Порядок легалізації офіційних документів за кордоном

Закордонні дипломатичні установи України приймають на легалізацію офіційні документи, складені і засвідчені на території держави перебування або консульського округу органами державної влади, до компетенції яких входить проведення процедури консульської легалізації, для їх подальшого використання в Україні.

У разі наявності в країні перебування вимог консульської легалізації документів, які складені та засвідчені в Україні та легалізовані в Департаменті консульської служби МЗС України, консульська посадова особа здійснює консульську легалізацію представлених документів.

Не підлягають консульській легалізації офіційні документи, складені та засвідчені в Україні, які не пройшли попередньо засвідчення у Департаменті консульської служби МЗС України.

Консульська посадова особа засвідчує офіційні документи лише після того, як переконається в їх відповідності міжнародним договорам України, чинному законодавству України і країни перебування.

У разі виникнення у консульської посадової особи сумніву щодо юридичної сили поданого документа, його оформлення тощо, він може звертатися за роз'ясненням до державних органів країни перебування, за консультацією до юриста, Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України.

Консульська посадова особа не може легалізувати офіційні документи і доручення, які видаються іноземними державами, незалежно від того, видаються ці документи на ім'я та в інтересах громадян України та іноземних громадян, якщо ці документи призначені для дії на території іншої іноземної держави, а не на території України.

117. За оформлення віз дипломатичним представництвом або консульською установою України справляється консульський збір за такими тарифними ставками, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України:

разова віза - 85 доларів США;

дворазова віза - 130 доларів США;

багаторазова віза - 200 доларів США.

За термінове оформлення віз чи оформлення їх у позаробочий час консульський збір справляється у подвійному розмірі. Термінове оформлення віз здійснюється за бажанням іноземців та осіб без громадянства у разі наявності можливості.

У разі коли іноземна держава справляє за оформлення віз для громадян України консульський збір, що перевищує зазначені у цьому пункті тарифні ставки, дипломатичним представництвом або консульською установою України за оформлення громадянам такої держави віз справляється консульський збір з урахуванням принципу взаємності в порядку, встановленому МЗС.

За оформлення віз у пунктах пропуску через державний кордон у випадках, передбачених пунктом 6 цих Правил, департаментом консульської служби МЗС або представництвом МЗС на території України справляється консульський збір у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

За оформлення громадянам Антигуа і Барбуди, Барбадосу, Республіки Маврикій, Республіки Ель Сальвадор, Республіки Сейшельські Острови та Турецької Республіки віз для в'їзду в Україну з туристичною метою у пунктах пропуску через державний кордон департаментом консульської служби МЗС або представництвом МЗС на території України справляється консульський збір у розмірі 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

За оформлення віз у випадках, передбачених пунктом 8 цих Правил, департаментом консульської служби МЗС справляється консульський збір у розмірі 13 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

28. Оформлення віз здійснюється за нульовою тарифною ставкою консульського збору:

1) дітям до шести років;

2) закордонним українцям за умови пред'явлення посвідчення закордонного українця, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі спільного в'їзду та перебування на території України;

(підпункт 2 пункту 28 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

3) особам, що в'їжджають в Україну в службових справах та користуються дипломатичним або службовим паспортом;

4) співробітникам іноземних дипломатичних представництв і консульських установ в Україні та членам їх сімей;

5) співробітникам міжнародних організацій та їх представництв в Україні, а також членам їх сімей;

6) співробітникам представництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-квартиру в Україні і відповідно до статутних документів таких організацій чи відповідних міжнародних угод користуються дипломатичними привілеями та імунітетом, а також членам їх сімей;

7) главам та членам офіційних делегацій іноземних держав та особам, що їх супроводжують, які в'їжджають в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та МЗС;

(підпункт 7 пункту 28 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

8) особам, що виконують функції почесних консулів України;

9) особам, що в'їжджають в Україну з метою надання гуманітарної допомоги або провадження благодійної діяльності у разі відповідного підтвердження Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України;

10) особам, що в'їжджають в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, на запрошення державної установи, підприємства або організації, що є реципієнтом такого проекту;

11) працівникам рятувальних служб, що в'їжджають в Україну з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на звернення МНС;

12) членам сім'ї осіб, яким надано статус біженця в Україні;

13) представникам військових формувань та установ, що в'їжджають в Україну у службових справах на запрошення відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади;

14) особам, що планують в'їхати на територію України на строк до двох років перед початком проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу або до одного року після його завершення з метою виконання функцій з організації та проведення фінальної частини чемпіонату на підставі виданого органом управління організацією та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні документа, що підтверджує мету поїздки;

15) іншим особам, що в'їжджають з метою забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або гуманітарних питань, на підставі обґрунтованого подання керівника уповноваженого органу відповідно до Положення про консульський збір України та за погодженням з Мінфіном.

29. У разі відмови в оформленні візи консульський збір не повертається.

Підстави для відмови в оформленні візи та її скасування

30. Рішення про відмову в оформленні візи приймається у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) наявності відомостей про іноземця чи особу без громадянства у базі даних осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну, або тимчасово обмежено право виїзду з України;

(підпункт 3 пункту 30 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

4) коли паспортний документ іноземця чи особи без громадянства підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

5) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

6) відсутності в іноземця чи особи без громадянства дійсного полісу медичного страхування за умови можливості його оформлення на території держави, в якій подається відповідне клопотання;

(підпункт 6 пункту 30 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

6¹) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави чи можливості отримати достатнє фінансове забезпечення у законний спосіб на території України;

(пункт 30 доповнено підпунктом 6¹ згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

7) непідтвердження іноземцем чи особою без громадянства мети запланованого перебування в Україні;

8) відсутності документів, що дають змогу встановити намір іноземця чи особи без громадянства залишити територію України до закінчення строку дії візи;

9) звернення заявника про припинення розгляду клопотання щодо оформлення візи.

(підпункт 9 пункту 30 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні візи іноземцеві та особі без громадянства повідомляються підстави такої відмови. Форма рішення про відмову в оформленні візи визначається МЗС.

Іноземець та особа без громадянства, яким відмовлено в оформленні візи, мають право оскаржити таке рішення, звернувшися до керівника уповноваженого органу, що розглядав звернення про оформлення візи, з апеляційним листом, в якому обґрунтувати свою думку, та подати прохання про повторний розгляд звернення про оформлення візи. Апеляційний лист подається протягом двох місяців після отримання іноземцем та особою без громадянства рішення про відмову в оформленні візи.

У разі надходження звернення іноземця та особи без громадянства з проханням не оформляти їм візи рішення про відмову в оформленні візи оскарженню не підлягає.

31. Рішення про відмову в наданні візи приймається уповноваженими органами, які прийняли рішення про її надання та оформлення.

(пункт 31 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

32. Віза може бути скасована уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби під час проходження іноземцем чи особою без громадянства прикордонного контролю у разі наявності:

рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну іноземця чи особи без громадянства;

обґрунтованих підстав вважати візу такою, що отримана у незаконний спосіб.

Віза скасовується під час перебування іноземця та особи без громадянства на території України у разі:

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

виявлення факту подання особою під час оформлення візи недійсного чи виданого іншій особі паспортного документа, або підроблених інших документів, або подання завідомо неправдивих відомостей;

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

прийняття рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі території України.

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

Скасування візи здійснюється:

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

у випадках, передбачених абзацом п'ятим цього пункту, - уповноваженими посадовими особами ДМС або Держприкордонслужби;

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

у випадках, передбачених абзацом шостим цього пункту, - уповноваженими службовими особами органу, що прийняв рішення про примусове повернення або який подав позов до суду про прийняття рішення про примусове видворення, - після прийняття такого рішення судом.

(пункт 32 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

32¹. Рішення про скасування візи може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

(Правила доповнено пунктом 32¹ згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 р. N 1340)

Документ, що дає право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху

33. Документ, що дає право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху (позначається літерами ДПК, у машинозчитуваній зоні - VN), оформляється дипломатичними представництвами або консульськими установами України, визначеними міжнародними договорами України про місцевий прикордонний рух у порядку, встановленому МЗС, на аркуші паперу формату А4, на який приклеюється візова етикетка. До зазначеного документа вносяться відомості відповідно до таких договорів.

34. За оформлення документа, що дає право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, стягується консульський збір відповідно до міжнародних договорів України про місцевий прикордонний рух.

118. Характеризуючи перелік засобів, необхідних для здійс­нення консульських функцій, слід зазначити, що вони, по суті, мають універсальний характер, тобто аналогічні тим, що забезпечують діяльність дипломатичних представництв. Так, зрозуміло, що для нормального функціонування консульств їм, насамперед, необхідні відповідні приміщення. Проциту­ємо ст. 27 із Консульської конвенції між Україною та Ру­мунією від 3 вересня 1992 р.: «1. Держава перебування повинна або сприяти акредитуючій державі у придбанні на своїй території, згідно з своїм законодавством і правилами приміщень, необхідних для S консульської установи, або надати допомогу останній в отриманні приміщень іншим чином. 2. Вона повинна також, у випадку необхідності, надавати допомогу консульській установі в отриманні при­датних приміщень для й працівників».

Одним із найважливіших засобів здійснення консульських функцій є також безперешкодні зносини консульських закор­донних установ з центральними органами зовнішніх зносин своєї держави, а також із дипломатичними та іншими кон­сульськими представництвами в країні перебування. Ця норма закріплена у ст. 35 Консульської конвенції. Вона передбачає, зокрема, що «при зносинах з урядом, дипло­матичними представництвами та іншими консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходились, консульська установа може користуватися будь-якими прийнятними засобами, включаючи дипломатичних та кон­сульських кур'єрів, дипломатичні та консульські валізи та закодовані або зашифровані депеші. Проте встановити радіопередавач і користуватися ним консульська установа може лише за згодою держави перебування». Щодо шляхів та методів пересилки консульської валізи, то практично засто­совуються ті ж правила, що визначають транзит дипло­матичної пошти. Консульську валізу перевозить консуль­ський кур'єр, який забезпечується офіційним документом. У ньому вказується статус консульського кур'єра та кількість місць, що складають консульську валізу. Віденська конвенція передбачає, що «за винятком випадків, коли є згода держави перебування, він (консульський кур'єр.— Авт.) не може бути ні громадянином держави перебування, ні, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає у державі перебування» (ст. 35, п. 5). Крім того, консульську валізу можуть перевозити консульські кур’єри ad hoc, а також командири суден та цивільних літаків при наявності офіційного супроводжувального документа із за­значенням кількості місць, що складають дипломатичну валізу.

Незаперечною умовою високоефективної діяльності кон­сульської установи є свобода пересування консульських поса­дових осіб. Це правило закріплене у ст. 34 Віденської кон­венції про консульські зносини і міститься практично в усіх двосторонніх консульських конвенціях, оскільки воно є основоположним принципом всієї філософії дипломатичної та консульської діяльності. Так, у Консульській конвенції' між Україною та Китайською Народною Республікою від 31 жовт­ня 1992 р. у ст. ЗО зазначається: «Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд до яких заборонений або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебу­вання повинна забезпечити усім працівникам консульської установи свободу пересувань та подорожей на її території».

Ми згадали лише про деякі, передбачені сучасним міжнародним правом засоби забезпечення консульської функціональної діяльності. Загальний принцип, що визначає сутність Віденської конвенції про консульські зносини, а також двосторонніх консульських угод зводиться до того, що країна перебування повинна сприяти нормальній і безпе­решкодній діяльності консульської установи. З цією метою країна перебування «...інформує консульську установу про зміни в її законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави», «...надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій», «...ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме необхідних заходів для забезпечення виконання їхніх функцій відповідно до цього Договору» (процитовано ст. 25 та 26 Консульського договору між Україною та Республікою Казахстан від 20 січня 1994 р.).

119.

Поиск по сайту: