Формування підприємницького капіталу

План

Стартовий капітал як обовязкова умова здійснення

Підприємництва

Основний і оборотний капітал, особливості кругообігуі

Відшкодування

Поняття початкового підприємницького капіталу

Література В.Г. Федоренко Інвестознавство ст. 190-196

С.З. Варналій Основи підприємницької діяльності

Стартовий капітал як обовязкова умова здійснення

Підприємництва

Розпочинаючи діяльність в будь-якій з сфер бізнесу, підприємець постає перед проблемою пошуку стартового капіталу, який створюється у вигляді статутного фонду. Один з постулатів бізнесу гласить: “Без грошей у підприємництві нічого робити”. В даному контексті під грошима розуміють капітал, що призначений для вкладання у підприємницьку діяльність.

Без наявності стартового капіталу не може бути підприємництва. Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Чим потужнішим є початковий капітал підприємця на момент заснування його бізнесу, тим значнішими і масштабнішими будуть результати його діяльності. Крім того, слід усвідомлювати, що наявний підприємницький капітал може створювати відповідний імідж підприємця як ділової людини, а також підвищувати ймовірність досягнення успіху у власній справі.

Таким чином, початковий капітал – це не тільки економічна категорія, що необхідна для реалізації проекту, але й психологічний фактор, наявність і розмір якого впливають на імідж підприємця перед партнерами, а також слугує гарантом платоспроможності підприємця.

Назад Стартовий капітал у буквальному розумінні означає суму коштів, необхідних (авансованих) для започаткування підприємства, що й утворює статутний фонд. Статутний фонд— це сукупність грошових коштів та майна, необхідних для організації та початку функціонування підприємства (фірми).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби й за рахунок додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути усі види майна — будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав — на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, «ноу-хау», інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

До моменту реєстрації підприємства, яке функціонує наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, кожний із його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30% коштів, як зазначено в засновницьких документах що має підтвердити банк. З цією метою за заявою засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється у розрахунковий.

Протягом року всі учасники підприємства (фірми) повинні повністю внести свій вклад до статутного фонду. У разі невиконання учасниками цих зобов'язань за час прострочення вони сплачують 10% річних з недовнесених сум, якщо інші не передбачено засновницькими документами.

Мінімальний обсяг статутного фонду становить: для акціонерного товариства — суму, еквівалентну 1250 мінімальнії заробітним платам (відповідно до ставки на момент йот створення); для інших товариств (товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств) — 100 мінімальним заробітним платам.

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби — забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів.

Розуміти під капіталом лише певні речові об’єкти власності було б помилкою. Капітал може існувати у матеріалізованій та ментальній формах. Зокрема, знання, вміння, здібності, “ноу-хау”, сама ідея майбутнього бізнесу також виступають структурними елементами початкового капіталу. Слід звернути увагу на те, що іноді грошова вартість підприємницької ідеї може переважити вартість матеріальних ресурсів, необхідних для її реалізації.

Власник капіталу, купуючи на ринку товари – засоби виробництва і робочу силу – поєднує їх, спрямовуючи на досягнення місії та конкретних цілей, в процесі праці і після реалізації створеного продукту (товару, послуги) одержує більшу вартість, ніж була авансована.

Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і найм робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованості використання й характеру кругообігу завжди розподіляється на основний та оборотний.

Слід пам’ятати, що потреба підприємця в певному обсязі капіталу залежить, в першу чергу, від стратегічних планів самого підприємця і від його підприємницької ідеї. Крім того, існують як капіталоємні галузі, так і такі, що не потребують великих вкладень капіталу. Підприємець, таким чином, повинен прийняти свідоме рішення стосовно способів формування статутного фонду, виходячи із аналізу багатьох факторів як економічного, так і політичного характеру. В даному випадку слід говорити не про політичні фактори як самі по собі, а скоріше про залежність підприємницької діяльності від зовнішнього середовища взагалі. Політика в цьому ракурсі виступає одним із багатьох факторів, які не залежать від підприємця, але опосередковано впливають на прийняття ним рішень стосовно його бізнесу. Через це, перш ніж розпочати підприємницьку діяльність необхідно скласти бізнес-план, тобто план організації підприємства, визначення розміру і джерел стартового капіталу та його економічного обґрунтування.

При вирішенні проблеми вибору найбільш прийнятного способу формування первісного капіталу підприємець аналізує усі можливі варіанти (табл.8.1).

Таблиця 8.1

Поиск по сайту: