|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ 4 страница—Мама, таки хоче найбільше через тебе йти, — сказала Анна, а від-: так додала: — А може, й через Саву, аби покинув Рахіру... Тут Михайло підвів журливо брови вгору. ^ —Ой, той Сава, той Сава, — сказав він протяжно, — він мені не по-і добається! З одного боку, ніби припадає вже до землі, береться до ро6о< ти й до всього, як каже мені тато, а з другого, обходиться з нами, як зі своїми ворогами. Се вже гріх ним так править. Гріх, кажу тобі. Вчора^ ввечір трактую і його своїм тютюном, кажу йому по-доброму, як ялося^ «Брате, — кажу, — Саво, як стоїть річ із Рахірою? Відчепився вже ти від тої гадюки?» Я се сказав йому, як каже брат до брата, камрат до$ камрата, а він подивився на мене, та так уже, знаєш, погано. Його очі; позеленіли й засвітилися, як отсі твої срібні цітки на шиї. Відтак збиві кулак, скривив рот, як собака, коли хоче несподівано на чоловіку напасти, й зойкнув: «Мой, мой, мой! Не чіпайте ви мене, люди добрії*^ та й увалив собі кулаком по коліні... По тих словах мав я вже доста. Я видів, що вона цідить його кров далі. То опириця якась. І що се гріх, що він за нею пропадає, йому й до голови не приходить. Я йому не^ казав більше нічого, бо не хочу з ним по-лихому розходитися. А шИ друге, знаю, що як він піде до війська, то сам покине її. Там прийде він^ уже сам до розуму. Добре, що взявся бодай до роботи. Я боявся, щЩ він розволочиться зовсім, як я піду з дому. Вона мусила йому матри^ гунів дати або виробила щось інше, що він узявся так дуже за некй Та й ще гадаю я собі, що коли поверну з маневрів, то побалакаю з нета сам. Буду видіти, що вона мені скаже. Хлопець змарнувався з неїш цілком. Здуріє ще. І —Вона й на мене недобра! — обізвалася Анна. — Від часу, як вид$І ла, що я пару разів говорила з твоєю мамою. Раз, як я переходили попри їх хати, щоб зайти до Домніки, крикнула за мною: «Ли-зун-каІІІ А як я оглянулася й хотіла їй щось відповісти, сховалася борзо зі паркан, і я заздріла лише її чорне розпатлане волосся. | — Лиши біду, нехай щезає від тебе! — радив спокійно хлопецщ — Нема! — відповіла вона слухняно. Л| ві, ні мамі про те, що хотять побратися за рік-півтора, як він поверне. Я — Вже мовчім і далі, як мовчали досі! — радив він. — Мама розпо 268 і
— Тримайся вже одного місця, отут, аби я мав уже одну стежку до А вона сказала поважно, що «добре». Окремо сказав ще їй голос без її свідомості: «Чому ні? Він на те, аби хотів, а вона на те, аби хотіла того, що він хоче!» Чомусь мало так бути, Бог знає! Вже здавна... здавна... здавна вже... Сама природа зблизила їх до себе. Сильна, таємнича у своїх ділах, закинула сіть на обоїх, устроївши собі з них своїх пишних автоматів, що йшли насліпо за її незглибимими приказами,тулячися інстинктивно до себе, доповнюючи одне одного, мов земля з ростиною, в мріях про якесь щастя, не бачачи її руху й усміху надальше... (.,.) XIV Минув рік. Усе було так само — Федорчуки працювали біля землі, на свята очікували сина й переживали та плакали за ним. Якось на маневрах у спеку біля криниці Михайло випадково штовхнув лейтенанта, і той так побив парубка, що не можна було й пізнати. Анна пішла на прощу й дуже щиро молилася. Люди хвалили — яка побожна, а потім виявилося, що має гріх — от-от стане матір'ю. Усі дивувалися, мати й брат лютували, але не дізналися, хто батько майбутньої дитини. Тоді вигнали з дому. Оскільки не було в неї товаришок, то прийняла її прихильна до неї Доюя й пообіцяла не кидати в тяжкій годині. Анна пасла худобу, шила й чекала Михайла, який вирішив, що скаже батькам про одруження на день свого патрона — святого Михайла. (...) З чигаючим поглядом у чорних блискучих очах надходила молода дівчина, мов кітка, безшелесно до сидячої над шитвом похиленої Анни. Анна відчувала чимраз більше близькість надходячої, одначе удавала, немовби не бачила її. її гнівало се, що буде приневолена говорити з он тою, як її називав Михайло, молодою «відьмою», відповідати на всякі її допити; вона ж була славна з своєї хитрості і витривалості у вигрібуванні всяких новин. Опинилася врешті коло неї. —Боже помагай, Анно! — промовила підхлібним голосом. —Дякувать! — відповіла Анна. — Куди дорога? —До Єлисаветки Онуфрійової. Маю принести собі взірець до ґердану, що хочу висиляти на храм. А що ти робиш? Анна почулася в душі враженою тиканням несимпатичної дівчини. Вони були вправді в однаковім віці, але що Рахіра взагалі не тішилася доброю славою і звикла була чути про неї лише легковажні слова, так тепер подразнила її інтимність, що мусила відповісти їй доволі сердито: — Роблю те, що видиш!
—Шиєш весільну сорочку? — сказала з легким глумом, також уже подразнена, ніби притакуючи своїм словам, Рахіра. —Може, й весільну! — відповіла Анна коротко. Рахіра помовчала хвилину. Відтак кинулася до іншої тактики. Підняла одну ногу вперед себе і поглянула на неї журливо. —Перескакуючи он той шанець, я так роздерла собі ногу на терні, що ледве можу далі йти. Мушу трохи сісти! — сказала в зовсім іншій модуляції голосу. —Сідайї — пробуркотіла Анна, окинувши її збоку похмурим поглядом. Відчула. Тепер лише сама цікавість прикувала її біля неї. Рахіра усіла й дивилася якийсь час мовчки, як Анна то впихала, то витягала голку в полотно. —Для кого оця сорочка? Се мужеська? —Так. — Се тонке полотно! З такого шиються весільні сорочки! — Я тобі всього добра з душі рада, Анно, — тягнула вона живо да Анна почервоніла. — Коли мій милий захоче! — відповіла змішана. —А жінки в селі гомонять, що він уже тебе покинув і має другу! Аннин голос задрижав. —Так! Хто ж се каже? — Одна жінка казала мені! Так казала: «Якби Анна була розумна та Анна задрижала з жалю й обиди. —Та вже вона побачить, хто такий мене візьме! — відповіла, глибоко зворушена. — Нехай не журиться мною! Я вже собі дам раду; нехай другі себе пильнують! —Се і я їй сказала, — тягла Рахіра гладко далі, — але вона ще долоч: жила: «Анна, — каже, — робить сором і хлопцям, бо в наше село при*? ходять люди із сусідніх сіл у свати, та що собі подумають? Скажуть,* що у нас такі хлопці, що збавляють дівчат, а відтак на сміх їх пускач ють. Не приймуть у своє село. Все сватав кождий дівчину, як таке лучалося. Кождий ішов до панотця, покаявся, панотець насварили і звінчали, а тут? Сором, та й сором!» Рахіра вп'ялила свої блискучі очі вигребуще в лице противниці Ц — А відтак ще сказала: «Я б була від Анни всього надіялася, алга 270 ' І
— ТиІ — просила вона. — Чого ти прийшла сюди й під'їдаєш мене Рахіра зірвалася миттю на рівні ноги. Витріщивши свої круглі очі широко на Анну, мовчала хвилинку... Та лише недовгу хвилинку. В слідуючім уже моменті урвалася нитка її терпеливості і чисто градом посипалося їй з уст: —Ти... ти... ти знаєш, що люди про мене розказують? Ти, що в тебе шкіра на плечах самими синцями вкрита, ти, що завтра будеш милостині від людей просити? Ти знаєш, що люди про мене розказують? Агій на твою голову, що таке знаєш? Ану, кажи зараз, най почую! — кликнула без віддиху з непоборканими рухами. — Лише не бреши, як Івонічина Сойка коло бурдея, а кажи правду! —Хочеш знати що? — відповіла вже й собі роз'ярена Анна. — Зараз тобі скажу. Ти, кажуть, така злодійка, як твій тато, і не страшно тобі перед жодним гріхом, як йому. Ти дала Саві матригунів та й розволочила його за собою, як теля на мотузку, що він не слухає ні тата, ні мами, ні нікого. Так. Ти гадаєш, що про се ніхто не знає? Га? Ти гадаєш, що він тебе засватає і ти будеш розводитися на Івонікових ґрунтах? Зараз-таки! — розсміялася вона на ціле горло, потрясаючи головою в якійсь розбурханій бутності. — На се почекаєш ти ще трохиі Таких ґаздинь, як ти, Івоніка на своїх ґрунтах не потрібує! Злодійських невісток та чарівниць він не потрібує, на те можеш спуститися. І нічого тобі не поможе, ані твоя матригуна, ані твої різні ворожбитства, а мене не маєш шпигати, бо тобі до вінчання також не вільно вінка брати, се всі знають, а Сава тебе не засватає! Впрочім... Вона хотіла ще щось доказати, та Рахіра опинилася вже близько неї, відсапуючи широко випнятими грудьми. Вона взялася попід боки і кричала: —То він тебе засватає, га? —Мене ні, але й тебе ні. Івоніка і Марія ніколи на те не дозволять! Я знаю! — кликнула Анна дрижачим голосом із цілковито збліднілим лицем. Се було найгірше, чим можна було вразити Рахіру, і перед чим жахалася, мов перед їдовитим шпиганням голки. її очі заіскрилися недобре, одначе й вона розреготалася, як перед хвилею Анна, на ціле горло. — Мене Сава не засватає, кажеш, — спитала вона, — і ти се знаєш? се старий Петро, що сидить у своєї сестри на ласці, як ти тепер, а мо^ же, се Сава тебе візьме, як не мене? Га? Або, може, візьмеш його бра-Михайла? Він буде, може, колись двірником, хвалився раз пе Савою, то й ти будеш попри нього пані двірничка. Старий Івоніка Марія відчинять двері заздалегідь перед тобою, айв куми можеш запросити... — і, не докінчивши речення, розреготалася наново на діл горло. На останні слова Анна схопилася на рівні ноги, мов на пружин Висока й обурена, станула перед молодою циганкою, погрозивши дико п'ястуком. — Ая; ая, аби-сь знала! Я виберу собі Михайла, аби-сь знала! Розмахнулась рукою, а ся спинилася на смаглявім лиці молод Рахіра кинулась, мов справдішня тигриця, з обома руками н Анну. Одначе Анна, до крайності роздразнена і зворушена, трутила майже з мужеською силою в груди і так несподівано, що дівчина по, лася о кілька кроків назад. — А як Михайло буде двірником, — кликнула беззвучним гол Сказавши се, зібрала живо своє шитво і звернулася за товаром, щ пасучися, віддалився трохи від давнього місця. Рахіра не пішла за нею. Вона боялася тої роз'юшеної постаті й тих сильних п'ястуків, як силу щойно спізнала. Осталася на місці, минаючися з гніву й обурення, затискаючи р — Чекай, чекай! — кінчила кожде нове речення зневаги якимсі| Так вигрожувала довго різними словами, віддаляючися повільні нескорим кроком із нещасного місця назад. Але Анна не слухала її вже більше. Погнала товар у цілком п_ тивну сторону на пашу й уже ані разу не оглянулася більше. їй стал цілком байдуже, що поза нею діялося. Мала лише те виразне почутт що якась тяжка пайка отруї, що гніздилася десь у неї на дні в душі в здавна, спала тепер. В чім вона полягала, вона сього не знала. Чу лише, що їй тепер добре...
Рахіра не поступала більше в лісок до доньки Онуфрія Лопати по взірець до ґердана. Затягнувши хустку, що зсунулася їй при бурливих рухах із голови майже аж на плечі й очі, вернула поквапним кроком додому. (...) ХУ-ХУІ Рахіра розповіла Саві про сварку з Анною. Глибоко обурений образою, заподіяною дівчині, він пообіцяв помститися Анні. Розмова Сави з Рахірою про одруження і про землю. Михайло пробув у відпустці цілий місяць. Порядкував, вичищав у всіх закутках по господарству. Відчував себе щасливим і вдоволеним. Планував на св. Михайла повідомити батькам про шлюб з Анною. Зустріч Сави й Анни на дорозі. Поглянувши в його страшні очі, Анна зомліла від переляку. XVII Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя. Два музиканти минали доріжку, що вела в «сусідній» ліс попри бурдей, і грали. Скрипка заводила щось своїм тоненьким голосом жалісливо, а цимбал поважно вторував. Здавалося, жалібне звучне пасмо так і во-ліклося за ними вслід, хвилюючи м'якою гармонією осіннім полем, полишаючи за собою тут і там у воздусі звучне смутне зітхання, мов жальний зойк бджіл... Чуйна Сойка прокинулася коло бурдея з свого супокою й попала в несамовиту лють. Заходячи ревним брехотом, пінилася, силуючися урватися з ланця і роздерти незвичайних гостей на кусні. Не вспоко-їлася й тоді, як два музиканти зникли з очей, і лише звучне зітхання розірваною хвилею лишилося у воздусі коло бурдея. — І чого їм сюди минати! — лаяв Івоніка сам до себе, збираючися до відходу в сільську хату по якісь мішки, хмурячись і собі за чужими людьми. — Роздзвенькалися саме тут, як на яке весілля! Чекайте ще, в мене ще нема весілля! Прийде час, я вже сам вас покличу! Тоді грайте, аби струни потріскали, а тепер на чорта мені вашої музики! Цить! — гримнув лютим голосом, притупуючи ногою на роздразнену собаку, що, роз'ївшись прямо, не зуміла віднайти попередньої своєї собачої рівноваги. Зворушена, прокинулася від грімкого голосу пана, і, перелякана, змовчала на хвильку. Подивившись здивовано мудрими очима на хлібодавця і здавлюючи в собі новий наплив брехоту, що силоміць вибухав із її груді, полізла нарешті покірно до буди. Івоніка пішов, а вона знов почала своє. Вилізши обережно, боязко з буди й задивившися дико очима в сторону музикантів, загавкала знов їдко, аж майже завила кілька разів до воздуху. Відтак, постоявши якийсь час, розмірковуючи й оглянувшися уважно на всі сторони, лягла, мов варту, перед будою і стерегла гостро своїми вірними очима обійстя. Сонце стояло вже високо, і був уже пізній поранок... і Двері від стайні відімкнулися якимсь чином і стояли відтворенИ Сойка, роздразнена чомусь веселою рухливістю незначного звірятйі Сполохане до нестями дитиняче звіря погнало у раптовім пере! Марійка, що надійшла з Івонікою, несучи з собою снідання для сщ Сава піднявся перший і став коло нього мовчки. Михайло з мамоМІ — Подивися, Саво, як воно на тебе дивиться! — кликнула МарійкІ Сава стояв усе ще мовчки, з похмуро стягненими бровами й боЧ лісним виразом коло уст. Се було його телятко, він любив те звірці і доглядав його, а тепер воно змарнувалося за одну хвилину. Його мали дорізувати. Йому було жаль. —Та що мені з того? — відповів гірко. —Воно на нікого не дивиться, лише на тебе, так, якби тобі хотіло щось сказати! Видиш, Саво, видиш? — кликнула Марійка зі зростаючим зворушенням. — Ходи, погласкай його! Сава зблизився і хотів схилитися. Та звіря підняло в тій хвилі голову й ударило нею так тяжко до землі, що всі коло нього аж сіпнулися. Потім звернуло на Саву свої великі очі з виразом дикого, відражаючого перестраху. —Воно щось думає, його очі щось говорять! — обізвався Михайло. —Саво! — кликнула мати. — Подивися на нього! Сава відвернувся одним рухом. —Дайте мені спокій! — відказав, очевидячки прикро вражений. — Доріжте його борше, аби не мучилося! — Біжи по Онуфрія!.— кликнув Івоніка. Півгодини пізніше воно вже не жило. Оця нагла несподівана пригода зворушила до глибини душі старих і молодих. Говорено майже лише про се цілий день. Оце звірятко, то була препишна штука, се була расова штука, була від Савиної корови, і мала з часом до себе дістати пару. А тепер... І який гарний та сильний віл мав із нього бути колись! Аж тяжко згадувати. І ще сьогодні зрання лизало так щиро Михайлові руки, як він подав йому буряків з грисіком, лізло йому до рук та пхало йому свою головку під паху, таке було пещене. А розумне було, а на їду таке добре. Таке мале, а бралося ніби вже сінце їсти, вже ніби щось микало з-за драбини. Але та проклята Сойка... та проклята Сойка... її варто-таки зараз на місці вбитиі Скільки вже шкоди вона накоїла! Скільки дробу пороздирала, курей, качок, раз і індичку; а скільки галасу, метушні заводила, і все через одно ніщо, пусїо та дурно, неначеб бачила якісь страховища або інші привиди. Проклята собака, коби замовкла вже раз назавсіди! Михайло потягнув її кілька разів батогом так, що вона з півгодини скавуліла і крутилася в своїй буді за місцем... Шкода була завелика, аби проти неї остатися спокійним. А причиною була вона. Пліт, що замикав мале обійстя коло бурдея, був уже також, мов обскубана гуска, старий та нездалий. Особливо ж те місце, де звірина збавилася. Кілля виставало з нього, мов бабині зуби. Він, Михайло, мав ще навесні — як приходив на Великдень додому—на думці полагодити той пліт, лише не мав тоді доволі часу. Кілька вільних днів, а потім свято, та й не було коли й розмахнутися. Але тепер він вже його так не лишить. Полатає його, полагодить, і все буде добре. Так не могло дальше лишитися. Нині така шкода, завтра інша, а позавтра могло знов що інше скоїтися. А потім настане зима, западуть сніги, і цілий пліт повалиться на землю. Як він його підіпре, полатає, то посто-: їть ще якийсь час. А як верне зовсім додому, тоді інакше приложить до нього руки. Лише аби кілля трохи звідки роздобути. Все інше байка. — А «сусідній» ліс до чого? — спитав його Сава з глумливим усміхом, На ті слова Михайло усміхнувся, та й Сава усміхнувся і собі. — Як ти не підеш, то я піду! — сказав він. — Мені все одно! Кождий Сава правду мовив. Трохи кілля з «сусіднього» лісу, а трохи прут* тя, і він лишить татові плотище в порядку. Тепер і Сава охочий до ро«боти, а там, як він піде знов до касарні, оце ледве чи зробиться перед його цілковитим поворотом. «Ей, та касарня, та касарня! — подумав знов. — Коби він уже ра» у своїм житті побачився на волі, вона неначе життя загатила йоі своїми мурами». Надвечір вийшов перед бурдей і розглядався цікаво. Звізди пов№ ступали. Небо було ними засіяне. Було ясне й чисте, яким буває лише, в осінні ночі. Глибина його була безмежна. Наліво трохи лез «сусідній» ліс. Неначе велика, знесла пляма, чорнівся на гладі поверхні землі і, здавалося, стиха приманював до себе. Чи не було тихо? Снувалася сюди яка людська душа? Чи потрібн було хто знає скільки деревини? Хотів хто дуби валити? Ет, кілька надцять, ні, навіть не кільканадцять, а може, лише з десять кавал] і було би досить. Але він через тата надумувався. Тато не любив, як хто сягав рукою; по чуже добро. Все казав: «Те, що ти візьмеш із чужого, мусиш подвій но віддати, і навіть не будеш знати, коли віддаси!» Він стидався тат гірше, як мала дитина. —Ніяк іти в ліс, тато дізнається! — сказав до Сави, що вийіш зараз за ним, забираючися, як звичайно, вечором до Рахіри. —Тата завтра не буде дома! Він іде до міста, щоб віднести яку< рату до банку! —Хто казав?
— Так мама казала! А ти маєш татові сповідатися, що йдеш у ліс? — — Ти все своє! — забурмотів Михайло похмуро під носом. — Відтак промайнув його погляд побіжно по лісі. Він лежав уже закутаний у теміні і ждав. Уже неначе виговорив своє: «Піти взяти і зробити, що треба! Що в лісі робиться, те не грішне!» Ну, йому не треба багато деревини... Його серце було ще переповнене жалем за дрібною худобиною, що змарнувалася, і він відчув потребу праці, неначеб вона мала відшкодувати страту, що лучилася в господарстві, та загоїти рану. Потім він уже спокійно вернеться назад до касарні. А завтра йдуть тато до міста... Може би, й він пішов з татом? Уже сповна два місяці минуло, як покинув мури. На кілька годин міг би йти. Приніс би що Анні. Від часу як говорив із нею на самоті в полі та потішав її, не говорив із нею більше. Тут проблисло йому мов світлом у душі: «Він буде говорити з татом по дорозі про себе і про Анну, буде говорити, аякже! І так уже за два дні святого Михайла! А на самоті удвох представив би татові все красно, попросив би та й здобув би тата на свою сторону. Відтак мав би лише з мамою упоратися». Урадувався сею думкою, мов здобутком... «Але чи добре прискорювати речі, що мали свій означений день на по-рішення? — відгомоніло йому десь неясно в глибині душі. — Чекати так довго на Михайла, а тепер два дні перед Михайлом заговорити?.. Чи вийде се на добре?.. Святий Михайло був його патроном...» Щирість і побожність так і заповнили нараз його молоду душу, так і скріпили його надію на добрий успіх у будучому. Неначе в м'яких хвилях блиску задрижало в його серці щастям. Його родичі були добрі. Хоч би що й казали й робили, хоч би воно і як там було, — він відчув в оцій одніській хвилі, що вони вволять його волю... Його молоде обличчя осталося поважне й тихе. Лише його душа всміхнулася. Препишним багатством блиску й щастя всміхнулася вона, і він почув себе вповні щасливим... «Анно!» — заграло щось в його душі радісно. Та Анни тут не було. Його рвало до Анни, щоб її притиснути до грудей та передати те сильне почуття щастя, що ним заволоділо в тій хвилі. Нехай би вона знала. Йому небо отворилося... XVIII Настала тиха, місячним світлом пронизана ніч і привела з собою такий самий мирний, теплий осінній поранок. Івоніка завинув у платину потрібні папери, витягнув гроші зі скрині й пустився в дорогу. Коли доходив кінця села, мимоволі станув. Оглянувся. Чи не забув він чого? Майже мав таке почуття. Він помацав ще раз за ременем гроші, помацав завинені папери. Ні, те все було тут, при нім, не бракувало нічого. Щось його здержувало, неначе забув що. Відтак промайнув поглядом по полі. Воно було таке пусте й голе, відколи звезено збіжжя, та коло того не спинялися його думки. Йому було тужно на душі, так як не раз бувало, коли Михайло був у службі. Зітхання вирвалося з його грудей. Внедовзі знов так настане. За дві неділі кінчиться його урльоп. Ішов поволі, з неохотою і не замічав того. Думав про місто. До нього було ще так далеко, а скільки разів топтав він уже дорогу до нього і назад, а сьогодні знов. Але він-мусив. Усі грошові справи, особливо ж з банком, залагоджував він собі сам і не був би на нікого здався. Хлопці були ще замолоді і не розумілися ще на таких речах, а Марійка вже цілком не вдала би з панами говорити. Звісно, жінка. Доки він жив, робив усе сам, що припадало робити голові. Тому й було в нього все в найкращому ладі. Як умре, лишить діти на своїм місці й усе буде йти, як на шнурку... Кілька чорних ворон, що снувалися малою розстріленою громадкою полем, сполошилося його зближенням і злетіло о якийсь кусень дальше. Перед його душею станув чомусь Сава. «Якби се так який заєць, Сава мусив би мати його! — подумав. — Уже він на стрільця вродився! Сьогодні зрання зібрався і пішов до сусіднього села. Там був той чоловік, у котрого дав собі шити нові вовняні білі шаровари на зиму, а Михайло ходив по обійстю і все щось розмірковував. Раз відказував на мряку, що звисала туманами над землею». «А тобі що до мряки?» — питався він, усміхаючись. «Та ніщо! Я лише боюся, аби дощів не стягнула. Я маю надворі роботу». «Не бійся! — потішав він його. — За годину зіп'є її сонце, що аж любо буде! Тепер ночі ясні, а небо таке чисте та блискуче, мов дзеркало; такі мряки не приводять дощу...» Відтак перейшли його думки самі з себе на теля, що погибло. Така шкода, а передучора було ще таке веселе та бутне. В своїй малій загородці скакало так високо, що він боявся, що вискочить колись та підбіжить до своєї мами, та виссе все молоко. А їло ще так лакомо, двадцять чотири години по тім от що! Як ті двері відтворилися? І ніхто не видів того, ніхто не чув, неначе невидимою рукою відтворилися. І ні одної людської душі не було коло стайні. Але се вже так. Як має бути яке нещастя, то і сто очей і рук не відверне його. Поміж тисяч людей'вставиться воно, ніким не спостережене, ніким не зачуте, й таки буде. Як запобігати йому? Коби чоловік знав... Се було Савине телятко, але Михайло чи не більше жалував за ним. За новими шароварами забув Сава вже шкоду, а Михайлові воно
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.) |