераціональний добір кадрів, несприятливий мікроклімат тощо, і в значній мірі сприяє підвищенню ефективності виробництва та якості продукції.

Система соціально-психологічних методів управління трудовим колективом може бути представлена за такою схемою (Схема 4.1.).

Схема 4.1.

Поиск по сайту: