ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

ТЕСТИ

1. Поняття нововведень запропоноване:

а) Т. Кемпом;

б) К. Джонсоном;

в) Й. Шумпетером;

г) А. Смітом;

ґ) П. Хейне.

2. Наукомісткість виробництва визначається:

а) відношенням витрат на дослідження до обсягу реалізації продукції;

б) обсягом інвестицій на наукові дослідження;

в) відношенням кількості працівників, зайнятих у дослідному виробництві, до всіх працюючих;

г) відношенням обсягу нової продукції до всієї продукції.

3. Результатом інноваційної діяльності є:

а) інтелектуальний продукт;

б) новини;

в) інновації;

г) інвенція;

ґ) технології.

4. Комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називається:

а) інновація;

б) дослідження;

в) розробки;

г) винаходи.

5. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку залежить від:

а) здатності генерувати ідеї;

б) кількості університетів і науково-дослідних інститутів;

в) можливості швидко опановувати новації;

г) інвестиційних можливостей.

6. Економічною теорією, що розглядала науково-технічний прогрес як чинник виробництва, є:

а) неокласична;

б) кейнсіанська;

в) неокласичний ренесанс.

7. Ідеї, що є корисними для використання в бізнесі, але не обов’язково там упроваджуються, мають назву:

а) інновація;

б) дослідження;

в) розробки;

г) винаходи.

8. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:

а) незалежність;

б) інтелектуалізація виробництва;

в) стабільність;

г) екологічність;

ґ) добробут населення.

9. Виходячи з циклічної концепції розвитку М. Д. Кондрать­єва, суттєві зміни в економічному житті суспільства відбуваються:

а) на початку хвилі, що підвищується;

б) наприкінці хвилі, що підвищується;

в) на початку хвилі, що знижується;

г) наприкінці хвилі, що знижується.

10. При розробленні теорії «довгих хвиль економічної кон’юнк­тури» М. Д. Кондратьєвим вивчалися такі економічні показники:

а) динаміка цін і заробітної плати;

б) обсяг виробництва основних видів продукції промисловості;

в) фондоозброєність праці;

г) обсяг зовнішньої торгівлі.

11. Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних таких країн:

а) Великобританії, Японії, США;

б) Великобританії, Франції, США, Німеччини;

в) Японії, США, Канади.

12. Виходячи з циклічної концепції розвитку М. Д. Кондратьє­ва, головним чинником підйому в економіці країни є:

а) підвищення попиту на продукцію виробництва;

б) підвищення обсягу створення інновацій;

в) масовий попит на інноваційну продукцію.

13. Удосконалювання технічних знань:

а) відбувається тільки в результаті одержання вищої освіти;

б) справляє лише незначний вплив на випуск продукції;

в) може відбуватися через навчання в процесі роботи;

г) не впливало на економічне зростання у 60-х роках;

ґ) результат політичних революцій.

14. Залежність прибутків від віку найточніше передає таке твердження:

а) вони мають тенденцію до вирівнювання при досягненні робітником середнього віку;

б) чим вищий рівень освіти індивідуума, тим вищі прибутки;

в) більш освічений індивідуум має вищий втрачений прибуток унаслідок пізнішого вступу на роботу;

г) усе перелічене вище;

ґ) нічого з переліченого.

15. Усі перелічені нижче країни витрачали менше 3 % свого ВНП на наукові дослідження і розробки в 90-ті роки за винятком:

а) Японії;

б) США;

в) СРСР;

г) ФРН;

ґ) Італії.

16. Відмінності в рівні заробітної плати в США можуть бути віднесені за рахунок:

а) різноманітного рівня людського капіталу, втіленого в праці;

б) дискримінації на ринку праці;

в) наявності профспілок у деяких галузях;

г) усього сказаного вище;

ґ) нічого з названого.

17. Середня реальна заробітна плата в економіці визначається:

а) основним капіталом;

б) соціальними навичками;

в) запасами людського капіталу;

г) усіма переліченими чинниками;

д) нічим з переліченого.

18. Вирівнювання відмінностей у рівнях заробітної плати відбувається через те, що:

а) усі види зарплати потребують рівної продуктивності праці;

б) є різниця у привабливості роботи;

в) у різних галузях економіки — різний попит на працю;

г) на підприємствах однієї і тієї самої галузі в країні є значні відмінності в капіталоозброєності робітників;

ґ) попит на різноманітні види праці зростає.

19. Практика цінової дискримінації була відкрита:

а) антитрестовим законом Шермана;

б) законом Клейтона;

в) законом Селлера—Кефаувера;

г) законом Робінсона—Пэтмана;

ґ) законом Оукена.

ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Поясніть, у чому полягає практичне значення сутності процесу перетворення науки в безпосередню продуктивну силу для проведення обґрунтувань економічної політики уряду?

Завдання 2

Яка з особливостей сучасного етапу науково-технічної революції має найважливіше значення для економіки України, з огляду на природні багатства країни? Коментар.

Завдання 3

У чому сутність нового етапу науково-технічної революції? Докладний коментар.

Завдання 4

Який вплив нового етапу науково-технічної революції на економічне зростання? Докладний коментар.

Завдання 5

Прокоментуйте: «Інтеграція науки і техніки, в остаточному підсумку, означає науково-технічний прогрес».

Завдання 6

Поясніть відмінності між індустріальним та інформаційним суспільствами.

2.2. СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

2.2.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

На рівні підприємства (фірми) науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновації.

У термін «інновація» вкладається найрізноманітніший зміст.

Зверніть увагу на кілька визначень:

· інновація — це підсумковий результат створення та освоєння принципово нового або модернізованого засобу (нововведення);

· інновація в широкому розумінні — прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;

· нововведення — це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об’єктах;

· у «Словнику польської мови» інновація означає впроваджен­ня чого-небудь нового, якоїсь нової речі, новинку, реформу.

Відповідно до Керівництва Фраскаті (документ прийнятий ОЕСР у 1993 р. в італійському місті Фраскаті) інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У підручнику «Інноваційний менеджмент» (за ред. Н. П. Зав­ліна, А. К. Казанцева й ін.) інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, спрямованих на вдосконалення процесу діяльності або його результатів.

Установлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому ми приділяємо таку увагу розглядові сутності базового поняття «інновація», що має відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення — оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, спрямованих на підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

— відкриттів, винаходів;

— патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій;

— документації на новий або вдосконалений процес;

— організації, виробництва або іншої структури;

— «ноу-хау»;

— понять;

— наукових підходів або принципів;

— документа (стандарту, методики, інструкції тощо);

— результатів маркетингових досліджень.

Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (з метою впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і на продаж. На «вході» фірми як системи будуть нововведення, що можуть відразу впроваджуватися у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.

По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розроблення інновації, її створення, упровадження і дифузію. Ці етапи належать до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.

Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. д.).

Отже, ми можемо ввести ще одне визначення. Процес стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-технічної підготовки виробництва, виробництва й оформлення нововведень, їх впровадження (або перетворення в інновацію) і поширення в інші сфери (дифузія) називається інноваційною діяльністю.

В умовах ринку, на якому формуються попит, пропозиція, ціна, головними компонентами інноваційної діяльності є новини, інвестиції та нововведення.

Новини формують ринок новин (новацій), інвестиції — ринок капіталу (інвестицій), нововведення (інновації) — ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основні компоненти й утворюють сферу інноваційної діяльності.

Інноваційна сфера — система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції та розвинутої інфраструктури.

Інноваційний процес — це процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності.

Інноваційний процес можна розглядати як процес фінансування розроблення та впровадження нового продукту чи послуги; як паралельно-послідовний процес здійснення науково-дослід­них, науково-технічних, виробничих, маркетингових робіт. Ми його розглянемо як тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називають фазами інноваційного процесу.

1. Фаза «наука». На цій фазі:

— проводять фундаментальні дослідження;

— розробляють теоретичні підходи до вирішення даної проблеми. Цим займаються академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути та лабораторії.

2. Фаза «дослідження». На цій фазі:

— проводять прикладні дослідження;

— здійснюють експериментальні дослідження;

— розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути та заклади, малі венчурні підприємства.

3. Фаза «розробка». На цій фазі:

— визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію та конструюють новий продукт;

— створюють дослідні зразки;

— розпочинають експериментальне виробництво нового продукту. Роботи на цьому етапі виконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промислових підприємств.

4. Фаза «виробництво». На цій фазі провадять:

— технічне й організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалов, напівфабрикатів);

— масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо на підприємстві.

5. Фаза «споживання». Ця фаза охоплює:

— збут продукції;

— задоволення попиту споживача.

Для розуміння сутності курсу «Економіка та організація інноваційної діяльності» важливе значення має поняття класифікації та кодування інновацій.

Кодування може бути укрупненим (з одним знаком для ознаки) і детальним (з двома і більше знаками для ознаки). Кодування інновацій можливе в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

На закінчення розгляду цієї теми звертаємо вашу увагу на ще одне визначення, яке характеризує інноваційний процес у часі. Ідеться про життєвий цикл інновацій.

Життєвий цикл інновацій — це період від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання. Але ми розглядаємо життєвий цикл інновацій не враховуючи зовнішні чинники, що впливають на інноваційний процес, такі як конкуренція, інфляція, попит та ін.

2.2.2. ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

1. Сутність сфери інноваційної діяльності.

2. Основні етапи та стадії інноваційного процесу.

3. Система класифікації інновацій: зміст і типологія.

4. Життєвий цикл інновацій.

Питання для поглибленого вивчення теми