ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися, А за свого миленького Богу помолися.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ,

ІГОРЯ, СИНА СВЯТОСЛАВА,

ВНУКА ОЛЕГА

Ритмічний переклад

Чи не гоже було б нам, браття,

почати старими словами ратних повістей

про похід Ігорів,

Ігоря Святославича?

Початися ж тій пісні по билицях часу нашого,

а не за вимислом Бояна.

Боян-бо віщий,

якщо кому хотів пісню творити,

то розтікався він мислю по древу,

сірим вовком по землі,

сизим орлом під хмарами.

Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці —

тоді напускав десять соколів на стадо лебедів:

котрого сокіл настигає,

той спершу пісню співає

старому Ярославу;

хороброму Мстиславу,

який зарізав Редедю перед полками касозькими;

красному Романові Святославичу.

Боян же, браття,

не десять соколів на стадо лебедів пускає,

а свої віщії персти¹ на живії струни накладає, —

і вони самі князям славу рокотали.

Почнем же, браття, повість оцю

од старого Володимира до нинішнього Ігоря,

який укріпив ум силою своєю

і вигострив серця свойого мужністю;

Перст (заст.) — палець руки.

сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую.

О, Бояне, соловію години давньої!

Аби ти оці полки ощебетав,

скачучи, соловію, помислом по древу,

літаючи умом під хмарами,

звиваючи славу обаполи часу нашого,

біжачи тропою Трояна через поля на гори!

Співати було б пісню Ігореві, того (Олега) внуку:

«Не буря соколів занесла через поля широкії —

стадами галки біжать до Дону великого».

А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче:

«Коні іржуть за Сулою —

дзвенить слава в Києві;

труби трублять в Новгороді —

стоять стяги в Путивлі».

Ігор жде милого брата Всеволода.

І сказав йому буй-тур Всеволод:

«Один брат,

один світ світлий — ти, Ігорю!

Оба ми є Святославичі!

Сідлай, брате, свої борзії коні,

а мої вже готові,

осідлані під Курськом, попереду.

А мої ті куряни — воїни вправні:

під трубами повиті,

під шоломами злеліяні,

кінцем списа згодовані,

путі їм відомі,

яруги їм знайомі,

луки у них напружені,

сайдаки¹ отворені,

шаблі вигострені;

самі скачуть, як ті сірі вовки в полі,

шукаючи собі честі,

а князю — слави».

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його воїв прикрило. І сказав Ігор до дружини своєї: «Браття і дружино!

Сайдак, сагайдак (рідк.) — шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл.

Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути.

Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні

та на Дін синій поглянем».

Спала князю на ум охота —

і жадоба спробувати Дону великого

знамення йому заступила.

«Хочу-бо, — сказав, —

списа приломити кінець

поля Половецького;

з вами, русичі,

хочу голову свою положити

або напитися.шоломом з Дону!»

Тоді вступив Ігор-князь в злоте стремено¹

і поїхав по чистому полю.

Сонце йому тьмою путь заступало;

ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила;

лютий свист зблизька встав:

див кличе з верху дерева —

велить прислухатись землі незнаємій:

Волзі, і Помор'ю, і Посуллю,

і Сурожу, і Корсуню,

і тобі, тмутороканський ідол!

І половці небитими дорогами

побігли до Дону великого;

кричать теліги опівночі,

мов лебеді сполохані.

Ігор на Дін воїв веде!

Уже-бо біди його птахи ждуть по дуб'ю, вовки страх наводять по яругах, орли клекотом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії² щити.

О, Руськая земле, уже за горами єси!

Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебет солов'їв заснув, говір галок пробудився.

¹ Стремено — пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої
дужки.

² Черленії (діал.у поет,) — те саме, що червлений — темно-червоний.

Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави.

З зарання в п'ятницю

вони потоптали поганії полки половецькії

і, сипнувшись стрілами по полю,

помчали красних дівчат половецьких,

а з ними злото, і паволоки,

і дорогі оксамити.

Покривалами, і опанчами, і кожухами

почали мости мостити

по болотах і багнистих місцях, —

і всякими узороччями половецькими.

Черлен стяг, біла хоругов¹,

черлена чілка, сріберне ратище —

хороброму Святославичу.

Дрімає в полі Олегове хоробреє гніздо.

Далеко залетіло!

Не було воно в обиду породжене

ні соколу,

ні кречету,

ні тобі, чорний ворон,

поганий половчине!

Гзак біжить сірим вовком,

Кончак йому вслід править до Дону великого.

Другого дня вельми рано

кривавії зорі світ провіщають;

чорнії тучі з моря ідуть,

хотять прикрити чотири сонця,

а в них трепечуть блискавки синії.

Бути грому великомуі

Іти дощу стрілами з Дону великого!

Отут списам поломитись,

отут шаблям пощербитись

об шоломи половецькії

на ріці на Каялі,

близ Дону великого!

О, Руськая земле, уже за горами єси! Ось вітри, Стрибожі внуки,

¹ Хоругов, хоругви (заст,, церк.) — корогви, прапори; прикріплене до довгого держака полотнище із зображенням Ісуса Христа.

віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві.

Земля гуде.

Ріки мутно течуть.

Порохи поля прикривають.

Стяги говорять:

половці ідуть од Дону, і од моря,

і зо всіх сторін руські полки обступили.

Діти бісові кликом поля перегородили,

а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.

Яр-туре Всеволодеї

Стоїш ти в обороні,

прищеш ти на воїв стрілами,

гримиш ти об шоломи мечами харалужними.

Куди тур поскакає, своїм злотим шоломом

посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре Всеволоде! Що там рани, дороге браття, — забув він почесть і життя, і города Чернігова отчий злотий стіл, і жони своєї милої, красної Глібівни, звичаї і обичаї!

Були віки Трояна,

минули літа Ярослава;

були походи Олегові,

Олега Святославича.

Той-бо Олег мечем крамолу кував

і стріли по землі сіяв.

Вступає він в злоте стремено в городі

Тмуторокані, — і той дзвін чув давній великий Ярославів син

Всеволод, а Володимир кожен ранок уші закладав у Чернігові. Бориса ж В'ячеславича хвальба на суд привела і на Канині зелений постелила покров за обиду Олегову, хороброго і молодого князя.

З тієї ж Канини Святополк повелів взяти отця свойого межи угорськими інохідцями до святої Софії, до Києва.

Тоді, за Олега Гориславича,

сіялося й виростало усобицями,

гинуло добро Даждьбожого внука,

в княжих крамолах віки вкоротилися людям.

Тоді по Руській землі рідко ратаї¹ гейкали,

та часто ворони каркали,

трупи собі ділячи,

а галки свою річ говорили:

хотять полетіти за поживою.

То було в ті битви і в ті походи,

а такої битви — не чувано!

З зарання до вечора,

з вечора до світу

летять стріли гартовані,

гримлять шаблі об шоломи,

тріщать списи харалужнії²

у полі незнаємім,

серед землі Половецької.

Чорна земля під копитьми

кістьми була засіяна,

а кров'ю полита:

тугою зійшло це по Руській землі!

Що там шумить,

що там дзвенить

здалеку рано перед зорями?

Ігор полки завертає:

жаль-бо йому милого брата Всеволода.

Билися день,

билися другий;

третього дня під полудень упали стяги Ігореві.

Тут два брати розлучились на березі бистрої

Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир докончали хоробрі русичі: сватів попоїли

і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось.

Ратай (нар.-поет.) — плугатар, орач. Харалуга (засіп., поет.) — сталь.

Уже-бо, браття, невеселая година настала,

уже пустиня силу прикрила.

Встала обида в силах Даждьбожого внука,

вступила дівою на землю Трояна,

заплескала лебединими крильми на синім морі

край Дону; плещучи, прогнала щедрості часи. Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: «Се моє, і те — моє теж».

І почали князі про малеє — «се великеє» мовити і самі на себе крамолу кувати. А погані з усцс сторін приходили з побідами на землю Руськую.

О, далеко зайшов сокіл, птиць б'ючи, — к морю!

А Ігоря хороброго полку — не воскресити!

За ним кликнули Карна і Жля,

поскакали по Руській землі,

вогонь людям мечучи в полум'янім розі.

Жони руськії заплакали, мовлячи:

«Уже нам своїх милих лад

ні мислю помислити,

ні думою здумати,

ні очима оглядіти,

а злота і срібла того не мало загубити».

І застогнав же, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Тоска розлилася по Руській землі, печаль буйна тече серед землі Руської. А князі самі на себе крамолу кували, а поганії самі, з побідами набігаючи

на Руськую землю, хапали дань¹ — по бранці од двора.

Тії-бо два хоробрі Святославичі,

Ігор і Всеволод,

уже лжу розбудили,

котру ото приспав був отець їх,

Святослав грізний великий київський грозьбою;

він прибив її своїми сильними полками

і харалужними мечами,

нь (рідк.), данина — найдавніша форма оподаткування населення.

наступив на землю Половецькую,

притоптав горби і яруги,

змутив ріки і озера,

висушив потоки і болота.

А поганого Кобяка

із лукомор'я,

од залізних великих полків половецьких,

як вихор, вихопив.

І упав той Кобяк

в граді Києві,

в гридниці Святослава.

Тут німці і венеційці,

тут греки і морава

співають славу Святославу,

корять князя Ігоря,

що потопив добро на дні Каяли,

ріки половецької, —

руського злота насипали.

Тут Ігор-князь висів із сідла злотого

та в сідло невольниче.

Сумні ж в городах заборола,

а веселощі поникли.

А Святослав мутен сон бачив у Києві на горах. «Сю ніч з вечора одягали мене, — сказав, — чорним покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино, з горем змішане, сипали мені з порожніх сайдаків пособникі в -поган великий жемчуг на лоно і ніжили мене.

Уже дошки без князька в моїм теремі злотоверхім. Всю ніч з вечора сірі ворони каркали під Плісенським на оболоні, були в дебрі Кияні і неслися до синього моря».

І сказали бояри князю:

«Уже, княже, туга ум полонила;

се-бо два соколи злетіли з отчого стола злотого

пошукати града Тмутороканя

або напитися шоломом з Дону.

Уже соколам тим крильця повтинали погани

шаблями, а їх самих опутали у пута залізні.

Темно-бо було в третій день:

два сонця затемнились,

оба багрянії стовпи погасились

і з ними молоді два місяці,

Олег і Святослав,

тьмою там заволоклися,

і в морі потонули,

і велику зухвалість подали ханові.

На ріці на Каялі тьма світ покрила;

по Руській землі простерлися половці,

наче пардуже гніздо.

Уже упала хула на хвалу,

уже вдарило.насилля на волю,

уже кинувся див на землю.

І от готськії краснії діви

заспівали на березі синього моря:

дзвонять руським злотом,

славлять часи Бусові,

леліють мсту Шарукана.

А нам уже, дружино, жодних веселощів!»

Тоді великий Святослав ізронив злоте слово, з сльозами змішане, і прорік: «О, мої синовці, Ігорю і Всеволоде!

Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі одоліли, без честі-бо кров поганую ви пролляли. Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані. Що ж ви вчинили моїй сріберній сідині? І уже не бачу влади сильного, і багатого, і многоратного брата мойого Ярослава з чернігівськими вельможами, з воєводами, і з старшими, і з боярами, і з топчаками, і з силачами» і з смільцями. Тії-бо без щитів з ножами захалявними кликом полки побивають, дзвонячи в прадідівську славу.

Ви ж сказали: «Мужаймося самі —

славу минулу самі візьмемо

і прийдешню ми самі поділимо!

А чи диво се, браття, старому помолодіти?

Коли сокіл пір'я міняє —

високо птиць ганяє:

не дасть гнізда свойого в обиду.

Та се зле: князі мені — не пособники,

нінащо ся година обернулась.

Он в Римові кричать під шаблями половецькими,

а Володимир під ранами.

Туга і печаль сину ГлібовомуІ»

Великий княже Всеволоде!

Не мислю б тобі прилетіти іздалека —

отчий злотий стіл постерегти!

Ти-бо можеш Волгу веслами розкропити,

а Дін шоломами виллятиі

Коли б ти тут був —

то була б рабиня по ногаті,

а бранець — по різані.

Ти-бо можеш посуху живими самострілами

стріляти — удалими синами Глібовими!

Ти, буй Рюриче, і Давиде! Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали? Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури, ранені шаблями гартованими на полі незнаємім? Вступіте, господарі, в злоті стремена за обиду часу нашого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича! Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі, підпер гори угорськії своїми залізними полками, заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота, мечеш тягарі через хмари, суди рядиш до Дунаю. Грозьби твої по землях течуть, одчиняєш ти Києву ворота, стріляєш ти з отчого злотого стола салтанів за землями.

Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!

А ти, буй Романе, і Мстиславе!

Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.

Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,

як той сокіл на вітрах ширяючи,

хотя птицю в смілості здолати.

Єсть-бо у вас залізнії молодці

під шоломами латинськими.

Од них гуде земля, і краї многі —

Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,

і половці сулиці¹ свої покидали,

а голови свої підклонили

під тії мечі харалужнії.

Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ,

а дерево поронило листя не з добра:

по Росі і по Сулі городи поділили.

А Ігореве військо хоробре не воскреситиі

Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.

Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!

Інгвар і Всеволод,

і всі три Мстиславичі,

не злого гнізда шестикрильці!

Ви не правом побідників собі землі розхватали!

Нащо ж ваші золоті шоломи,

і сулиці ляськії, і щити?

Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами

за землю Руськую,

за рани Ігореві,

смілого Святославича!

Уже-бо Сула не тече струменями срібними

для города Переяславля, і Двіна болотом тече для тих грізних полочанів під кликом поганих. Один лиш Ізяслав, син Васильків,

подзвонив своїми гострими мечами об шоломи литовськії,

погубив славу діда свойого Всеслава,

а сам під черленими щитами

на кривавій траві

погублений литовськими мечами.

Ізійшла юна кров, і сказав він:

«Дружину твою, княже, птах крильми одягнув,

а звірі кров полизали!»

Не було тут брата Брячислава,

ні другого, Всеволода.

Один же він зронив жемчужну душу

з хороброго тіла

крізь злоте ожерелля.

Сумують голоси,

поникли веселощі,

труби трублять городенськії.

Ярославе і всі внуки Всеслава!

Уже понизіте стяги свої,

вкладіте свої мечі пощерблені:

ви^бо вже вискочили з дідівської слави!

Ви-бо своїми крамолами¹

почали наводити поганих

на землю Руськую,

на добро Всеслава.

З розбрату і постало насилля

од землі Половецької!

На сьомім віці Трояна

кинув Всеслав жереб на дівицю, собі любу.

Той обманом обперся на коней,

і скочив до града Києва,

і діткнувся ратищем² злотого стола київського,

Скочив од них лютим звіром опівночі

з Білгорода, окутався в синю млу; він урвав щастя три рази: одчинив ворота Новгороду, розтрощив славу Ярославу, скочив вовком до Немиги з Дудуток.

На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть,

Сулиця (заст.) — спис.

Крамола (заст.) — бунт, заколот. Ратице (заст.) — древко; спис.

віють душу од тіла.

Немиги криваві береги не добром були посіяні —

посіяні кістьми руських синів.

Всеслав-князь людям суд чинив,

князям городи рядив,

а сам вночі вовком бігав:

із Києва добігав до півнів у Тмуторокань,

великому Хорсові вовком путь перебігав.

Тому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано

у святій Софії у дзвони,

а він в Києві дзвін той чув.

Хоча і віща душа в смілім тілі,

та часто біду терпів він.

Тому віщий Боян і давно ще приспівку,

розумний, сказав: «Ні хитрому, ні спритному, ні чаклуну спритному — суда Божого не минути».

О, стогнати Руській землі,

спом'янувши давнішню годину і давніх князів!

Того старого Володимира

ніяк було пригвоздити до гір київських;

отож-бо й нині встали стяги Рюрикові,

і другії — Давидові,

та нарізно в них бунчуки мають, співають списи!

На Дунаї Ярославнин голос чути,

вона, чайка незнаєма, рано квилить:

«Полечу, — рече, — я чайкою по Дунаєві,

омочу шовковий рукав у Каялі-ріці,

утру князю кривавії його рани

на дужому його тілі».

Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі¹,

мовлячи: «О, вітре, вітрило!

Чому, господине, так сильно вієш ти? Чому мечеш ти хановськії стрілки на своїх легесеньких крильцях на моєї лади воїв?

Мало тобі було вгорі під хмарами віяти, леліючи кораблі на синім морі?

Забрало, забороло — щит, заслон, що прикриває який-небудь пристрій.

Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?» Ярославна рано плаче в Путивлі-городі

на заборолі, мовлячи: «О, Дніпре-Словутичу! Ти пробив єси кам'янії гори через землю Половецькую. Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано».

Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі,

мовлячи: «Світлеє і трисвітлеє сонце! Всім тепле і красне єси!

Чому, господине, простерло гарячі промені свої на лади воїв,

в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою сайдаки стягло?»

Грає море опівночі,

ідуть смерчі млою:

Ігореві-князю Бог путь явить

із землі Половецької

на землю Руськую,

к отчому злотому столу.

Позгасали вечірні зорі.

Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця.

Свиснув опівночі Овлур на коня за рікою,

велить князю розуміти:

князю Ігорю не бути кликаним!

Гуде земля,

шумить трава,

вежі половецькії задвигтілися.

А Ігор-князь поскочив горностаєм в очерет

і білим гоголем на воду.

Зметнувсь на борзого коня

і скочив з нього сірим вовком.

І помчав він до лугу Дінця, і полетів соколом під млою,

забиваючи гусей і лебедів на сніданок, обід і вечерю. Коли Ігор соколом полетів, тоді Влур вовком помчав, струшуючи собою студену росу: підірвали-бо своїх борзих коней.

Донець рече:

* Княже ІгорюІ

Не мало тобі величі,

а Кончакові — прикрості,

а Руській землі — веселості!»

Ігор рече:

«О, Донче!

Не мало й тобі величі,

бо леліяв ти князя на хвилях,

слав ти йому зелену траву на своїх берегах

срібних, одягав ти його теплою млою під тінню

дерев зелених, стеріг ти його гоголем на воді, чайками на струмках, чернядьми на вітрах». Не така ж, говорять, ріка Стугна; мало води маючи, пожерши чужі ручаї і струмки, розширена в усті, юнака князя Ростислава погребла на дні при темнім березі. Плаче мати Ростиславова по юнаку князю Ростиславу. Поникли квіти жалобою, і дерево з туги к землі приклонилось.

То не сороки заскрекотали —

по сліду Ігоревім їздить Гзак з Кончаком.

Тоді ворони не каркали,

галки позмовкали,

сороки не скрекотали,

полози повзали тільки.

Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ провіщають.

Мовить Гзак Кончакові:

* Коли сокіл до гнізда летить —

ЗО

соколича розстріляємо своїми золоченими стрілами».

Каже Кончак до Гзи:

«Коли сокіл до гнізда летить —

то ми сокільця опутаємо красною дівицею».

І каже Гзак Кончакові:

«Якщо його опутаємо красною дівицею,

не буде нам ні сокільця,

ні нам красної дівиці,

і почнуть нас птиці бити в полі Половецькім».

Сказав Бояц про походи Святослава,

піснетворець часу давнього —

Ярослава, Олега, княжого:

«Хоть і тяжко тій голові бути без пліч —

зле і тілу без голови», —

Руській землі без Ігоря.

«Сонце світиться на небесах —

Ігор князь в Руській землі», —

дівчата співають на Дунаї,

в'ються голоси через море до Києва.

Ігор іде по Боричевім до святої Богородиці

Пирогощої. Землі раді, городи веселі.

Співавши пісню старим князям, потім і молодим співати: «Слава Ігорю Святославичу, буй-туру Всеволоду, Володимиру Ігоровичу!

Здоров'я князям і дружині,

Що стають за християн на поганії полкиї

Князям слава і дружині!» Амінь.

ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ¹

(Уривки)

«И створиша градь во имя брата своего старьйшаго, и нарекоша имя ему Киев"ь».

Поляни жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жи­ли родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім'я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь². Си­дів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів³. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони поля­нами, від них поляни і донині в Києві. Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізни­ком, то не ходив би він до Царгорода⁴. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з ве­ликою шанобою та почестями. Коли ж Кий повертався, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хо­тів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні пле­мена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.

Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в словен у Новгороді своє. Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них пішли кривичі, які сидять у верхів'ї Волги, і у верхів'ї Двіни, і у вер­хів'ї Дніпра, їхнє місто Смоленськ. Від них же походять і сіверяни. А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря. А на річці Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка говорить своєю мовою, і черемиси, які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю мовою. Ось хто тільки говорить на Русі: поляни, древляни, новгород­ці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім прозвалися волинянами. А от інші народи, які платять данину Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, коре, — усі вони говорять своїми мовами і живуть у краях північних.

«И сьде Олегь княжа вь Киевь, и рече Олегь: "се буди мати гра-домь рускимь"».

¹ Подається за переказом Віктора Близнеця.

² Либідь — ця назва збереглася за річкою, яка впадає в Дніпро.

³ Боричів узвіз — крута дорога, що вела з верхнього міста на горі униз на Поділ.

⁴ Царгород — так слов'яни називали Константинополь, столицю Візантії
(сучасний Стамбул).

В літо 879. Помер у Новгороді Рюрик¹ і передав князювання своє Олегові — родичеві своєму, і віддав на руки йому сина Ігоря, бо той був вельми на ту пору малий.

В літо 882. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв місто, і посадив там своїх мужів. Звідти пішов униз, і взяв Любеч², і там посадив своїх мужів. І приплив до гір київських, і узнав Олег, що тут князюють Аскольд і Дір³. Сховав Олег одних воїнів у човнах, а інших залишив позаду, а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угор­ської гори⁴, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру:

— Ми купці, їдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до
нас, до родичів своїх.

Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в човнах, і сказав Олег Аскольду і Діру:

—Не князі ви і не князівського роду, а я — князівського роду. А коли винесли на руках Ігоря, промовив:

—А ось він — син РюриківІ

Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали на горі, яка тепер називається Угорською. Аскольдова могила там, де Ольмин двір, а Дірова — за церквою святої Ірини. І став Олег князювати в Ки­єві, і сказав Олег:

— Це буде мати городам руським.

І були в Олега під рукою варяги, слов'яни та інші людності, які на­зиваються руссю.

В літо 903. Ігор виріс і збирав данину на тих же землях, що й Олег, і слухались його, привели йому дружину із Пскова, іменем Ольгу.

В літо 955. Попливла Ольга в грецьку землю. І прийшла до Царго­рода. Був тоді царем Костянтин⁵.

І прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна ли­цем і розумна, подивувався її розуму, бесідуючи з нею, і мовив їй:

— Достойна ти єси царствувати з нами в столиці нашій.
Вона ж, розгадавши ті слова, відповіла цареві:

— Я ж бо язичниця. Якщо хочеш мене хрестити, то хрести сам; а як
ні — то я не хрещусь.

І хрестив її цар з патріархом. Просвітившись, вона раділа тілом і душею. Після хрещення покликав її цар і сказав їй:

— Хочу тебе взяти в жінки собі.
Вона ж відмовила:

¹ Рюрик -<- засновник династії руських князів.

² Любеч — місто на березі Дніпра, на захід від Чернігова.

³ Аскольд і Дір — київські князі IX ст.

⁴ Угорська гора — назва однієї з гір під Києвом.

⁵ Костянтин — візантійський імператор Костянтин Багрянородний. У його
творі «Про церемонії візантійського двору» описується прийняття Ольги імпера­
торською сім'єю.

— Як же ти хочеш взяти мене, коли ти сам хрестив і назвав мене
дочкою. А в християн цього не дозволено — ти сам знаєш.

Засміявся цар і сказав:

— Переклюкала ти мене, Ольго! Перехитрила!

І дав їй дарів багато, золота і срібла, шовку і посуду дорогого. І від­пустив її цар, назвавши своєю дочкою. Прийшла Ольга в Київ і вчила сина свого Святослава прийняти хрещення. Він того не слухав, кажучи:

— Як же мені самому хреститися і перейти в іншу віру? А дружи­
на моя стане насміхатися.

Ольга ж говорила йому:

— Якщо ти хрестишся, то й всі зроблять те саме.

А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли хто хотів хрес­титися, не забороняв, д тільки насміхався над тим. Ольга ж любила свого сина, молилася за нього і за людей, наставляла його на розум до повних його літ і змужнілості.

«Сльїшю же се, яко сестру имата дьвою, да аще еь не вдаста за мя, створю граду вашему, якоже и сему створих».

В літо 988. Пішов Володимир з військом на Корсунь¹, місто грець­ке, і замкнулися корсунці за високими стінами. І став князь на тій сто­роні міста, де пристань, на відстані одного перельоту стріли. І билися корсунці завзято. Володимир же взяв місто в облогу. Люди за стінами стали знемагати, і тоді сказав їм Володимир:

— Якщо не здастеся, то буду стояти хоч три літа.

Вони ж не послухали його. Тоді Володимир, підготувавши своє військо, звелів робити земляний насип до городських стін. Руські воїни нагортали вал. А корсунці, підкопавши свою городську стіну, потроху вибирали насипану землю, носили її до себе і висипали посе­ред міста. Військо Володимира насипало ще і ще, і Володимир стояв. І от один корсунець, іменем Анастас, пустив стрілу до руського князя, так написавши на ній: «Колодязі за тобою зі сходу, із них вода тече по трубах у місто.» Перекопай труби і перейми воду». Володимир же, почувши про те, глянув на небо і промовив:

— Якщо збудеться все — хрещусьі

І одразу наказав копати поперек труб і от — перейняв воду. Люди знесилились від спраги і здалися. Володимир вступив у місто з дру­жиною своєю.

І послав до грецьких царів² сказати:

— Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що маєте сестру на видан­
ні. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме,
що і цьому місту зробив.

¹ Корсунь — так називалося грецьке місто Херсонес. Нині неподалік від руїн
Херсонеса розташоване місто Севастополь.

² У той час Візантією правили два імператори — Василь і Костянтин.

І, почувши те, опечалились царі й послали йому таку звістку:

— Не личить християнок видавати за язичників. Якщо хрестишся,
то і сестру нашу візьмеш, і з нами одновірцем будеш. Коли ж не захо­
чеш цього зробити, то не зможемо видати її за тебе.

Володимир сказав посланцям від царів:

— Скажіть вашим царям так: я хрещусь, бо ще до того уподобав за­
кон ваш, і люба мені ваша віра і богослужіння, про яке розповідали
мені послані нами мужі...

Раді були царі, почувши те, і передали Володимирові так:

—Хрестись, і тоді пошлемо свою сестру до тебе. Відповів же Володимир:

—Прийдіть з сестрою вашою і тоді хрестіть мене.

І ледве примусили її царі. Вона сіла в корабель, з плачем попроща­лася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Кор­сунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і посадили в палаті. А тут саме розхворівся Володимир очима й нічого не бачив. Тужив сильно і не знав, що робити. І послала йому цариця сказати такі слова:

— Якщо хочеш позбутися тієї хвороби, то хрестися швидше.

І звелів князь хрестити себе. Єпископ же корсунський з попами царициними, оголосивши про те, хрестили Володимира. І коли поклав єпископ на нього руку, в ту ж мить прозрів Володимир. Побачивши те, багато хто з дружинників хрестився того ж дня услід за своїм князем.

Потім привели Анну¹, щоб справити шлюбний обряд.

Водою і духом хрестили Володимира в церкві святого Василя.

Після того взяв Володимир царицю, і Анастаса, і попів корсун-ських; узяв і посудини церковні, і грецькі ікони. Поставив церкву в Корсуні на тій горі, яку насипали під час облоги посеред міста; та церква стоїть і донині.

Коли ж він прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів — одних пору­бати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста і волочити його з гори крутим Боричевим узвозом до річки Почайни. І поставив дванадцять дружинників, щоб вони били Перуна палками.

Робилось це не тому, що дерево що-небудь почуває, а для наруги над бісом, який облещував людей у подобі цій, щоб він тепер дістав покару від людей.

Велик ти, Господи, і чудні діла твої! Вчора ще був шанований людьми, а сьогодні зганьбленийі

Коли тягли Перуна до Почайни, оплакували його невірні люди, всі ті, хто не був ще хрещений. І, притягнувши до берега, кинули його в Дніпро. Володимир же послав людей і сказав їм:

¹ Князь Володимир хотів узяти за дружину грецьку царівну Анну тому, що цей шлюб урівнював його з візантійськими імператорами.

— Якщо пристане десь до берега, то відпихайте його. А коли про­
мине пороги, тоді тільки облиште його.

Вони ж виконали все, що було їм звелено. І коли пустили Перуна і проминув він пороги, викинуло його вітром на мілину, і від того проз­валося те місце Перунова мілина, і назва ця й досі живе в народі¹. По­тім послав Володимир по всьому місті сказати:

— Якщо не прийде хто завтра на річку — хай то багатий, чи бідний,
чи нужденний, чи раб, — буде мені ворогом.

Почувши про те, пішли люди з гомоном до Дніпра, радіючи й ка­жучи:

— Якби не було це добрим, то не перейняли б того князі й бояри.
Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими на

Дніпро, і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь тислась до берега, а дорослі бродили; попи ж стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлися по домівках. ї звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев'яні кумири. (...)

В літо 989. Задумав Володимир поставити церкву Пресвятій Бого­родиці і послав привести майстрів з грецької землі. І почав її будува­ти в Києві, а коли закінчив, доручив її Анастасу Корсунянину і поста­вив служити у ній корсунських попів, давши їй усе, що взяв перед тим у Корсуні: ікони, посудини, хрести.

І сказав так:

— Даю церкві цій десяту частину від моїх багатств і від моїх
городів.

І назвав він церкву во ім'я Богородиці, та в народі приклалася до неї інша назва — Десятинна, від десятої частини його багатств.

¹ Є й інша легенда. За Перуном бігли язичники і гукали: «Видибай, видибай, боже!» («Випливай!»). І Перун виплив недалеко від Києва; саме в тому місці, у Видубичах, було споруджено пізніше Видубицький монастир.

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722-1794)

Із збірки «Сад божественних пісень»

Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав'язливих дум; Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь...

БЕиВЕКТАТЕ¹

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото. О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!²

Із збірки -«Байки харківські»

БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ

—Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що пло­ди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без путгя закохані в мед.

—Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і на­роджені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: «Веселість серця — життя для людини» — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він ве­селіший? —Тоді,—відповість вам,—коли полюю зайця. — Коли заєць смач­ніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю.

¹ Про свободу (лопат,).

² Ідеться про гетьмана Богдана Хмельницького.

Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітконосних лугах? Що гірше, ніж купатися в до­статку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка лю­дини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти, Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Цицеронової книжечки «Про старість»...

Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що по­трібне зробила неважким, а важке непотрібним».

АФОРИЗМИ

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою:

гадюка ховається в траві. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру, Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти! Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не за обличчя судіть, а за серце.

Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили,

я сам перший люблю. Не розум від книг, а книги від розуму створились. Чи не дивина, що один у багатстві бідний,

а інший у бідності багатий? Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі? Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть. Людина — коваль свого щастя. Не все те невірне, що тобі незрозуміле. О, книги, найкращі порадники, найвірніші друзі! Не суди лиця — суди слово. Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога,

але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII НА ПОЧАТКУ XIX ст.

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838)

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

Українська опера на дві дії (Скорочено)

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Наталка — українська дівчина. Горпина Терпилиха — її мати. Петро — коханий Наталки. Микола — далекий родич Терпилихи. Тетерваковський — возний*,жених Наталчин. Макогоненко — сільський виборний.

¹ Возний — чиновник у повітових судах в Україні наприкінці XVIII — на по­чатку XIX ст.

Дія перша

Село над річкою Ворсклою. Уподовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і хата Терпилихи.

ЯВА І

Наталка (виходить з хати з відрами на коромислі; дійшовши до річки,

ставить відра на березі, ходить задумавшись, потім співає пісню

«Віють вітри, віють буйні...*).

(...) Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі, і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плаче), забув, що я живу на світі. Ти був бідним, любив мене і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і те­пер люблю. Ми тепер рівня з тобою; і я стала така бідна, як і ти. Вер­нися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються...

ЯВА II

Наталка і возний

Возний (ідучи повз Наталку, підходить до неї). Благоденствен-ного і мирного пребиванія! (Набік). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Наталка (кланяється). Здорові були, добродію, пане возний!

Возний. «Добродію»! «Добродію»! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його — не вишепом'янутим ім'ярек.

Наталка. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ва­ше письменство і розум.

В о з н и й. Не о сем, галочко, — теє-то як його — хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

От юних літ не знал я любові,

Не ощущал возженія в крові,

Как вдруг предстал Наталки вид ясний,

Как райський крин, душистий, прекрасний (...)

Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моей. Когда би я іміл — теє-то як його — столько язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап'ятих в Магдебурзьком праві, то і сих не довліло би на восхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності.

Наталка. Бог з вами, добродію! Що ви говорите? Я річі вашєй в толк собі не возьму.

Поиск по сайту: