 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Векторного аналізу уроку
|
Читайте также: |
Автор-розробник — О.Мариновська.
Суть. Методика векторного аналізу використовується в системі внутрішньошкільного контролю. Мета — визначення ефективності організації та проведення уроку. Завдання: організація системного й систематичного контролю за якістю освітніх послуг; фіксація показників ефективності організації та проведення уроку; моніторингове відстеження особистісно професійного зростання педагога; виявлення типових ускладнень у діяльності учителя; реалізація проектного підходу до планування методичної роботи на внутрішньошкільному рівні.
Для вимірювання рівня ефективності уроку використовується векторна модель. Система домінант уроку — орієнтація на розвиток особистості школяра (1—4 вектори), процес цілеформування (5—8), процес цілепокладання (9—12), активізація пізнавальної діяльності учнів (13—16) — обчислюється за загальною сумою балів: низький рівень (до 24 балів), середній (до 40), високий (до 56), творчий (до 64).
Зазначимо, відмова від знаннєцентричної парадигми освіти, орієнтація на розвиток та самореалізацію особистості школяра спричинили різнорівневі зрушення в підходах до проектування й моделювання традиційного уроку. Він набуває ознак особистісно орієнтованого, розвивального за суттю.
Тому виникає необхідність осмислення критеріїв ефективності сучасного уроку:
орієнтація на розвиток особистості школяра: особистісно орієнтований тип стосунків; опора на суб'єктний досвід школяра; конструювання діалогічної структури уроку; моделювання особистісної форми змісту;
процес цілеформування: правильність визначення мети, завдань уроку щодо теми; відповідність добору змісту щодо мети, завдань, теми; доцільність вибору типу, структури щодо мети, завдань уроку; оптимальність добору методів, прийомів, форм щодо мети і завдань;
процес цілепокладання: повідомлення теми, мети уроку; урок-завдання; прийняття особистісно значущих завдань школярами; цілереалізація: досягнення мети, завдань уроку;
активізація пізнавальної діяльності учнів: орієнтація на самостійну пошукову діяльність учнів; використання активних та інтерактивних методів; формування пізнавальної активності учнів; технологізованість знань.
Прогнозовані результати:
оптимізація роботи керівника навчального закладу;
фіксація кількісних показників якісних змін за параметрами ефективності;
економія часу.
Моніторинг:
Поиск по сайту: