Інструментарій аналізу господарської діяльності:

1. ПОРІВНЯННЯ – один зі способів, за допомогою якого людина почала пізнавати навколишнє середовище. Цей метод використовується повсякденно, інколи автоматично, підсвідомо.

Рис. 3.1. Види порівняльного аналізу

2. АБСОЛЮТНІ ВЕЛИЧИНИ характеризують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості, не враховуючи розмір інших явищ.

За своєю природою абсолютні показники виражаються в іменованих числах. Розрізняють п’ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові та комплексні.

3. ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об’єктом.

Таблиця 3.1. Види відносних величин

Назва відносної величини	Порядок розрахунку	Сутність
Відносна величина виконання плану (ВВвп)		Характеризує відношення між фактичним (у1) та плановим (упл) рівнем показника, виражена у відсотках
Відносна величина планового завдання (ВВпз)		Розраховується як відношення планового рівня показника (упл) поточного року до його базового рівня (у0), або до рівня минулого року, до середнього рівня за 3-5 попередніх років
Відносна величина динаміки (ВВд)		Характеризує зміни показників у часі та показує, у скільки разів збільшився (або зменшився) рівень показника в порівнянні з будь-яким попереднім періодом. Для розрахунку відносної величини динаміки визначають відношення рівнів, що характеризують явище, яке вивчається, в різні періоди часу. Відносні величини динаміки можуть бути базисними та ланцюговими. У першому випадку кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а у іншому – кожний наступний рік відноситься до попереднього
Відносна величина структури (ВВстр)		Відносна частка (питома вага) частини до цілого в межах однієї сукупності, виражена у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага власного капіталу в загальному підсумку балансу, питома вага працівників з вищою освітою в загальній чисельності працівників
Відносна величина координації (ВВкоор)		Співвідношення частин цілого між собою. Наприклад, власного капіталу і зобов’язань, доходів від операційної діяльності та доходів від інвестиційної діяльності
Відносна величина порівняння (ВВпор)		Показує співвідношення одноіменних показників, які відносяться до різних об’єктів або територій. Розраховується як відношення числа одиниць (або обсягу ознаки) в окремих частинах сукупності до загальної кількості одиниць (або обсягу ознаки) за всією сукупністю
Відносна величина інтенсивності	Характеризує ступінь розповсюдження, розвитку явища у відповідному середовищі. Наприклад, відсоток робітників вищої кваліфікації, відсоток бартерних угод тощо
Відносна величина ефективності	Показує співвідношення ефекту з ресурсами або витратами. Наприклад, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність продукції

4. СЕРЕДНІ ВЕЛИЧИНИ – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників.

Таблиця 3.2. Характеристика середніх величин

Назва величини	Порядок розрахунку	Сутність
Середня арифме-тична проста	, де – середня арифметична проста; – показники; п – кількість показників	Застосовується для аналізу незгрупованих даних, коли всі варіанти виникають один раз або мають однакові частоти в досліджуваній сукупності. Розраховують діленням підсумку всіх показників на загальну кількість показників
Середня арифме-тична зважена	, де – середня арифметична зважена; – показники (варіанти); – частоти	Застосовується, коли показник (варіант) у досліджуваній сукупності повторюється неоднакову кількість разів. Розраховують множенням кожного показника (варіанта) на кількість його повторень (частоту, вагу), додають добутки і підсумок ділять на суму повторень показників (варіантів)
Середня хроноло-гічна	, де – середня хронологічна; – показники на окрему дату; п – кількість дат	Визначається за показниками, що змінюються в часі, при аналізі показників, які задані дискретно, тобто у формі величини, що характеризує явище на певні моменти, дати, тобто, якщо аналізуються динамічно неадитивні величини. При обчисленні крайні показники ряду ділять на два, а решту враховують цілими

5. РЯДИ ДИНАМІКИ – це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі. Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об’єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку. При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо.

6. ГРУПУВАННЯ полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних завдань.

В економічному аналізі залежно від завдань використовуються типологічні, структурні та аналітичні групування.

Типологічні групування – розподіл якісно неоднорідної інформації на однорідні групи, тобтогрупування, що призводить до виділення соціально-економічних типів. Основне завдання – ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних міжгрупових меж ґрунтується на всебічному теоретичному аналізі сутності явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.

Прикладами типологічних групувань є: групи персоналу за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, поділ дебіторської заборгованості на таку, строк сплати якої не настав, та сумнівну, групування підприємств за видами фінансової стійкості.

Структурні групування – групування якісно однорідних економічних явищ за ознакою подібності їх економічної природи.

У економічному аналізі широко використовується структурне групування при вивченні суб’єктів господарювання (за потужністю, рівнем автоматизації, величиною основних засобів тощо), структури продукції, що випускається (за номенклатурою та асортиментом); складу працівників за фахом, стажем роботи, віком тощо. Структурні групування дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. На їх підставі можна визначити середні величини, що характеризують явища та дають можливість відповідного узагальнення.

Аналітичні групування призначені для виявлення взаємозв’язку, взаємозумовленості та взаємодії між досліджуваними явищами. Аналітичні групування широко застосовуються і є основою проведення факторного аналізу.

При побудові аналітичних групувань із двох взаємопов’язаних показників один розглядається як результативний, другий – як фактор, що впливає на перший. При цьому слід мати на увазі, що залежно від мети проведення аналізу взаємозалежність і взаємовплив факторного та результативного показників у конкретному випадку можуть змінюватися (факторний показник може виступати в якості результативного і навпаки). Крім того, результативний показник завжди один, а кількість факторів може бути різною (один, два, три і більше).

7. ПРИЙОМ БАЛАНСОВОГО УЗАГАЛЬНЕННЯ застосовується, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівними між собою.

У формі балансу підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітується про стан і розміщення своїх активів і їх джерел (бухгалтерський баланс), а складання балансів робочого часу та часу роботи устаткування має аналітичне значення тощо. Прийом балансового узагальнення дає змогу аналізувати забезпеченість діяльності підприємства ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показників. Наприклад, при складанні ресурсних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

8. ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ – методика комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Спосіб ланцюгових підстановок використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і комбінованих (змішаних). Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну величину в звітному періоді.

Спосіб абсолютних різниць є похідним від способу ланцюгових підстановок, також базується на прийомі елімінування. Використовується у моделях мультиплікативних і змішаних типу Y = а (b – с). Правило розрахунків за допомогою даного способу полягає в тому, що величина впливу факторів розраховується шляхом множення абсолютного приросту досліджуваного фактора на базисну величину факторів, що знаходяться у моделі праворуч від нього, та на фактичну величину факторів, що знаходяться ліворуч від нього.

Спосіб відносних різниць застосовується тільки для мультиплікативних моделей.

Розглянемо методику розрахунку впливу факторів для мультиплікативних моделей типу: Y = a b c, де Y – результативний показник; a, b – кількісні показники: а – первинний щодо показника b; с – якісний показник.

Спосіб часткової участі застосовується, як правило, у комбінованих моделях для оцінки впливу факторів другого або третього порядків. Насамперед, визначається частка кожного фактора у загальній сумі їх змін, після чого множиться на відхилення результативного показника за рахунок зміни відповідного фактору першого рівня.

Прийом елімінування не відображає реальну ситуацію. При використанні названих способів дещо знижується результат впливу тих факторів, заміна (підстановка) яких проводиться раніше, за рахунок завищення результату останньої підстановки. Точніші розрахунки у факторному аналізі можуть бути отримані, наприклад, при використанні інтегрального способу. Цей спосіб дозволяє уникнути недоліків, властивих способу ланцюгових підстановок, і не вимагає застосування прийомів з розподілу залишку, що не розкладається, за факторами. Це пов’язано з дією логарифмічного закону перерозподілу факторних навантажень.

Для економічного аналізу використовують різноманітні джерела інформації. Потреба в конкретних матеріалах залежить від періоду, що аналізується, цільової спрямованості та завдань економічного аналізу.

Склад, зміст та якість інформації, яка залучається для проведення аналізу, мають визначальну роль у забезпеченні його дієвості. Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та іншу інформацію.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу суттєво змінюється. Ці зміни стосуються як макро- так і мікрорівнів. У нових умовах потрібно очікувати значного скорочення надходження звітних даних з мікрорівня на макрорівень. Цьому процесу сприяє комерційна таємниця. Розвиток інформаційної бази аналізу на мікрорівні має зворотну тенденцію, її склад значно розширюється. Якщо раніше вона на 80 % визначалася діючою системою бухгалтерського обліку та звітності, то тепер це співвідношення змінюється за рахунок збільшення питомої ваги позаоблікових джерел інформації, що характеризують стан зовнішнього середовища: ринків товарів і послуг, їх конкурентноздатності, відсоткових ставок і котирування валюти тощо.

Всі джерела даних, що залучаються для проведення економічного аналізу, можна поділити на окремі групи.

1. Нормативні, кошторисні, планові. До них належать всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, бізнес-плани, плани-графіки виробництва, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання тощо.

2. Джерела облікового характеру. До них належать всі дані, що містять документи бухгалтерського, а також всі види звітності, в тому числі внутрішньогосподарська звітність. Дані внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку використовуються при здійсненні всіх видів аналізу внутрішніми користувачами в межах санкціонованого керівництвом суб’єкта господарювання доступу до цих даних.

Звітність, яка використовується для потреб економічного аналізу, класифікується за кількома ознаками (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Основні види звітності підприємства

Важливе значення для аналітичної роботи (її поглиблення, виявлення причин відхилень від прогнозів і в динаміці за показниками) мають дані, які відображені в облікових регістрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, в первинних документах (вимогах, нарядах, накладних, лімітних картках тощо). Так, за даними регістрів бухгалтерського обліку та доданих до них документів можна вивчити причини перевитрачання ресурсів, сплати штрафів та інших недоліків, встановити винних, перевірити законність, доцільність і ефективність господарських операцій.

У процесі проведення економічного аналізу (особливо при оцінці фінансового стану підприємства) широко використовуються дані фінансової звітності: Балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіту про власний капітал (ф. № 4), Приміток до річної фінансової звітності (ф. № 5), Додатку до Приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” (ф. № 6).

3. Позаоблікові джерела інформації:

ð офіційні нормативні документи, якими підприємство зобов’язане користуватися у своїй діяльності – Закони України, Укази Президента, Постанови Уряду та місцевих органів, методичні рекомендації міністерств та відомств;

ð матеріали, акти, висновки внутрішнього та зовнішнього аудиту, ревізій, перевірок діяльності податковими службами, кредитних установ, територіальних агентств з фінансового оздоровлення тощо, лабораторного та лікарсько-санітарного контролю, професійних консалтингових фірм, друку, ЗМІ, Інтернету, регіональних відділів статистики, особистих контактів з виконавцями;

ð господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражу, судових органів тощо);

ð технічна і технологічна документація;

ð спеціальні обстеження (хронометраж);

ð доповідні записки, листування з контрагентами;

ð реклама.

Комплексне використання перерахованих джерел інформації та правильне їх поєднання в процесі економічного аналізу дозволяють всебічно та глибоко вивчити всі сторони діяльності та повніше виявити резерви економічного та соціального розвитку.

В умовах нової економіки переглядається традиційний підхід до порядку проведення економічного аналізу. Оскільки методика економічного аналізу, яка сформувалася в період планово-адміністративної економіки та полягала у виявленні відхилень фактичних значень досліджуваних показників від запланованих, перестає відповідати вимогам часу. Якщо за часів планової економіки управління підприємством було орієнтоване на виконання державного плану, характерним було дотримання стратегії “виробництва заради виробництва”, то за ринкових відносин управління процесом виробництва орієнтоване на споживача продукції. У ринкових умовах, характерними особливостями яких є невизначеність та ризик, управлінські рішення, що приймаються керівництвом підприємства, спрямовані на ефективне використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів; забезпечення оптимального рівня доходів і витрат підприємства, оцінку надійності ділових партнерів підприємства, аналіз та прогнозування можливих тенденцій зміни факторів зовнішнього середовища, що в кінцевому підсумку забезпечить можливість отримання підприємством постійно зростаючого розміру прибутку. Виконання цих умов впливає на зміну змістовного наповнення методики економічного аналізу, яка повинна їх враховувати з метою забезпечення максимальної оперативності та економічності аналітичного процесу, досягнення адаптації методики аналізу до запитів користувачів.

За даних умов об’єктивну оцінку та прогнозування розвитку підприємства на найближчу перспективу неможливо здійснити без науково обґрунтованої методики проведення економічного аналізу, яка повинна відповідати вимогам власника (керівництва) підприємства, враховувати динамічний стан ринкового середовища, на формування якого впливає діяльність конкурентів, покупців, постачальників; стан та можливі тенденції зміни рівня інфляції, безробіття; ринкова кон’юнктура; законодавчий вплив та інші фактори зовнішнього середовища.

Практичний досвід діяльності промислових підприємств виявив проблему відсутності стандартизованих методик розрахунку показників діяльності підприємства, що викликає непорозуміння та викривлення реального стану справ на підприємстві, оскільки методика економічного аналізу, яка сформувалася в період планово-адміністративної економіки та полягала у виявленні відхилень фактичних значень досліджуваних показників від запланованих, перестає відповідати вимогам часу. З метою адаптації до динамічних змін ринкового середовища запропоновано удосконалення методики внутрішньогосподарського економічного аналізу, основу якої складає послідовність, наведена на рис. 5.2.

Застосування даної методики забезпечує розширення кола об’єктів аналізу всередині підприємства, що пов’язано з появою нових об’єктів бухгалтерського обліку, методики аналізу яких залишаються на стадії розробки. Наведена послідовність містить за кожним блоком оптимальний перелік оціночних показників, які відповідають інтересам власника (керівника) підприємства та використовуються управлінцями як для оцінки господарської діяльності за звітний період, так і для розробки стратегічних напрямів діяльності підприємства на найближчу перспективу. Наведений перелік показників може бути змінений або доповнений залежно від специфіки та цілей діяльності підприємства. Удосконалення методики внутрішнього економічного аналізу діяльності підприємств також пов’язано з розширенням кола застосовуваних методів економічного аналізу. Це стосується, насамперед, розширення сфери використання техніко-економічного аналізу, системного аналізу, вибіркових методів. Варто також включити до інструментів економічного аналізу методи ситуаційного аналізу, SWOT-аналізу, аналізу інституціональних змін, якісні показники.

Цінність наведеної послідовності здійснення внутрішньогосподарського економічного аналізу полягає у виділенні взаємозв’язків між блоками аналізу, що дає можливість суб’єктам розуміти цілісні причинно-наслідкові зв’язки процесів господарської діяльності. Так, розпочинається аналіз діяльності підприємства з оцінки результатів маркетингових досліджень, що є необхідним для порівнянності даних зовнішніх досліджень та внутрішніх показників.

Блоки “Аналіз ресурсів підприємства” і “Аналіз використання ресурсів підприємства” відображають послідовність перебігу господарських процесів підприємства (постачання ресурсів, виробництва і реалізації продукції), які є основою для формування системи оціночних показників господарської діяльності підприємства. Сукупність показників фінансових результатів, фінансового стану, оцінки ймовірності банкрутства підприємства, формують 3-й, 5-й і 6-й блоки. Показники ресурсозабезпеченості підприємства, виробництва та реалізації продукції, собівартості продукції, фінансових результатів, отриманих від її продажу є факторами, які формують та визначають ступінь стійкості фінансового стану підприємства.

8-й блок методики економічного аналізу “Прогнозний аналіз діяльності підприємства” відображає послідовність розробки перспективних напрямів діяльності підприємства. Розрахунок показників, які характеризують напрями зміни параметрів зовнішнього середовища підприємства, резерви підвищення ефективності господарювання, прогнозований рівень беззбитковості підприємства і показників, досягнутих підприємством за звітний період є основою для розробки прогнозних показників діяльності підприємства. Для цього спочатку встановлюється запланований рівень узагальнюючих показників (фінансових результатів, фінансового стану), на основі чого здійснюється планування необхідного розміру виробництва, понесених витрат у вигляді матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, що забезпечить отримання необхідного розміру прибутку.

Рис. 5.2. Запропонована схема проведення внутрішньогосподарського економічного аналізу діяльності промислових підприємств

Запропонована методика аналізу діяльності підприємства є єдиною, але складові елементи, вказані вище, будуть відрізнятися інформаційною базою і завданнями залежно від того, який здійснюється аналіз – прогнозний, оперативний чи ретроспективний.

Блоки 5-й, 6-й і 7-й формують фінансовий аналіз, який за ринкових відносин набуває пріоритетного значення, оскільки попередньо проведений аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства відповідно до запитів керівництва надає можливість сформувати оптимальну структуру засобів підприємства, визначити найбільш раціональні шляхи використання ресурсів, забезпечити наявність на поточному рахунку підприємства мінімально необхідної суми грошових коштів для погашення поточних зобов’язань, розробити комплекс заходів з попередження чи недопущення виникнення збитків.

Поиск по сайту: