|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 3. Діагностика конкурентоспроможності підприємстваВивчення теми передбачає, перш за все, розгляд різноманітних підходів щодо сучасності поняття конкурентоспроможності підприємств. У широкому розумінні конкурентоспроможність підприємства – це здатність діяти в умовах конкуренції, отримувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому рівні. Визначення конкурентоспроможності підприємства має здійснюватись із урахуванням: – характеристик продукції, що випускається; – сегментів ринку, для яких-вона призначена; – фази життєвого циклу підприємства в умовах ринкової економіки. До кола показників, які визначають конкурентоспроможність підприємства відносять: – частку на внутрішньому та світовому ринках; – чистий дохід на одного працівника; – чисельність зайнятих; – кількість основних конкурентів. Діагностика конкурентоспроможності підприємства здійснюється у певній послідовності (рис. 3): Розрізняють певні рівні конкурентоспроможності підприємства: Конкурентна перевага підприємства – це перевага, що дозволяє залучити та зберігати на ринку потенційного споживача. Конкурентна перевага забезпечується за рахунок: – нових технологій виробництва («ноу-хау»); – новизни продукції; – якості, репутації та цінності продукції; – критичного фактору успіху, тобто конструкторської або іншої особливості продукції; – швидкої перебудови виробництва на нову модифіковану модель продукції після закінчення терміну життєвого циклу старої моделі. У теорії конкурентоспроможності розрізняють два типи конкурентних переваг: – більш низькі витрати; – диференціація (як здатність задовольняти особливі потреби споживачів). У системі управління конкурентоспроможністю підприємств та зміцнення їх конкурентних позицій можна виокремити наступні напрямки: 1 – підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; 2 – системний підхід до планування виробництва; 3 – удосконалення фінансового менеджменту; 4 – реформування системи управління персоналом та мотивацією праці; 5 – удосконалення системи обліку та аналізу. Аналіз конкурентоспроможності підприємства можна здійснити за допомогою наступних методів (рис. 4). Для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства використовують метод «еталону» (графічний) (рис. 5). Узагальнену оцінку конкурентоспроможності можна визначити на підставі методу ефективної конкуренції шляхом розрахунку середньозваженого коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО): ККО =0,15 ЕО + 0,29 ФО + 0,23 ЕЗ + 0,33 КТ, (3.1) де ЕО – значення критерію ефективності виробничої діяльності організації; ФО – значення критерію фінансового положення організації; ЕЗ – значення критерію ефективності організації збуту та просування товару; КТ – значення критерію конкурентоспроможності товару. Особливий інтерес виникає до порівняльної діагностики аналогічних підприємств. Порівнювати їх за широким колом економічних показників дуже складно. Саме тому набула поширення їх рейтингова оцінка, яку можна розглядати як узагальнену та порівняльну оцінку їх конкурентоспроможності. У науковій літературі рейтинг розглядається як комплексна характеристика певної економічної системи і відображує відносний взаємний стан роботи різних підприємств. Це – положення, у якому на момент діагностики знаходиться підприємство. Основні показники рейтингової оцінки діяльності підприємства – суперників за методикою Баканова М. І. та Шеремета О. Д. об’єднані у 4 групи: 1 – дозволяють оцінити прибутковість діяльності; 2 – ефективність управління; 3 – ділову активність; 4 – ліквідність та ринкову стійкість. З методикою зазначених вище авторів та системою показників студенти мають ознайомитись самостійно. Проведення порівняльної діагностики конкурентоспроможності підприємств включає такі етапи: – збір, систематизація та аналітичне опрацювання інформації за період; – вибір та обґрунтування системи показників, що використовуються для обчислення рейтингової оцінки; – розробка методики щодо обчислення інтегрованого показника рейтингової оцінки; – ранжування об’єктів згідно зі значеннями інтегрованого показника рейтингової оцінки.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |