Тема 9. Діагностика економічної безпеки підприємства

Економічна безпека підприємства у широкому розумінні – це такий стан справ на підприємстві, що визначається керівництвом і влас­никами як задовільний (прийнятий, бажаний, нормальний, цільовий) і може підтримуватися протягом визначеного часу. Тобто підприємство знаходитися у безпечних умовах, або ситуації, що контролюється.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціо­нування, а також високий потенціал розвитку в перспективі.

До основних функціональних завдань економічної безпеки від­но­сять такі (рис. 18):

Рис. 18. Завдання економічної безпеки підприємства

Студенти мають ознайомитись із функціональними завданнями еко­­номічної безпеки та розуміти їх сутність.

Система економічної безпеки підприємства включає такі складові (рис. 19).

Рис. 19. Складові елементи економічної безпеки підприємства

Фінансова складова з огляду на ринкові умови господарювання вважається провідною та вирішальною. Саме вона виступає рушійною силою будь-якої економічної системи.

Розрізняють 5 рівнів (областей) фінансової складності:

– абсолютна безпека, коли для ефективної роботи підприємства досить власних обігових коштів;

– нормальна безпека, коли підприємство обходиться власними дже­релами формування запасів та покриття витрат;

– нестабільна безпека, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів і воно залучає середньострокові й довгострокові по­зики та кредити;

– критична безпека, коли підприємство забезпечує фінансування своєї діяльності за допомогою короткострокових кредитів;

– кризова безпека, коли підприємство не може забезпечити фі­нан­сування своєї діяльності ні власними, ні позиковими засобами, тобто перебуває на межі банкрутства.

Для характеристики фінансової складової застосовують відомі показники, як стабільність, ліквідність, прибутковість, структура ка­пі­талу.

Інтелектуальна складова характеризує відповідний потенціал пра­цівників підприємства. Для визначення її рівня розраховують наступні показники:

– плинність працівників високої кваліфікації:

(9.1)

– питома вага інженерно-технічних та наукових співробітників:

(9.2)

– винахідницька активність:

(9.3)

– освітній рівень:

(9.4)

де Чз – кількість звільнених працівників;

Чін – кількість інженерно-технічних і наукових працівників;

Ч_В – кількість працівників із вищою (спеціальною) освітою;

Чзаг – загальна кількість працівників.

Для оцінки кадрової складової аналізують: відтік та плинність кад­рів, їх фізичне старіння, рівень кваліфікації, наявність сумісництва.

Для визначення рівня технологічної складової розраховують:

– рівень прогресивності технологій:

(9.5)

– рівень прогресивності продукції:

(9.6)

– рівень технологічного потенціалу:

(9.7)

де Т_С – кількість використовуваних сучасних технологій;

Тзаг – загальна кількість технологій на підприємстві;

П_П – кількість нових прогресивних видів продукції;

Пзаг – загальна кількість видів продукції;

Р_Т – кількість технічних і технологічних рішень на рівні винаходів;

Р_Н – загальна кількість нових рішень, що використовуються у ви­роб­ничому процесі.

Для визначення рівня правової безпеки використовують показники співвідношення втрат, понесених підприємством внаслідок пору­шен­ня правових норм до загального розміру відвернених юридичною службою втрат.

Для визначення рівня інформаційної безпеки використовують такі показники, як: коефіцієнт повноти інформації (К_Пі), точності інфор­ма­ції (К_Ті) та суперечливості інформації (К_Сі). Враховуючи їх, загальний рівень інформаційної безпеки (Кзаг) – це добуток зазначених коефі­ці­єнтів, тобто:

К_ЗАГ = К_Пі · К_Ті · К_Сі. (9.8)

Отриманий результат перевіряється за шкалою: так, якщо К_ЗАГ ≥0,7 – високий рівень безпеки; 0,3≤ К_ЗАГ ≤0,7 – середній рівень; К_ЗАГ <0,3 – низький рівень.

Сукупний критерій економічної безпеки будь-якого суб’єкта гос­подарювання (К_себ) можна розрахувати за формулою:

(9.9)

де Кі – величина окремого (поодинокого) критерію за і -тою функціо­нальною складовою;

di – питома вага значущості і -ї функціональної складової;

n – кількість функціональних складових економічної безпеки.

Визначення рівня економічної безпеки для кожної складової здій­сню­ється за формулою:

(9.10)

де І_i – порівняльний індекс за кожним показником, що визначає цю складову;

t_i – темпи зміни показника (не менше як за 3 роки);

q_i – коефіцієнт вагомості кожного показника в системі оцінки кож­ної складової, що визначається керівництвом (аналітиком) на основні стратегічних цільових орієнтирів;

р_i – загальна ймовірність реалізації ризиків даної складової;

n – кількість показників, що використовується підприємством для оцінки кожної складової.

Загальний показник економічної безпеки (ЗПЕБ) для даного під­при­­ємства може бути розрахований за формулою:

ЗПЕБ=0,2_ф.с.+0,15F_т.т.с.+0,2F_і.к.с.+0,2F_інф.с.+0,05F_ек.с.+0,1 F_п.п.с.+0,1 F_с.с (9.11)

В умовах ринкової економіки вирішального значення набуває еко­номічна безпека не тільки на рівні підприємства, а й держави в цілому. У ряді наукових джерел економічної безпеки держави виражається через коефіцієнт фінансових можливостей (К_ф.м.):

(9.12)

де М – сумарні максимальні фінансові можливості держави, грн;

З – сумарні фінансові зобов’язання держави (борги, облігації, ін­вес­тиції та плата за їх використання);

П – сумарні фінансові потреби держави, грн.

Даний коефіцієнт має бути К_{ф.м .}≥1.

Поиск по сайту: