Зарубежные органы внешних сношений государства

Органы внешних сношений - это органы государственной власти и управления, отдельные лица, правомочные представлять субъекты международных отношений, выражать его волю, защищать его интересы в международных делах и интересы его граждан. О.в.с. по месту их нахождения и деятельности делятся на центральные и зарубежные. Зарубежные органы внешних сношений государства могут функционировать на постоянной и временной основе. Постоянными являются: посольства и миссии; консульства; постоянные представительства при международных организациях; торгпредства.

Из них к дипломатическим органам можно отнести посольства, миссии и постоянные представительства при международных организациях. К временным зарубежным органам можно отнести различного рода делегации, комиссии и даже отдельных деятелей, лиц, выполняющих ограниченные во времени задачи, причем эти задачи могут носить дипломатический или специальный характер.

Зарубежными органами внешних сношений государства, находящимися на территории иностранного государства, являются дипломатические представительства, консульские учреждения, специальные миссии, постоянные представительства государств при международных организациях, постоянные миссии наблюдателей государств - нечленов при международных организациях, делегации государств в органах международных организаций и на международных (межправительственных) конференциях.

Посольства и миссии (во главе первого стоит посол, во главе второго - посланник) являются непосредственными представителями своих государств. Послы аккредитуются при главе государства, а посланники - при главе правительства. В настоящее время миссии как дипломатические представительства практически не встречаются.

При некоторых условиях, например, когда дипломатические отношения между двумя странами не соответствуют нормальным, во главе посольства или миссии может быть назначен поверенный в делах, который аккредитуется при министре иностранных дел страны пребывания. Посольство считается высшим по своему статусу дипломатическим представительством. На него возлагаются следующие задачи:

1. представительство аккредитующего государства в стране пребывания;

2. защита в государстве пребывания интересов аккредитующего государства и его граждан в пределах, допускаемых международным правом;

3. ведение переговоров с правительством страны пребывания;

4. выяснение всеми законными средствами условий и событий в государстве пребывания и сообщение о них правительству аккредитующего государства;

5. поощрение дружественных отношений между аккредитующим государством и государством пребывания и развитие их взаимоотношений в области экономики, культуры и науки.

Консульское учреждение (консульство) - это постоянный государственный орган внешних сношений, учреждаемый в иностранном государстве на основе договора между двумя странами для выполнения консульских функций. Консульства учреждаются там, где есть интересы данного государства, т. е. в крупных портах, в местах строительства крупных промышленных объектов и т. п.

Представительства при международных организациях являются постоянно действующими дипломатическими органами внешних сношений. Это миссия, направляемая государством-членом международной организации, чтобы представлять его при данной организации. Таким образом, представительство не является частью этой организации, но в то же время оно действует в ее рамках и на основе ее документов с объемом прав и привилегий, определяемым признанными нормами международного права. Постоянные представительства являются организующими центрами взаимосвязей государств в пределах той или иной универсальной международной организации, не зависимы от государств пребывания и автономны по отношению к самой организации.

Полномочия постоянного представителя при международной организации могут исходить от главы государства, главы правительства или министра иностранных дел. Работа данных представительств регулируется Конвенцией 1975 г. о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального типа. Задачи постоянного представительства при международной организации можно свести к следующему:

1. слежение за соблюдением положений устава данной организации в ее деятельности;

2. слежение за информацией, поступающей в органы данной организации;

3. подготовка соответствующих предложений для своего правительства по вопросам, обсуждаемым в организации;

4. выступление в органах организации по поручению правительства своей страны в соответствии с полученными указаниями;

5. поддержание контактов с представителями других стран при данной организации и др.

6. Постоянные представительства при международных организациях пользуются целым набором иммунитетов и привилегий, предоставляемых дипломатическим представительствам и их персоналу, особое место среди которых принадлежит неприкосновенности персонала, помещений и документов

22. Дипломатическое представительство (диппредставительство) — зарубежный орган внешних сношений государства. Учреждается на основе взаимного соглашения между государствами. Выступает от имени учредившего его государства. В основном, служит для поддержания дипломатических отношений.

Обмен дипломатическими представительствами между государствами возможен на одном из трех уровней. Каждому уровню соответствует определенный класс главы представительства. Наиболее высокий уровень — посольство, во главе которого стоит дипломатический представитель, имеющий класс посла. Далее следуют миссия, возглавляемая посланником, и затем миссия, возглавляемая поверенным в делах.

Основным международным нормативно-правовым актом, регулирующим виды и функции дипломатических представительств, процедуры назначения главы дипломатического представительства, классы глав таких представительств, является Венская конвенция о дипломатических сношениях. «Конвенция о специальных миссиях» 1969 г. и «Конвенции о предотвращении и наказании преступлений против лиц, пользующихся международной защитой, в том числе дипломатических агентов» 1973 г. также регулирует деятельность дипломатических представительств.

Порядок назначения и основания прекращения функций дипломатического представительства

Согласно дипломатическому праву, перед назначением главы дипломатического представительства правительство соответствующего государства запрашивает согласие (агреман) на принятие назначаемого лица в качестве представителя. Отказ в выдаче агремана не требует мотивировки. При отбытии к месту назначения послу или посланнику выдается верительная грамота, подписанная главой посылающего государства и адресованная главе государства пребывания. Венская Конвенция о дипломатических сношениях 1961 г. устанавливает, что глава дипломатического представительства считается вступившим к выполнению своих функций в государстве пребывания в зависимости от практики, существующей в этом государстве, которая должна применяться единообразно, либо с момента вручения верительных грамот, либо с момента сообщения о прибытии и представления заверенных копий верительных грамот МИДу государства пребывания. Дипломатический представитель, аккредитованный в данной стране, остается в этом качестве до прекращения его официальных функций. Прекращение функций дипломатического представителя: 1. Его отозвание аккредитующим государством; 2. Объявление правительством государства пребывания дипломатического представителя персоной non grata (утратившим доверие); 3. Разрыва дипломатических сношений; 4. Войны между государствами; 5. Прекращение существования одного из этих государств в качестве субъекта международного права.

Дипломатические ранги

• «Положение о рангах дипломатических представителей» (Венский регламент) 1815 г.
• Аахенский протокол 1818 г.

]Полномочия дипломатических представителей

Функции дипломатического представительства:

представительство своего государства в стране пребывания;

защита в государстве пребывания прав и интересов аккредитующего государства и его граждан;

ведение переговоров с правительством принимающего государства;

поощрение дружественных отношений между аккредитующим государством и страной пребывания;

осуществление консульских функций.

Выяснение всеми законными средствами событий и условий в государстве пребывания и сообщение о них правительству аккредитующего государства

Порядок назначения и отзыва главы дипломатического представительства

Перед оформлением назначения какого-либо лица на пост дипломатического представителя в данном государстве у правительства последнего испрашивается согласие. В международном обиходе согласие обозначается словом «агреман». Агреман запрашивается устно. Иногда этот запрос сопровождается представлением записки без подписи и на бумаге без бланка, с краткими биографическими данными будущего представителя. Ответ на запрос даётся обычно без задержки. Вопрос о том, обязано ли государство, отклоняющее кандидатуру представителя, сообщить мотивы отклонения, является спорным. Агреман для временных поверенных в делах не требуется. Эти лица вступают в исполнение своих обязанностей на основании письма дипломатического представителя, уведомляющего главу ведомства иностранных дел о своём отъезде или болезни и о возложении обязанностей временного поверенного в делах на того или иного члена представительства. В исключительных случаях (тяжёлая болезнь дипломатического представителя или его смерть) сам советник (или, при отсутствии такового, следующий за ним дипломатический чин представительства) отправляет указанное письмо за своей подписью. Агреман не требуется также для работников дипломатического представительства. Исключение составляют военные, морские и авиационные атташе, при назначении которых в международной практике принято предварительно извещать соответствующее правительство. После получения агремана назначение дипломатического представителя оформляется в виде постановления (указа, декрета), подписанного главой назначающего государства.

24. Торговое представительство (сокращённо торгпредство) — представительный орган государства за рубежом, обеспечивающий государственные интересы в сферевнешнеэкономической деятельности в стране пребывания. Торговые представительства создаются на основе межгосударственных соглашений и являются частью полномочного представительства страны (посольства или миссии

Основными задачами торгового представительства являются^[4]:

• Представительство интересов государства по вопросам внешней торговли в стране пребывания;
• Содействие развитию торговых отношений;
• Изучение общих экономических и правовых условий и рыночной конъюнктуры страны пребывания и информация об этом органов государственной власти, участников внешнеэкономической деятельности (экспортёров и импортёров);
• Организация визитов делегаций в страну пребывания, организация встреч деловых кругов своей страны и страны пребывания;
• Другие виды содействия в стране пребывания национальным участникам внешнеэкономической деятельности.

[править]Правовой статус

Торговое представительство является частью соответствующего полномочного представительства страны и в силу этого пользуется иммунитетом и привилегиями, предоставляемыми полпредству: экстерриториальность помещений, занимаемых торгпредством; торговый представитель, возглавляющий торгпредство, и его заместители входят в составдипломатического персонала.

В СССР правовой статус торгового представительства определялся Положением о торговых представительствах и торговых агентствах Союза ССР за границей, утвержденным постановлением ЦИК и СНК СССР 13 сентября 1933, международными договорами и общепризнанными началами международного права.

В Российской Федерации правовой статус торгового представительства регламентируется положениями Федерального Закона «Об основах государственного регулирования внешнеторговой деятельности» № 164-ФЗ от 8 декабря 2003 г., Положением о Министерстве экономического развития Российской Федерации № 437 от 05 июня 2008 г. и Положением о Торговом представительстве Российской Федерации в иностранном государстве, утвержденным постановлением Правительства Российской Федерации № 401 от 27 июня 2005 г.

25.

26. В условиях формирования государственности в Украине, а соответственно и усложнения задач и функций государства роль и значение государственной службы постоянно возрастают. В последнее время законодательными и исполнительными органами предприняты определенные меры по совершенствованию правового регулирования государственно-служебных отношений и организации

>>> 98 >>>

государственной службы. Принят ряд законов и законодательных актов, которые регулируют отдельные направления государственно-служебной деятельности: о местной государственной администрации, о Пограничных войсках Украины, о Прокуратуре Украины, о Вооруженных Силах Украины, об образовании, о милиции Украины и др. Все они в той или иной мере касаются вопросов организации и прохождения государственной службы в соответствующих государственных органах. Закон Украины «О государственной службе» направлен на урегулирование общественных отношений, которые охватывают деятельность государства относительно создания правовых, организационных, экономических, социальных условий реализации гражданами права на государственную службу. В преамбуле этого Закона установлено, что он определяет общие принципы деятельности, а также статус государственных служащих, работающих в государственных органах и их аппарате, но содержание Закона позволяет сделать вывод о том, что он практически регулирует деятельность аппарата органов исполнительной власти.

Государственная политика в сфере государственной службы определяется Верховной Радой Украины. Ее основными направлениями являются определение основных целей, задач и принципов функционирования института государственной службы, обеспечение эффективной работы всех государственных органов в соответствии с их компетенцией. Для проведения государственной политики и функционального управления государственной службой образованы Главное управление государственной службы Украины, Координационный совет по вопросам государственной службы.

На Главное управление государственной службы возлагаются прогнозирование и планирование потребностей государственных органов и их аппарата в кадрах, обеспечение совместно с другими государственными органами реализации общих направлений политики в сфере государственной службы в государственных органах и их аппарате, разработка и внесение на рассмотрение Кабинета Министров Украины проектов нормативных актов по вопросам государственной службы, разработка, координация и контроль за осуществлением мер по повышению эффективности государственной службы и решение других вопросов организации и правового регулирования государственной службы.

Поскольку вопросы функционирования государственной службы в государственных органах, правовое положение которых

>>> 99 >>>

регулируется специальными законами Украины, решаются этими органами, то важным являются создание и функционирование Координационного совета по вопросам государственной службы в целях определения путей, средств и форм реализации основных направлений в сфере государственной службы, объединение усилий всех государственных органов по повышению эффективности государственной службы.

Указом Президента Украины от 29 мая 2001 г. «Об очередных мерах по дальнейшему осуществлению административной реформы в Украине» с целью усовершенствования системы государственного управления, обеспечения эффективности деятельности Кабинета Министров Украины, министерств, иных органов исполнительной власти и их аппаратов введены должности Государственных секретарей Кабинета Министров Украины и государственных секретарей министерств. На них соответственно возлагаются обязанности по руководству аппаратом этих органов, назначению на должности и освобождению от должностей согласно законодательству служащих Секретариата Кабинета Министров Украины, центрального аппарата министерств, руководителей предприятий, учреждений, организаций сферы управления.

Должности Премьер-министра Украины, вице-премьер-министров, министров являются политическими, они не относятся к категории должностей государственных служащих.

Правовой статус Президента Украины, Председателя Верховной Рады Украины и его заместителей, председателей комитетов Верховной Рады Украины и их заместителей, народных депутатов Украины, Премьер-министра Украины, членов Кабинета Министров Украины, Председателя и судей Конституционного Суда Украины, Председателя и судей Верховного Суда Украины, Председателя и судей Высшего хозяйственного суда Украины, Генерального прокурора Украины и его заместителей регулируется Конституцией и специальными законами Украины.

Правовое положение государственных служащих, работающих в аппарате органов прокуратуры, судов, дипломатической службы, таможенного контроля, Службы безопасности, внутренних дел и др., осуществляется в соответствии с этим Законом, если иное не предусмотрено законами Украины.

В Законе «О государственной службе» отсутствуют положения, которые касаются регулирования правового статуса руководителей,

>>> 100 >>>

их заместителей, руководителей структурных подразделений и других должностных лиц государственных предприятий и учреждений. Вместе с тем следует подчеркнуть, что распоряжением Кабинета Министров Украины от 29 апреля 1996 г. должность директора центра повышения квалификации государственных служащих и руководителей государственных предприятий, учреждений и организаций, должности работников центров повышения квалификации государственных служащих и руководителей государственных предприятий отнесены к четвертой категории должностей государственных служащих.

27.

28. ПОЛОЖЕННЯ
про дипломатичне представництво України за кордоном

1. Це Положення визначає статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном.

2. Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Керівництво дипломатичним представництвом здійснює Міністерство закордонних справ України, діяльність дипломатичного представництва базується на положеннях Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, двосторонніх та інших багатосторонніх міжнародних договорів України, законодавства України та держави перебування, а також цього Положення.

3. Функції дипломатичного представництва України включають:

1) представництво України в державі перебування та підтримання з цієї державою офіційних відносин;

2) захист інтересів України, прав та інтересів її громадян та юридичних осіб в державі перебування;

3) ведення переговорів з урядом держави перебування;

4) з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України;

5) поширення в державі перебування інформації про становище в Україні і події міжнародного життя;

6) заохочення дружніх відносин між Україною і державою перебування та розвиток їх співробітництва в галузі економіки, культури і науки.

Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних справ може виконувати і консульські функції.

4. Главою дипломатичного представництва України є посол або посланник, або повірений у справах.

Глава дипломатичного представництва є головним представником України в державі перебування. Він здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, делегацій, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

Керівники всіх українських установ і делегацій, представники і громадяни України в іноземній державі зобов'язані неухильно виконувати вказівки посла в цій державі і подавати йому необхідну допомогу, сприяти в здійсненні покладених на нього завдань.

Посол або посланник призначається указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України в разі отримання згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він призначається.

Повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закордонних справ України.

Послу або посланнику України, що відбуває до держави перебування, вручається підписана Президентом і скріплена Міністром закордонних справ України вірча грамота, яка після прибуття вручається главі держави перебування.

Повіреному у справах України, що відбуває до держави перебування, вручається лист Міністра закордонних справ України, який після прибуття вручається Міністру закордонних справ держави перебування.

5. Посол або посланник України приступає до виконання своїх службових обов'язків у державі перебування після вручення вірчої грамоти главі держави, до якої він призначений, або після повідомлення про своє прибуття і вручення завірених копій вірчої грамоти Міністру закордонних справ цієї держави залежно від практики, яка існує в державі перебування.

Повірений у справах України приступає до виконання своїх службових обов'язків з моменту вручення листа Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ держави, до якої він призначений.

6. Місія глави дипломатичного представництва України припиняється у випадку:

1) його відкликання у встановленому порядку;

2) його відставки;

3) його смерті;

4) оголошення його persona non grata в державі перебування.

7. Главою дипломатичного представництва України, членами дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України в іноземній державі можуть бути тільки громадяни України.

Членами адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва України можуть бути громадяни України і, в окремих випадках, громадяни держави перебування при відповідному повідомленні міністерства закордонних справ держави перебування про їх прийом на роботу до цього представництва.

8. Клас, до якого повинен належати глава дипломатичного представництва України, і при необхідності кількісний склад персоналу дипломатичного представництва України в іноземній державі встановлюються двосторонньою угодою України з цією державою.

9. Глава дипломатичного представництва України або член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України може бути за поданням Міністра закордонних справ України призначений указом Президента України одночасно представником України при будь-якій міжнародній організації.

Дипломатичне представництво України в іноземній державі може одночасно представляти інтереси України в інших державах за їх згодою.

10. Глава дипломатичного представництва України, інші члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України не можуть в державі перебування займатися професійною або комерційною діяльністю з метою особистої користі.

11. Глава дипломатичного представництва України і члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України, а також члени їх сімей, члени обслуговуючого персоналу, якщо вони не є громадянами держави перебування, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, якщо двосторонньою угодою України з цією державою не передбачено інше.

12. Фінансування діяльності дипломатичного представництва України здійснюється Кабінетом Міністрів України, а забезпечення приміщеннями та вирішення інших питань діяльності регулюються угодою між Україною та державою перебування.

13. В тих випадках, коли міжнародним договором України встановлені інші норми, ніж передбачені цим Положенням, застосовуються норми цього міжнародного договору.

29.

ПОЛОЖЕННЯ
про торговельно-економічну місію у складі
закордонної дипломатичної установи України

(У тексті Положення слова "Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України", "Міністр зовнішніх економічних зв'язків України", "органи державної виконавчої влади" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України", "Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України", "органи виконавчої влади" у відповідних відмінках згідно з Указом Президента N 1380/99 від 23.10.99)

(У тексті Положення слова "Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство економіки України" у відповідних відмінках згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

(У тексті Положення слова "Міністерство економіки України", "Міністр економіки України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України", "Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України" у відповідних відмінках згідно з Указом Президента N 1205/2002 (1205/2002) від 23.12.2002)

{ У тексті Положення слова "Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України", "Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Міністерство економіки України", "Міністр економіки України" у відповідному відмінку згідно з Указом Президента N 645/2006 (645/2006) від 25.07.2006 }

1. Торговельно-економічна місія у складі закордонної дипломатичної установи України (далі - торговельно-економічна місія) представляє та захищає у державі перебування інтереси України у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Торговельно-економічна місія підпорядковується главі закордонної дипломатичної установи України (далі - закордонна дипломатична установа України), який здійснює контроль за її роботою.

2. Міністерство економіки України організовує роботу торговельно-економічної місії у державі перебування відповідно до пунктів 4-5 цього Положення.

3. Торговельно-економічна місія у своїй діяльності керується міжнародними договорами України, Конституцією (888-09) і законами України, іншими актами законодавства України, цим Положенням, а також вказівками Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, а в частині реалізації завдань щодо захисту економічних інтересів України у сфері оподаткування - вказівками Державної податкової адміністрації України.

(Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

4. Основними завданнями торговельно-економічної місії є:

захист економічних інтересів України у тому числі у сфері оподаткування та прав суб'єктів підприємницької діяльності України у державі перебування; (Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

сприяння розвитку торговельно-економічних зв'язків України, залученню іноземних інвестицій у пріоритетні сфери економіки України і виконанню міжнародних договорів України, укладених з державою перебування;

інформування Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади України про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування, стосовно товарів, що експортують з України;

підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів із держави перебування, виходячи з запропонованих державою перебування цін, тарифів, кредитних ставок тощо;

абзац шостий таємно. (Пункт 4 доповнено абзацом шостим згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

5. Торговельно-економічна місія відповідно до покладених на неї завдань:

1) вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей кон'юнктуру ринку товарів та послуг, досвід стимулювання інвестиційної діяльності в державі перебування, інформує Міністерство економіки України та Міністерство закордонних справ України з цих питань, а в разі потреби - інші заінтересовані міністерства, центральні органи виконавчої влади України, установи та організації; (Підпункт 1 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1038/2003 (1038/2003) від 15.09.2003)

2) розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних зв'язків України з державою перебування;

3) здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності України у державі перебування, інформує Міністерство економіки України та Міністерство закордонних справ України про додержання суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування зобов'язань за міжнародними договорами України, сприяє налагодженню та розвитку прогресивних форм співробітництва, проведенню переговорів, експертиз, укладанню контрактів, а також встановлює контакти з державними установами, організаціями, суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування;

4) уживає заходів до додержання інтересів України, правил міжнародної торгівлі суб'єктами підприємницької діяльності України при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій;

5) сприяє запозиченню передового досвіду в галузі демонополізації економіки, приватизації, конверсії військово-промислового комплексу, розвитку структур ринкової економіки;

6) інформує суб'єкти підприємницької діяльності держави перебування про правові економічні, соціальні, екологічні та інші умови їх діяльності в Україні, конкретні можливості вкладення капіталу в економіку України, надає допомогу в установленні контактів із заінтересованими українськими партнерами, а також здійснює пошук потенційних іноземних інвесторів; (Підпункт 6 пункту 5 в редакції Указу Президента N 1038/2003 (1038/2003) від 15.09.2003)

7) бере участь у роботі міжнародних економічних організацій та їх органів з питань торговельно-економічного і науково- технічного співробітництва;

8) сприяє центральним органам виконавчої влади, суб'єктам підприємницької діяльності України в організації та проведенні у державі перебування презентаційних заходів та торговельно-промислових, науково-технічних виставок, ярмарків тощо, в тому числі за участю іноземних інвесторів, які мають позитивний досвід вкладення інвестицій в економіку України; вживає заходів для залучення суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування до участі у виставках, ярмарках, тощо, які проводяться в Україні; (Підпункт 8 пункту 5 в редакції Указів Президента N 1380/99 від 23.10.99, N 1038/2003 (1038/2003) від 15.09.2003)

9) аналізує та узагальнює за дорученням Міністерства економіки України інформацію щодо суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування, що виходять на український ринок;

10) здійснює за дорученням Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України збирання усіма законними засобами та аналіз інформації стосовно суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування, які застосовують щодо України обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують взяті зобов'язання, суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування, з якими укладаються контракти на поставку продукції та надання послуг для державних потреб, а також у рамках проектів, фінансування яких здійснюється за рахунок іноземних кредитів, залучених під державні гарантії; (Підпункт 10 пункту 5 в редакції Указу Президента N 1380/99від 23.10.99)

11) надає суб'єктам підприємницької діяльності України інформацію щодо порядку відкриття і діяльності їх представництв у державі перебування, сприяє діяльності таких представництв; (Пункт 5 доповнено підпунктом 11 згідно з Указом Президента N 1380/99 від 23.10.99)

12) співпрацює за дорученням Державної податкової адміністрації України з відповідними органами держави перебування у питаннях боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом; (Пункт 5 доповнено підпунктом 12 згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

підпункт 13 таємно. (Пункт 5 доповнено підпунктом 13 згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

14) забезпечує висвітлення у засобах масової інформації держави перебування об'єктивної інформації про інвестиційний клімат в Україні. (Пункт 5 доповнено підпунктом 14 згідно з Указом Президента N 1038/2003 (1038/2003) від 15.09.2003)

6. Торговельно-економічну місію очолює керівник торговельно-економічної місії, який за посадою є радником-посланником або радником закордонної дипломатичної установи України. Керівник торговельно-економічної місії несе персональну відповідальність за виконання покладених на торговельно-економічну місію завдань і функцій.

Керівник торговельно-економічної місії за посадою є членом української частини Спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва з державою перебування, яка утворюється за відповідним міжнародним договором України. (Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 1380/99 від 23.10.99)

Керівник торговельно-економічної місії має заступника (заступників), який (які) за посадою є першим секретарем (першими секретарями) закордонної дипломатичної установи України. (Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 1380/99 від 23.10.99)

7. Керівник торговельно-економічної місії та його заступник (заступники), інші співробітники торговельно-економічної місії є працівниками дипломатичної служби. { Пункт 7 в редакції Указу Президента N 645/2006 (645/2006) від 25.07.2006 }

8. Виконання функцій торговельно-економічної місії може бути покладено на одну особу.

За відповідним рішенням на співробітників торговельно-економічної місії може бути покладено виконання їх службових обов'язків у двох і більше державах.

У разі потреби за спільним рішенням Міністерства економіки України та Міністерства закордонних справ України можуть у встановленому порядку утворюватися в державі перебування відділення торговельно-економічної місії, які є структурними підрозділами торговельно-економічної місії і очолюються заступниками керівника торговельно-економічної місії за посадою. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 1380/99 від 23.10.99)

9. Керівник торговельно-економічної місії призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України, погодженим з Міністерством закордонних справ України. Кандидатура для призначення на посаду керівника торговельно-економічної місії попередньо погоджується з Президентом України. Заступник керівника торговельно-економічної місії призначається на посаду та звільняється з посади Міністром економіки України за погодженням з Міністерством закордонних справ України. Інші співробітники торговельно-економічної місії призначаються Міністром економіки України. { Абзац перший пункту 9 в редакції Указу Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000; змінюється Указом Президента N 1205/2002 (1205/2002) від 23.12.2002 - таємно; в редакції Указів Президента N 266/2003 (266/2003) від 25.03.2003, N 390/2004 (390/2004) від 05.04.2004, N 645/2006 (645/2006) від 25.07.2006; із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 145/2007 (145/2007) від 26.02.2007 }

Кількісний склад та перелік посад торговельно-економічної місії визначає Міністерство економіки України у межах граничної чисельності працівників торговельно-економічних місій, яку затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства економіки України, погодженим з Міністерством закордонних справ України та Міністерством фінансів України.

10. (Абзац перший пункту 10 виключено на підставі Указу Президента N 1380/99 від 23.10.99)

Керівник торговельно-економічної місії подає звіти про роботу та про використання коштів Міністерству економіки України, Міністерству закордонних справ України, а також Державній податковій адміністрації України - звіти про виконання завдань щодо захисту економічних інтересів України у сфері оподаткування. (Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1082/2000 (1082/2000) від 22.09.2000)

30. Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні

З метою забезпечення належних умов для здійснення дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні їх функцій постановляю:

Затвердити Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні (додається).

ПОЛОЖЕННЯ
про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні

Поиск по сайту: