Завдання, об’єкти та методика аналізу майнового потенціалу підприємства

Розвиток економіки України сприяє активізації фінансової діяльності підприємств, пошуку додаткових джерел фінансування з обґрунтуванням розміру та структури залучених коштів. Водночас фінансовий стан багатьох підприємств нестабільний, виникають проблеми щодо невпевненості у ділових партнерах, у законодавчій базі, фінансово-економічній політиці держави, а, отже, і у перспективах діяльності суб’єкта господарювання.

Прагнучи вирішити конкретні питання та одержати кваліфіковану оцінку фінансової діяльності, керівники підприємств дедалі частіше звертаються до аналітичних розрахунків, зокрема, до фінансового аналізу. Це дозволяє одержати висновок про достатність платіжних засобів, співвідношення власного та залученого капіталу, швидкість обороту капіталу й причини його зміни, обсяг фінансування певного виду діяльності тощо.

У ринкових умовах фінансова звітність суб’єктів господарювання є основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство вимушене шукати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі та необхідні фінансові результати. Показники фінансової звітності дозволяють в загальному оцінити рівень розвитку суб’єкта господарювання.

Зі зміною типу економіки країни відбуваються зміни і на рівні підприємств. Таким чином, зазнають трансформації джерела інформації фінансового аналізу. У результаті інструментарій фінансового аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і способів, які дають змогу урахувати особливості нових умов господарювання. Основні методичні прийоми фінансового аналізу:

ð абсолютні показники – оцінка найважливіших результативних статей звітності (доходів, чистого прибутку, суми активів, величини власного капіталу, зобов’язань тощо); дозволяє оцінити статті звітності в статиці та динаміці;

ð відносні показники (коефіцієнти) – розрахунок співвідношень між окремими статтями звітності, визначення взаємозв’язку між показниками. Надає можливість провести порівняння з: аналогічними даними за попередні періоди для вивчення тенденцій змін; аналогічними даними інших підприємств для виявлення можливостей підприємства та негативних моментів діяльності; теоретично обґрунтованими або одержаними в результаті експертного опитування величинами, які характеризують оптимальні або критичні значення відносних показників тощо;

ð горизонтальний аналіз – передбачає побудову однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження); надає можливість виявити тенденції зміни окремих статей (груп статей) звітності в динаміці;

ð вертикальний аналіз – розрахунок структури підсумкових і проміжних статей звітності та складання динамічних рядів; дозволяє визначати та прогнозувати структурні зрушення у складі майна та капіталу, доходів і витрат тощо. Вертикальний аналіз надає звітні форми у вигляді сукупності відносних показників, що не змінює формату, але дозволяє оцінити структуру. Вертикальний аналіз може проводитися за будь-якою звітною формою відповідних об’єктів, в якій є певний загальний підсумок, який послідовно формується (агрегування даних балансу) або розподіляється (дезагрегування даних звіту про фінансові результати). Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів.

Майновий потенціал характеризується розміром, складом і станом засобів, якими володіє підприємство. Грошова оцінка таких засобів наводиться в активі балансу підприємства, а джерела їх утворення – в пасиві.

Порядок проведення оцінки майнового потенціалу підприємства наступний:

І. Загальне ознайомлення з даними балансу. Оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв’язки між різними показниками, виявляються так звані “хворі” статі звітності, ознаки нормального балансу. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Для цього визначається питома вага окремих статей активу та пасиву балансу в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховуються суми відхилень в структурі основних статей балансу порівняно з попереднім періодом.

ІІ. Аналіз структури та динаміки активів підприємства. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні й оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансово-майновий стан підприємства.

У процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюються. У зв’язку з цим у процесі аналізу активів підприємства, в першу чергу, слід вивчити зміни в їх складі, структурі та оцінити їх. Від структури активів залежать:

ð ефективність діяльності суб’єкта господарювання (обсяг випуску продукції, оборотність, рентабельність);

ð фінансовий стан підприємства (ліквідність балансу, швидкість оборотності активів).

ІІІ. Аналіз структури та динаміки пасивів підприємства. Для цього визначаються зміни в їх складі, структурі та надається їх інтерпритація.

IV. Розрахунок основних показників, що характеризуютьмайновий стан підприємства. Необхідно враховувати, що обчислення мають виконуватися регулярно, в динаміці[19]. Найбільш інформативними є наступні показники:

ð сума господарських засобів, що знаходяться на балансі підприємства^[20]. Цей показник надає узагальнюючу вартісну оцінку величини підприємства як єдиного цілого, його зростання в динаміці свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства;

ð вартість чистих активів підприємства. Порядок визначення та використання показника “чисті активи” регламентуються законодавчими актами. А саме, відповідно до п. 1 П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” “чисті активи” – це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань;

ð частка основних засобів у валюті балансу, значення показника суттєво змінюється у різних галузях економіки;

ð співвідношення необоротних та оборотних активів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більш ресурсомістка діяльність підприємства, вищим є виробничий ризик, так як вкладення у довгострокові активи повинні окупитися за рахунок майбутніх надходжень. Показник також має галузеву специфіку. Значення даного показника відносно вище за умови дотримання підприємством активної реноваційної політики;

ð частка активної частини основних засобів^[21]. Показує, яку частину основних засобів складають активи, які безпосередньо приймають участь у виробництві, позитивною є тенденція до зростання (детальніше див. тему 10);

ð коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. Цей показник залежить від прийнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань (детальніше в темі 10). Коефіцієнт зносу не має нормативного значення, але економічна логіка засвідчує, що при використанні методу рівномірної амортизації значення коефіцієнта зносу більше 50 % є критичним;

ð коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття і приросту розраховуються за даними ф. № 1 і ф. № 5, в яких наводяться додаткові дані про вартість основних засобів, що вибули та надійшли. Уточнення значень коефіцієнтів може бути виконано в рамках внутрішнього аналізу;

ð коефіцієнти структури та динаміки оборотних активів.

Поиск по сайту: