Загальна характеристика підприємницьких

Договорів.

В умовах ринку організація підприємницької діяльності в будь-якій із сфер господарювання базується виключно на договірних відносинах, зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, якщо укладено договір (контракт), який регламентує відносини партнерів.

Договором є домовленість двох або декількох сторін, спрямована на запровадження, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір виконує такі функції:

— закріплює юридичні відносини між партнерами;

— регламентує порядок і способи виконання зобов'язань;

— передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки впродовж останніх років кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються зазвичай оперативні зв'язки, то їх регулюють різновидами договори — контракти та угоди, які мають терміновий (як правило, разовий) характер.

Контракт — різновид договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання права власності на нього.

На відміну від договору, в контракті термін взаємодії втрачає статус основного об'єкта домовленості та стає лише її умовою.

Угода — різновид договору, в якому акцент зміщується на певні умови взаємовідносин, права чи зобов'язання сторін.

У діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за відповідними ознаками (рис.).

За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.

За змістом діяльності виділяють:

• Договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець — прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

• Договори поставки товарів, згідно з якими продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у визначений термін (терміни) товар у власність покупця для використання його підприємницької діяльн

ості або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки — через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору. Предметом оставки може бути також товар, визначений в момент укладення договору тільки за кількістю та якістю або взагалі ще не вироблений.

• Договори міни (бартеру), за якими кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність певний товар в обмін на інший. Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів.

• Договори контрактації, за якими виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

• Договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

• Договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю договори консигнації є різновидом договорів комісії.

Договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені й за рахунок своїх клієнтів укладають із третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів. За структурою господарських зв'язків виділяються внутрішньо- та міжсистемні договори, прямі й опосередковані.

За обов'язками сторін розрізняють односторонні, двосторонні та багатосторонні договори.

Договір є одностороннім, якщо перша сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

За організаційною формою укладання договори бувають укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.

За термінами дії договори складають на господарський рік, короткострокові, сезонні й разові.

Ефективність підприємниц діяльності, підприємниц ризик значною мірою залежать від фахового, чіткого і логічного складання договорів. У різних сферах з метою організації людських взаємовідносин застосовується багато видів і форм договорів. Насамперед треба знати, що у ринковій системі господарювання існує два види договорів – установчий і підприємницький.

Установчі договори використовуються при створенні підприємств певних організаційних форм бізнесу.

Класифікація підприємницьких договорів (контрактів, угод) за сферами діяльності представлена в таблиці.1.

Таблиця 11.1.

Поиск по сайту: