Тлумачення сновидінь

Одним з найважливіших термінів психоаналізу є сновидіння, адже саме образ сну відкриває «нереальну реальність»[147] і виконує роль «семіотичного вікна», крізь яке суб’єкт може побачити, ким він є в іншому світі, по той бік свідомості. Відкривачем символіки сновидінь є німецький учений К. А. Шернер (1861 р.) [148].

Особливість сну, як зазначила у своїй монографії «Таємниця роздвоєного обличчя» Мар’яна Гірняк[149] в тому, що презентуючи «нову», віртуальну реальність, він виводить на поверхню автентичне існування суб’єкта, а отже, співвідноситься не так із дійсністю, як із самим сновидцем.

Інша дослідниця психоаналізу у літературознавстві Ніна Зборовська твердить: «у сновидінні Я поступово відокремлюється від реальності зовнішнього світу і сповзає у внутрішню»[150]. У снах можна розповісти собі все, тому важко не погодитися з Ж. Лаканом у тому, що сон – це «діалог з собою»[151].

Найчастіше для того, щоб зрозуміти значення сну, розшифрувати його прихований зміст слід проводити певні паралелі із реальним світом, шукати асоціації, оскільки, як доводить практика, саме такий шлях є однією з найважливіших сторін роботи зі сновидіннями.

Саме за допомогою асоціацій вчені-психоаналітики з'ясуються зв'язок між світом сновидінь і повсякденним життям. Певна річ, не можна не забувати, що для окремої людини одна й та ж асоціація може мати інше значення. В основі всіх особистих асоціацій лежать слова, але кожна з них при цьому володіє ще й власним полем значень, які зазвичай з ними асоціюються. Лише після закінчення аналізу особистих асоціацій, можна перейти до розгляду цих полів[152].

Якщо у реальному житті пригнічується певні події, почуття чи емоції, вони повертаються в сновидіннях у вигляді супротивників, мучать нас.

Саме те, чого особа намагається уникнути у зовнішньому житті, виступає джерелом сновидінь. Вагома роль сновидіння полягає у тому, що воно дає більш цілісну картину самих людей, притому включаючи в себе як позитивні якості і найвагоміші миті життя, так і темну сторону людської душі.

Більшість принципів аналізу сновидінь у різних психотерапевтичних школах специфічна, проте є кілька універсальних положень, які можна сприйняти як приписи тлумачення:

· ключова функція сну – здійснення бажання, яке може бути відтворене у прямій чи символічній формі. Зигмунд Фрейд зауважив, що основним серед усіх є бажання спати, тобто не переривати сон;

· сновидіння відтворює погляд несвідомого на життєву ситуацію сновидця. Такий погляд водночас є спробою скоригувати однобічне сприйняття її свідомістю, яка ігнорує незручні або неприємні для себе моменти й аспекти;

· людям не сняться сни щодо власних успіхів або справ, близьких до щасливого завершення. Тому тлумачення, яке містить заспокійливу інформацію – хибне.

· сновидіння часто об’єднуються в серію. Сновидець знає про зв'язок між ними, але не завжди спроможний пояснити це. Якщо сновидіння повторюється(з варіантами чи однаково), це свідчить про надзвичайну важливість інформації, яку воно прагне донести.

· сни можуть мати прогностичний характер, але при цьому вони попереджають, а не провіщують.

Саме побачене у сні змушує сновидця переосмислити прожите до того власне життя чи віднайти втрачену рівновагу, оскільки сон стає способом виявлення глибинних шарів підсвідомого.

Часто у сні є присутній архетип супротивника, який завжди являв собою значну силу, присутню в житті скрізь. Однак у більшості випадків страх пов'язане лише з можливою, а не з дійсної втратою.

Так, наприклад сон Єви, головної героїні роману Стефана Жеромського «Історія гріха»: «блукали там тіні некорисливих тривог, побоювання душі за щось чуже їй, турботи про незвичайно ніжний і вутлий віночок квітки, що виглядає з-за грат у панському, королівському садку. Один необережний дотик може навіки вбити безцінну квітку. Чий дотик? Який?... Немов весняний дотик пропливали туманець в гірських ущелинах, пропливали в її душі. Кудись у небуття жадання; поставали зародки прагнень, спрямованих у безвість…» [153] передає неспокій її душі, що спричинений роздумами про її цноту. Ключовими у даному сні є п’ять образів символів. Це квітка, грати, королівський садок, туманець, гірська ущелина.

Символ квітки є уособленням незайманості. Зигмунт Фрейд у книзі «Вступ до психоаналізу» аргументує: «Цвітіння і квіти правлять за жіночі геніталії, зокрема означають незайманість. Не забувайте, що квіти – таки справді геніталії рослин» [154].

Наступний символ ґратів можна інтерпретувати як заборону або ж як натяк, на що варто переглянути поводження, тому що воно тверде й агресивне. А от стояти в сновидінні в перед ґратами, як у сні Єви, може означати бар'єр для одержання сексуальної насолоди.

Образ королівського саду перегукується з райським садом, з місцем блаженства і насолоди. У психоаналітичному світлі сад можна інтерпретувати як культивацію себе. Часто сад є символом жіночності і якостей дикості, які необхідно культивувати й утихомирити, щоб створити порядок. Закриті сади особливо підкреслюють дане значення й можуть представляти собою непорочність.

Туман є символом невідомого, невпевненість людини перед прийдешнім.

Наклавши даний сон із ситуацією дівчини, можна дійти нескладного висновку, що власна незайманість видається головній героїні найбільшим скарбом. В необхідності берегти цей скарб переконують дівчину рідний батько, священик, матір.

Саме цей сон є підтвердженням того, що підсвідоме Єви «ігнорує незручні або неприємні для себе моменти й аспекти» відтворюючи їх в образі символів, а не натуралістичному змалюванні. Замість фізіологічних термінів таких як геніталії, втрата цноти, сексуальне збудження, можливість вагітності, дівчина бачить сад, квіти і т. д.

Але оскільки, сновидіння не просто уявнює ту чи іншу думку, а втілює її в конкретно-чуттєві образи, що зазвичай значно яскравіші, ніж аналогічні поняття і явища в реальному житті, обмеженому ранками раціонального, то проблема позбавлення цноти в підсвідомості Єви набирає великих масштабів.

Більшість предметів, що з’являються у сні більшим чи меншим ступенем стосуються проблеми кохання.

Наступний сон символікою схожий до першого: «Все було в русі, все кричало. Вона бачила ніби учту коронованих осіб і поруч галас озброєних людей. Відкілясь із юрби вийшов Неполомський…Єва чекала, щоб він щоб він якнайшвидше добіг до неї, - і не могла діждатись, хотіла до нього бігти – і теж не могла. Впала під якимось дверима, і заслонила його собою… а навколо дим, постріли з револьвера...Раптом усе зникло… Вона опинилась на краю яру, в сільській місцевості, яку колись бачила…Вперше і востаннє їхала вона тоді глибокою безлюдною долиною, стиснутою з усіх боків узгір’ями, ніби у в’язниці» [155].

Наслідуючи трактування засновника психоаналізу проте, що «…вогнепальна зброя: рушниці, пістолети і надто револьвери символізують чоловічі геніталії» можна говорити про те, що цей сон має яскраво виражений прогностичний характер, він є не просто натяком, на майбутні події, але також і роздумами про те, що кохання до Неполомського стане неможливим без фізичних контактів, а тому стане причиною її духовної смерті, відречення близьких і рідних.

У даному сні Єви можна побачити й інші символи, що означають згідно теорії Зигмунда Фрейда чоловіче чи жіноче начало: «чорний листяний ліс», «ліщина», «квіти» «яри», «сад».

Вартим уваги для психоаналітичного висвітлення є ще одна прикметна частина цього сну: «… нарешті ступила босоніж у холодну бистру воду… далі «босими ногами ступила у холодну росу» [156] чи не є це свідченням страху перед можливістю завагітніти, адже зв’язок з водою є ознакою того, що людина народжується чи народжує.

Якщо на початку самостійного життя Єві сняться сни, пов’язані з природою (сад, річка, вітер, ліс, квіти, яри), то ближче до кінця твору у її снах з’являються замкнені приміщення.

Так, наприклад, їй сниться, ніби вона стоїть перед «височенною, сяк-так побіленими вапном, кімнатою без підлоги; замість неї лежав товстий шар жовтого сухого піску. Стіни були голі…Єва підійшла до великих, так само побілених дверей і, відчинивши їх, побачила ще одну кімнату-пустку, але пустку якусь незбагненну. (Єва – І.Ш.) відчула смертельну нудьгу… Її до кісток пройняв холод… вона хутко причинила двері і попрямувала в інший бік. Натрапила на другі, вже не такі високі (двері – І.Ш.), вийшла в сіни й полізла, як по драбині по дуже стрімких і високих, виритих у піску сходах…»[157].

Вище описаний сон базується на таких символах: кімната - пустка, двері, сіни, сходи.

Кімната – пустка є відображенням самотнього існування, обману, розлуки з дорогими людьми.

Сіни, тобто коридор вказує зміни чи необхідність прийняття рішення. У сні, Єва, не задумуючись рухається вгору, тобто змінює спосіб життя. Сходи - уособлюють просування по життю. І у першу чергу відображають внутрішній розвиток, розуму, кругозору. Та варто згадати, що сходи, по яких рухається Єва, «вириті у піску» - це означає, що у будь-який момент сходинки можуть провалитися.

Не можна не наголосити на тому факті, що сходи означають лише невизначеність планів, пошук свого місця в житті.

До найбільш насичених символами снів, а отже, цікавим для психоаналітичного тлумачення належить сон доктора Томаша Юдима, головного героя твору Стефана Жеромського «Бездомні».

Хлопцеві здається, що вони (водрості – І.Ш.) чекають наставивши пазури, протягом довгих днів і ночей, пильно виглядають з глибини когось, хто, охоплений розпачем, схоче кинутись у воду. Вони оманливо чарівні…коли заглядають у очі потопельникові [158].

Вище описане сновидіння, Томаша, на перший погляд, важко розгадати. Про нього можна висловитись словами К. Г. Юнга: «інколи неможливо відразу розпізнати думку і намір, що породили сон»[159].

Однак, якщо провести асоціації сну із подіями із життя персонажа, стає зрозумілим, що водрості – це «мирські блага», розкіш і багатство, яким володіють недобросовісні лікарі.

Томаш Юдим прекрасно розуміє, що зі своїми принципами, не зможе дорівнятися статками до «еліти медицини», однак, поступившись їм, «загубить душу» і повагу до себе.

Особливим різновидом снів персонажів Стефана Жеромського є «сни –серед-білого-дня»[160]. Так, Єва в екстазі думки про свою вищість, бачить видіння, в якому говорить: «Будьте благословенні, пропащі. Грішники, обтяжені злочинами! Бог з вами злочинці!...» [161].

Головну героїню «Історії гріха» часто переслідують марення. Варто звернути увагу, що перевагою таких марень, на думку Єви, було те, що вона поверталась у минуле до зустрічі з Неполомським, а мостом реального світу і світу бажаного була музика Шопена, що нагадувала про гірку дійсність: «Бували дні, коли Єва марила, ніби з нею нічого не сталось. Тоді вона уявляла як червневої ночі, натрудившись в задушній конторі за цілий день мозок…йде в темний парк Лазенки… Десь здалека-здалека, з чийогось вікна, долітає ноктюрн Шопена. Музика сумна, але покірна, не безнадійна…» [162].

Такі сни – серед – білого - дня давали можливість «повертатися до тих днів… згадувати про ті хвилини, коли опиралась перед Лукашем, коли всіма силами боронилась від нього» [163].

У частих марення-снах дівчина знаходила ту ідилію спокою і рівноваги, яка дозволяла забути не стільки про «втрачену дівочість, як про душевну невинність, внутрішньою свободу і людську гідність, про радість захоплення й пориви серця» [164].

Якщо сни – серед - білого - дня змінювали час, то у фантазіях нічних чи п’яних, Єва змінювала подобу. Одного разу приплющивши очі, вона не тільки уявила себе метеликом, а й відчула себе ним…іншим разом була вже собакою, що біжить полями[165].

Прикметними рисами таких перевтілень є те, що дівчина уявляє себе тими істотами, які можуть втекти від тлуму людей, що постійно осуджують і глумливо пронизують поглядом. Але варто зазначити, що і собака, і метелик є залежними від людей.

Ще одним персонажем марень Єви був ангел, який скоріш за все є провісником кари, за скоєне і дуже схожий на біблійного провісника апокаліпсису: «Єва уявляла над землею грізного ангела… Крила його від заходу- до сходу…уявлялось ніби з його велетенської руки, що махає кадильницею над морськими безоднями, випадає вогнистий меч в далекі простори, відкіля повертається знесилений працею рибалка або мореплавець, що втратив останню надію. При цьому німому й безконечно виразному світлі поставали її справи» [166].

Загалом образ ангела з’являвся у мареннях Єви двічі. Привиділось, що «могутній ангел спустився з неба. І стоїть в глибинах ночі, повитий хмарою. Стоїть правою ногою на морі, лівою – на землі. Стоячи так на морі та на землі, підніс руку до неба» [167].

Можна припустити, що присутність образу ангела у мареннях дівчини не випадкова, а цілком закономірна, оскільки, не слід забувати фанатичне ставлення Єви до релігії, а згодом порушення усіх канонів християнства.

В казино Єва дослухалась до слів круп’є і перенеслась далеко, в ніч. Перед нею постало «шалене, темне море…пронизливі відблиски маяка. І весь час одні і ті самі слова, сенс всього сущого на землі: «Ставте, панове!»… [168]

Незважаючи на часті марення Єва не так часто згадувала про свою вбиту дитину. «Марила… ніби сидить сама. Як завжди на гранітних, старезних тисячолітніх східцях. Гнучкі стебла трави гойдаються на вітрі. Вони зросли в щілинах поміж величезними брилами мармуру...чути кроки… Це йде Лукаш…несе на руках дівчинку...ручкою обхопила його за шию, а безвладні пальчики блукають по його вусі. Чи виживе вона, чи буде донечка здорова?» [169].

Дуже часто складовою марень є музика. Якщо у вже вище проаналізованій фантазії музика Шопена стала містком між реальним світом і світом вигаданим, то «Патетична симфонія» Чайковського у виконанні Щербіца переносить Єву десь «біля широкого шляху, польської дороги. В густому тумані вона помітила маленьке дівча, покинуту людьми дитину. Ноги її в дірявих шлаках грузнуть по кісточки… на ній картате платтячко, на голові жовтувата хустинка…» [170].

Як видно Стефан Жеромський неодноразово використовує прийом сну, притому, окрім класичного сновидіння, яке виникає під час сну, у творі з’являються інші явища, такі як сни – серед білого дня, марення чи п’яні марення. Можна припустити, що автор звертається до вище зазначеного прийому, щоб виразити психічні переживання своїх персонажів.

У ході проведеного дослідження, можна зробити такі висновки: сни ілюструють як психіка людини реагує на певну проблему. І сновидіння допомагає знайти шлях для вирішення проблеми. А спосіб, яким це буде зроблено, залежить, від особистості, його сутності і характером.

Для збереження постійності розуму і, якщо завгодно, фізіологічного здоров'я, несвідоме й свідомість повинні бути пов'язані найтіснішим чином, рухатися паралельними шляхами.

Якщо ж вони розщеплені, настає психологічна нестабільність. Наслідком такої розщепленості і є такі різновиди сновидіння як марення та сни - серед білого дня.

В цьому таких випадках саме символи, які постають у сні є важливими посланцями від інстинктивної до раціональної складової людського розуму, і їх інтерпретація збагачує убогість свідомості, так як вона вчить його знову розуміти забуту мова інстинктів.

Варто зазначити, що є сни і в них окремі символи (А. Адлер називає їх «мотивами»), такі символи є досить типовими і часто зустрічаються. До них можна зарахувати політ, переслідування хижими звірами або ворогами, стан поспіху або розгубленості в неорганізованому натовпі, бій з непридатною зброєю, що передує втечі в нікуди. Типовим інфантильним мотивом є сон з переходом з одного місця в інше.

В сновидіннях персонажів творів Стефана Жеромського переважають мотиви переходу, а також сни, в яких персонажі літають, тобто можна говорити про динаміку.

Повторюваний сон – явище особливе. Незважаючи, що творах Стефана Жеромського не зустрічаються абсолютно одинакові сни, їх значення часто збігаються, вони взаємопов’язані. Очевидним фактом, є те, що сон такого роду є спробою компенсувати якийсь окремий дефект відносно сновидця в житті; або ж він може здійснюватися внаслідок травматичного моменту, який залишив по собі певну упередженість, який завдав шкоду. Іноді такий сон може попереджати про якомусь важливу подію в майбутньому, тобто виконувати прогностичну функцію, що й роблять сни Єви Побратимської.

Поиск по сайту: