МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ... 5 страница

Надійко! Прекрасна дівчино! Білява русалко вечірніх полів. На його поклик вона відгукнулась тихим тремтінням, що втілилось у ньому, долинувши звідти, де жила вона, де чекала його, погноблена й скорботна. Вона мов повернула голову на його благання, і очі її засвітились щасли­вою згодою, і рука простяглась до його чола. Вона прощала! Та й чи могло бути інакше? Вона піде] Та це й неминуче. Тепер у квітчастих до­линах, що чекають їх, він дивитиметься без краю в її очі, де бачитиме світ і життя, братиме її за руку в радісній покорі й почуватиме на долоні своїй невичерпне тепло її тіла, до якого не наблизиться ніколиі Вночі стерегтиме її сни, чудові сни заколисаної краси, і розумітиме їх, як ро­зуміють мову людей. І питиме, питиме щохвилини насолодної отрути її обожнення, і вмиратиме поволі коло її ніг у смертельній сп'янілості. Так треба, її воскресіння разом зі співучим потягом до степів зливалось у єдиний порив сласної спокути, порив до безконечного рабства, що в ньому відчував він всю радість оновлення.

На розі Володимирської він стурбовано спинився. Чи не забув він їхньої... тобто її адреси? Ні. Андріївський узвіз, 38, 6. Назва вулиці й цифри вмить сплили йому в пам'ять, хоч чув він їх тільки раз. І дивним

йому тільки здалося, що до неї так близько йти, так легко дістатись. Тим краще, бо він ладен був би сходити пустелю, голодний і спраглий, блукати в підземеллях і хащах, серед несвітських небезпек і все пере­могти в її ім'я.

Хлопець приказував:

«Андріївський узвіз... Андріївський узвіз...»

Враз він пригадав цю круту, покарлючену вулицю, колишній шлях свій з Подолу до інституту. І знову стріпнувся — на тому шляху, де за­губив її, він і мав її знайти!

«Як це чудно... як чудно...» — гадав він.

Нова думка раптом спала йому в голову, породжена його спогадами
й жаданням відживити минуле, що досі жило тільки в нім. Йому схо-;
тілось побачити той маленький будинок на Бессарабці, увійти в нього
так, як увіходив уперше, коли побачив Надійку в товаристві друзівчі
селюків. Де вони? Де соромлива Ганнуся й молодецький Яша? Д©1
пишна Нюся з інструктором клубної роботи? Вони зненацька сталий
йому страшенно дорогі, рідні, цікаві, і невиразна сподіванка охопила^
його, що він зустріне їх зараз усіх коло столу й сяде поруч Надійки»!
що його чекає. Та й чому, справді, їй випадково не зайти туди? Міг же 1
він здибатись сьогодні з Левком, якого ще довше не бачив! Степа»!
звернув праворуч і хутко зійшов на Хрещатик. $1

Серце йому нестямно кидалось, коли він постукав у хисткі дверш
низенької халупи. Все навкруги він пізнав: старомодний ґанок, палЬ
садник, надвірні віконниці. Ніщо не змінилось, яке щастя! Та й часу*
зрештою, минуло небагато — півтора року, що здавалось йому зарад^
однією ніччю глибокого сну. -ад

Йому, відчинили. Відчинив чоловік з грубуватим голосом, якийс#|
невдоволений, непривітний.;

— Чи тут живуть дівчата... що жили півтора року тому? — спитані
Степан.

На жаль, інакше спитати він не міг, бо забув їхні прізвища.

— Нема тут ніяких дівчат, — відповів чоловік таким тоном, немов хдй
тів сказати, що тут мешкають тільки чесні люди. І хотів зачинити

Тоді Степан, плутаючись, почав пояснювати йому. Він, власне,
свою сестру, яку покинув у місті тому півтора року, і де вона — це
жуть знати тільки дівчата, що тут жили. Вони вибрались? Якщо він
не знайде, то нічого не знатиме про сестру, яка виїхала кудись. У
совому бюро він був уже. Нічого не сказали. п\

— Гроші тільки беруть, порядки совєтські, — пробурчав чоло ' трохи зласкавившись.

— Так, страшенний бюрократизм... Одна з них була швачка, низенька. І

— Та тут швачка якась у дворі живе. Пройдіть у хвіртку.
Попрощались вони досить приязно, і хлопець зайшов у тем

двір — вузеньку просторінь між високостями сусідських будинків

росло кілька дерев. Спочатку він не побачив, де б тут взагалі можна було жити, потім постеріг крихітну хатинку, мов той гриб приліплену ліворуч до глухого муру. Бліда стрічка світла в щілині віконниць лед­ве примітна була в темряві цієї загороди. Спотикаючись через груд­ки землі та цеглини, Степан підійшов до вікна й обережно постукав.

— Хто там? — почув він жіночий голос.
Хлопець, затремтівши, відповів:

-- Одчиніть... це я... Степан... пам'ятаєте, до вас приходив, як На-дійка тут жила...

— Степан? — здивовано перепитало в хаті.

—Атож,., Степан із Теревенів. Відчиніть, Ганнусю! Всередині рап­том засміялось.

—Отаке! А мене ївгою звати!

Степан з жахом відступився, її звати ївгою? ївга! Яке непотрібне йому ім'я! Він ладен був упасти тут на землю, заплющивши очі й про все забувши. Але коли вийшов на вулицю, спогад про Надійку знову опанував його, і він знову почав про неї думати.

Тільки це було вже не солодке марення, що допіру так гріло й тішило його, а болісна, ніби зовні накинута потреба, страшна, невідклична по­треба, якої причини не були йому й приблизно відомі. Тепер він мірку­вав про справу більше розумом, ніж бажанням, і розважав свій намір з боку реального його здійснення. Що Надійка чекає його, це здавалось йому незаперечним. Свідомість виключного права на цю дівчину й справді його ніколи не покидала. Якщо вона не з ним, то тільки тому, що він досі цього не хотів. Сьогодні він з'ясує їй, що життя можливе тільки в природі, яку вони покинули й до якої мусять повернутись, а місто, душне й нудне, — це страшенна помилка історії. Думки ці, він сам знав, не які й нові, але це тільки доводить їхню правдивість. Та вона це зрозуміє без слів. Зараз він про неї зовсім не турбувався. Але ж вона за­міжня була! І той Борис такий упертий, певно, і незговірний буде! Поки йому розтлумачиш усі ці думки, поки його переконаєш... А він, дивись, ще й заперечуватиме! Доведеться вести мову про те, кому дівоцтво На-дійчине належить... Ах, як це неприємно! Хлопець глянув на годинника. Двадцять на десяту. Пізненько, але повинен відбути це сьогодні,

Почуваючи страшенну втому, він гукнув візника й поїхав, мляво відхилившись на сидінні. Вогні вулиць, вечірній рух юрби гнітили його, доводили його стому до цілковитого виснаження. Хлопець заплющив очі, і бажання спати, як теплий важкий покров, застелило його думки нерухомою млою. Він почував зв'язаність свого тіла, якесь міцне спе-ленання душі, і м'яке гойдання ресор колисало його, відсуваючи далі й далі турботний рокіт життя.

Зненацька візник спинився.

—Що? — спитав Степан, прокинувшись.

—Приїхали, — сказав той.

Хлопець, здригнувшись, скочив на землю.

—Може, почекати? — спитав візник.

—Чекайте, я зараз, — відповів Степан.

Він трохи хапливо розчинив двері будинку, де над ворітьми горів потрібний йому номер, але сходами йшов повільно, присвічуючи сір­никами. Нарешті спинився на третьому поверсі, подзвонив, і душа йо­го сповнилась байдужістю.

Він прихилився до одвірка й почав думати про те, що вийшов сьо­годні з портфелем, а зараз портфеля в нього немає. Очевидячки, він згубив його. І хоч у портфелі, на щастя, нічого важливого не було, Степан відчув глибоку прикрість. «Ех, йолоп же з мене», — подумав він.

Кроки за дверима урвали його міркування. Він знову захвилювався. Вона чи не вона відчинить? Ні, жіночий, тільки не її голос запитав: «Хто там?» — і хлопцеві раптом спало на думку, що вони, може, вже й вибра­лись звідси. Це припущення збадьорило його, і він голосно відповів:

— Можна бачити товариша Бориса?

Тоді двері відхилились на ланцюжку, і в щілину глянуло на ньогб обличчя дівчини-підлітка.

—Бориса Вікторовича немає вдома, — поважно відповіла дівчина. — Вони поїхали у відрядження.

—Шкода, — буркнув Степан. І ніяково додав: — Тоді я залишу йому записку.

—Заходьте, — мовила дівчинка.

У передвітальні він повісив на кілочок капелюха, пригладив во­лосся і ввійшов за дівчинкою до кімнати, де над застеленим цератою столом горіла лампа під широким абажуром з оранжевого ситцю. Він сів до столу, і поки дівчинка давала йому олівця та паперу, крадькома оглянув обсгаву. На вікнах — мереживні завіси, на підвіконнях — квітки. В кутку матерчаста канапа, коло неї невеличкий килимок. По­під стіною прості, але ретельно вишикувані стільці. І раптом праворуч — величезний поміщицький буфет із горорізьбою, важка окраса помеш­кання, невідповідна до розмірів кімнати. Було тихо й охайно, всі меблі стояли на призначених їм місцях, додержуючи принципу симетрії, а буфет здавався зверхнім наглядачем ладу, суворим представникові непорушних основ тутешнього життя.

Щось торкнулось його ноги — кицька горнулась до його черевика Він узяв її на коліна й почав зосереджено писати:

«Любий Борисе, нарешті я зібрався тебе провідати, і так нещасливо, Думалось погомоніти вечір про минуле...»

Збоку рипнули двері, і хлопець, підвівши голову, побачив на поро* зі жінку в широкій червоній хустці, що ховала її постать аж до колін. Степан ніяково підвівся, десь здогадуючись, що жінка ця, може, диви­лась на нього у щілину, коли він пестив кицьку.

—Це ви, Степане...

—Павловичу, — підказав він, розуміючи її зупинку. І тільки почувши голос, пізнав її. Це була вона, тільки страшенно змінена, майже

спотворена, але в чім саме, він ще не міг сказати. Навіть голос її якось інакше бринів, — якось прикро, певно, погордо. Вона злякала його своєю появою, своєю постаттю, церемонністю й глузливим поглядом. Стискуючи їй руку, хлопець подумав: «Ні, я таки справді йолоп».

— Сідайте, Степане Павловичу, — мовила господиня.
І він зразу постеріг, що вона вагітна.

—Дякую, — відповів він, опановуючи почуття жаху, образи і болю. Вона сіла на канапу коло дверей і крикнула:

—Наташко, грій самовар!

—Це, може, для мене! — стурбовано спитав Степан. — Дякую, я до­піру пив чай. Якраз пив чай.

—А я ще не пила, — відповіла вона.

Настала прикра мовчанка, і хоч хлопець почував, що ця мовчанка його принижує, а її, може, й тішить, проте слова його страйкували, Опуклий, важкий живіт паралізував його.

Нарешті господиня промовила:

—Рідкий ви в нас гість, Степане Павловичу.

—Атож, — пробурмотів хлопець, — прокляте нікольство... Та й Бо­рис усе у відрядженні...

Він хотів спинитись, але страх перед мовчанкою видушив з нього ще кілька речень:

—Це я хотів запропонувати... якби Борис, звісно, був... поїхати ку­дись завтра погуляти... далеко десь... в природу, як кажуть...

—Прекрасна думка, — відповіла вона. — Але я не зовсім добре себе почуваю.

І хлопець знову з жахом відчув, як западається між ними мовчан­ка, нудна, дратівлива мовчанка людей, яким не варто здибатись. Кож­на думка його, тільки виникнувши, натикалась на її живіт і безтямно тікала назад у свої нетрі.

Раптом вона спитала:

—Ви оповідання, кажуть, пишете?

—Так... писав, — сумно відповів хлопець.

—А тепер?

—Тепер не пишу.

—Чому?

—Нема про що. Вона посміхнулась.

—Хіба у вашому житті не було пригод?

Він здригнувся. Чи не занадто вона дозволяє собі з нього глузува­ти? І гордо відповів:

—Були, але дрібненькі. Занадто звичайні. Потім повагом глянув на годинника й підвівся:

—Вибачте, Надіє...

—Семенівно, — підказала вона.

—...Семенівно, я мушу йти. Вітайте від мене Бориса.

— Прошу заходити до нас, — сказала Надія Семенівна, — ми завжди
будемо раді вас бачити.

На сходах він дав волю своєму гніву. Яке нахабство! І хто? Хто, пи­тається? Чи не та, що він прогнав від себе, як повію? Думає, як чоловік у неї, так вона цяця. А чоловік її злодій. Хіба на кооперативну платню він міг би купити такого буфета? Отже, він краде. Отже, він буде в бупрі. А сама вона — пузата міщанка! Він солодко прошепотів кілька разів це назвисько й трохи заспокоївся.

На вулиці йому схотілось зійти на Поділ, а звідти виїхати автобусом на Хрещатик. Але не зробив він униз і кілька кроків, як хтось гукнув на нього:

— Товаришу! Товаришу!

Це візник, що чекав його. Коли платив йому гроші, жаль згнітив хлопцеві серце. Ну навіщо цей візник чекав його тут? І сам він навіщо сюди приходив?

Ідучи вниз темною крутою вулицею, хлопець думав про мітлу жит­тя, що рівняє позаду сліди минулого, велику, священну мітлу, завжди нову й завжди бездоганну. А все-таки не був спокійний. Цей вечір йо­го тягло туди, де він лишив колись часточки самого себе, і ці крихти, по дорозі розсипані, тепер непереможно його вабили. Він ніби хотів зібрати їх, повернути їх собі, почуваючи нез'ясовне зубожіння свого єства. Тож, дійшовши площі Революції, освітленої ліхтарями й рух­ливим блиском трамваїв, він поволі звернув ліворуч у вузькі вулиці Подолу. Ось Нижній Вал. Ось і хатка Гнідих, його перше міське приста­новище. Він спинився по той бік вулиці й дивився з затінку на знайоме йому подвір'я, на сарай, на ґанок, де сидів вечорами, і на будинок. Ди­во! Всі вікна в ньому були освітлені, і чудні звуки крізь стіни його проходили в сонний затишок вулиці. Там танцювали під дзвінкі пере* ливи мандоліни. Завмерлий, струхлявий домок розплющив раптом свої очі і вийшов із тиші домовини. Домок ожив, і в цьому пізньому воскресінні, може, теж позначалась його хода по землі, хода людини, що значить кроки смертю й життям.

Раптом глибокий спокій огорнув його. Як смішно пригадувати! |
Бо все позаду засипається геологічними шарами, обертається в незро-]
зумілі поклади під гнітющим діянням часу, і божевільний той, хто;
прагне надихнути спогад новим існуванням! Бо розкладається минуле,?
як труп. і

Та коли йшов геть, постерігав потрохи, що гаданий його спокій Є| тільки тихий початок зрадливої туги. Щороку більшала, випиналась, важчала вона, як вагітний живіт, і разом із нею дедалі глибше, дедялі тоскніше хвилювання його душило. Він почував у собі страшенний голод усіх звільнених чуттів, шалений порив їх, могутнє піднесення життя в собі, що проривалось крізь мертвечину його недавніх думок* Білим шумом нуртувала в ньому та страшна, чарівна сила, і, захли-* наючись у цьому поновленому вирові, він марив з жахом і надією*

що віднині життя його буде якесь нове, зовсім не подібне на те, що було, зовсім відмінне від пережитого. І хоч би швидше воно вже по­чалося!

На площі Інтернаціоналу він купив у кіоску, своїм звичаєм, пук газет і, відійшовши, завмер з несподіванки. Цей вечір був справді казко­вий! Просто назустріч йому плили світючі незабутні очі, що сміялися йому з завмерлої маски жіночого обличчя, і він пізнав їх відразу, він кинувся до них, як на рятунковий вогонь маяка.

— Рито, Риточко, — шепотів він, стискуючи її руки. Ту ранку, що
вона полишила колись на його долоні, він почував тепер у серці. І ладен
був притиснути цю жінку тут, серед вулиці, пристрасно й безтямно,
відчути її так, як відчував, танцюючи.

Вона відповіла, посміхаючись:

—Яка несподівана зустріч!

—Тільки несподівана? — схвильовано спитав Степан.

—І бажана, — додала вона.

Він захоплено на неї споглядав.

— Куди ви йдете? — спитав нарешті.

—На Малу Підвальну. Він узяв її під руку.

—Ходімо.

Але за окрвиконкомом у темряві провулка він спинився й жагуче оповив руками її стан.

Вона випручнулась і шепнула не дуже невдоволено:

— Ви божевільний!

—Завжди такий, — радісно відповів він, знову беручи її під руку. — Схиліться до мене. Ну, ближче! Ну, не будьте скупою! Я шукав сьогодні цілий вечір. Коли хочете знати, то я й портфеля свого сьогодні десь загубив. Але знайшов вас. Ви не можете мене зрозуміти. Після того як ви поїхали тоді, я не міг нічого робити. Я жив тільки спогадами про вас, надією вас побачити.

—Справді? Я теж вас не зовсім забула.

—Тим краще! Але й зараз я ще не певний, що це ви. Розумієте? Ви в іншому вбранні, і мені здається, що, може, це вже й не ви.

—Треба доказів?

—Ви відгадали мою думку! — скрикнув він. Вона на мить, на одну мить торкнулась його уст колишнім поцілунком.

—Це я?

—Так, ви, — погноблено відповів він. Потім спитав: — Ви надовго в Київ?

—До осені.

Він вдячно стиснув їй руку. Він трохи побоювався, що вона скаже — назавжди.

— Я безтямно люблю вас, — шепнув він. — Ви особлива, ви якась
чудова.

Вся туга його зненацька полилася любовним шепотом, зворушли­вими словами, ніжними назвиськами, сміливими, збудними порівнян­нями, що в них мінилася вся глибінь його чуття.

Раптом вона спинилась.

—Годі, пустунчику! Я вже дома. Він бурхливо скрикнув:

—І я піду за вами! Я піду до вас! Вона погрозилась пальцем.

—Не можна. Я живу в батьків, як вам відомо.

—Ах, як це не дотепно, — плаксиво промовив Степан. — Що ж ро­бити?

—Завтра ми танцюємо в опері. Чекайте мене.

—Тільки завтра?

—Тільки завтра. Але я хочу квіток.

—Ви їх матимете.

В мороку присінок, ледве освітлених лампою з другого поверху, він цілував її палко й запитливо, вимогливо, нестримно, мов шукаючи в глибині її уст весь вік сподіваної розгадки. І швидко пішов, буяючи радістю знайдення.

Ніколи не почував він ще такої могутності самопочуття. Земля, здавалось, пливла йому під ногами оксамитовим килимом, і дахи бу­динків вітали його, як велетенські капелюхи. А в голові, в прекрасній, вільній голові низками, роями в щасливому захопленні линули всеосяж­ні думки.

Не чекаючи ліфта, хлопець притьмом збіг на шостий поверх, і до кімнати ввійшовши, розчинив вікна в темну безодню міста-

Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам'яні пальці. Він завмер від споглядання цієї величі нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок.

Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей.

ОСТАП ВИШНЯ (1889-1956)

Справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко.

Народився на хуторі Чечві, що на Полтавщині, помер у м. Києві.

Письменник-гуморист, засновник в українській літературі жанру «усмішка».

Найвідоміші твори: збірки «Вишневі усмішки (сільські)», «Вишневі усмішки кримські», «Українізуємось», «Вишневі усмішки закордонні», «Мисливські усмішки», гумореска «Моя автобіографія».

СОМ

Ви були коли-небудь на річці, на Осколі, що тече Харківщиною на­шою аж у річку Північний Донець? Не були? Побувайте!

...За славним містом Енськом Оскіл тече повз радгосп, і радгоспів­ський садок, як то кажуть, купається в річці.

Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні...

Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах!

А скільки там водяних лілій!

Озеречка ті з'єднуються одне з одним вузенькими єриками, таки­ми вузькими, що ледь-ледь можна ними пропхнутися на невеличких човниках-довбанках з одного озеречка до іншого.

Дівчатка, було, як сядуть на човника та як поїдуть по тих озеречках та по заводях, — цілий човен водяних лілій понаривають і їдуть додому всі в білих вінках, і човник їхній вже не човник, а ніби величезна дов­гаста біла квітка річкою пливе...

Дівчатка їдуть та й співають і «Човника», і «Тихо-тихо», різних чу­дових пісень дівчатка співають.

«Тихенький вечір на землю спадає», в садку заливаються солов'ї, до Осколу з пасовиська спускається колгоспна череда, а з річки лунає грайливе «Човник гойдається серед води» або зворушливо-ніжне «Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше...»

Чарівна річка Оскіл...

А скільки там диких качок!

Як, бува, пощастить вам у тих місцях побувати навесні чи влітку, сідайте ви на човна-довбанку і пливіть єриком тихо-тихо, щоб весель­це ваше ані плеснуло, ані булькнуло...

І вдивляйтеся в очерет. Ви обов'язково побачите, як поміж густим очеретом мелькає голівка чирятка-мами, а навколо неї манісінькі чи-ряточка, мов мишенята, шмигають...

А далі — он пробирається качка-крижень з криженятами...

А болотяних курочок! Як на путній колгоспній птахофермі курча-ток-леггорнят. Тільки дикі курочки не білі, як леггорни, а рудувато-чорнувато-крапчастенькі, на довгеньких ноженятах. І ноженятами тими вони бігають по зеленому лататті, як по паркету. Зелене латат­тя під ними навіть не вгинається — такі вони легесенькі — болотяні курочки...

До плеса чи до озеречка ви підпливайте ще тихше, — щоб ані звуку, ані шурхоту. На озерце не випливайте, а зупиніться біля нього і ди­віться. Обов'язково побачите або білолобу лиску з лисенятами, або виводки чирят, крижнів, широконосок...

Гуляють качатка, у теплій воді купаючись...

Раптом тривожний мамин голос, тихе — ках! — і каченяток немаї їх як злизало. Вони або пірнули, або до куги, до очерету, до латаття попритулялися, поприкипали. І не дишуть! Небезпека минула, ма­мине заспокійливе — ках! — і знову весела гра — купання серед озе­речка.

Чарівні місця на річці, на Осколі...

* * *

Тихо, тихо Оскіл воду несе...

—Якраз проти радгоспу річище в Осколу широченьке, вода чиста-чиста. Трохи ліворуч — велика ковбаня, ціле просто урвище під зверху тихою водою.

—Там така глибочінь, що й дна не дістанеші Там ніхто ніколи дна ще не дістав! Та куди там?! Там так глибоко, що наша дзвіниця пірне! їй-бо, правда! Пірне з хрестомі Отака там глибочіньї

Це так нам дід Панько розповідав.

—Боже вас борони там купатися! Втягує, вглиб утягує! Закрутить тебе, завертить, бульк! — і нема чоловіка!

—А що ж воно, дідусю, закрутить та завертить? Зверху ж ніби тихо;

—Та воно зверху вроді тихо, а під водою крутить. І крутить і вер- і тить! Та то ще нічого! Соми там живуть! Там такий один сом жив, що сохрани, Господи, й помилуй! Ще за панів було: сидимо ми з паном, отут на березі... Ні, не так: пан сидить отут на березі, а я стою біля; пана. Вже сутеніло... Пливуть гуси. Великий табун панських гусей пливе! Коли це гусак як закричить — ге-ге-ге-ге! — та по воді крила­ми ляп-ляп-ляп! Гуси з криком усі врозтіч! Гусак ще раз — ге! — та кри-1 лами — ляп! — і нема гусака! Пірнув під воду! А на тому місці, де гу­сак плив, щось як ляпне по воді ніби чорною лопатою! Лясь! Тільки | хвилі водою пішли. Я тільки: «Свят, свят, свят! Чорт, пане, чорт!» :> А пан у крик: «Давай ружжо! Сом гусака ковтнув!» Де там давай, \

хіба туди ружжо дострелить, на отаку глибочінь?! Про-о-пав гусак! Отакі соми бувають!

— Невже-таки сом гусака ковтнув?

— Не вірите? А ви хіба книжки Сабанєєва не читали? Мені пан її читав.

— А хто такий Сабанєєв?

—А мисливець такий знаменитий колись був і рибалка, що книж­ки понаписував: і про рибальство, і про полювання, і про мислив­ських собак. Пан казав, що дуже хороші книжки понаписував Саба­нєєв. Професор він був, чи що... Так у тих книжках написано, що колись було впіймано сома вагою на 400 кілограмів! Он який сом! 25 пудів сом! Не сом, а корова! Так що ви гадаєте, що він гусака не проковтне? Та ви послухайте, що далі з тим сомом було. Да... Вирі­шили ми з паном, або, вірніше, пан зі мною, впіймати того клятого сома! От наказав пан ковалеві зробити величезного гака. Зробив ко­валь гака. Насталив його, загострив, приніс до пана. «Ну, Паньку, — пан мене питає, — а чим ми того гака наживляти будемо?» — «Не інакше, — кажу, — паночку, як гусаком. Сом, — кажу, — вже поласу­вав гусячим м'ясом, і на гусака він піде обов'язково!» Наказав пан зарубати гусака чи гуску, я вже не докажу. Обскубли ту гуску, не розчиняли, а так цілою трохи на вогні підсмажили, — гуска сита бу­ла! — та й почепили на гака. Гака того ми прив'язали на два зв'язані налигачі, прип'яли до осокора та пізно ввечері й закинули в Оскіл. Соми, як ви знаєте, полюють за здобиччю вночі. Вдень сом може вчепитися на гака тільки випадково. Закинули, значить, ми гуску в Оскіл і посідали на березі, над ковбанею. Сидимо, чекаємо. Ніч теп­ла, місячна. Тихо, тихо навкруги. Тільки чути за садком, як Христя, що панські корови пасла, голосно виводить:

Якби ж таки того пана чорти були узяли, Ми з тобою, мій коханий, не такої б утялиі

Сидимо. Я вроді тої пісні не дочуваю, а пан так і зовсім не чує. Тільки й запитав: «Хто воно ото так виводить?» — «Не знаю, — кажу, — пане, то не з наших, то хтось із хутора на село через леваду йде». Сидимо, дрімаємо. Пан налигача в руці тримає. Коли це я-а-ак смиконе! А пан налигача не пускає. А воно пана тягне! Ну, тягне з берега у воду, в ковба­ню, тягне та й уже! Пан налигача держить, а я пана держу. «Пускайте, — кричу я панові, — налигача до осокора прив'язано! Не одірве! Пускайте!» А пан: «Е, — каже, — пускайте! Поводити його треба, щоб стомився!» Водимо ми, значить, та й водимо! А воно, як мотоне, як мотоне, а тоді й попустить. Тихо вроді. А потім знов, як мотоне, як мотоне! А потім знов пустить. А ми водимо І Водимо собі та й водимо!

— А далі що? — не витримав я. — Ну, водите, а далі?

— Далі? А далі водимо собі та й водимо. А воно як мотоне, як мо­тоне, а тоді й попустить. Водили ми собі, водили...

— Та швидше, діду! Ну, водили... А витягли ви сома чи не витягли? к

— Та витягли. Тільки ж довго, дуже довго водили.,. Водимо ото собі) та й водимо...

— Ну, вже витягли, Слава Богу, діду! Ну, а далі?..

— Ох, і сом же був! Завбільшки, як тобі сказати, ну, не менший,-як*" звідси до отієї верби! їй-бо, правда! Вчотирьох несли додому! Пудів; на п'ять, як не більше! Розчинили. І що б же ви гадали, що там у того сома всередині було? У череві?.^

—Гусак? ц

— Якби ж гусак! Ми, як побачили, поперелякувалися!.$

— А що ж там таке страшне було? >ц

— Було... Та ви послухайте. Пропав у пана мисливський собакй,8 сетер-гордон Джой. Розшукував його пан по всіх усюдах: і листиЦ скрізь понаписував, і телеграми порозсилав, — нема Джоя... Заходжуі якось я ввечері до пана, а він ходить по кімнаті та аж голосить: «Нема$ мого дорогого Джоя! Не знайдеться мій дорогий Джой!» (ц|

— Як, — питаю я, — не знайдеться?! Аджеж ж знайшовся! — кажу!

— Як ізнайшовся! — підскочив пан. — Де ж він?

— Та ви ж його, пане, самі з'їли! У сома всередині самі тільки під* палини та хвоста витягли! — Було тоді від пана нам, але було й паної гикоти та нудоти. А Джой, бачите, любив купатися в Осколі. Ото, як вііг| купався, сом його й проковтнув.

— А ви, діду Паньку, часом не той... не бре-бре, що сом собаку прог ковтнув?

— Не віриш? А от у Сабанєєва в книзі написано, що в Уфимські губернії сом проковтнув ведмедя, який перепливав річку. А ведмі це тобі не собака! Отакі соми бувають! А ти не віриш...

— А не чули, щоб сом парового катера проковтнув?.■$

— Такого не чув. Що не чув, то не чув! А чого ти смієшся? Ти маєш, що катер для сома розміром завеликий? Є такі соми, що й кат< ра б ковтнули, так бояться.

— А чого вони бояться?

— Торохтить дуже, як річкою пливе, А якби тихо плив, могло 6 і теру те бути, що тому Джоєві! І незчувся б, коли у сома в череві оі нився б! Соми — вони такі!

Сом дуже сильна риба, могутня.

— Одного разу, — розповідав мені один дуже заядлий і дуже сп] ведливий рибалка, — стою на човні з вудками на Дніпрі. Отам, тр< нижче од Плютів. Тягаю лящі, язі, краснопери. Добре тоді клювал< Коли — гульк — серединою Дніпра мчить проти води човен. Шви; мчить, а мотора не чути. Що, гадаю собі, за фокус-мокус: і мотора | човні нема, і вітрил нема, і веслами ніхто не махає, а човен, немов

глісер, мчить. Коли це якраз навпроти моєї сижі човен як закру­титься на місці, як завертиться, а потім стриб уперед, а потім знову круть-верть на місці, і то ніби пірне, то вирине, то пірне, то вирине, — аж ось таки добре пірнув і звідти, з човна, раптом одчайдушний крик: «Рятуйте! Рятуйте!»- Тихо... І знову: «Рятуйте! Давай човна!» Я за весла та до човна. На човні переляканий дідок, однією рукою в човна вчепився, а друга рука чомусь аж у воду з човна звісилася. «Що та­ке?» — питаю. «Сом! Рятуйте!» — «Де сом, який сом?» — «На гаку сом».— «Так одчіпляйте, — кричу, — а то втопить!» — «Зашморгнуло на руці, не відчеплю!» — «Рубайте шворку». — «Нема чим рубати. Підпливайте, може, вдвох щось зробимо». — «І давно він вас во­зить?» — «З-під Канева мчу!» Тільки-но я вхопився за дідового човна, а воно як потягло, як поперло, як поперло! Куди тому глісеру! Дотягло нас аж отуди до Вишеньок, а тут, хвалити Бога, пішов сом понад берегом і я встиг за кущ на березі вхопитися,.. Смикало воно, смикало — не візьме. Я міцно за кущ держуся, а воно, видно втоми­лося... Та де ж не втомитися — проти води стільки ото човна промча­ти... «Шворка ослабла, слава Богу!» — каже дідок. «Тягніть!» — кажу. «Не підтягну». Аж ось і сам сом виринає і перевертається голічерева на воді. Вуса ворушаться, і бульби з рота бульботять. Так ніби каже: «Ох і стомився ж я, товариші рибалки! Дайте відпочити, я вас до Ки­єва довезу!» Витягли ми сома на берег. Я й кажу: «Не вір, бо звір. Бий веслом по голові!» Дід як гагакне сома веслом по голові і промовив: «Амінь!» Показує руку, а вона шворкою ніби аж перерізана у зап'яс­ті, пальці пухлі та сині-сині... Ну й сом, я вам скажу! Як човен зав­більшки... «Та де, — питаю, — воно, оце страховисько, вас підоспіло?» — «Трохи вище від Канева, — відповідає дідок. — Виїхав я на сома оцим човником, пливу собі, похрокую, самицю приманюю. Ну, як знаєте, під човном гак з наживою. Він як ухопить, як смиконе... Ну й пішло! А шворку я петлею за руку запетлював. Як смиконув він зразу, якби був я не вхопився за човен, лазили б ото по мені раки. Утримався все-таки! От халепа! Як же ми тепер додому дістанемося? Не близький світ!»

Поиск по сайту: