|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Лабораторна робота 2.2Гравіметричне визначення заліза (ІІІ)
Мета роботи – на прикладі вагового визначення заліза (III) освоїти основні операції цього методу та навчитись проводити відповідні розрахунки. Зафіксувати особливості роботи з аморфними осадами.
Основні теоретичні відомості Найбільш поширений різновид гравіметрії полягає у виділенні компонента, що визначається, з розчину в осад, відділення його від маточного розчину, переведення у стехіометричну (вагову) форму і зважування. За масою осаду Р, який утворився під дією осаджувача R, розраховують масу речовини, що визначається:
X + R D P↓, наприклад Ca2+ + C2O42- = CaC2O4 ↓.
У гравіметрії, окрім осадження з розчинів, застосовуються і інші методи фазового розділення елементів, наприклад, виділення їх у газову фазу: SiO2 + 2H2F2 = SiF4↑ + 2H2O.
В цих методах вміст компонента, що аналізується (у наведеному прикладі SiO2), обчислюють за зменшенням маси зразка. До осадів у гравіметрії висуваються більш жорсткі вимоги, ніж в якісному аналізі. Найважливішим з них є низький рівень розчинності, яка за правилом Тананаєва не повинна перевищувати 10-6 моль/дм3. Окрім того, осад повинен легко відділятись від розчину фільтруванням і промиванням, треба щоб склад його після висушування або прожарювання відповідав певній формулі, а молекулярна маса його повинна по можливості бути високою. З правила постійності добутку розчинності можна зробити висновок, що для досягнення допустимої межі розчинності осадів іноді треба вводити в розчин надлишок осаджувача, а для пригнічення їх розчинення при промиванні – невелику кількість його у промивний розчин. У гравіметрії розрізняють два типи осадів – аморфні і кристалічні. У першому випадку при додаванні осаджувача утворюється велика кількість центрів кристалізації, які, або їх невеликі агрегати, з’єднуються в більш крупні частинки і випадають в осад. По суті відбувається коагуляція колоїдних розчинів. Найбільш суттєвою ознакою аморфних осадів є їх велика загальна поверхня, і, як наслідок, на ній відбувається адсорбція сторонніх іонів. При промиванні такі осади схильні до пептизації і можуть проходити через найщільніші фільтри. У випадку кристалічних осадів утворюється відносно невелика кількість центрів кристалізації, які ростуть за рахунок пересиченого розчину. Забруднення кристалічних осадів відбувається завдяки співосадженню сторонніх іонів. Природа осадів визначає правила роботи з ними, які наведені в табл.2.2.1.
Таблиця 2.2.1 Умови одержання кристалічних і аморфних осадів Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |