КРАЄЗНАВЧА РОБОТА НА МАРШРУТІ

«ДВІ СВЯТИНІ»

Як дивно іноді життя поєднує такі речі, які здається поєднати неможливо. Але ж буває все на світі.

Так у смт. Луків одна біля одної стоять дві Святині, дві історичні пам’ятки, два храми. Вони належать до різних конфесій: один – православний, а інший – католицький.

Розділяє їх лише одна вузька дорога, вимощена камінням, на якій дві машини ледь розминаються.

За словами старожилів православна церква і католицький собор були засновані майже одночасно, хоча про собор відомостей майже немає.

Православна церква, яка носить ім'я Великомучениці Параскеви, заснована була в 1722 році, про що свідчить табличка, що знаходиться на вході (фото 16). Центральний вхід в церкву через дзвіницю (фото 17), але ним користуються рідко, зазвичай прихожани входять через бокову калитку. Дзвіниця повністю дерев’яна і має вигляд такий, як майже 300 років тому. Були чутки, що вона збудована без жодного цвяха, але, як кажуть місцеві жителі, скоріше за все – це неправда.

А от сама церква була нещодавно реставрована, і зараз має не такий вигляд, як мала в давнину. Колись церква була дерев’яна, покрита ґонтами, які спеціально везли з Закарпаття, кажуть старожили, що церква була дуже багато оздоблена. Але під час ІІ світової війни, а потім і після неї, все було розграбовано, і церква довгий час не працювала.

Коли ж при Незалежній Україні церкву почали реставрувати, то планувалося зробити її такою, як в давні часи, дуже хотіли покрити дах ґонтами, але це виявилось як то кажуть, дорогим задоволенням, тому дах не церкві зі звичайного шиферу, а от на вході дуже гарна фреска, де зображена Божа Матір, а вище, над нею, образ Параскеви, на честь якої і збудована ця церква (фото 19). Церква взагалі не дуже велика, це видно з фото №20, але територію свою має достатньо простору. Ця територія засаджена деревами і різноманітними квітами, і обгороджена невисоким кам’яним муром (фото 21). Прихожани дуже дбають про свою церкву і доглядають її територію, адже це єдина церква в Лукові. Храм також дбає про прихожан, даруючи їм духовне багатство, а також, що ми помітили, на території церкви є стоянка для велосипедів, адже це найпоширеніший транспорт для місцевих жителів.

Якщо Православна святиня процвітає, то Католицька у повному занепаді. Хоча будівля має всі права називатись пам’яткою архітектури. Хоча точних даних про собор ми не знайшли, але знаємо, що він не молодший від Православної церкви. Діяв він ще при Польщі. І відомий у Лукові граф Мйочинський, що заснував ботанічний сад, ще відвідував цей собор, який знаходиться поряд з його маєтком.

Зараз від величезної будівлі лишились лише розвалини (фото 22). Дах відсутній зовсім, а вікна забиті дошками, на території собору пасеться свійська птиця (фото 23). Колись – це був величний двір, а зараз одне запустіння. Місцева жителька, на наші здогадки, ніби причиною цьому війна, лише посміялась. Як виявилось у війну будівля майже не постраждала, але коли війна закінчилась, в соборі ніхто не правив, і він помалу приходив до запустіння. В 70-х роках 20-го століття, хлопці – школярі прогулювали школу і для цього облюбували собі собор. Ніхто не знає, як точно це сталось, але ці хлопчаки підпалили святиню. Людських жертв на щастя не було, але поки приїхали пожежники, дах згорів повністю і все що всередині також, залишилась лише кам’яна основа (фото 24). З тих пір собор ніхто не реставрував, так і стоїть він, майже в центрі селища, напіврозвалений.

Ось такі різні долі у двох святинь, які знаходяться поруч: одній дісталось все, іншій – нічого; але є надія на те, що на історичну пам’ятку буде звернено увагу.

Поиск по сайту: