Управління культурою організації

1. Необхідність розуміння суті сучасної організаційної культури для ухвалення оптимальних рішень. Організаційна культура підтримується різними шляхами (в компанії НР основні цінності визначені лозунгом “шлях НР”; в інших компаніях – лозунги, звичаї, стимулювання працівників за поведінку, адекватну домінуючій культурі тощо).

2. Необхідність підтримування актуальних елементів організаційної культури та вчасної зміни застарілих пріоритетів (експерти відзначають перебільшену увагу компанії “Ford” до технічного удосконалення продукції і недостатню – до маркетингу).

3. Проблеми організаційної культури можуть загострюватись у випадках злиття організацій, створення нових підрозділів, приходу нових працівників (зокрема, керівників).

4. Зміна або модернізація організаційної культури вимагає чіткого уявлення про перспективні цілі (стратегію організації).

Дуже важливо зрозуміти, що формування іміджу організації у зовнішньому середовищі і формування внутрішньої корпоративної ідентичності – це два нерозривно пов’язані процеси: якщо ж перший з них віддати іміджмейкерам, а другий покласти на топ-менеджерів і не інтегрувати ці два процеси, формується псевдокультура (фірма - “дволикий Янус”). Отже, необхідний системний підхід: сторонній особі можуть бути невідомі внутрішні символи і девізи, але вона чудово басить реальну філософію компанії (наприклад, заява топ-менеджера: “У нас не благодійна організація”). Поділ корпоративної культури на складові – доволі умовний, ці складові повинні бути органічно поєднані та внутрішньо несуперечливі.

Рекомендована література:

1. Горбунов В.М. Управління соціальним розвитком трудового колективу: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1998.

2. Коротков Э. Концепция менеджмента

1. Власова А. Організаційна поведінка
2. Стец В.А., Стец І.І., Костючик М.І. Менеджмент персоналу.
3. Гаевская О.Б. Современная цивилизация и социальное управление: (Орг. аспект): Монография. – К.: МАУП, 1997.
4. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. – К., “Кондор”. – 2003. – С.129-143.
5. Курочкин А.С. Организация управления предприятием. – К., 1996. – С.97-117.
6. Лукашевич Н. Социология труда для менеджера. / Персонал, 1994, №2.
7. Молодцов А.В. Управление и планирование социального развития трудового коллектива. Метод. рекомендации – Киев, ВЗУУП, 1991.

10. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. Посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – С.247-249

1. Социальные проблемы управления трудовими колективами./ Г.Н.Черкасов и др. – М.: Профиздат, 1978
2. Шегда А.В. Менеджмент: Навч.посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – С.150-153, 466-482
3. Щокін, Георгій Концепція соціального розвитку: висновки для України: Наук. видання. – К.: МАУП, 2002.
4. Щекин Г. Работа с персоналом как система. / Персонал, 1991, №2.

15. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,1999. – С.226-279.

16. Георгій Ложкін, Наталія Дорошенко Керівник чоловік, керівник жінка.“Персонал”, №2, 222002р., с.47-52

1. Андрій Панченко, Ірина Тихомирова. Україна в системі культурних координат бізнесу. “Менеджмент и менеджер”, №8, 2002р., с.15-23/
2. Иклан А. Боги менеджмента: Типология корпоративной культуры Чарльза Хенди / Менеджмент и менеджер, 2002, №3
3. Войнаровский А., Ногин Г. Проблема культуры / Менеджмент и менеджер, 2002, №3
4. Войнаровский А. Легенда о корпоративном герое. / Менеджмент и менеджер, 2002, №3
5. Савенко В. Люди и ритуалы. / Менеджмент и менеджер, 2002, №3
6. Крилова Н. Міжнародна бізнескоманда і конкурентоздатність фірми./ Персонал, №2, 2002р., с.53-57.

23. Панченнко А., Тихомирова І. Крос-культурний менеджмент (проблеми глобалізації)./ “Менеджмент і менеджер”, №7,2002р., с.37

1. Панченнко А., Тихомирова І. Україна в системі культурних координат бізнесу. Спільне підприємство: мінімізація культурних відмінностей./ “Менеджмент и менеджер”, №8, 2002р., с.15-23

Поиск по сайту: