Методики фінансового аналізу

Питання організації і методики фінансового аналізу почали розроблятися на початку 90-х рр. ХХ ст. Є значна кількість публікацій вітчизняних і російських вчених (див. тему 7, список літератури).

Не дивлячись на певну теоретичну розробку питань методики фінансового аналізу, існує потреба у подальшому розвитку наукових поглядів, удосконалення вже відомих підходів до аналізу. Як показує дослідження наукової літератури, більшість зарубіжних і вітчизняних публікацій останніх років присвячені аналізу окремих фінансових коефіцієнтів. Відповідно, склалося уявлення про методологію фінансового аналізу як про сукупність деякого набору фінансових коефіцієнтів, іноді не пов’язаних один з одним. Такий підхід призвів до зниження дієвості аналізу як інструменту наукового обґрунтування управлінських рішень.

Найбільш розробленою є теорія і методика фінансового аналізу, висвітлена в працях професора В.В. Ковальова[16]. Розуміючи діяльність суб’єкта господарювання як процес трансформації наявних ресурсів у відповідний результат, який постійно повторюється, виділяються такі основні поняття для фінансового аналізу:

ð економічний потенціал, який складається із майнового та фінансового потенціалу (стану) і відображається у фінансовій звітності;

ð фінансові результати, що є результатом використання та основою (ключовим фактором) зміни економічного потенціалу.

Логіку фінансового аналізу можна пояснити за допомогою схеми (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Логіка фінансового аналізу на підставі фінансової звітності [17]

ЕП – економічний потенціал підприємства (представлений у ф. № 1 “Баланс”).

МП – майновий потенціал підприємства (представлений у ф. № 1 “Баланс”).

ФС – фінансовий стан підприємства (представлений у ф. № 1 ”Баланс” та ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”).

ФР – фінансові результати за звітний період (представлені у ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”).

В основу даної схеми закладено поняття економічного потенціалу підприємства і його перманентної зміни протягом часу. Економічний потенціал – здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі, використовуючи наявні у нього ресурси (матеріальні, трудові, фінансові).
Для формалізованого опису економічного потенціалу можна базуватися на бухгалтерській звітності, що є моделлю підприємства. У цьому випадку виділяються дві сторони економічного потенціалу:

ð майновий потенціал (стан) характеризується розміром, складом і станом активів, якими володіє підприємство. Проводячи аналіз майнового потенціалу приймається до уваги не предметно-речова або функціональна його характеристики, а грошова оцінка, що дозволяє формувати висновки про оптимальність, можливість і доцільність вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства.

ð фінансовий потенціал (стан) визначається досягнутими за звітний період фінансовими результатами, і крім того, описується певними активними та пасивними статтями балансу, а також співвідношеннями між ними. Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів. Він є синтетичним показником. Характеристика фінансового потенціалу може бути виконана з позиції короткострокової та довгострокової перспективи. В першому випадку аналізують ліквідність та платоспроможність підприємства, в другому – його фінансову стійкість.

Дві сторони економічного потенціалу підприємства взаємопов’язані – нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового стану, і навпаки. Так, неправильне формування і використання активів, зношеність обладнання, несвоєчасна його заміна можуть спричинити зриви у виконанні виробничої програми, неповне та неритмічне забезпечення необхідними ресурсами, невиправдане заморожування засобів у виробничих запасах, дебіторській заборгованості, що може вплинути на своєчасність поточних платежів, погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед найманими працівниками, власниками та державою, а невиправдане зростання позикових коштів – призвести до необхідності скоротити майно підприємства для розрахунку з кредиторами.

Фінансовий стан впливає на ефективність господарської діяльності підприємства, у свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела фінансування, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства.

Базуючись на наведеній логіці фінансового аналізу виділимо основні завдання, об’єкти та етапи його проведення (див. рис. 1.3).

Організація і методика фінансового аналізу, деталізація її процедурної сторони залежить від поставлених завдань, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового і технічного забезпечення. Передусім, аналітик визначає пріоритетні напрями дослідження, а після цього їх послідовність.

Аналітична робота проводиться у два етапи:

- експрес-аналіз фінансово-майнового стану;

- поглиблений фінансовий аналіз.

Експрес-аналіз призначений для простої і наочної оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання. Поглиблений аналіз передбачає детальну характеристику підприємства, результатів його діяльності у звітному періоді, а також прогноз розвитку. Цей вид аналізу конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від потреб користувачів.

Завдання поглибленого аналізу – детальніша характеристика економічного потенціалу суб’єкта господарювання, результатів його діяльності у звітному періоді, а також можливостей розвитку підприємства на перспективу. Він конкретизує, доповнює та розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому рівень деталізації залежить від наявного інформаційного забезпечення, рівня володіння методиками аналізу, часового фактору, наявності технічних засобів для виконання розрахунків, професійних якостей аналітика тощо.

ПРОГРАМА здійснення поглибленого фінансового аналізу діяльності підприємства може бути наступною:

Поиск по сайту: