Етап 2. Аналіз структури витрат підприємства

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вплив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, кошторисних, бюджетних показників витрат, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

При плануванні та калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Групування витрат за елементами необхідне для вивчення матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, фондомісткості продукції та встановлення впливу технологічного прогресу на структуру витрат.

Склад витрат за економічними елементами визначено в п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Розглянемо їх склад детальніше (табл. 12.7).

Таблиця 12.7. Склад елементів витрат підприємства згідно з П(С)БО 16 “Витрати”

Аналіз структури витрат за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній її сумі і оцінку їх зміни за звітний період. Для наочності використовується аналітична таблиця, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх абсолютна величина та питома вага. Ці дані наводяться окремо: базові (минулого, звітного періоду, прогнозні), фактичні та зміна цих показників за період, що аналізується.

За результатами аналізу структури витрат за елементами аналітик може зробити наступні висновки:

ð зміна питомої ваги витрат на заробітну плату – характеризує зміни трудомісткості продукції: збільшення питомої ваги таких витрат є наслідком збільшення трудомісткості продукції, і навпаки;

ð зміна питомої ваги матеріальних витрат – визначає зміни продуктивності праці: збільшення питомої ваги матеріальних витрат є наслідком зростання продуктивності праці, і навпаки;

ð зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань – характеризує зміни технічного рівня виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами
(а при необхідності й за найважливішими їх складовими частинами), а також змін, які відбулися за звітний період, дає можливість оцінити раціональність такої структури та зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в напрямі зниження матеріало- або трудомісткості.

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв’язок з технологічним процесом. Дане групування використовується для обчислення витрат за видами виготовленої продукції та місцем їх виникнення (за цехами, ділянками тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування, технологічного процесу, продукції, що виготовляється. Встановлення переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства та має бути регламентоване його обліковою політикою.

З урахуванням вимог П(С)БО 16 “Витрати” та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) промислового підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

ð сировина і матеріали;

ð купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;

ð паливо і енергія на технологічні цілі;

ð зворотні відходи (вираховуються);

ð основна заробітна плата виробничих робітників;

ð додаткова заробітна плата виробничих робітників;

ð відрахування на соціальне страхування;

ð витрати на утримання і експлуатацію обладнання³;

ð цехові витрати;

ð втрати внаслідок технічно неминучого браку³;

ð супутня продукція (вираховується)³;

ð інші виробничі витрати³.

Аналіз витрат за статтями калькуляції передбачає визначення абсолютного та відносного відхилень за статтями витрат, порівнюючи фактичні дані з даними за прогнозними (кошторисними); обчислення частки кожної статті в загальній сумі витрат, структурних зрушень, що відбулися; надання оцінки змін кожної статті.

У процесі аналізу у першу чергу приділяється увага статтям, за якими були допущені значні перевитрати, непродуктивні витрати та втрати, а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

Здійснюючи аналіз матеріальних витрат необхідно враховувати галузеву належність досліджуваного підприємства. Так, в обробних галузях (зокрема, легкій і харчовій промисловості) питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції є досить значною.

Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні їх фактичного обсягу з кошторисним (прогнозним) чи базовим, і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення, розподіл відповідальності за виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, а також видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовуються.

Загальна сума матеріальних витрат залежить від:

ð обсягу та структури виробництва продукції;

ð рівня матеріальних витрат у собівартості окремих видів продукції.

Фактори зміни обсягу та структури продукції – елементні, які не підлягають деталізації. Зміна рівня витрат на окремі види продукції – складний фактор, що поділяється на фактори другого та третього рівнів.

Рівень впливу кожного фактору на зміну величини матеріальних витрат визначається способами факторного аналізу.

Проведемо деталізацію відхилень, використовуючи спосіб абсолютних різниць:

,

(12.3)

де МВ – матеріальні витрати, грн.; Н – норма витрат; Ц – ціна, грн.

Зміна матеріальних витрат за рахунок зміни норми витрат і ціни становлять:

У процесі аналітичного дослідження значна увага приділяється зміні матеріальних витрат за рахунок зміни рівня витрат на окремі види продукції. Для підприємств більшості галузей аналіз цієї зміни полягає у вивченні впливу трьох факторів: норм витрат, ціни, заміни матеріалів (цей фактор виражається у відхиленні норми витрат і ціни матеріалу, який замінює, від норми і ціни матеріалу, який замінюють). На кожен з цих чинників впливають фактори третього рівня:

ð норми витрат: чиста вага виробу, зворотні відходи, безповоротні відходи;

ð ціна: ціна матеріалу, структура, склад матеріалів;

ð заміна матеріалів: норми витрат, ціна матеріалів.

У структурі витрат підприємств більшості галузей витрати на оплату праці мають меншу питому вагу, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел оптимізації витрат є швидше зростання продуктивності праці, ніж зростання середньої оплати праці.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від:

ð обсягу та структури виробництва продукції;

ð рівня витрат на оплату праці у собівартості окремих видів продукції (залежить від трудомісткості продукції, тобто ефективності використання робочого часу і середньогодинної заробітної плати).

Відхилення за рахунок зміни трудомісткості продукції виникають через низький рівень організації виробництва, неефективну систему управління, використання застарілих технологій, зношеного обладнання тощо. Причинами відхилень за рахунок зміни середньогодинної заробітної плати є оплата робіт з виправлення браку, у вечірній час, понаднормованих робіт, використання робітників невідповідної кваліфікації (див. тему 9).

Проводячи аналітичне дослідження, можна визначити розмір впливу на собівартість продукції усіх розглянутих факторів, який визначається як сума добутків зміни собівартості продукції за рахунок кожного фактору на фактичний обсяг виробництва.

Проведення аналізу непрямих витрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки та структури загальновиробничих витрат (як правило, відокремлено витрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю.

Економічний аналіз загальновиробничих витрат здійснення у відповідності з показниками виробничої діяльності підприємства, а адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати – відповідно до періоду діяльності[14].

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи з використання виявлених резервів.

Аналіз питомої ваги загальновиробничих витрат у собівартості одиниці продукції проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємству. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно до обраної бази для розподілу. Відповідно, сума даних витрат, яка припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

ð загальної суми загальновиробничих витрат;

ð бази розподілу.

Поиск по сайту: