АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Читайте также:
  1. За свІТ ВСтали козачеNьки

Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися, А за свого миленького Богу помолися.



ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ,

ІГОРЯ, СИНА СВЯТОСЛАВА,

ВНУКА ОЛЕГА

Ритмічний переклад

Чи не гоже було б нам, браття,

почати старими словами ратних повістей

про похід Ігорів,

Ігоря Святославича?

Початися ж тій пісні по билицях часу нашого,

а не за вимислом Бояна.

Боян-бо віщий,

якщо кому хотів пісню творити,

то розтікався він мислю по древу,

сірим вовком по землі,

сизим орлом під хмарами.

Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці —

тоді напускав десять соколів на стадо лебедів:

котрого сокіл настигає,

той спершу пісню співає

старому Ярославу;

хороброму Мстиславу,

який зарізав Редедю перед полками касозькими;

красному Романові Святославичу.

Боян же, браття,

не десять соколів на стадо лебедів пускає,

а свої віщії персти1 на живії струни накладає, —

і вони самі князям славу рокотали.

Почнем же, браття, повість оцю

од старого Володимира до нинішнього Ігоря,

який укріпив ум силою своєю

і вигострив серця свойого мужністю;

Перст (заст.) — палець руки.


сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую.

О, Бояне, соловію години давньої!

Аби ти оці полки ощебетав,

скачучи, соловію, помислом по древу,

літаючи умом під хмарами,

звиваючи славу обаполи часу нашого,

біжачи тропою Трояна через поля на гори!

Співати було б пісню Ігореві, того (Олега) внуку:

«Не буря соколів занесла через поля широкії —

стадами галки біжать до Дону великого».

А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче:

«Коні іржуть за Сулою —

дзвенить слава в Києві;

труби трублять в Новгороді —

стоять стяги в Путивлі».

Ігор жде милого брата Всеволода.

І сказав йому буй-тур Всеволод:

«Один брат,

один світ світлий — ти, Ігорю!

Оба ми є Святославичі!

Сідлай, брате, свої борзії коні,

а мої вже готові,

осідлані під Курськом, попереду.

А мої ті куряни — воїни вправні:

під трубами повиті,

під шоломами злеліяні,

кінцем списа згодовані,

путі їм відомі,

яруги їм знайомі,

луки у них напружені,

сайдаки1 отворені,

шаблі вигострені;

самі скачуть, як ті сірі вовки в полі,

шукаючи собі честі,

а князю — слави».

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його воїв прикрило. І сказав Ігор до дружини своєї: «Браття і дружино!

Сайдак, сагайдак (рідк.) — шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл.



Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути.

Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні

та на Дін синій поглянем».

Спала князю на ум охота —

і жадоба спробувати Дону великого

знамення йому заступила.

«Хочу-бо, — сказав, —

списа приломити кінець

поля Половецького;

з вами, русичі,

хочу голову свою положити

або напитися.шоломом з Дону!»

Тоді вступив Ігор-князь в злоте стремено1

і поїхав по чистому полю.

Сонце йому тьмою путь заступало;

ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила;

лютий свист зблизька встав:

див кличе з верху дерева —

велить прислухатись землі незнаємій:

Волзі, і Помор'ю, і Посуллю,

і Сурожу, і Корсуню,

і тобі, тмутороканський ідол!

І половці небитими дорогами

побігли до Дону великого;

кричать теліги опівночі,

мов лебеді сполохані.

Ігор на Дін воїв веде!

Уже-бо біди його птахи ждуть по дуб'ю, вовки страх наводять по яругах, орли клекотом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії2 щити.

О, Руськая земле, уже за горами єси!

Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебет солов'їв заснув, говір галок пробудився.

1 Стремено — пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої
дужки.

2 Черленії (діал.у поет,) — те саме, що червлений — темно-червоний.


Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави.

З зарання в п'ятницю

вони потоптали поганії полки половецькії

і, сипнувшись стрілами по полю,

помчали красних дівчат половецьких,

а з ними злото, і паволоки,

і дорогі оксамити.

Покривалами, і опанчами, і кожухами

почали мости мостити

по болотах і багнистих місцях, —

і всякими узороччями половецькими.

Черлен стяг, біла хоругов1,

черлена чілка, сріберне ратище —

хороброму Святославичу.

Дрімає в полі Олегове хоробреє гніздо.

Далеко залетіло!

Не було воно в обиду породжене

ні соколу,

ні кречету,

ні тобі, чорний ворон,

поганий половчине!

Гзак біжить сірим вовком,

Кончак йому вслід править до Дону великого.

Другого дня вельми рано

кривавії зорі світ провіщають;

чорнії тучі з моря ідуть,

хотять прикрити чотири сонця,

а в них трепечуть блискавки синії.

Бути грому великомуі

Іти дощу стрілами з Дону великого!

Отут списам поломитись,

отут шаблям пощербитись

об шоломи половецькії

на ріці на Каялі,

близ Дону великого!

О, Руськая земле, уже за горами єси! Ось вітри, Стрибожі внуки,

1 Хоругов, хоругви (заст,, церк.) — корогви, прапори; прикріплене до довгого держака полотнище із зображенням Ісуса Христа.


 




віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві.

Земля гуде.

Ріки мутно течуть.

Порохи поля прикривають.

Стяги говорять:

половці ідуть од Дону, і од моря,

і зо всіх сторін руські полки обступили.

Діти бісові кликом поля перегородили,

а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.

Яр-туре Всеволодеї

Стоїш ти в обороні,

прищеш ти на воїв стрілами,

гримиш ти об шоломи мечами харалужними.

Куди тур поскакає, своїм злотим шоломом

посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре Всеволоде! Що там рани, дороге браття, — забув він почесть і життя, і города Чернігова отчий злотий стіл, і жони своєї милої, красної Глібівни, звичаї і обичаї!

Були віки Трояна,

минули літа Ярослава;

були походи Олегові,

Олега Святославича.

Той-бо Олег мечем крамолу кував

і стріли по землі сіяв.

Вступає він в злоте стремено в городі

Тмуторокані, — і той дзвін чув давній великий Ярославів син

Всеволод, а Володимир кожен ранок уші закладав у Чернігові. Бориса ж В'ячеславича хвальба на суд привела і на Канині зелений постелила покров за обиду Олегову, хороброго і молодого князя.

З тієї ж Канини Святополк повелів взяти отця свойого межи угорськими інохідцями до святої Софії, до Києва.


Тоді, за Олега Гориславича,

сіялося й виростало усобицями,

гинуло добро Даждьбожого внука,

в княжих крамолах віки вкоротилися людям.

Тоді по Руській землі рідко ратаї1 гейкали,

та часто ворони каркали,

трупи собі ділячи,

а галки свою річ говорили:

хотять полетіти за поживою.

То було в ті битви і в ті походи,

а такої битви — не чувано!

З зарання до вечора,

з вечора до світу

летять стріли гартовані,

гримлять шаблі об шоломи,

тріщать списи харалужнії2

у полі незнаємім,

серед землі Половецької.

Чорна земля під копитьми

кістьми була засіяна,

а кров'ю полита:

тугою зійшло це по Руській землі!

Що там шумить,

що там дзвенить

здалеку рано перед зорями?

Ігор полки завертає:

жаль-бо йому милого брата Всеволода.

Билися день,

билися другий;

третього дня під полудень упали стяги Ігореві.

Тут два брати розлучились на березі бистрої

Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир докончали хоробрі русичі: сватів попоїли

і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось.

Ратай (нар.-поет.) — плугатар, орач. Харалуга (засіп., поет.) — сталь.


 




Уже-бо, браття, невеселая година настала,

уже пустиня силу прикрила.

Встала обида в силах Даждьбожого внука,

вступила дівою на землю Трояна,

заплескала лебединими крильми на синім морі

край Дону; плещучи, прогнала щедрості часи. Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: «Се моє, і те — моє теж».

І почали князі про малеє — «се великеє» мовити і самі на себе крамолу кувати. А погані з усцс сторін приходили з побідами на землю Руськую.

О, далеко зайшов сокіл, птиць б'ючи, — к морю!

А Ігоря хороброго полку — не воскресити!

За ним кликнули Карна і Жля,

поскакали по Руській землі,

вогонь людям мечучи в полум'янім розі.

Жони руськії заплакали, мовлячи:

«Уже нам своїх милих лад

ні мислю помислити,

ні думою здумати,

ні очима оглядіти,

а злота і срібла того не мало загубити».

І застогнав же, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Тоска розлилася по Руській землі, печаль буйна тече серед землі Руської. А князі самі на себе крамолу кували, а поганії самі, з побідами набігаючи

на Руськую землю, хапали дань1 — по бранці од двора.

Тії-бо два хоробрі Святославичі,

Ігор і Всеволод,

уже лжу розбудили,

котру ото приспав був отець їх,

Святослав грізний великий київський грозьбою;

він прибив її своїми сильними полками

і харалужними мечами,

нь (рідк.), данина — найдавніша форма оподаткування населення.


наступив на землю Половецькую,

притоптав горби і яруги,

змутив ріки і озера,

висушив потоки і болота.

А поганого Кобяка

із лукомор'я,

од залізних великих полків половецьких,

як вихор, вихопив.

І упав той Кобяк

в граді Києві,

в гридниці Святослава.

Тут німці і венеційці,

тут греки і морава

співають славу Святославу,

корять князя Ігоря,

що потопив добро на дні Каяли,

ріки половецької, —

руського злота насипали.

Тут Ігор-князь висів із сідла злотого

та в сідло невольниче.

Сумні ж в городах заборола,

а веселощі поникли.

А Святослав мутен сон бачив у Києві на горах. «Сю ніч з вечора одягали мене, — сказав, — чорним покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино, з горем змішане, сипали мені з порожніх сайдаків пособникі в -поган великий жемчуг на лоно і ніжили мене.

Уже дошки без князька в моїм теремі злотоверхім. Всю ніч з вечора сірі ворони каркали під Плісенським на оболоні, були в дебрі Кияні і неслися до синього моря».

І сказали бояри князю:

«Уже, княже, туга ум полонила;

се-бо два соколи злетіли з отчого стола злотого

пошукати града Тмутороканя

або напитися шоломом з Дону.

Уже соколам тим крильця повтинали погани

шаблями, а їх самих опутали у пута залізні.


Темно-бо було в третій день:

два сонця затемнились,

оба багрянії стовпи погасились

і з ними молоді два місяці,

Олег і Святослав,

тьмою там заволоклися,

і в морі потонули,

і велику зухвалість подали ханові.

На ріці на Каялі тьма світ покрила;

по Руській землі простерлися половці,

наче пардуже гніздо.

Уже упала хула на хвалу,

уже вдарило.насилля на волю,

уже кинувся див на землю.

І от готськії краснії діви

заспівали на березі синього моря:

дзвонять руським злотом,

славлять часи Бусові,

леліють мсту Шарукана.

А нам уже, дружино, жодних веселощів!»

Тоді великий Святослав ізронив злоте слово, з сльозами змішане, і прорік: «О, мої синовці, Ігорю і Всеволоде!

Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі одоліли, без честі-бо кров поганую ви пролляли. Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані. Що ж ви вчинили моїй сріберній сідині? І уже не бачу влади сильного, і багатого, і многоратного брата мойого Ярослава з чернігівськими вельможами, з воєводами, і з старшими, і з боярами, і з топчаками, і з силачами» і з смільцями. Тії-бо без щитів з ножами захалявними кликом полки побивають, дзвонячи в прадідівську славу.


Ви ж сказали: «Мужаймося самі —

славу минулу самі візьмемо

і прийдешню ми самі поділимо!

А чи диво се, браття, старому помолодіти?

Коли сокіл пір'я міняє —

високо птиць ганяє:

не дасть гнізда свойого в обиду.

Та се зле: князі мені — не пособники,

нінащо ся година обернулась.

Он в Римові кричать під шаблями половецькими,

а Володимир під ранами.

Туга і печаль сину ГлібовомуІ»

Великий княже Всеволоде!

Не мислю б тобі прилетіти іздалека —

отчий злотий стіл постерегти!

Ти-бо можеш Волгу веслами розкропити,

а Дін шоломами виллятиі

Коли б ти тут був —

то була б рабиня по ногаті,

а бранець — по різані.

Ти-бо можеш посуху живими самострілами

стріляти — удалими синами Глібовими!

Ти, буй Рюриче, і Давиде! Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали? Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури, ранені шаблями гартованими на полі незнаємім? Вступіте, господарі, в злоті стремена за обиду часу нашого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича! Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі, підпер гори угорськії своїми залізними полками, заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота, мечеш тягарі через хмари, суди рядиш до Дунаю. Грозьби твої по землях течуть, одчиняєш ти Києву ворота, стріляєш ти з отчого злотого стола салтанів за землями.


Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!

А ти, буй Романе, і Мстиславе!

Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.

Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,

як той сокіл на вітрах ширяючи,

хотя птицю в смілості здолати.

Єсть-бо у вас залізнії молодці

під шоломами латинськими.

Од них гуде земля, і краї многі —

Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,

і половці сулиці1 свої покидали,

а голови свої підклонили

під тії мечі харалужнії.

Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ,

а дерево поронило листя не з добра:

по Росі і по Сулі городи поділили.

А Ігореве військо хоробре не воскреситиі

Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.

Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!

Інгвар і Всеволод,

і всі три Мстиславичі,

не злого гнізда шестикрильці!

Ви не правом побідників собі землі розхватали!

Нащо ж ваші золоті шоломи,

і сулиці ляськії, і щити?

Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами

за землю Руськую,

за рани Ігореві,

смілого Святославича!

Уже-бо Сула не тече струменями срібними

для города Переяславля, і Двіна болотом тече для тих грізних полочанів під кликом поганих. Один лиш Ізяслав, син Васильків,

подзвонив своїми гострими мечами об шоломи литовськії,


погубив славу діда свойого Всеслава,

а сам під черленими щитами

на кривавій траві

погублений литовськими мечами.

Ізійшла юна кров, і сказав він:

«Дружину твою, княже, птах крильми одягнув,

а звірі кров полизали!»

Не було тут брата Брячислава,

ні другого, Всеволода.

Один же він зронив жемчужну душу

з хороброго тіла

крізь злоте ожерелля.

Сумують голоси,

поникли веселощі,

труби трублять городенськії.

Ярославе і всі внуки Всеслава!

Уже понизіте стяги свої,

вкладіте свої мечі пощерблені:

ви^бо вже вискочили з дідівської слави!

Ви-бо своїми крамолами1

почали наводити поганих

на землю Руськую,

на добро Всеслава.

З розбрату і постало насилля

од землі Половецької!

На сьомім віці Трояна

кинув Всеслав жереб на дівицю, собі любу.

Той обманом обперся на коней,

і скочив до града Києва,

і діткнувся ратищем2 злотого стола київського,

Скочив од них лютим звіром опівночі

з Білгорода, окутався в синю млу; він урвав щастя три рази: одчинив ворота Новгороду, розтрощив славу Ярославу, скочив вовком до Немиги з Дудуток.

На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть,


 


Сулиця (заст.) — спис.


Крамола (заст.) — бунт, заколот. Ратице (заст.) — древко; спис.



віють душу од тіла.

Немиги криваві береги не добром були посіяні —

посіяні кістьми руських синів.

Всеслав-князь людям суд чинив,

князям городи рядив,

а сам вночі вовком бігав:

із Києва добігав до півнів у Тмуторокань,

великому Хорсові вовком путь перебігав.

Тому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано

у святій Софії у дзвони,

а він в Києві дзвін той чув.

Хоча і віща душа в смілім тілі,

та часто біду терпів він.

Тому віщий Боян і давно ще приспівку,

розумний, сказав: «Ні хитрому, ні спритному, ні чаклуну спритному — суда Божого не минути».

О, стогнати Руській землі,

спом'янувши давнішню годину і давніх князів!

Того старого Володимира

ніяк було пригвоздити до гір київських;

отож-бо й нині встали стяги Рюрикові,

і другії — Давидові,

та нарізно в них бунчуки мають, співають списи!

На Дунаї Ярославнин голос чути,

вона, чайка незнаєма, рано квилить:

«Полечу, — рече, — я чайкою по Дунаєві,

омочу шовковий рукав у Каялі-ріці,

утру князю кривавії його рани

на дужому його тілі».

Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі1,

мовлячи: «О, вітре, вітрило!

Чому, господине, так сильно вієш ти? Чому мечеш ти хановськії стрілки на своїх легесеньких крильцях на моєї лади воїв?

Мало тобі було вгорі під хмарами віяти, леліючи кораблі на синім морі?

Забрало, забороло — щит, заслон, що прикриває який-небудь пристрій.



Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?» Ярославна рано плаче в Путивлі-городі

на заборолі, мовлячи: «О, Дніпре-Словутичу! Ти пробив єси кам'янії гори через землю Половецькую. Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано».

Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі,

мовлячи: «Світлеє і трисвітлеє сонце! Всім тепле і красне єси!

Чому, господине, простерло гарячі промені свої на лади воїв,

в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою сайдаки стягло?»

Грає море опівночі,

ідуть смерчі млою:

Ігореві-князю Бог путь явить

із землі Половецької

на землю Руськую,

к отчому злотому столу.

Позгасали вечірні зорі.

Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця.

Свиснув опівночі Овлур на коня за рікою,

велить князю розуміти:

князю Ігорю не бути кликаним!

Гуде земля,

шумить трава,

вежі половецькії задвигтілися.

А Ігор-князь поскочив горностаєм в очерет

і білим гоголем на воду.

Зметнувсь на борзого коня

і скочив з нього сірим вовком.

І помчав він до лугу Дінця, і полетів соколом під млою,


забиваючи гусей і лебедів на сніданок, обід і вечерю. Коли Ігор соколом полетів, тоді Влур вовком помчав, струшуючи собою студену росу: підірвали-бо своїх борзих коней.

Донець рече:

* Княже ІгорюІ

Не мало тобі величі,

а Кончакові — прикрості,

а Руській землі — веселості!»

Ігор рече:

«О, Донче!

Не мало й тобі величі,

бо леліяв ти князя на хвилях,

слав ти йому зелену траву на своїх берегах

срібних, одягав ти його теплою млою під тінню

дерев зелених, стеріг ти його гоголем на воді, чайками на струмках, чернядьми на вітрах». Не така ж, говорять, ріка Стугна; мало води маючи, пожерши чужі ручаї і струмки, розширена в усті, юнака князя Ростислава погребла на дні при темнім березі. Плаче мати Ростиславова по юнаку князю Ростиславу. Поникли квіти жалобою, і дерево з туги к землі приклонилось.

То не сороки заскрекотали —

по сліду Ігоревім їздить Гзак з Кончаком.

Тоді ворони не каркали,

галки позмовкали,

сороки не скрекотали,

полози повзали тільки.

Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ провіщають.

Мовить Гзак Кончакові:

* Коли сокіл до гнізда летить —


ЗО


соколича розстріляємо своїми золоченими стрілами».

Каже Кончак до Гзи:

«Коли сокіл до гнізда летить —

то ми сокільця опутаємо красною дівицею».

І каже Гзак Кончакові:

«Якщо його опутаємо красною дівицею,

не буде нам ні сокільця,

ні нам красної дівиці,

і почнуть нас птиці бити в полі Половецькім».

Сказав Бояц про походи Святослава,

піснетворець часу давнього —

Ярослава, Олега, княжого:

«Хоть і тяжко тій голові бути без пліч —

зле і тілу без голови», —

Руській землі без Ігоря.

«Сонце світиться на небесах —

Ігор князь в Руській землі», —

дівчата співають на Дунаї,

в'ються голоси через море до Києва.

Ігор іде по Боричевім до святої Богородиці

Пирогощої. Землі раді, городи веселі.

Співавши пісню старим князям, потім і молодим співати: «Слава Ігорю Святославичу, буй-туру Всеволоду, Володимиру Ігоровичу!

Здоров'я князям і дружині,

Що стають за християн на поганії полкиї

Князям слава і дружині!» Амінь.


ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ1

(Уривки)

«И створиша градь во имя брата своего старьйшаго, и нарекоша имя ему Киев"ь».

Поляни жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жи­ли родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім'я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь2. Си­дів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів3. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони поля­нами, від них поляни і донині в Києві. Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізни­ком, то не ходив би він до Царгорода4. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з ве­ликою шанобою та почестями. Коли ж Кий повертався, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хо­тів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні пле­мена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.

Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в словен у Новгороді своє. Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них пішли кривичі, які сидять у верхів'ї Волги, і у верхів'ї Двіни, і у вер­хів'ї Дніпра, їхнє місто Смоленськ. Від них же походять і сіверяни. А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря. А на річці Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка говорить своєю мовою, і черемиси, які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю мовою. Ось хто тільки говорить на Русі: поляни, древляни, новгород­ці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім прозвалися волинянами. А от інші народи, які платять данину Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, коре, — усі вони говорять своїми мовами і живуть у краях північних.

«И сьде Олегь княжа вь Киевь, и рече Олегь: "се буди мати гра-домь рускимь"».

1 Подається за переказом Віктора Близнеця.

2 Либідь — ця назва збереглася за річкою, яка впадає в Дніпро.

3 Боричів узвіз — крута дорога, що вела з верхнього міста на горі униз на Поділ.

4 Царгород — так слов'яни називали Константинополь, столицю Візантії
(сучасний Стамбул).


В літо 879. Помер у Новгороді Рюрик1 і передав князювання своє Олегові — родичеві своєму, і віддав на руки йому сина Ігоря, бо той був вельми на ту пору малий.

В літо 882. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв місто, і посадив там своїх мужів. Звідти пішов униз, і взяв Любеч2, і там посадив своїх мужів. І приплив до гір київських, і узнав Олег, що тут князюють Аскольд і Дір3. Сховав Олег одних воїнів у човнах, а інших залишив позаду, а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угор­ської гори4, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру:

— Ми купці, їдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до
нас, до родичів своїх.

Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в човнах, і сказав Олег Аскольду і Діру:

—Не князі ви і не князівського роду, а я — князівського роду. А коли винесли на руках Ігоря, промовив:

—А ось він — син РюриківІ

Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали на горі, яка тепер називається Угорською. Аскольдова могила там, де Ольмин двір, а Дірова — за церквою святої Ірини. І став Олег князювати в Ки­єві, і сказав Олег:

— Це буде мати городам руським.

І були в Олега під рукою варяги, слов'яни та інші людності, які на­зиваються руссю.

В літо 903. Ігор виріс і збирав данину на тих же землях, що й Олег, і слухались його, привели йому дружину із Пскова, іменем Ольгу.

В літо 955. Попливла Ольга в грецьку землю. І прийшла до Царго­рода. Був тоді царем Костянтин5.

І прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна ли­цем і розумна, подивувався її розуму, бесідуючи з нею, і мовив їй:

— Достойна ти єси царствувати з нами в столиці нашій.
Вона ж, розгадавши ті слова, відповіла цареві:

— Я ж бо язичниця. Якщо хочеш мене хрестити, то хрести сам; а як
ні — то я не хрещусь.

І хрестив її цар з патріархом. Просвітившись, вона раділа тілом і душею. Після хрещення покликав її цар і сказав їй:

— Хочу тебе взяти в жінки собі.
Вона ж відмовила:

1 Рюрик -<- засновник династії руських князів.

2 Любеч — місто на березі Дніпра, на захід від Чернігова.

3 Аскольд і Дір — київські князі IX ст.

4 Угорська гора — назва однієї з гір під Києвом.

5 Костянтин — візантійський імператор Костянтин Багрянородний. У його
творі «Про церемонії візантійського двору» описується прийняття Ольги імпера­
торською сім'єю.


— Як же ти хочеш взяти мене, коли ти сам хрестив і назвав мене
дочкою. А в християн цього не дозволено — ти сам знаєш.

Засміявся цар і сказав:

— Переклюкала ти мене, Ольго! Перехитрила!

І дав їй дарів багато, золота і срібла, шовку і посуду дорогого. І від­пустив її цар, назвавши своєю дочкою. Прийшла Ольга в Київ і вчила сина свого Святослава прийняти хрещення. Він того не слухав, кажучи:

— Як же мені самому хреститися і перейти в іншу віру? А дружи­
на моя стане насміхатися.

Ольга ж говорила йому:

— Якщо ти хрестишся, то й всі зроблять те саме.

А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли хто хотів хрес­титися, не забороняв, д тільки насміхався над тим. Ольга ж любила свого сина, молилася за нього і за людей, наставляла його на розум до повних його літ і змужнілості.

«Сльїшю же се, яко сестру имата дьвою, да аще еь не вдаста за мя, створю граду вашему, якоже и сему створих».

В літо 988. Пішов Володимир з військом на Корсунь1, місто грець­ке, і замкнулися корсунці за високими стінами. І став князь на тій сто­роні міста, де пристань, на відстані одного перельоту стріли. І билися корсунці завзято. Володимир же взяв місто в облогу. Люди за стінами стали знемагати, і тоді сказав їм Володимир:

— Якщо не здастеся, то буду стояти хоч три літа.

Вони ж не послухали його. Тоді Володимир, підготувавши своє військо, звелів робити земляний насип до городських стін. Руські воїни нагортали вал. А корсунці, підкопавши свою городську стіну, потроху вибирали насипану землю, носили її до себе і висипали посе­ред міста. Військо Володимира насипало ще і ще, і Володимир стояв. І от один корсунець, іменем Анастас, пустив стрілу до руського князя, так написавши на ній: «Колодязі за тобою зі сходу, із них вода тече по трубах у місто.» Перекопай труби і перейми воду». Володимир же, почувши про те, глянув на небо і промовив:

— Якщо збудеться все — хрещусьі

І одразу наказав копати поперек труб і от — перейняв воду. Люди знесилились від спраги і здалися. Володимир вступив у місто з дру­жиною своєю.

І послав до грецьких царів2 сказати:

— Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що маєте сестру на видан­
ні. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме,
що і цьому місту зробив.

1 Корсунь — так називалося грецьке місто Херсонес. Нині неподалік від руїн
Херсонеса розташоване місто Севастополь.

2 У той час Візантією правили два імператори — Василь і Костянтин.


І, почувши те, опечалились царі й послали йому таку звістку:

— Не личить християнок видавати за язичників. Якщо хрестишся,
то і сестру нашу візьмеш, і з нами одновірцем будеш. Коли ж не захо­
чеш цього зробити, то не зможемо видати її за тебе.

Володимир сказав посланцям від царів:

— Скажіть вашим царям так: я хрещусь, бо ще до того уподобав за­
кон ваш, і люба мені ваша віра і богослужіння, про яке розповідали
мені послані нами мужі...

Раді були царі, почувши те, і передали Володимирові так:

—Хрестись, і тоді пошлемо свою сестру до тебе. Відповів же Володимир:

—Прийдіть з сестрою вашою і тоді хрестіть мене.

І ледве примусили її царі. Вона сіла в корабель, з плачем попроща­лася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Кор­сунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і посадили в палаті. А тут саме розхворівся Володимир очима й нічого не бачив. Тужив сильно і не знав, що робити. І послала йому цариця сказати такі слова:

— Якщо хочеш позбутися тієї хвороби, то хрестися швидше.

І звелів князь хрестити себе. Єпископ же корсунський з попами царициними, оголосивши про те, хрестили Володимира. І коли поклав єпископ на нього руку, в ту ж мить прозрів Володимир. Побачивши те, багато хто з дружинників хрестився того ж дня услід за своїм князем.

Потім привели Анну1, щоб справити шлюбний обряд.

Водою і духом хрестили Володимира в церкві святого Василя.

Після того взяв Володимир царицю, і Анастаса, і попів корсун-ських; узяв і посудини церковні, і грецькі ікони. Поставив церкву в Корсуні на тій горі, яку насипали під час облоги посеред міста; та церква стоїть і донині.

Коли ж він прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів — одних пору­бати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста і волочити його з гори крутим Боричевим узвозом до річки Почайни. І поставив дванадцять дружинників, щоб вони били Перуна палками.

Робилось це не тому, що дерево що-небудь почуває, а для наруги над бісом, який облещував людей у подобі цій, щоб він тепер дістав покару від людей.

Велик ти, Господи, і чудні діла твої! Вчора ще був шанований людьми, а сьогодні зганьбленийі

Коли тягли Перуна до Почайни, оплакували його невірні люди, всі ті, хто не був ще хрещений. І, притягнувши до берега, кинули його в Дніпро. Володимир же послав людей і сказав їм:

1 Князь Володимир хотів узяти за дружину грецьку царівну Анну тому, що цей шлюб урівнював його з візантійськими імператорами.


 




— Якщо пристане десь до берега, то відпихайте його. А коли про­
мине пороги, тоді тільки облиште його.

Вони ж виконали все, що було їм звелено. І коли пустили Перуна і проминув він пороги, викинуло його вітром на мілину, і від того проз­валося те місце Перунова мілина, і назва ця й досі живе в народі1. По­тім послав Володимир по всьому місті сказати:

— Якщо не прийде хто завтра на річку — хай то багатий, чи бідний,
чи нужденний, чи раб, — буде мені ворогом.

Почувши про те, пішли люди з гомоном до Дніпра, радіючи й ка­жучи:

— Якби не було це добрим, то не перейняли б того князі й бояри.
Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими на

Дніпро, і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь тислась до берега, а дорослі бродили; попи ж стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлися по домівках. ї звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев'яні кумири. (...)

В літо 989. Задумав Володимир поставити церкву Пресвятій Бого­родиці і послав привести майстрів з грецької землі. І почав її будува­ти в Києві, а коли закінчив, доручив її Анастасу Корсунянину і поста­вив служити у ній корсунських попів, давши їй усе, що взяв перед тим у Корсуні: ікони, посудини, хрести.

І сказав так:

— Даю церкві цій десяту частину від моїх багатств і від моїх
городів.

І назвав він церкву во ім'я Богородиці, та в народі приклалася до неї інша назва — Десятинна, від десятої частини його багатств.

1 Є й інша легенда. За Перуном бігли язичники і гукали: «Видибай, видибай, боже!» («Випливай!»). І Перун виплив недалеко від Києва; саме в тому місці, у Видубичах, було споруджено пізніше Видубицький монастир.


ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722-1794)

Народився в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім'ї малоземельного козака, помер у с. Іванівці, нині Сковородівка, що на Харківщині.

Письменник, філософ.

Найвідоміші твори: вірш «Всякому місту — звичай і права...» (збірка «Сад божественних пісень»), байка «Бджола та Шершень» (збірка «Байки харків­ські»), філософські трактати.

Із збірки «Сад божественних пісень»

Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав'язливих дум; Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона.


 




Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь...

БЕиВЕКТАТЕ1

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото. О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!2

Із збірки -«Байки харківські»

БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ

—Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що пло­ди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без путгя закохані в мед.

—Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і на­роджені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: «Веселість серця — життя для людини» — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він ве­селіший? —Тоді,—відповість вам,—коли полюю зайця. — Коли заєць смач­ніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю.

1 Про свободу (лопат,).

2 Ідеться про гетьмана Богдана Хмельницького.


Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітконосних лугах? Що гірше, ніж купатися в до­статку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка лю­дини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти, Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Цицеронової книжечки «Про старість»...

Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що по­трібне зробила неважким, а важке непотрібним».

АФОРИЗМИ

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою:

гадюка ховається в траві. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру, Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти! Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не за обличчя судіть, а за серце.

Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили,

я сам перший люблю. Не розум від книг, а книги від розуму створились. Чи не дивина, що один у багатстві бідний,

а інший у бідності багатий? Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі? Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть. Людина — коваль свого щастя. Не все те невірне, що тобі незрозуміле. О, книги, найкращі порадники, найвірніші друзі! Не суди лиця — суди слово. Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога,

але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.


 




довго пливло морем і нарешті пристало до берега, де було місто Карфаген. А правила в ньому Дідона. Цариця закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорниці, ігрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим. Зевс, випадково глянувши з Олімпа на землю, побачив, як гуляють троянці, розлютився і послав Меркурія, щоб він нагадав Енеєві про йо­го призначення. Еней уночі втік від Дідони, а вона з горя спалила себе. ЧАСТИНА ДРУГА Після тривалого плавання по синьому морю троянці пристали до сицилій-ської землі, тут правив цар Ацест. Троянців прийняли гостинно. Еней вирі­шив улаштувати поминки по своєму батькові Анхізу. Поки їли, пили й гуляли, улаштовували кулачні бої й ігрища, Юнона послала свою служницю на зем­лю, і та підмовила жінок спалити човни, щоб досадити п'яним чоловікам. По­чалася велика пожежа. Розлючений Еней почав лаяти богів і просити в них дощу. Дощ пішов, і не всі човни згоріли. Уві сні Еней побачив батька. Анхіз сказав, що все буде гаразд, але він має навідатися до нього в пекло. ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII НА ПОЧАТКУ XIX ст.

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838)

Народився в м. Полтаві в родині канцеляриста магістрату, помер у м. Пол­таві.

Письменник, драматург.

Найвідоміші твори: п'єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», поема «Ене'їда».

ЕНЕЇДА

Поема (Скорочено)

ЧАСТИНА ПЕРША

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він, взявши торбу, тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав.

Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав. (...)

Побачивши це, Юнона, яка сина Венери «Енея не любиластрах», побігла до бога вітрів Еола, щоб той здійняв бурю на морі й потопив троянців. За це вона обіцяла йому «дівку чорноброву». Еол розпустив свої вітри й здійняв шалену бурю. Еней пообіцяв Нептунові «півкопи грошей», щоб той утихоми­рив вітри. Коли буря стихла, троянці взялися готувати галушки, куліш й інші страви, бо любили добре поїсти, випити й поспати. Схвильована за свого сина, Венера йде до Зевса, який «тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав». Зевс ска­зав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, «збудує сильне царство», «на панщину ввесь світ поганить» і «всім їм буде ватажок». Енеєве військо


(...)

Тепер Еней убрався в пекло, Прийшов зовсім на інший світ; Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд. Там тілько тумани великі, Там чутні жалобнії крики, Там мука грішним не мала. Еней з Сивіллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була.

Смола там в пеклі клекотіла І грілася все в казанах, Живиця, сірка, нефть кипіла; Палав огонь, великий страх! В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли, Хто, як, за віщо заслужив. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див!

Панів за те там мордовали І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів.


За те вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал. Чорти за ними приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав.

Огненним пруттям оддирала Кругом на спину і живіт, Себе, що сами убивали, Яким остив наш білий світ. Гарячим дьогтем заливали, Ножами під боки штрикали, Щоб не хапались умирать. Робили рознії їм муки, Товкли у мужчирях їх руки, Не важились, щоб убивать.

Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот, А брехунів там заставляли Лизать гарячих сковород; Які ж ізроду не женились Та по чужим куткам живились, Такі повішані на крюк, Зачеплені за теє тіло, На світі, що грішило сміло І не боялося сих мук.


 




Троянці відпливли від Кумської землі. Спочатку на морі було тихо, потім розгулялася буря. Коли ж вона стихла, виявилося, що мандрівники потрапи­ли на острів до цариці Цирцеї, яка перетворювала людей на тварин. Троянці проспівали молебень Еолу, і той вітрами відвернув їх від біди. Нарешті вони припливли до берегів Тібру, на латинську землю. Правив там скупий цар Латин, який мав дружину Амату й дочку Лавінію. Вродлива дівчина мала багатьох залицяльників, але і їй, і матері найбільше був до вподоби Турн — цар ру-тульців (італійців). Еней наказав троянцям учити латину, а сам пішов знайо­митися з Латином, узявши багато подарунків. Цареві це сподобалося, тож він уже бачив Енея своїм зятем. Однак Юнона не могла спокійно дивитися на безжурне життя Енея й вирішила всіх посварити. Під час полювання собаки троянців розірвали цуцика няньки Амати; Турнові наснилося, що Лавися його зрадила, і почалися крик, сварки. Турн оголосив війну Енеєві, і з ним у змову вступила Амата, яка не хотіла віддавати дочку за троянця. ЧАСТИНА П'ЯТА Еней роздумує, як перемогти Турна, тим більше, що олімпійські боги не поспішали допомагати. Його зморює сон, і вві сні якийсь старий дід дає Ене-єві пораду — побрататися з аркадянами, які були ворогами латинців. Еней приносить жертву богам і їде до Евандра. Той погоджується допомогти й від­правляє з військом свого сина Палланта. Венера просить Вулкана-коваля

Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору, Всім по заслузі, як котам. Тут всякії були цехмістри, І ратмани, і бургомістри, Судді, підсудки, писарі, Які по правді не судили Та тілько грошики лупили І одбирали хабарі. (...)

Гай! гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха більш; Сиділи там скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки, їм зв'язані були і руки, Мов у татар терпіли плін. От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який же втерпить його хрін!

Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру І розпинали на бику. Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать; Без сорому, без Бога бувши І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять.

(...).

А далі вперлися в будинки Підземного сього царя, Ні гич, ні гариля пилинки, Було все чисто, як зоря; Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець.


Еней з ягою розглядали

Всі дива там, які були,

Роти свої пороззявляли

І очі на лоби п'яли;

Проміж собою все зглядались —

Всьому дивились, осміхались,

Еней то цмокав, то свистав.

От тут-то душі ликовали,

Що праведно в миру живали,

Еней і сих тут навіщав.

(...)

Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе, Так, як велике безголов'я Тому, хто грішну жизнь веде; Хто мав к чому яку охоту, Тут утішався тим до поту; Тут чистий був розгардіяш: Лежи, спи, їж, пий, веселися, Кричи, мовчи, співай, крутися, Рубайсь — так і дадуть палаш.

Не чванились, не величались, Ніхто не знав тут мудровать, Крий Боже, щоб не догадались Брат з брата в чім покепковать; Не сердилися, не гнівились, Не лаялися і не бились, А всі жили тут люб'язно; Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся, Було вобще все за одно.

Ні холодно було, ні душно, А саме так, як в сіряках, І весело, і так не скучно, На Великодних як святках; Коли кому що захотілось, То тут як з неба і вродилось; От так-то добрі тут жили. Еней, се зрівши, дивовався І тут яги своей спитався, Які се праведні були.


«Не думай, щоб були чиновні, — Сивілла сей дала одвіт, — Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт; Не ті се, що в цвітних жупанах, В кармазинах або сап'янах, Не ті ж, що з книгами в руках, Не рицарі, не розбишаки, Не ті се, що кричать: «І паки», Не ті, що в золотих шапках.

Се бідні нищі, навіжені, Що дурнями зчисляли їх, Старці, хромі, сліпорожденні, З яких був людський глум і сміх; Се, що. з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах; Се ті, що Біг дасть получали, Се ті, яких випроваджали В потилицю і по плечах.

ЧАСТИНА


Се вдови бідні, безпомощні, Яким приюту не було; Се діви чесні, непорочні, Яким спідниці не дуло; Се, що без родичів остались... І сиротами називались, А послі вбгались і в оклад; Се, що проценту не лупили, Що людям помагать любили, Хто чим багат, то тим і рад.

Тут также старшина правдива, Бувають всякії пани, — Но тілько трохи сього дива, Не квапляться на се вони! Бувають військові, значкові, І сотники, і бунчукові, Які правдиву жизнь вели; Тут люди всякого завіту, По білому єсть кілько світу, Которі праведно жили».

(...)

ЧЕТВЕРТА


 




зробити її синові міцну зброю. Юнона через свою служницю попереджає Тур-на про можливий напад Енея і радить ударити першим. Той илурмує троянську фортецю, але взяти її не може. Тоді він спалює троянський флот. Венера скаржиться Цибеллі (матері богів), а та — Зевсу. Верховний бог перетворює кораблі троянців на сирен, і рутульці зі страху тікають. Знову тихо. На варті стоять Низ і Евріал — молоді воїни.

Троянці із-за стін дивились, Пан Турн як військом тягу дав; Перевертням морським нудились, На добре всяк не толковав. Но Турнові не довіряли; Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хоть утіка - не все женися, Хоть мов і трусить - стережися; Скиксуєш раз - тоді прощай!

Для ночі вдвоє калавури На всіх поставили баштах, Ліхтарні вішали на шнури, Ходили рунди по валах. В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідних огоньків. Враги троянські почивали, Од трусів вилазки не ждали; Оставмо ж сих хропти соньків.

У главной башти на сторожі Стояли Евріал і Низ; Хоть молоді були, та гожі І кріпкі, храбрі, як харциз. В них кров текла хоть

не троянська, Якась чужая — бусурманська, Та в службі вірні козаки. Для бою їх спіткав прасунок, Пішли к Енею на вербунок; Були ж обидва земляки.

«А що, як, викравшись помалу, Забратися в рутульський стан? — Шептав Низ в ухо Евріалу. — То каші наварили 6 там;


Тепер вони сплять з перепою, Не дриґне ні один ногою, Хоть всім їм горла переріж. Я думаю туди пуститься, Перед Енеєм заслужиться І сотню посадить на ніж».

«Як? Сам? Мене оставиш? — Спитався Низа Евріал. — Ні! Перше ти мене удавиш, Щоб я од земляка одстав. Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой. Мій батько був сердюк опрічний, Мовляв (нехай покой му вічний): Умри на полі, як герой».

«Пожди і пальцем в лоб

торкнися, — Товаришеві Низ сказав, — Не все вперед — назад дивися, Ти з лицарства глузд потеряв. У тебе мати єсть старая, Без сил і в бідності, слабая, То і повинен жить для ней, Одна оставшись без приюту, Яку потерпить муку люту, Таскавшись між чужих людей!

От я так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох: Без нені, без отця дитина, Еней — отець, а неня — Бог. Іду хоть за чужу отчизну, Не жаль нікому, хоть ізслизну. А пам'ять вічну заслужу. Тебе ж до жизні рідна в'яже,


Уб'ють тебе, вона в гріб ляже; Живи для неї, я прошу».

«Розумно, Низ, ти розсуждаеш, А о повинності мовчиш, Которую сам добре знаєш, Мені ж зовсім другу твердиш; Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять; Як ми Енею присягали, Для його служби жизнь оддали, Тепер не вільна в жизні мать».

«Іноси!» — Низ сказав, обнявшись Со Евріалом-земляком, І, за руки любенько взявшись, До ратуші пішли тишком! Іул сидів тут з старшиною, Змовлялись, завтра як до бою Достанеться їм приступать. Як ось ввійшли два парубійки, У брам змінившися од стійки, І Низ громаді став казать:

«Був на часах я з Евріалом, Ми пильновали супостат, Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять. Дорожку знаю я окромну, В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан І донести пану Енею', Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан.

Коли зволяєтесь — веліте Нам з Евріалом попитать, Чкурнем — і поки сонце зійде, Енея мусим повидать». «Яка ж одвага в смутне врем'я! Так не пропало наше плем'я?» — Троянці всі тут заревли; Одважних стали обнімати,


їм дяковать іціловати, І красовулю піднесли.

(...)

Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев'ятнадцять мав, Де усу буть, пушок м'якенький Біленьку шкуру пробивав; Та був одвага і завзятий, Силач, козак лицарковатий, Но пред Іулом прослізивсь. Бо з матір'ю він розставався; Ішов на смерть і не прощався. Козак природі покоривсь.

«Іул Енейович, не дайте Паньматці вмерти од нужди, їй будьте сином, помагайте І заступайте від вражди, Од бід, напраснини, нападку; Ви самі мали паніматку, То в серці маєте і жаль; Я вам старую поручаю, За вас охотно умираю», — Так мовив чулий Евріал,

«Не бійся, добрий Евріале, —

Іул йому сей дав одвіт, —

Ти служиш нам не за пропале,

На смерть несеш за нас живіт,

Твоїм буть братом не стиджуся

І неню заступать кленуся,

Тебе собою заплачу;

Пайок, одежу і кватиру,

Пшона, муки, яєць і сиру

По смерть в доводьстві назначу».

І так, одважна наша пара Пустилася в рутульський стан На те і місяць вкрила хмара, І поле вкрив густий туман. Було се саме опівночі; Рутульці спали скілько мочі, Сивуха сну їм піддала; Роздігшися, порозкладались,


 




В безпечності не сподівались Ні од кого ніяка зла.

І часовії, на мушкетах Поклавшись, спали на заказ; Хропли всі п'яні на пікетах, Тут їх застав послідній час! Переднюю побивши стражу, Полізли в стан варити кашу; Низ тут товаришу сказав: «Приляж к землі ти для гадслуху, А я задам рутульцям духу, Гляди, щоб нас хто не спіткав».

(...)

А послі Ремових він воїв По одному всіх подушив І блюдолизів, ложкомоїв Впрах, вдребезги перемізжив. Намацавши ж самого Рема, Потиснув, мов Хому Ярема, Що й очі вискочили преч; Вхвативсь за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одцілив од плеч. Вблизі тут був намет Серрана, На сього Низ і наскакав; Він тілько що роздягсь з каптана І смачно по вечері спав. Низ шаблею мазнув по пупу, Зад з головою сплющив вкупу, Що із Серрана вийшов рак; Бо голова між ніг вплелася, А задня вгору піднялася; Умер фігурно неборак!

І Евріал, як Низ возився, То не гулявши простояв; Він также к сонним докосився, Врагів на той світ одправляв. Колов і різав без розбору, І як ніхто не мав з ним спору, То поравсь, мов в кошарі вовк; І виборних, і підпомощних,


І простих, і старших вельможних, Хто не попавсь, того і товк.

(...)

Як вовк овець смиренних душить, Коли в кошару завіта, Курчатам тхір головки сушить, Без крику мізок висмокта, Як, добре врем'я угодивши І сіркою хлів накуривши, Без крику крадуть слимаки Гусей, качок, курей, індиків У гевалів і амаликів, Що роблять часто і дяки.

Так наші смілії вояки Тут мовча проливали кров; Од ней краснілися, мов раки, За честь і к князю за любов. Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат, Там жизнь — алтин,

а смерть — копійка, Там лицар — всякий парубійка, Козак там чортові не брат.

Так порався Низ з Евріалом, Дали рутульцям накарпас, Земля взялась од крові калом, Поляк піднявся б по сам пас. Но наші по крові бродили, Мов на торгу музик водили, І убирались на простор, Щоб швидше поспішить к Енею Похвастать храбростю своєю І Турнів розказать задор.

Уже із лагеря щасливо Убрались наші смільчаки; Раділо серце не трусливо, Жвяхтіли мокрі личаки. Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся,


Все віщовало добрий путь. Як ось Волсент гульк із долини З полком латинської дружини. Біда! Як нашим увильнуть?

Дали якраз до лісу тягу, Бистріше бігли од хортів; Спасались бідні на одвагу Від супостатів, ворогів. Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей. Но зло, назначене судьбою, Слідитиме скрізь за тобою, Не утечеш за сто морей.

Латинці до лісу слідили

Одважних наших розбишак

І часовими окружили,

Що з лісу не шмигнеш ніяк;

А часть, розсипавшись по лісу,

Піймали одного зарізу,

То Евріала-молодця.

Тогді Низ на вербу збирався,

Як Евріал врагам попався,

Мов між вовків плоха вівця.

Низ — глядь, і бачить Евріала, Що тішаться ним вороги; Важка печаль на серце пала, Кричить к Зевесу: «Помоги!» Коп'є булатне направляє, В латинців просто посилає, Сульмону серце пробива; Як сніп, на землю повалився, Не вспів і охнуть, а скривився, В послідній раз Сульмон зіва.

Вслід за коп'єм стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок. Волсент утратив воїв пару, Кленеть невидимую кару І в ярості, як віл, реве: «За кров Сульмонову і Тага


Умреш, проклята упиряга, За ними вслід пошлю тебе». І замахнувсь на Евріала, Щоб знять головку палашем; Тут храбрість Низова пропала І серце стало кулішем. Біжить, летить, кричить щосили: «Пеккатум робиш, фратер

милий, Невинному морс задаєш: Я стультус, лятро,

розбишака, Неквіссімус і гайдамака. Постій! Невинную кров ллєш».

Но, замахнувшись, не вдержався, — Волсент головку одчесав; Головка, мов кавун качався, Язик невнятно белькотав. Уста коральні посиніли, Рум'яні щоки поблідніли, І білий цвіт в лиці пожовк; Закрилися і ясні очі, Покрились тьмою вічной ночі, Навіки милий глас умовк.

Уздрівши Низ труп Евріала, Од ярості осатанів; Всіх злостей випустивши жала, К Волсенту просто полетів. Як блискавка проходить тучу, Він так пробіг врагів між кучу І до Волсента докосивсь: Схватив його за чуб рукою, Меч в серце засадив другою, Волсент і духу тут пустивсь.

Як іскра, порох запаливши,

Сама з ним вкупі пропада,

Так Низ, Волсентія убивши,

І сам лишився живота;

Бо всі на його і напали,

На смерть звертіли, і зім'яли,

І голову зняли з плечей.

Так кончили жизнь козарлюги,


 




Зробивши славнії услуги На глум підняти мертві кості,

На вічність пам'яті своей. (...) На щогли голови наткнуть

Нещасних Низа з Евріалом

Свого ж держася уговору, Перед самим троянським валом,

Троянці в кріпості сидять, Щоб сим врагів своїх кольнуть.
Забилися, мов миші в нору,

Лукаву кішку як уздрять. Троянці зараз одгадали,

Но дать одпор були готові Чиї то голови стримлять;

І до остатнєй каплі крові Од жалю сльози попускали,

Свою свободу боронить Таких лишившись паруб'ят.

І нову Трою защищати, Об мертвих вість скрізь
Рутульцям перегону дати пронеслася,

І Турна лютость осрамить. Вся рать троянська потряслася,

На перву рутулян попитку І душі смутку предались.

Троянці так дали в одвіт, Як мати вість таку почула,

Що Турн собі розчухав литку, То тілько вічно не заснула,

Од стиду скорчило живіт. Бо зуби у неї стялись.

Звелів з досади, гніву, злості (...)

Боги на Олімпі почали сваритися, Зевс розгнівався й суворо заборонив їм утручатися в справи людей. Еней через видіння довідується про те, що сталося в його стані, і йде в наступ. Мужньо б'ється й Паллант, але більш досвідчений Турн убиває його й відправляє в рутульський стан. Троянці насідають, от-от і Турн поляже. Юнона хитрістю й любощами домоглася від Зевса, щоб той збе­ріг життя Турнові. Еней пропонує рутульцям помиритися й зробити поєдинок лише між ватажками. Латинці погодилися. Почався поєдинок Енея і Турна. Юнона знову втрутилась і почала допомагати цареві рутульців. Зевс сказав їй, що все одно Еней стане безсмертним, буде на Олімпі, тому хай не старається. Еней перемагає Турна, залишеного без допомоги богів, хоче його помилувати, але, побачивши на ньому Паллантову ладунку, убиває, щоб помститися за смерть юного лицаря.

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

Українська опера на дві дії (Скорочено)

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Наталка — українська дівчина. Горпина Терпилиха — її мати. Петро — коханий Наталки. Микола — далекий родич Терпилихи. Тетерваковський — возний*,жених Наталчин. Макогоненко — сільський виборний.

1 Возний — чиновник у повітових судах в Україні наприкінці XVIII — на по­чатку XIX ст.


Дія перша

Село над річкою Ворсклою. Уподовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і хата Терпилихи.

ЯВА І

Наталка (виходить з хати з відрами на коромислі; дійшовши до річки,

ставить відра на березі, ходить задумавшись, потім співає пісню

«Віють вітри, віють буйні...*).

(...) Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі, і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плаче), забув, що я живу на світі. Ти був бідним, любив мене і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і те­пер люблю. Ми тепер рівня з тобою; і я стала така бідна, як і ти. Вер­нися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються...

ЯВА II

Наталка і возний

Возний (ідучи повз Наталку, підходить до неї). Благоденствен-ного і мирного пребиванія! (Набік). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Наталка (кланяється). Здорові були, добродію, пане возний!

Возний. «Добродію»! «Добродію»! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його — не вишепом'янутим ім'ярек.

Наталка. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ва­ше письменство і розум.

В о з н и й. Не о сем, галочко, — теє-то як його — хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

От юних літ не знал я любові,

Не ощущал возженія в крові,

Как вдруг предстал Наталки вид ясний,

Как райський крин, душистий, прекрасний (...)

Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моей. Когда би я іміл — теє-то як його — столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві, то і сих не довліло би на восхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності.

Наталка. Бог з вами, добродію! Що ви говорите? Я річі вашєй в толк собі не возьму.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.133 сек.)