Стан компанії залежить від того на скільки успішно вона може реагувати на різні позитивні і негативні впливи середовища

SWOT-аналіз являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні (відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми.

Аббревиатура SWOT означает:

· Strengths – сильні стороныи

· Weakness – слабі сторони

· Opportunities –можливості

· Threats – загрози

Тобто SWOT аналіз – це аналіз сильних і слабких сторін підприємства а також можливостей й загроз зі сторони зовнішнього середовища. «S» и «W» відносяться до стану компанїї, а «O» и «T» до зовнішнього середовища підприємства

Основні завдання SWOT-аналізу:

•виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам фірми;

•визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу;

•виявлення сильних сторін фірми й зіставлення їх з ринковими можливостями;

•визначення слабкостей фірми та розроблення стратегічних напрямів їх подолання;

•виявлення конкурентних переваг фірми та формування її стратегічних пріоритетів.

Узагальнювальним елементом SWOT-аналізу, на якому базується формування маркетингової стратегії фірми, є матриця сильних та слабких сторін, можливостей та загроз Сутність матриці SWOT полягає в тому, що вона дає змогу завдяки різноманітним комбінаціям сильних та слабких сторін, можливостей та загроз формувати оптимальну маркетингову стратегію фірми згідно з умовами ринкового середовища.Відповідно до матриці SWOT можливі чотири основні різновиди стратегії:

• стратегія, яка використовує сильні сторони фірми для реалізації маркетингових можливостей, - найбажаніша і наиперспективніша стратегія;

• стратегія, яка використовує сильні сторони фірми для знешкодження маркетингових загроз;

• стратегія, спрямована на мінімізацію слабких сторон фірми на основі використання маркетингових можливостей;

• стратегія, спрямована на мінімізацію слабкостей фірми та потенційних маркетингових загроз.

Маркетингові можливості фірми - це сприятливі зовнішні аспекти її маркетингових дій, завдяки яким вона може досягти конкурентних переваг на ринку збуту.Маркетингові загрози - це несприятливі тенденції розвитку маркетингового зовнішнього середовища, які можуть негативно вплинути на ринкові позиції фірми.Маркетингові можливості та загрози визначаються на основі аналізу зовнішнього маркетингового середовища фірми.

За результатам анализу можна оценити, володіє компания внутришними силами і ресурсами, чи ні щоб реализувати можливості і протистояти загрозам, і яки внутришни недостатки потребують скорійшого усунення.

SWOT-аналізом можно. проаналізовати сильні та слабі сторони по відношенню до великих корпорацій.

Для аналізу діяльності малих підприємств в умовах економічного спаду визначимо:

- Сильні сторони (Strengths), як переваги малого бізнесу серед інших господарчих суб‘єктів;

- Слабі сторони (Weaknesses), як недоліки малого підприємництва серед інших господарчих суб‘єктів;

- Можливості (Opportunities) – фактори зовнішньої середи, використання яких доброзичливо сприятиме діяльності малих підприємств;

- Погрози (Threats) – фактори зовнішньої середи, які можуть погіршити діяльність малих підприємств.

Побудуємо таблицю сильних та слабих сторін малого бізнесу за умов економічного спаду (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Сильні та слабі сторони малого бізнесу в період економічної кризи

Побудуємо таблицю можливостей та погроз малого бізнесу за умов економічного спаду (табл. 6.2).

Для аналізу діяльності малих підприємств в умовах економічного спаду не достатньо лише визначити сильні та слабі сторони, можливості та погрози. Слід оцінити ймовірність настання кожної з цих подій та силу впливу на мале підприємництво. Отже, побудуємо таблицю, зробимо градацію подій від одного до чотирьох, де чотири – найбільш вагомий й імовірний чинник якості діяльності малого підприємства (табл. 6.3).

Таблиця 6.2

Можливості та погрози малого бізнесу в період економічної кризи

Таблиця 6.3

Оцінка сильних та слабих сторін, можливостей та погроз малого бізнесу

Співвідношення сильних та слабих сторін з ринковими можливостями та погрозами малого підприємництва дасть змогу відповісти на запитання:

1. Як скористатися ринковими можливостями, використовуючи сильні сторони малого підприємництва?

2. За рахунок яких сильних сторін можна вилучити існуючі погрози?

3. Які слабі сторони малого підприємництва можуть завадити використанню можливостей?

4. Яких погроз, посилених слабими сторонами малого підприємництва слід стерегтися більш за все

Шляхом аналізу таблиці можна відокремити основні напрямки розвитку малого підприємництва під час економічного спаду та виявити проблеми, пов‘язані з оперативною, фінансовою, інвестиційною та іншою діяльністю підприємства.

Проаналізувавши таблицю та зіставивши сильні та слабі сторони з можливостями та погрозами ми дійшли висновку, що однією з конкурентних переваг малого підприємництва над середнім та великим з аналогічною сферою діяльності є швидке прийняття рішень. У той час, коли власники великих корпорацій змушені повертатися до оперативного управління компанією та вивчати бізнес-процеси з допомогою менеджерів, які їх створювали, власник малого бізнесу швидко зреагує на зміну кон‘юнктури, фінансових потоків, тощо. Отже одним з вагомих чинників успіху малого підприємництва є швидкий пошук оптимальної стратегії виживання та стрімкого реагування на зміну бізнес-клімату.

Тема

Планування підприємницкої діяльності

План

1.Організація планової роботи підприємства

Планування успіху підприємницької діяльності

3. Бізнес-планування в підприємницький практиці.

4.Етапи розробки бізнес-плану

5.Структура бізнес-плану

6. Технологія складання фінансового плану

Література З. С. Варналій Основи підприємницької діяльності

ст. 79-84, 277-284

М.М. Ільчук Підприємницька діяльність та агробізнес

ст. 444-465, 263-268

7.1.Організація планової роботи підприємства

Планування на підприємстві — це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв’язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності.

Планування — один із найскладніших видів розумової праці, притаманних людині. Не біда, якщо планування не вдається реалізувати добре, але не можна змиритися з тим, що воно ведеться абияк. Успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи: плановий персонал, що сформований в організаційні структури; процес обґрунтування, прийняття і реалізації планових рішень (процес планування); засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, програмно-математичне та організаційне забезпечення).

Плановий персонал складається зі спеціалістів, які тією чи іншою мірою виконують функції планування. Причому для одних із них планові функції можуть бути основним видом діяльності, наприклад для працівників планово-економічного відділу, а для інших працівників (агроном, інженер, бухгалтер тощо) ці функції можуть поєднуватись з іншими видами діяльності. Так, спеціалісти-зоотехніки поряд з виконанням своїх основних функцій займаються перспективним, поточним та оперативним плануванням тваринництва.

Основними видами діяльності плановиків на підприємстві є:

— розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових його цілей. Наприклад, визначити, що важливіше: збільшити свою частку ринку чи підвищити ефективність вкладеного капіталу. Якщо йдеться про рентабельність вкладеного капіталу, то визначити, куди інвестувати нові кошти: у підвищення рентабельності діючого виробництва чи у виробництво нової продукції. Виконуючи цю функцію, плановики виступають у ролі радників, консультантів. Остаточне рішення, пов’язане із затвердженням стратегії, приймає вище керівництво;

— здійснення, поряд з іншими спеціалістами, аналізу та оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Плановики часто володіють найціннішою інформацією про підприємство;

— участь, поряд з менеджерами, у розробці прогнозів щодо майбутнього фірми;

— надання порад і консультацій іншим спеціалістам з питань техніки планування; сприяння розповсюдженню професійних методів планування;

— допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання, необхідного для того, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективних нововведень. Плановики повинні прагнути створити атмосферу творчого ставлення працівників до планування свого майбутнього, навчити людей взаємодіяти при цьому.

Корисним для підприємства є залучення консультантів з планування, до обов’язків яких належать:— допомога в підготовці рішень з планування;— навчання і консультування вищого керівництва з питань планування:— поради щодо організації нарад з планування, допомога у підведенні підсумків нарад;— рекомендації щодо розробки планової документації.

Щоб давати об’єктивну оцінку плануванню, консультант має бути нейтральним стосовно цілей організації і результатів її діяльності. Ним може бути як зовнішній, так і внутрішній учасник організації (менеджер, працівник). Консультант повинен володіти глибокими і чіткими знаннями теорії і практики внутрішньофірмового планування, викликати повагу і довіру, щоб мати можливість у спірних випадках виконувати функції третейського суду. Внутрішнього консультанта відзначає знання різних сторін життя фірми. Зовнішньому консультантові притаманні багатий і різноманітний досвід планування, однак недоліком співпраці з ним є його обмеженість у часі.

Склад і чисельність служб планування на підприємстві залежать від типу організаційної структури (централізована чи децентралізована), від уявлень про стиль управління. Одним із важливих факторів, що визначають побудову служби планування, є розмір підприємства:

— невеликі фірми, не маючи можливості утримувати плановика, що працює на повну ставку, нерідко припускаються помилки, відмовляючись зовсім від його послуг. Доцільніше залучати працівника на неповну ставку, але на певний період часу, пов’язаний зі складанням плану, або ж зовнішнього консультанта з питань планування:

— у середніх за розмірами фірмах функції спеціаліста з питань планування виконує один постійний працівник на повній ставці;

— на великих підприємствах, як правило, створюються планово-економічні відділи з двох-трьох чоловік, але при цьому спостерігаються різні підходи.

Традиційним є варіант розподілу між ними обов’язків за функціональним принципом: головний економіст, економіст з нормування та оплати праці, економіст із госпрозрахунку.

Перспективним є варіант створення єдиної планово-фінансової служби підприємства, на чолі якої стоїть начальник, маючи двох заступників — з планування та обліку. Решта працівників колишнього планового відділу і бухгалтерії одержали статус економіста, економіста-бухгалтера і, працюючи за галузевим чи міжгалузевим принципом (рослинницькі, тваринницькі чи рослинницько-тваринницькі, переробні й обслуговуючі виробництва і т. д.), крім зазначених вище функцій беруть на себе ще й функцію бухобліку.

Основними функціями планово-економічного відділу підприємства є:

1. У галузі планування:

-організація і загальне керівництво з розробки проектів перспективних і поточних планів підприємства;

-участь у плануванні виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства;

-обґрунтування внесення відповідних змін у плани підприємств та їхніх підрозділів у разі зміни виробничо-господарської ситуації.

2. У галузі організації планово-економічної роботи:

підготовка необхідних матеріалів для розгляду проектів планів, підсумків роботи підприємства та його підрозділів у різних органах управління підприємством;

організація госпрозрахунку на підприємстві;

організація роботи з нормування та оплати праці, а також з ціноутворення на підприємстві;

організація розробки заходів щодо виконання планів.

3. У галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку:

-контроль за виконанням підрозділами підприємства річних та оперативних планів;

-організація і керівництво роботою з комплексного, економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;

-подання необхідних узагальнювальних матеріалів і довідок за результатами такого аналізу.

4. У галузі методологічної роботи:

-методичне керівництво, розробка форм і документації, порядку і строків планово-економічної роботи;

-вивчення і розповсюдження передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку та аналізу господарської діяльності підприємства та його підрозділів.

Важливим структурним елементом ефективної організації планування є його інформаційне забезпечення: збір, аналіз та опрацювання інформації, формування бази даних. Є три основні джерела прогнозованої інформації: нагромаджений досвід, що ґрунтується на знанні закономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів та подій; екстраполяція існуючих тенденцій, закономірність яких у минулому і зараз досить відома; побудова моделей прогнозних об’єктів відповідно до очікуваних або ж передбачуваних умов.

Планування успіху підприємницької діяльності

Планування становить одну і важливих функцій підприємницької діяльності. Завдяки плануванню стає можливим визначення головних напрямів підприємницької діяльності в поточному періоді і на подальшу перспективу. Планування дозволяє проаналізувати підприємцю стан фінансових, матеріальних, інформаційних та трудових ресурсів фірми, визначити цілі розвитку бізнесу. Тому особливого значення набуває з'ясування суті планування, конкретних засобів планової діяльності, що забезпечують успіх справи, зосередженість зусиль усього колективу на досягненні загальної мети.

Для того щоб знати, як краще скласти прогноз майбутньої діяльності, розробити стратегію поведінки підприємства на ринках підприємець спирається на систему планування. Забезпечення ефективної поточної діяльності фірми теж починається з планової роботи.

У чому ж полягає суть планування підприємницької дільності? У загальноекономічному розумінні планування означає визначення цілей розвитку підприємства, використання певних засобів їх досягнення. Основні елементи плану-вання підприємницької діяльності, як складової менеджменту і цілісної системи, такі:

• Прогнозування — визначення ринкової стратегії фірми на перспективний період.

• Формування на базі прогнозу загальних завдань і встановлення термінів їх виконання та визначення ресурсного забезпечення.

• Конкретизація термінів виконання плану.

• Складання бюджетів.

Отже, процес планування проходить через певні етапи. Так, на першому етапі відбувається прогноз майбутніх умов діяльності. На наступних етапах здійснюється визначення завданя розвитку підприємства, вибір його оптимального варіанту.

Прогнозування — це дослідження перспектив розвитку галузевих і регіональних ринків. Воно безпосередньо пов'язане з маркетингом, вивченням тенденцій змін у ринковому середовищі. Формою, яку набирає прогнозування, виступає вибір певної ринкової стратегії розвитку підприємства на перспективу.

Таким чином, прогнозування визначається як розробка системи аргументованих наукових уявлень про напрями розвитку майбутнього стану підприємства. Цей елемент системи планування визначає можливості підприємницької діяльності, в рамках яких можуть бути поставлені задачі і цілі. Крім того, виявляються проблеми ресурсного забезпечення підприємницької діяльності, тобто формуються загальні задачі планування, що становить зміст другого елементу.

На третьому етапі планування відбувається конкретизація термінів виконання плану. Вона полягає в узгодженні термінів, порядку виконання окремих пунктів програми — виробничих, збутових, маркетингових операцій, укладання договорів з постачальниками ресурсів.

Після цього складаються бюджети. Бюджет — це план, складений у вартісному та натуральному виразах, в якому визніачається баланс доходів (майбутніх надходжень) і витрат. До останніх можна віднести витрати матеріалів, капітальні витрати на придбання машин, устаткування, верстатів, техніки. На цій основі визначаються завдання п'ятого, завершального етапу планування — поширення планових обсягів робіт на нижні ланки підприємства.

Доведення планових завдань до виробничих, збутових та-інших структурних ланок підприємства означає початок практичної організації планової роботи. Найбільш важливими об'єктами планування підприємницької діяльності висту пають такі:

•обсяг продаж продукції або наданих послуг;

•прибуток або дохід;

• частка продукції підприємства на ринках збуту.

При організації планової діяльності використовують різні показники, що уособлюють економічні, соціальні, технологічні та інші індикатори ведення справи. Показники пов'язані між собою і становлять певну систему, використання якої дає підприємцю змогу вести аналітичну роботу, приймати управлінські рішення.

Система показників планування — це сукупність економічних, технічних чи інших характеристик продукції або послуг у натуральній або вартісній формах.

Натуральні показники характеризують задоволення потреб споживачів у вироблюваній підприємством продукції,

Вартісні показники відображають у грошовій формі кількість витрат на виробництво продукції або послуг і використовуються для визначення обсягів виробництва, витрат на ви робництво й збут продукції. Вартісні показники можуть бути кількісні і якісні, абсолютні й відносні.

Якісні показники характеризують ефективність підприємницької діяльності.

Найбільш поширеними показниками діяльності підприємства виступають такі: 1. Собівартість — сукупність витрат на виготовлення та збут продукції в грошовій формі. Планування витрат використовується при розробці кошторису витрат на виробництво. Основними елементами або статтями витрат виступають:

♦ матеріальні витрати;

♦ витрати на оплату праці;

♦ обов'язкові відрахування в спеціальні фонди;

♦ амортизація основних фондів;

♦ інші витрати на виробництво продукції.

2. Планування прибутку як узагальнюючого показніка ефективності підприємницької діяльності відбувається таким чином. Визначається запланований обсяг валового доходу — сума виручки від проданої продукції. Після цього з'ясовується різниця між валовим доходом та валовими витратами, тобто між грошовими надходженнями за реалізовану продукцію і витратами на її виготовлення та збут. При цьому та частина валового доходу, що перевищує середні для даного стану економіки значення і отримана внаслідок вдалих підприємницьких дій (наприклад, нововведення технічного та організаційно-управлінського характеру, формування нового попиту, реалізація орігінальних ідей), набирає форми підприємницького доходу

Крім зазначених показників, кожний підприємець залежно від специфіки своєї діяльності може використовувати й інші показники в плановій роботі.

Після того, як визначені планові показники, починається договірна робота. Адже взаємовідносини підприємців зі своїми партнерами мають форму укладання і виконання договорів. Існують різні види договорів, які розрізняючи і певними ознаками. Наприклад, договір поставки відрізняється від договору купівлі-продажу за ознаками об'єкта договору, тривалістю, характером взаємовідносин партнерів, структурою договірних зв'язків.

Договір поставки визначає найсуттєвіші умови взаємовідносин партнерів у справі бізнесу, а саме: найменування, кількість, асортимент поставлених виробів, термін дії договору, тривалість, періоди поставок. Крім того, визначається загальнії сума договору, ціни товару, форма й порядок розрахунків,

юридична адреса кожного з учасників договору, його реквізити.

Уся попередньо проведена робота з укладання договорів дає підстави для планування виробничої програми. Формування виробничої програми підприємства здійснюється в паралельно-послідовному порядку і має два узгоджених етапи:

I етап — формування асортиментної стратегії, тобто визначення видів продукції або послуг, що здатна виробляти чі надавати фірма.

II етап — урахування конкуренції, попиту і пропозицій як найважливіших елементів ринкового механізму.

Підприємець обов'язково має проводити аналіз рівня технологічних процесів і діяльності підприємства на ринку. І тільки залежно від отриманих результатів відбувається планування розвитку підприємства.

Отже, планова робота охоплює як розробку і доведення планових завдань до виконавців, так і форми взаємодії підприємства-виробника із споживачами своєї продукції. Це показує комплексний характер планування підприємницької діяльності в ринкових умовах.

7.3. Бізнес-планування в підприємницький практиці.

Втілення в життя кожної підприємницької ідеї, розробка нового проекту діяльності, адаптація до змін ринкового середовища вимагає застосування особливої форми планування — бізнес-плану. Це специфічний плановий документ що містить опис усіх основних аспектів майбутнього комерційного проекту. Він дає можливість здійснити техніко-економічне обґрунтування конкурентоспроможності й ефективності діяльності підприємства при реалізації задумів підприємця. Бізнес-план сприяє зацікавленості осіб поза підприємством банкірів, інвесторів, фінансових посередників. Особливо відчутна потреба в складанні бізнес-плану при вирішенні таких проблем, як:

1. Одержання кредитів у комерційних банках при заснуванії фірми.

2. Розробка проектів створення нових форм підприємництва — злиття, відкриття представництв, дочірніх піл приємств.

3. Залучення іноземних інвестицій для посилення конкурентних переваг фірми на ринку.

4. Приватизація державних підприємств способами, що передбачають складання бізнес-плану.

Бізнес-план має містити аналіз проблем, з якими фірма може зіткнутися в майбутньому. Кожна з наведених проблем повинна мати запропоновані способи їх розв'язання. Складання бізнес-плану сприяє вивченню підприємцями місткості й перспектив розвитку майбутнього ринку збуту. Крім того з'являється можливість перевірити конкурентоспроможність запропонованої продукції. Це досягається на основі оцінки витрат на виготовлення й реалізацію продукції, зіставлення їх з можливими цінами на ринках збуту. Визначення потенційної прибутковості підприємницької діяльності в поєднанні з виявленням очікуваних проблем від початку справи робить планвання максимально реальним. Розробка системи оціночних показників ефективності власної діяльності дозволить звести мінімуму ризик, пов'язаний з проведенням даного комерційного проекту.

Для кого ж розробляється бізнес-план?

На перший погляд, як уже зазначалося, бізнес-план адресовано банкірам та інвесторам, від яких підприємець збирається одержати фінансові або технологічні внески на здійснення проекту. При поглибленому ознайомленні з методикою складання бізнес-плану стає зрозумілим, що водночас він слугує співробітникам підприємства й менеджерам для більш чіткого бачення перспективних завдань. Особливу потребу в такому плані мають безпосередньо підприємець, маркетологи, фінансові менеджери. Адже вони повинні детально аналізувати власні ідеї, переконатися в їх реальності й перспективності.

Структура і зміст бізнес-плану не мають суворої регламентації, а лише підпорядковані певним правилам. Наприклад, якщо підприємець починає новий проект, то послідовність дій можна представити так:

-ідея проекту,

-попередня експертиза проекту,

-детальна експертиза проекту,

-підготовка бізнес-плану,

-переговори з інвестором,

-фінансування проекту.

При складанні бізнес-плану користуються різними підходами. Для світової практики досить поширеною є розробка бізнес-плану, що складається з двох частин: основної та висновків, або як ще їх називають — резюме.

Основна частина бізнес-плану включає:

♦ опис виду діяльності;

♦ опис товару або послуги;

♦ оцінку галузі;

♦ аналіз ринку;

♦ план маркетингу;

♦ план виробництва;

♦ фінансовий та інвестиційний плани;

♦організаційний план;

♦ аналіз ризику;

♦ юридичний план.

Можуть мати місце й інші розділи, що відображають особливості майбутньої діяльності підприємства. Так, внесеним до бізнес-плану розділу «Конкуренція» передбачає висвітлення таких аспектів діяльності, як:

♦ перелік фірм — виробників аналогічного товару або послуг

♦загальні показники діяльності конкурентів — обсяг продаж величина доходів, оновлювання продукції, види післяпродажного сервісу, величина витрат на маркетинг та рекламу

♦основні характеристики продукції фірм-конкурентів - рівень якості, дизайн, технологічність, відгуки покупців

♦ політика ціноутворення на продукцію, резерв фінансової міцності. Результати аналізу діяльності конкурентів дозволяють зробити певні висновки. Це може бути усвідомлення того,.що на ринку із запланованим товаром немає шансів стати конкурентоспроможним, подолати конкурентів. Але в більшості випадків всебічна оцінка стану ринку і конкуренції підштовхує підприємця до розробки плану завоювання ринку.

Існують і дещо інші підходи до складання бізнес-плану його адаптації в умовах економіки України. Зокрема можі бути запропонована така технологія бізнес-плану підприємницького проекту:

♦ ідея проекту;

♦попередня експертиза проекту;

♦підготовка бізнес-плану;

♦ фінансування проекту.

На етапі попередньої експертизи визначається доцільність розробки проекту, оцінюється його життєздатність. Сформульовані в бізнес-плані цілі підприємницької діяльності, базові і граничні величини, що характеризують проект, виконують роль критеріїв ефективності в процесі відбору проектів, Наприклад, члени експертної групи можуть оцінювати прибутковість проекту за схемою, наведеною у таблиці 7.1.

Таблиця 7. 1.

Поиск по сайту: