Методика аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

У ринкових умовах господарювання докорінно змінюється система постачання матеріальних ресурсів. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів ринку сировинних ресурсів.

У ході аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами необхідно:

1) проаналізувати оптимальність прийнятого розрахунку потреби в матеріальних ресурсах; оцінити забезпеченість потреби джерелами покриття, зокрема виявити ступінь забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання (за строками, обсягами та асортиментом партій, якістю матеріалів тощо), обґрунтованість договорів та їх фактичне виконання;

2) визначити відповідність фактичної забезпеченості запасами матеріальних ресурсів потребі, враховуючи обсяг і склад неліквідів, обсяг списаних втрат;

3) виявити зниження обсягу виробництва у зв’язку з недостатньою забезпеченістю матеріальними ресурсами, причини виникнення зайвих запасів.

Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання (вибір постачальників, форм поставок і систем розрахунків).

Планування потреб у ресурсах здійснюється на підставі науково-розроблених методів[9]. У практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріальних ресурсів та інших особливостей (див. додаток).

Потреба у матеріальних ресурсах визначається враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також запасів, матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціонування, на кінець періоду:

,

(11.1)

де МР_і – загальна потреба підприємства в і-тому виді матеріальних ресурсів; МР_ij – потреба і -того виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інструменту та спеціального оснащення, на дослідні та експериментальні роботи тощо); МР_і^З – необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і -того виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства у матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

При функціональному підході закупівля та виробництво партіями відбувається у вузькоспеціалізованих підприємств, що прагнуть до зниження витрат на одиницю випущеної продукції і товарів, що придбаються. Така політика масових закупок вимагає деяких обсягів запасів, які дозволяють відповідним службам здійснювати політику “оптимальних” закупок в очікуванні, коли служби-споживачі вимагатимуть ці закупки.

Підприємство повинно мати запаси сировини і матеріалів необхідні для того, щоб запобігти труднощам з постачанням запасів; запаси напівфабрикатів і готової продукції – перед виробничим ризиком (поломки, страйки, брак тощо); запаси кінцевої продукції – при коливаннях обсягів продажу.

Перевіряючи розрахунки потреб, необхідно з’ясувати чи враховані:

ð зміни у номенклатурі та асортименті призначеної для випуску продукції;

ð зміни норм витрат на одиницю продукції;

ð заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва та праці.

Інші методи визначають потреби в матеріалах і описані в додатку.

Потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів на кінець періоду визначається у трьох вимірниках:

1) натуральному – для встановлення потреби в складських приміщеннях;

2) грошовому – для виявлення потреби в оборотних засобах та узгодження з фінансовим бюджетом;

3) днях забезпеченості – для цілей планування і організації контролю.

При цьому виробничі запаси розглядаються як частина матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об’єктивною умовою ритмічності виробництва. Характеристика основних методів постачання матеріальних ресурсів наведена в додатку.

Після перевірки потреби у матеріальних ресурсах, визначають джерела їх покриття і забезпечення.

Розрізняють два види джерел покриття потреб:

ð внутрішні: очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавершеного виробництва на початок періоду, що аналізується; зворотні відходи; власне виробництво матеріальних ресурсів; економія при транспортуванні, зберіганні, впровадженні новітніх технологічних розробок тощо;

ð зовнішні: матеріальні ресурси, що надходять від постачальників за укладеними договорами (контрактами).

Задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним (див. рис. 11.3).

Реальна потреба у придбанні матеріалів визначається як різниця між загальною потребою у певному виді матеріальних ресурсів і сумою виявлених власних внутрішніх джерел для її покриття. Точність визначення внутрішніх джерел обумовлює об’єктивність розрахунку потреби у зовнішніх джерелах. Відповідно важливо вивчити повноту надходження матеріалів і дати оцінку ступеню задоволення потреби підприємства в них.

Аналіз строків і обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов’язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси повинні задовольняти потребу підприємства у матеріалах на період між поставками. При цьому забезпеченість (мінімальний запас у днях) визначається як відношення запасу певного виду матеріалу і денної потреби у цьому матеріалі. Такий розрахунок дає змогу встановити запас окремих видів матеріалів на складі у днях.

Рис. 11.3. Шляхи забезпечення матеріальними ресурсами

Визначаються також інтервали між фактичними надходженнями матеріалів на склад та між поставками за договорами з постачальниками.

Ступінь забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах (кожного виду) за договорами на їх постачання оцінюється за допомогою наступних показників:

ð коефіцієнт забезпеченості за потребою (К_ЗБ.ПЛ) розраховується яквідношення суми за укладеними договорами до потреби;

ð коефіцієнт забезпеченості за фактом (К_ЗБ.Ф) розраховується як відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до потреби.

Крім того, аналізуючи забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, необхідно:

1. Оцінити ритмічність поставок: для цього використовуються такі показники як середньоквадратичне відхилення фактичного обсягу поставки за днями (декадами, місяцями) від середнього обсягу поставки; коефіцієнт нерівномірності поставок і коефіцієнт варіації;

ð коефіцієнт нерівномірності поставок матеріалів (К_{нер. пост}) визначається за формулою:

,

(11.3)

де х_і – відсоток виконання графіку постачання за періодами (днями, декадами, місяцями);

ОП_П – прогноз поставок за ті ж періоди;

ð коефіцієнт варіації (К_ВАР) визначається за формулою:

,

(11.4)

де ∆ОП – відхилення обсягу поставки за періодами від прогнозу; п – кількість періодів, що аналізуються; ОП_С – середній обсяг поставки матеріалів за період.

Неритмічна поставка сировини та матеріалів зумовлює простої обладнання, втрати робочого часу, необхідність понаднормових робіт, які оплачуються за підвищеною тарифною ставкою. Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно, зменшує прибуток підприємства.

2. Визначити обсяги та асортимент запасів, що постачаються: негативний вплив фактора недопоставок запасів на зміну випуску продукції вимірюється порівнянням кількості недопоставленого і-того виду матеріалів з нормою його витрачання на одиницю продукції.

Особливу увагу потрібно звернути на виконання договорів поставок щодо асортименту. Для оцінки виконання договірних зобов’язань за асортиментом розраховують коефіцієнт асортиментності, тобто співвідношення фактичного надходження матеріалів, що не перевищує обумовленого договором, та обсягу договірних зобов’язань. При порушенні асортименту матеріальних ресурсів, що надходять, утворюються наднормові запаси одних видів і недостача інших.

3. Проаналізувати якість отриманих від постачальників матеріальних ресурсів: перевіряється відповідність матеріальних ресурсів стандартам і технічним умовам і розраховується коефіцієнт рекламацій, тобто претензій постачальникам за поставку недоброякісних матеріалів. Низька якість сировини й матеріалів є причиною утворення додаткових відходів, що призводить до зменшення обсягу випуску якісної продукції.

4. Оцінити кількісні (вартісні) втрати продукції у результаті недопоставки ресурсів, поганої якості матеріалів, зміни цін на матеріали, простоїв через порушення графіку постачання.

Поиск по сайту: