 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Основні теоретичні відомості. Аналітична класифікація аніонів побудована на розчинності деяких їх солей
Аналітична класифікація аніонів побудована на розчинності деяких їх солей. До першої групи відносяться ті аніони, барієві солі яких погано розчинні. До другої групи – ті, які з катіоном Ag+ утворюють осади, до третьої – решта аніонів.
Як при аналізі аніонів, так і при аналізі катіонів помітну роль грають органічні сполуки. Достатньо згадати характерні реакції на катіони Zn2+ з дитизоном, Al3+ з алізарином, Ni2+ з диметилгліоксимом та інші. Цінною для якісного аналізу властивістю цих та інших органічних реактивів є їхня здатність виступати в ролі лігандів у специфічно забарвлених координаційних сполуках з металами. Ще одна позитивна якість органічних рідин полягає у здатності останніх екстрагувати певні катіони і аніони з водних розчинів. Екстракція поряд з осадженням є методом фазового розділення речовин. Фазами у даному випадку є дві рідини, зазвичай водний розчин та органічний розчинник, які практично не змішуються між собою. Завдяки кращій розчинності речовини в органічному шарі, вона, у відповідності до коефіцієнту розподілу, переходить в органічний шар (екстрагент). В аналізі екстракцію здебільшого проводять з метою розділення елементів. Проте непоодинокими є випадки, коли одночасно з розділенням іонів відбувається і їх ідентифікація. Прикладами можуть бути реакція «синього кільця» для визначення Со2+ (екстрагент ізоаміловий спирт) і реакції ідентифікації Br- і І- за допомогою хлорної води і бензолу.
При осадженні багатьох катіонів та аніонів у вигляді гідроксидів, сульфідів, силікатних кислот, а також при проведенні інших аналітичних операцій, часто утворюються колоїдні розчини або золі. Колоїдні розчини, на відміну від дійсних розчинів, не є гомогенними системами, а являють собою високодисперсні мікрогетерогенні системи. Колоїдні частинки не осаджуються, проходять через найщільніші фільтри, що суттєво ускладнює хід аналізу. Утворенню крупніших частинок перешкоджає наявність у колоїдів електричних зарядів, що спричиняє їх взаємовідштовхування. Проте заряджені колоїдні частинки, використовуючи спеціальні прийоми, можна з’єднати в крупніші агрегати. Цей процес носить назву коагуляції. Так, стійкість золей можна понизити і перевести їх в осади (гелі) додаванням в розчин електролітів-коагулянтів. В якісному аналізі з цією метою застосовують леткі кислоти або амонійні солі, які можуть бути легко видалені і не заважатимуть подальшому ходу аналізу.
При промиванні або тривалому стоянні осадів у контакті з розчином іноді спостерігається явище, протилежне коагуляції, тобто перехід гелю в золь. Для попередження цього негативного як для якісного, так особливо кількісного аналізу явища, осади слід промивати не чистою водою, а розчинами відповідних електролітів, наприклад, AgCl – азотною кислотою, NiS і Fe(OH)3 - розчином нітрату амонію.
Поиск по сайту: