|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Хід аналізу суміші катіонів І та ІІ аналітичних груп1. Знаходження іонів NH4+ Частину розчину (5–6 краплин), одержаного для дослідження, перенесіть у чисту пробірку, додайте 5–6 краплин 2 н розчину NaOH або KOH і нагрійте. Присутність іона NH4+визначають за характерним запахом аміаку, або за посинінням вологого лакмусового папірця, піднесеного до отвору пробірки.
2. Відокремлення катіонів ІІ групи У чисту пробірку відлийте 1/3 частину розчину, одержаного для дослідження і, перемішуючи, додайте 2 н розчин соляної кислоти (без великого надлишку). Осад хлоридів катіонів ІІ групи відокремте від катіонів І групи фільтруванням. Фільтрат збережіть для визначення катіонів І групи. 3. Видалення амонійних солей з розчину катіонів І групи Фільтрат з катіонами І групи перенесіть у чисту фарфорову чашку, нейтралізуйте його 2 н розчином аміаку до рН»7 за універсальним індикаторним папірцем. Розчин випаріть. Одержаний сухий залишок солей розчиніть у невеликому об'ємі води. Візьміть в окрему пробірку невелику порцію цього розчину і за допомогою реактиву Несcлера переконайтесь у відсутності у ньому іонів амонію. 4. Відкриття іонів Na+ Частину розчину після видалення амонійних солей перенесіть у чисту пробірку, додайте 4–5 краплин розчину цинкуранілацетату і дайте постояти. У випадку наявності іонів Na+ утворюються кристали зеленувато-жовтого кольору. Іони Na+ можна відкрити також за допомогою гексагідроксостибіату калію.
5. Відкриття іонів K+ Другу частину розчину після видалення солей амонію використайте для проведення реакції з гексанітрокобальтiатом (ІІІ) натрію. Наявність іонів K+ визначається не за жовтим забарвленням розчину (таке забарвлення характерне для самого реактиву), а за випадінням жовтих кристалів. 6. Відокремлення і відкриття іонів Pb2+ Лійку з осадом хлоридів катіонів ІІ групи вставте у чисту пробірку і обробіть осад на фільтрі гарячою дистильованою водою. Завдяки значному підвищенню розчинності PbCl2 іони свинцю переходять у розчин і проходять через фільтр. У розчині відкрийте катіони свинцю за допомогою реакції “золотого дощу”. У випадку, коли катіон Pb2+ присутній, для повного видалення PbCl2 з осаду на фільтр, його ще раз обробіть гарячою водою; промивні води відкиньте. 7. Відкриття іонів Hg22+ Обробіть 25%-вим розчином аміаку осад на фільтрі, після видалення Pb2+. Почорніння осаду свідчить про наявність у розчині, що досліджується, іонів Hg22+. 8. Відкриття іонів Ag+ Якщо на фільтрі знаходився хлорид срібла, то після обробки концентрованим розчином аміаку іони срібла у вигляді аміакату перейшли у розчин і зосередились у фільтраті. Тому фільтрат необхідно підкислити 2 н розчином азотної кислоти до кислої реакції (проба з універсальним індикатором). Утворення білого драглистого осаду свідчить про наявність у розчині, що досліджувався, катіонів срібла. Запишіть всі спостереження і складіть рівняння реакцій відділення і відкриття іонів, які були у розчині, взятому на дослідження.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |