АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методи фінансування інвестиційних програм та проектів

Читайте также:
  1. A) Зам.директора по УР, методист, тренера по вилам спорта
  2. D. программируемые и триммерные
  3. F12 - для перехода между окнами формы и кода программы.
  4. I. Карта методической обеспеченности учебной дисциплины
  5. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  6. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  7. I. ПРОГРАММА МЕДИЦИНСКОГО СТРАХОВАНИЯ
  8. I. Системные программы.
  9. I.1.3. Организационно-методический раздел
  10. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  11. II. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗУЧЕНИЮ ДИСЦИПЛИНЫ
  12. II. ПРОГРАММА СТРАХОВАНИЯ ОТ «НЕВЫЕЗДА»

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестиційного проекту, який виступає об’єктом реального інвестування. Методи фінансування інвестиційних проектів - способи залучення інвестиційних ресурсів з метою забезпечення реалізації.

У загальному вигляді при фінансуванні мається на увазі суворо цільовий характер використання коштів, що виділяються на потреби виконання конкретного інвестиційного проекту.

Фінансування може бути:

1. внутрішнє - передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових коштів підприємства, що формуються із внутрішніх джерел

2. зовнішнє, у т.ч.:

2.1. бюджетне

2.2. позикове (боргове)

2.3. пайова

2.4. змішане

Внутрішнє фінансування (самофінансування) забезпечується за рахунок підприємства, що планує здійснення інвестиційного проекту. Воно передбачає використання власних коштів - статутного (акціонерного) капіталу, а також потоку коштів, що формується в ході діяльності підприємства, насамперед, чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При цьому формування коштів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, має носити строго цільовий характер, що досягається, зокрема, шляхом виділення самостійного бюджету інвестиційного проекту.

Самофінансування може бути використано тільки для реалізації невеликих інвестиційних проектів. Капіталомісткі інвестиційні проекти, як правило, фінансуються за рахунок не тільки внутрішніх, але й зовнішніх джерел.

Зовнішнє фінансування передбачає використання зовнішніх джерел: коштів фінансових інститутів, нефінансових компаній, населення, держави, іноземних інвесторів, а також додаткових внесків грошових ресурсів засновників підприємства.

Кожен з використовуваних джерел фінансування має певні достоїнствами і недоліками (таблиця № 1). Тому реалізація будь-якого інвестиційного проекту припускає обгрунтування стратегії фінансування, аналіз альтернативних методів та джерел фінансування, ретельну розробку схеми фінансування.

Таблиця 10.1.

Порівняльна характеристика джерел фінансування інвестиційних проектів

Джерела фінансування Переваги Недоліки
Внутрішні джерела (власний капітал) - Легкість, доступність і швидкість мобілізації. -Зниження ризику неплатоспром та банкрутства. -Більш висока прибутковість у зв'язку з відсутністю необхідност виплат за залученими і позиковими джерелами. -Збереження власності та управління засновників -Обмеженість обсягів залучення коштів. -Відволікання власних коштів від господарського обороту. -Обмеженість незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів
Зовнішні джерела (залучений і позиковий капітал) -Можливість залучення коштів у значних масштабах.   -Наявність незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів -Складність і тривалість процедури залучення коштів. -Необхідність надання гарантій фінансової стійкості. -Підвищення ризику неплатоспроможності та банкрутства. -Зменшення прибутку у зв'язку з необхідністю виплат за залученими і позиковими джерелами. -Можливість втрати власності та управління компанією

Бюджетне фінансування інвестиційних проектів проводиться, як правило, через фінансування в рамках цільових програм та фінансової підтримки. Воно передбачає використання бюджетних коштів у таких основних формах: інвестицій у статутні капітали діючих або знову створюваних підприємств, бюджетних кредитів (у тому числі інвестиційного податкового кредиту), надання гарантій і субсидій.

Основними формами позикового фінансування виступають інвестиційні кредити банків і цільові облігаційні позики.

Інвестиційні кредити банків виступають як одна з найбільш ефективних форм зовнішнього фінансування інвестиційних проектів у тих випадках, коли компанії не можуть забезпечити їх реалізацію за рахунок власних коштів та емісії цінних паперів. Привабливість даної форми пояснюється, перш за все:

o можливістю розробки гнучкої схеми фінансування;

o відсутністю витрат, пов'язаних з реєстрацією та розміщенням цінних паперів;

o зменшення оподатковуваного прибутку за рахунок віднесення процентних виплат на витрати, що включаються до собівартості.

Інвестиційні кредити є, як правило, середньо-і довгостроковими. Термін залучення інвестиційного кредиту можна порівняти зі строками реалізації інвестиційного проекту. При цьому інвестиційний кредит може передбачати наявність пільгового періоду, тобто періоду відстрочки погашення основного боргу. Така умова полегшує обслуговування кредиту, але збільшує його вартість, так як процентні платежі обчислюються з непогашеної суми боргу.

Інвестиційні кредити в російській практиці оформляються, як правило, у вигляді термінової позики з терміном погашення в інтервалі від трьох до п'яти років на основі складання відповідного кредитної угоди (договору). У ряді випадків на цей термін банк відкриває позичальнику кредитну лінію.

Процентна ставка за інвестиційними кредитами звичайно враховує ризик інвестиційного проекту. Вона може розраховуватися шляхом збільшення бази процентної ставки (індексуємого, наприклад, на зміну ставки рефінансування Центрального банку) на премію за ризик з даного проекту.

Цільові облігаційні позики представляють собою випуск підприємством - ініціатором проекту корпоративних облігацій, кошти від розміщення яких призначені для фінансування певного інвестиційного проекту.

Випуск та розміщення корпоративних облігацій дає можливість залучити кошти для фінансування інвестиційних проектів на більш вигідних, порівняно з банківським кредитом умовах.

Пайове фінансування (акціонування) інвестиційних проектів може здійснюватися в таких основних формах:

· проведення додаткової емісії акцій діючого підприємства, що є з організаційно-правовій формі акціонерним товариством, з метою фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту;

· залучення додаткових коштів (інвестиційних внесків, вкладів, паїв) засновників діючого підприємства для реалізації інвестиційного проекту;

· створення нового підприємства, призначеного спеціально для реалізації інвестиційного проекту.

Додаткова емісія акцій використовується для реалізації великомасштабних інвестиційних проектів, інвестиційних програм розвитку, галузевої або регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності.

До основних переваг акціонування як методу фінансування інвестиційних проектів відносять наступні:

- використання залучених інвестиційних ресурсів має істотні масштаби і не обмежено по термінах;

- емісія акцій дозволяє забезпечити формування необхідного обсягу фінансових ресурсів на початку реалізації інвестиційного проекту, а також відстрочити виплату дивідендів до настання того періоду, коли інвестиційний проект почне генерувати доходи;

- власники акцій можуть здійснювати контроль над цільовим використанням коштів на потреби реалізації інвестиційного проекту.

Разом з тим даний метод фінансування інвестиційних проектів має ряд істотних обмежень. Так, інвестиційні ресурси акціонерне товариство отримує по завершення розміщення випуску акцій, а це вимагає часу, додаткових витрат, доказів фінансової стійкості підприємства, інформаційної прозорості та ін Процедура додаткової емісії акцій пов'язана з реєстрацією, проходженням лістингу, значними операційними витратами. Слід також враховувати, що випуск акцій не завжди може бути розміщений у повному обсязі. Крім того, після емісії акцій компанія повинна проводити виплату дивідендів, періодично розсилати звіти своїм акціонерам і т.п.

Додаткова емісія акцій веде до збільшення акціонерного капіталу компанії. Для компаній інших організаційно-правових форм залучення додаткових коштів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, здійснюється шляхом інвестиційних внесків, вкладів, паїв засновників або сторони, що запрошує співзасновників до статутного капіталу. Цей спосіб фінансування характеризується меншими операційними витратами, ніж додаткова емісія акцій, однак у той же час більш обмеженими обсягами фінансування.

Змішане фінансування - метод фінансування, утворений на основі різних комбінацій розглянутих методів фінансування.

Основні форми змішаного фінансування:

- інноваційне кредитування, що передбачає право кредитора в будь-який момент конвертувати непогашену за кредитом основну суму боргу в пайову участь у підприємстві-позичальника;

- цільова додаткова емісія конвертованих акцій, в т.ч. привілейованих;

- випуск цільових конвертованих облігацій.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)