Особливості міфологічного світогляду

Світогляд. його структура та роль в житті людини.

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча це ширше поняття. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд.

Перш за все світогляд — це процес чуттєвопрактичного відношення людини до світу.

Складові частини світогляду

За визначенням бельгійського філософа Апостеля світогляд включає сім елементів:

· Онтологію — описову модель світу

· Пояснення світу

· Футорологію, відповідь на запитання, куди ми йдемо.

· Цінності, відповіді на етичні питання — відповідь на запитання, що слід робити.

· Праксеологію або методологію або теорію дії — відповідь на запитання, як досягти мети.

· Епістемологію або теорію знань, відповідь на запитання, що є правдою, а що ні.

· Етіологію — пояснення походження й структури світогляду

Структура світогляду залежить від певних чинників.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвід у людей світогляд поділяється на:

— світовідчуття. Це емоційно-психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів;

— світорозуміння. Це пізнавально-інтелектуальний бік світогляду;

— світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних уявлень про світ за допомогою наочних образів (сприйняттів).

За ступенем загальності розрізняють світогляд особистості, груповий (професійний, класовий, національний тощо), загальнолюдський (загальнолюдські світоглядні настанови).

За ступенем історичного розвитку — античний, середньовічний і т. д.

За ступенем теоретичної "зрілості " — стихійно-повсякденний ("житейський") і теоретичний (філософський).

Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.

Філософія – це тип світогляду. Філософія - це наука про закони розвитку природи, суспільства, людини та пізнання. Філософія на якусь частинку і не наука, вона інтегрує знання здобуті окремими науками, і таким чином виникає загальна картина світу.

Да…ото таке..

Особливості міфологічного світогляду

Історично першою формою світогляду був міф, а вихідною формою суспільної свідомості – міфологія. Міф(грец.) – сповідь, переказ. Але власне його значення полягає в тому, що міф є способом усвідомлення і персоніфікації природних сил, наділення їх людськими за характером, але фантастично зміненими властивостями. Міф – це уявлення про історію природи і суспільства, як наслідок діяльності фантастичних істот (для первісних народів міф був єдиним способом усвідомлення власної історії і зв”язків з навколишнім світом).

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Міфологічний світогляд - це така система поглядів на світ і місце людини в ньому, яка заснована не на теоретичних доводах і міркуваннях, а на художньому переживанні світу або на громадських ілюзіях.

Характеристика міфологічної свідомості:

1. синкретичність (злитість, нерозчленованість). У будь-якому міфі співіснують об'єктивні знання про світ, зачатки релігійних вірувань, мистецтва;

2. нечутливість до суперечностей. Основа міфу - людська фантазія;

3. немає причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами.

У міфологічному свідомості присутні:

а) метаморфоза

б) асоціації (дихання <=> душа, сон <=> смерть)

в) телеологична (зв'язок не від причини до слідства, а від мети до причини)

г) символічність (оперування не поняттями, а конкретними символами)

д) колективність (міф - це завжди продукт колективної свідомості) е) авторитарність (міфи не залишають можливості для особистого прояви індивіда і не допускають критики своїх положень).

На відміну від міфу філософія пропонує інші шляхи вирішення світоглядних проблем:

1. замість образу - раціональні поняття

2. філософія несинкретична (чітке протиставлення суб'єкта і об'єкта)

3. у філософії є причинно-наслідкові зв'язки.

*********************************************************************

Міфологія (від грец. mythos - оповідь і logos - слово, поняття, вчення) є універсальним типом світогляду первісних суспільств; усі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію, яка містить у своїй основі міф-вигадану розповідь, витвір народної фантазії, в якому явища природи або культури подаються в наївно-антропоморфній формі. Порівняльне вивчення міфів різних народів показало, що, по-перше, дуже схожі міфи існують у різних народів, у різних частинах світу і, по-друге, міф був єдиною універсальною формою свідомост і. Він відображав світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння тієї епохи, в яку створювався. У міфологічній свідомості закріплені поетичне багатство та мудрість різних народів.

Чому ж сприйняття світу первісною людиною набуло такої дивної форми, як міфологія? Слід, напевно, враховувати такі передумови:

а) первісна людина ще не вирізняла себе з навколишнього середовища - природного та соціального;

б) нероздільність первісного мислення, яке ще чітко не відокремилося від емоційної сфери.

Наслідком таких передумов стало наївне олюднення навколишнього природного середовища. Людина перенесла на природні об'єкти свої особисті властивості, приписувала їм життя, людське почуття. У міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, існуюче від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра і т. ін. Через це міфу характерна така форма цілісності, яка для інших форм свідомості майже неможлива. Окрім того, міф для носіїв міфологічної свідомості був не думкою чи розповіддю, а самою реальністю.

Отже, нездатність провести різницю між природним і надприродним, байдужість до протиріч, слабкий розвиток абстрактних понять, чуттєво-конкретний, метафоричний, емоційний характер ці та інші особливості первинної свідомості перетворюють міфологію на дуже своєрідну символічну (знакову) систему, через терміни якої сприймався і описувався уве

Поиск по сайту: