XXIX. Лихо не мовчить

(...) Горілка, кажуть, усьому злому злодійка. А в Чіпки в хаті горіл­ка тепер господиня. Рідко проходив той день, щоб п'яне гульбище не збиралося, не гуло, не кричало... (...)

—Що це ти, сину, робиш? — з плачем докоряє Мотря, а серце у неї як не розірветься від горя. — Другі кривавим потом заробляють, а ти... Сину, сину! Бога побійся, коли людей не страшно! Згадай: у яких ми злиднях жили, у якій нужді гибіли, та ніхто про нас не скаже слова лихого... А тепер і достатки...

—Не ваше діло! — шпарко переб'є її Чіпка, — лежіть там собі на печі, коли лежиться!..

Застогне Мотря, обіллється гарячими сльозами та й замовкне. Аж недужа від того стала, аж почорніла... її рідна дитина, її єдина надія... «Краще б я тебе не родила або малого задавила, ніж тепер отаке бачити!» Та й почне проклинати товариство, котре до такого підводить її сина.

(...) Чіпка щодень робився все хижіший та хижіший. Як той звір, кидався він на кожного заможного чоловіка... Перше «карав» тільки пана та крамаря, а то вже став «одбирати своє» і в свого брата — заможного козака: обдере, як липку, тільки живу душу на світ пустить... (...)

XXX. Так оце та правда!

(...) Галя почула, що п'яна зграя побралася. «Чи тож-то й Чіпка пішов, чи, може, в світлиці?» — подумала вона, взяла свічку і пішла у світлицю.

У світлиці не було ні душечки. На столі стояла порожня пляшка з горілки та три порожніх чарки, та два полумиски на денці з росолом — видно, були з огірками. На столі поналивано горілкою, понакришувано хліба, де-где валялися недоїдені гузки з огірків. Під столом валявся порожній боклаг — аж воронка торохтіла. Ослони в хаті попере-ставлювані: один вздовж, другий впоперек. Накурено так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою... Сказати: була то не світ­лиця заможного хазяїна, а корчма п'яна!

Галя не могла довго побути у ній, так її давив дим, змішаний з горілкою. Вона грюкнула дверима і увійшла _до себе в хатину, де стояла її постіль, заслана добрим коцем. Галя зняла коц, мала була лягати, — та сама незчулася, як опустилася на стулець, обперлася на стіл рукою, на руку схилила голову — і задумалась... Довго вона думала; потім покотилися з очей сльози — і, заливаючись ними, вона впала на постіль; довго-довго плакала, та незчулася, як і заснула. На столі свічка догоріла й сама потухла...

Мотря, качаючись на печі, цілісіньку ніч не спала — теж плакала. Так її уразили лихі речі «проклятих людей». А скільки то думок переплило у материній голові за ту ніч! Думала вже всяко. Думала піти сказати на сина, що він розбоєм промишляє, щоб узяти його разом з його лихою ватагою: тоді вона буде знати, що вже немає у неї дитини! То знов нова думка: а може, оханеться? Та шкода й сердешної Галі — вона так мучиться, так побивається за ним!.. І знову візьме жаль материне серце: стане вона молитися Богові, щоб послав їй смерть швидше, та знову плакати... Так цілу ніч проплакала та про­думала.

Прокричали другі півні. Коли геть за північ почувся здалека тупіт, гомін. Далі — ближче... ближче... коло самої хати... «їдуть! — подумала Мотря. — Хоч би ж хоч сюди не заходили», — прошептала. Коли чує — повернули у світлицю.

Перегодя трохи рипнули двері — увійшов хтось у хату.

—Хто там? — питає вона з печі.

—Це я, — одказав Чіпка.

І — чує вона — став над помийницею вмиватись... У серці їй наче хто гострим ножем шпортонув.

—Що то, сину?

—Нічого...

—Ой, сину, сину! хоч би вже ти на те не пускався... Хай би крав, хай би грабив... а то...

—А Явдоху хто з світа звів? — питає гостро Чіпка.

—Що ти кажеш?

— Хто, кажу, Явдоху струїв?

—То це я, сину??!

—Уже ж не я...

—Спасибі...

Не доказала, замовкла... Запекло коло серця, мов хто огню приложив; плач, злість, досада разом піднімались з душі, бунтували стару кров: як обухом ударило в голову, задзвонило в вухах, потемніло у віччю...

— Краще б я руки наложила на себе, ніж таке чути! — прошептала,
качаючись на печі та стогнучи.

Незабаром повходили в хату й друзі. Засвітили світло. Мотря виглянула з-за комина — і затрусилася... На кожному видні були сліди свіжої крові. Мотрі зробилося страшно, холодно. Вона забилась у самий куток печі, трусилася, як в лихоманці... Далі вона почула, як стали в печі огонь розводити — одежу палити. Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася зітхнути — та все міцніше й щільніше стискувала зуби, тулилася в куток...

Упоравшись як слід: повмивавшись, попаливши, яка була в крові, одежу, розбишаки погасили світло, побрались у світлицю.

— О-ох!.. — здихнула Мотря. — Хоч би Галя коло мене... Ох, Гос­
поди!.. — застогнала вона, — дай мені дожити до завтрього...
Одсахнусь тебе... зречусь тебе, мій сину... моє лихо... перед усім світом
скажу... на все село прокричу... Ох!.. Чого хоч ніч така довга?., чого хоч
вона так нешвидко тягнеться?.. Хоч би швидше світа діждати...
Господи... Боже наш! сохрани й заступи...

Та злізла з печі, упала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася, б'ючи земні поклони. Не чула вона, коли й треті півні прокричали, не помітила, коли почало на світ благословитися. Од щирої молитви одірвав її, розбуркав несамовитий крик та стук у вікно.

— Ря-а-туй-те... Ой... рят-у-у-йте!.. — кричало щось під вікном
молодим дитячим голосом.

Мотря кинулась до вікна.

—Хто там?.. — питала вона з хати.

—Це я... рятуйте... хто в Бога вірує... Одчиніть... пустіть! — аж плакало та просило.

Мотря тихенько вийшла надвір — та трохи не омліла... Перед нею стояла літ десяти дівчинка, у одній сорочці, об'юшеній кров'ю, боса, розхристана, розпатлана — стояла й трусилася...

— Що се?., що з тобою, дочко? чия ти?., де ти була?., звідки
вирвалась?.. — тремтячи сама всім тілом, питала Мотря дівчинку.

— Ой, лишенько... бабусю... Ой... горенько тяжке... — з плачем ледве
вимовляла дівчинка. -Яз хутора... розбишаки були... усіх побили...
порізали... постріляли... батька... й матір... діда... б^бу... дядьків...
дядину... маленького братіка... усіх... усіх... Одна я зосталася... одну
мене не знайшли... втекла...

—Як утекла?

—Поїхали... запалили хату й поїхали... Ой... о-ой! бабусю... горенько мені!.. — скрикнула дівчинка, хапаючись рученятами за Мотрю, — боялася, щоб та, бува, не втекла...

—Цить... ци-ить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. — Я знаю, хто ті розбишаки... Мовчи!.. То мій син, клятий!.. Цить... а то як почує — не животіти тоді ні тобі, ні мені...

Дівчинка прихилилася до Мотрі та тихо схлипувала. Мотря увела її у хату.

—Ходім у волость... у волость ходімо! — шепче вона, а сама чує, що голова у неї кружиться, очі страшно горять, ноги трусяться... от-от упаде! — Ходім, дочко... поки ще сплять...

—Я змерзла, бабусю... холодно... — шепче дівчинка, тулячись до Мотрі.

— На, хоч мої старі чоботи узуй... Он платок... юпка... швидше!..
Похапки назула вона на дівчинку старі закорублі чоботи, накинула

юпку, платок; на свої старі плечі натягла кожушанку — і вийшли удвох тихо з хати.

Червоне зарево ударило їм прямо у вічі. Дівчинка схопилась за Мотрю: вона боялась тії пожежі — то горіла їх хата... Хутко вони обидві повернулися спинами до широкої полоси огняного світу, що піднімалась високо вгору, наче хотіла запалити хмару, та й потягли підтюпцем на другий край села. Червоний півень просвічував їм шлях своїми кривавими очима... а навкруги собаки валували...

Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір, обступили кругом хату. Ні одної душі не випустили: усіх по­брали, пов'язали. Піднявся крик, ґвалт.

Від крику прокинулась Галя. Швиденько накинула вона на себе юпку, вийшла з своєї хатини... Як глянула вона на Чіпку, що з скрученими назад руками стояв і понуро у землю дивився, як угляділа об'юшену кров'ю дівчинку:

— Так оце та правда?! Оце вона!!! — скрикнула не своїм голосом —
і несамовито залилась божевільним сміхом...

Тіло в неї тряслося; очі помутилися — вона ними якось чудно водила; на губах встала кривава піна, а вона все сміялася, все сміялася...

Чутка про все те, як грім, розкотилася на всі кінці, рознеслася на всі боки — в одну мить обхопила усе село.

Збігалися люди, як на пожежу, дивитись, а вертаючись додому, від страху Богу молилися.

—Чула? — як божевільний, вскочивши в хату, скрикнув Грицько. Христя глянула на його та й пополотніла.

—Що там? пожежа?..

—Чіпка людей порізав... усю Хоменкову сім'ю виполонив!

— О-о-о... — якось чудно загула Христя. Очі в неї розкрилися,
боязко й страшно повела вона ними по хаті.

—Уже погнали у город... в тюрму, — каже Грицько.

—А Галя? а мати? — ледве чутно спитала Христя.

—Не знаю... здається, дома...

Христя мерщій за кожушанку, хапаючись накинула її наопашки та чимдуж побігла з хати.

Грицько гукав, завертав, кликав. Вона нічого того не чула — була вже далеко.

Перегодя трохи вернулася, як з хреста знята. Вступивши в хату, перехрестилася.

—А що? — спитав Грицько.

—Галя... — знову перехрестилася, — повісилась...

—Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк.

Цілий день вони обоє мовчали: смутні, бліді, неспокійні — мов дожидали смерті. Двоє діток їх, хлопчик та дівчинка, помітили це та, не розуміючи, від чого воно, сиділи собі тихо на печі й шепталися:

—Чого це тато та мама сердиті? — питав стиха хлопчик.

—Не знаю... — одмовила дівчинка й замахала на хлопчика пальчи­ком. — Ци-ть! мовчи... битимуть!..

Це вже було туди під осінь, на другий рік. Сонце заздалегоди, почувши її, надолужало своїм теплом: не гріло, а пекло. Дощ як затявся, і трохи не на корх лежало на шляху пилу, та стояв він і в воздусі, як сивий туман, ліз у вічі, душив у горлі... Люди знай їздили по шляху: настала саме гаряча пора возовиці. По тому ж самому шляху простувала у Сибір, на каторгу, ціла валка скованих по руках, по ногах арештантів. Кругом їх цілий звод москалів з ружжями.

Пройшовши Піски, валка стала коло волості, на вигоні, на перепо­чинок. То був Чіпка з своїм товариством.

Як почули люди, то стали збігатись з усього села — старе й мале, мов на ярмарок.

У той час Грицько вертався з поля з снопами — аж трьома возами. Він — за одним; Христя — за другим; а син — хрещеник Галин — сидів на третім поверх снопів, тільки головка манячила. Побачивши збори­ще, вони спинили волів, а самі пішли до гурту... та й поторопіли обоє! Не швидко вже Грицько опам'ятався, підступив ближче.

— Що це, брате Чіпко? — журливо, з самого глибу серця, обернувся
до його Грицько.

У тому запитанні, у його голосі, не було ні докору, ні помсти, а вчу­вався тяжкий жаль — шкода пропащого брата...

Чіпка скоса зиркнув, здвинув густі брови — та й одвернувся.

Грицько стояв, як пришиблений, дивився мовчки. Незабаром стар­ший москаль, що вів етап, скомандував в дорогу.

Рештанти стали підводитись, забряжчали важкими цепами. Поча­лося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння... Плакали люди, обнімаючи своїх безталанних братів; подавали їм на прощання —

кожен по своїй спроможності: той шага, той копійку, а хто й гривню... Плакали розбишаки, навіки прощаючись з рідним селом, з своїми людьми — рідними й нерідними. Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, — тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд... Не знайшлося душі, щоб підійшла до його, попрощалася...

Брязь!., дзень!., брязь!., дзень!.. Валка рушила.

— Хай тобі Бог помагає на все добре, — крикнув навздогін Чіпці
Грицько.

Чіпка озирнувся — і одгукнув з дороги:

—Грицьку! поклонись матері... Скажи: хай мене дожидає в гості, коли не сконіє до того часу...

—Господи! — заливаючись сльозами, мовила Христя, — напути його на все добре! — та разом з Грицьком і повернули до возів.

—Воно таки правда, що цей Чіпка непевний...

—Такий і батько був... І вродився так, — прости, Господи! — бала­кали люди, проводжаючи очима потонувшу в сірій куряві валку. Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели роз­мови на врожаї, на посіви та другі хазяйські турботи, а тоді вже й по­розходились по домівках.

* * *

Мотрю узяв Грицько догодувати до смерті. Швидко після того во­на й умерла.

Чіпчину хату опечатали, забили. (...) Через рік — веселе колись місце опустилося, зглухло. Облупана пустка стояла ще страшніша, ніж та, котру купив Хрущ. (...)

А недалеко од Пісок, над самим шляхом, коло Хоменкового хуто­ра, насипана висока могила, а на ній стоїть височенний хрест — огля­дає навкруги хутори, села, всі околиці». Під ним тліє вісім безневин­них душ, загублених в одну ніч. (...)

Минав рік; минав другий... Стояла на край села сиротою пустка. (...) Аж ось — випало й їй несподіване щастя: купив її у казні за без-цнок давній знакомий — жид Гершко, причепурив трохи зокола облу-пані боки, полатав, де попрогнивала, оселю — та й завів шинок. Щоне­ділі, щосвята, а часом і серед будня, щоб не одстати од вельможного сусіди, — бенкетує тут п'яне море темної простоти... Оже ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом...

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907)

МАРТИН БОРУЛЯ

Комедія в 5 діях (Скорочено)

ДІЄВІ ЛКГДЕ:

Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиншовик.

Палажка —його жінка.

Марися —їх дочка,

Степан — син їх, канцелярист земського суда.

Гервасій Гуляницький — багатий шляхтич,чиншовик.

Микола — його син, парубок.

Протасій Пеньонжка 1

и* -» ті * /ЧИНШОВИКИ.

Матвій Дульський ) Націєвський — регістратор з ратуші. Трандалєв — повірений.

Омел ько (наймити Борулині.
Трохим [ ^г

Гості.

ДІЯ ПЕРША

Кімната в хаті Мартина Борулі. Двері прямо і другі з правого боку. Грубка з лежанкою. Дерев'яні стільці, канапка і стіл, покритий білою скатеркою.

ЯВА І

За столом сидять Трандалєв, аз бокових дверей виходить Боруля з

бумагою в руках.

Боруля. Нате, читайте! (Дає бумагу). Читайте відціля.

Трандалєв (чита). По вислушанії всєх вишеізложенних обстоя-тельств і на основанії представленних документів, Дворянскоє депу-татское собраніє определяєт: Мартина, Генадієва сина, внука Матвєя

Карлова, правнука Гервасія Протасьєва, Борулю з сином Степаном, і согласно 61 ст. IX тома Свода законов о состояніях, ізданія 1857 года,: сопрічісліть к дворянскому єго роду, прізнанному в дворянском до-стоінствє, по опредєлєнію сєго собранія, состоявшемуся 14 декабря; 1801 года, со внєсєнієм во 2-ючасть дворянской родословной кнігі і дєло сіє с копіямі, как настоящего опредєлєнія, так равно і опредєлє-нія от 14 декабря 1801 года, представіть на утверждєніє в Правітєль-ствующій Сенат, по департаменту Герольдії.

Мартин. О!.. Виходить, я —не бидло і син мій — не теля!» І щоб; після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь прийма­ку Красовському свою обиду? Та скоріше у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.

Трандалєв. Так, виходить, візьмемо на апеляцію?

Мартин (б'є кулаком по столу). На апеляцію! Безпремінно на апеляцію! Що то за суд такий, що признав обиду обоюдною?.. Я вас; питаю: яка тут обоюдна обида? Він каже на мене «бидло»!.. — а я мов­чи? Він кричить на сина, на чиновника земського суда, «теля» — а я і мовчи? Мовчи, коли дворянина так лають? То що ж би я був тоді за і дворянин? Ну, і я сказав йому: свиня, безштанько, приймак!.. Але яка ж це обрюдна обида?

Трандалєв. Стривайте, не гарячіться! Будем апелювать.

Мартин. Апелювать!

Трандалєв. А за вивод подамо встрєчний іск.

М а р т и н. А коли треба, то й поперечний.

Трандалєв. Поперечних не полатається. Ви заспокойтесь, уголов­на палата одмінить рішеніє, ми виграємо діло. Когда я був ще фотогра­фом, то для практики вів діло Горбенка з Щербиною, таке саме діло, як; ваше, тілько там не словесная була між ними обида, а кулачная. Щерби­на, знаєте, схопив Горбенка за чуба і так ним мотнув кругом себе, що і сам не вдержався на ногах — упав! А магістрат признав, що драка була| обоюдна. В рішенії сказано було: хотя Щербина взяв Горбенка за воло­са, обвьол єго вокруг сєбя, прічом в руках остался значітельний пучок волос, імеющійся при дєлє как вещественноє доказательство; но, пріні-мая во вніманіє, что прі етом дєйствії тяжестью тєла Горбенка і сам, Щербина бил повергнут на землю, то прізнать обіду обоюдною!.. Це бу-і; ло перве моє діло, я апелював, і уголовна палата одмінила... І по вашому ділу одмінить — не журіться... Ітак, виходить, по ділу об обіді апеляція?

Мартин. Апеляція! То так апеляцію напишіть, щоб у Красовсько-го у носі закрутило, щоб йому свербіло!.. Я грошей не пожалію, аби мені Красовського у острог посадить. (...)

ЯВА II

Трандалєв (сам). Добре діло це повіреничество, єй-богу! Другощ такого прибильного не знайдеш. А поки-то я на цей шлях вибрався*

то чим не був? Був і писарем в пітейній конторі, був обер-об'їждчи-ком, був прикащиком по економіях, держав биржу в городі, служив у маклера — скрізь важко! І роботи до біса, і користі мало, а тілько схи­бив де — рощот, і бігай, шукай місця... Зробився я сам хазяїном: ку­пив машину, одкрив фотографію... Хліб не важкий, і на первих порах копійчина гарна стала перепадать; коли ж і тут біда: усі патрети ви­ходили без очей! Прийняв я у компанію лабаранта Плащинського, і як ми не билися — не виходять очі. Усе як слід, а очей нема... Пла-щинський і очі добре од руки навчився робити, а діло не пішло. Ска­сував я свою фотографію і взявся за повіреничество — пішло, як по маслу. От і тепер: діло Борулі веду проти Красовського, а діло Кра-совського — против Борулі. їздю на своїх конях по просителях: і ко­ней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!.. Наберу діл доволі, приїду в город, піду до столоначальника, до того-таки самого, що й діла послі буде рішать, і він мені напише, шо треба, а я тілько підпишу, якщо маю довіреність, а ні, то однесу підписать просителю. Апеляцію треба — так саме: той же, що рішав діло, і апе­ляцію напише, а коли діло замисловате, — вдаришся до секретаря. Мало чим дорожче заплатиш. Нарешті: чи виграв, чи програв, а гро­шики дай! Живи — не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залі­чив, — плати! (...)

ЯВАІП

Мартин, а потім Степан.

Мартин. Діловий чоловік! Нема розумнішої служби, як граж­данська! Здається, якби мене опреділив був покійний папінька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покійний і не думав про це — все дбав про хазяйство. Пасіка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий світ настав: треба чина, дворянства. А поки-то вилізеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опреділив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, Бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба — самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чолові­ка. Щось Степан мені казав про одного чиновника... Треба з ним по­балакать.

Входе Степан.

С т є п а н, Я вже зібрався, папінька, в дорогу.

Мартин. От зараз коні запряжуть, та й з Богом! (У двері). Омель-ко! Запрягай коней, та натачанку підмазать не забудь! Я хотів з тобою ще побалакать про того... як його? От що був у нас з тобою на Масни­ці... А, дай Бог пам'ять... чиновник. На гітарі добре грає.

Степан. Націєвський.

Мартин. Еге-ге! Націєвський! Ти, здається, казав, що йому Ма­рися уподобалась?

Степан. Він питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то певн©,іуподобалась.

М а р т и н. А він же сам має який чин чи так ще — канцелярист?

С т є п а н. Ні, він уже губернський секретар.

М а р т и н. О, чин має немалий!

Степан. Давно веде ісходящу.

Мартин. Ісходящу? А що то за штука — та ісходяща?

Степан. Така книга. Через його руки всі бумаги ісходять: він їх в розносні записує і печата пакети. Без нього ні одна бумага не вийде з ратуші.

Мартин. Виходить,^важна птиця.

Степан. Скоро і вступающі йому поручать.

Мартин. Вступающі?!

Степан. Тоді вже всі бумаги і в ратушу, і з ратуші будуть іти че рез його руки.

Мартин. Яка ж це должность?

Степан. Регістратор.

Мартин. Губернський секретар, ще й регістратор!.. Якраз для на шої Марисі жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб при їздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях і приїде, я його і звідці ля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним... так, знаєш, політично і коли тепер не приїде, то напиши мені, що скаже.

Входе Марися.

Марися. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!

Мартин. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи таї по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-своєму... Ти цими словами, мов ба тогом, по уху мене хльоскаєш.

Марися. Ну, а як же? Я забуваю.

Мартин. Он, як Степан каже: папінька, мамінька...

Степан. Або: папаша, мамаша.

Мартин. Чула? — папаша, мамаша... треба так казать, як дворян ські діти кажуть.

М ари ся. Я так і не вимовлю.

Мартин. Привчайся, ти на такій лінії. (До Степана). Ходім! (Об німа його за стан). Канцелярист!

Пішли.

ЯВА IV

Марися, а потім Микола.

Марися (одна), І що це з батьком сталось, все переіначують Папінька... Мамінька... Аж чудно! Папаша... Мамаша... ще чудніше Ха-ха-ха! Не можу я так балакать.

Входе Ми кола.

І

А ти чого притисся?

Микола. Хіба не можна?

М арися. Та нема часу й побалакать з тобою: Степана виряджає­мо в город. А я люблю з тобою сидіть і розмовлять так, щоб нам ніхто не заважав і ніхто нас не бачив.

М и ко л а. А мені вже обридло ждать і ховаться од людей. Сьогод-ня скажу своєму батькові, щоб побалакав з твоїм, а після провід і по­женимся. Чи так, Марисю?

Марися. Авжеж так, чого ще ждать?

Микола. Поклич мені Степана, я хотів з ним побалакать.

Марися. Зараз.

М и к о л а. А йому сказать?

Марися. З якої речі?

М и к о л а. А щоб на весілля приїхав.

Марися. Поспіємо ще. (Іде).

Микола (оглядається). Марисю!

Марися. Чого?

Микола (підходе). Не будеш сердиться? — я тебе поцілую.

Марися. Ну, мерщій І

Микола цілує її раз, хоче ще, Марися одводить його.

Годі! (На відході). А то ти до весілля націлуєшся, а послі обридну. (Пішла).

ЯВАУ

Микола, а потім Степан.

Микола (один). І ніколи більше разу не хоче, тілько оскому наб'є!.. Стривай же, я женюсь. Завтра батько побалакають з дядьком Мартином, а через два тижні Марися буде моя жінка! Жінка моя!.. Тілько подумать — та й гарно. А як оженюсь? О, Мариночко моя кохана, ти моє сонечко, і світиш мені, і грієш мене.

Входе Степан. Здрастуй, Степане!

Чоломкаються.

Сьогодня вже й їдеш? І до кас не зайшов. Може, гордуєш?

Степан. Ти знаєш, не через то, щоб там що... а від того, що,.. той... якось часу не було — короткий отпуск. Непремєнний засіда­тель одпустив мене на малий строк з родителями повидаться... А тут бумаги про дворянство... то все з папінькою читали... А ти ж як по­живаєш?

Микола. Нам що? Вдень наробишся, а ввечері разом з соловей­ком щебечемо по садках!.. От у вас, мабуть, скучно там, у городі?

Степан. Чого нам скучно? У нас є біліярд, бульвар чудесний, панночок скілько хочеш; у неділю бульвар ними цвіте, мов маком всіяний... А то збереться компанія, та поїдемо на Сугаклей, варимо ка­шу, ловимо рибу, печеруємо раки, ілі запиваємо трьохпробною і спі­ваємо крамбамбулі!

Микола. Що ж то: трьохпробная і крамбамбулі?

Степан. Ха-ха-ха! Трьохпробная — водка, а крамбамбулі — ро­манс! І скучать немає часу: у нас щодня бумаг приносять з пошти по мішку...

Микола. Що ж ви з ними робите?

Степан. Записуємо у діжурну, а потім у вступающу, списуємо копії.

Микола. Навіщо ж то?

С т є п а н. А які є бумаги! Ай-ай-ай! Особливо як заведеться прере-каніє: кому діло треба зробить. Тут один другого бриє так... що аж пальці знать!.. Наш секретар пише: «Прошу не вдаваться в ізлішнюю, обременітельную, безполезную і для времені разорітельную переліску, ібо 215, 216 і 217 ст. XV тома 11 часті ізданія 1857 года научают, как слєдуєт сіє дєло направить». А нам знову отвічають: «Єслі категори-чеські вникнуть в указанниє статьї, то ониє к дєлу не относяться, ібо»... чудесно!

М и ко л а. Ти їх, як молитви, знаєш...

Степан. Напам'ять заучую. Мені Антон Спиридонович совітують виучувать бумаги напам'ять. Він теж виучував, а тепер столоначаль­ником по уголовній часті.

Микола. Ну, як собі хочеш, а я б скорій рови копав, ніж таку ро­боту робить.

Степан. Да, єто правда — важко... Умственная работа — висше-го порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як опреділили мене в казначейство. Дали мені, знаєш, якусь відомість: одні графки та цифри. Очі розбіглися: не знаю, котру поставив, котру ставить; проминув одну графку, всунув цифру — не туди, нагородив харків-макогоників і заморочився так, що замість пісочниці взяв чорниль­ницю і покропив відомость. Злякався, щоб не прив'язали до столу, та й утік... А потім опреділили мене у земський суд. Тут зовсім другі діла... Два годи писав присяжні листи та всякі копії, а тепер і сочи-няємо...

М и к о л а. До чого ж ти там дослужишся?

Степан. Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадуть, женюся на багатій...

Микола. Так. А мені скучно за тобою: умісті вчились у отця Ксе-нофонта, умісті й науку скінчили, та й розійшлися! Пам'ятаєш, як на гречку отець Ксенофонт нас становив за те, що не вивчили дев'ятого псалма? А ми повтікали додому й поховалися у бур'янах, а Марися нам їсти носила... Сміха!

ЯВА VI

Т і ж і Мартин.

Мартин. Ну, сину, поснідаєш, та й з Богом в путь! Уже коні гото­ві, щоб сьогодня за сонця в город поспів, бо завтра і на службу треба: це не то, що воза підмазувать або воли на пашу гнать — там діла по­важній, (До Миколи). А ти, хлопче, все батькові воли пасеш?

Микола. Пасу. Не всім же, дядюшка Мартин, і в чиновники йти.

Мартин. Правда, правда! Не всякий може діло розуміть... Кому — до волів, кому — до бумаг — така жеч...

Микола (подає Степанові руку). Ну, прощай, брат, благополуч­ної тобі дороги.

Степан. Спасибі.

Микола. Прощайте, дядюшка Мартин.

Мартин. Іди здоров!

Микола пішов.

Чого він до тебе в'язне — які ви товариші? Мало чого, що з одного села, що однолітки, та у кожного з вас інша дорога! Ти, сину, не дру­жи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія — Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людь­ми іншого коліна... Може, Бог дасть, і столоначальником будеш або й письмоводителем у станового. Це не то що: «цоб, половий!..», «цабе, перістий!», а піт йому ллє, а пил припада на лице, і смуги по всій тва­рі, та дьогтем смердить від нього, як від мазниці. А у тебе — друга лінія! Одно те, що не сьогодня-завтра утвердять в дворянстві, та от то­бі й чин на той рік дадуть; атестат з уєздного училища нужен, казав мені секретар, то ми достанемо; а друге, хоч би й зараз, глянь на себе і глянь на Миколу. То-таки мужик репаний, а ти — канцелярист!.. Так-то!.. Ну, а як будеш колежеський регістратор, то тобі й мундир який полатається і кокарда?

Степан. Аякже! Воротник, вишитий по чорному бархату золо­том, застібається в один борт на дев'ять пугвиць!

Мартин. От бач! Де ж йому рівняться? Коли б, Господи, тілько утвердили у дворянстві мерщій. Ти кажеш, що Каєтан Іванович заві-ря, що коли вже депутатське собраніє признало, то й сенат признає?

Степан. Каєтан Іванович казав мені: поклонись батькові і скажи, що от-от буде не доказующий, а настоящий дворянин, тепер безпре­мінно утвердять, бо діло в сенаті вже шостий місяць]..

Мартин. Треба йому четвертей п'ять вівса послать. Там, як по­бачиш Каєтана Івановича, нагадай йому про мендаль, він вже знає. Скажи, папінька просили за мендаль. Не забудь.

Степан. Добре, не забуду.

Мартин. Іди ж снідай, а я дещо звелю Омелькові.

Степан пішов.

ЯВА VII

Мартин.апотім Омелько.

Мартин (один). Ну, тепер вже все одно що й дворянин! Треба тілько дворянські порядки позаводить... Вирядю Степана і приймусь за дворянські порядки. (У двері). Омелько, Омелько!.. (До себе). Хоч і коштує багато, та зате ж порівняюся з Красовським.

Входе Омелько.

Ти б надів чоботи.

О м є л ь к о. На біса я їх буду таскать у дорогу та ще й у будень, доб­ре і в постолах.

Мартин. Що ти тямиш, ґаво! Повезеш у город канцелярського — і в постолах!

Омелько. Хіба я його буду везти? Коні повезуть. А я сяду на по-возку, ноги в сіно засуну, то мені й байдуже.

М арт и н. Не базікай! Надінь, кажу тобі, чоботи!

О м є л ь к о. Та що ж мене там — танцювать заставлятимуть, чи що?

Мар тин. Роби, що велятьі Візьми рядно велике квітчасте та гар­ненько закрий сіно, щоб панич у реп'яхи не вбрався.

Омелько. Який панич?.. Хіба Красовського панич поїде з нами?

Мартин. Сто чортів тобі в потилицю! Н^ш панич, Степан Марти-нович! Подавись ти своїм Красовським... Степан Мартинович — такий самий панич!

Омелько. Степан?! Давно ж його призвели, хазяїн?

Мартин. От як трісну тебе в пику твою репану, то ти не тілько Степана Мартиновича будеш паничем величать, та й мене не хазяї­ном, а паном зватимеш. (...)

ЯВА VIII

Мартин, а потім Степан і Палажка.

Мартин (один). Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було «Мартин, дядьку Мартине», а те­пер — пан!.. Нікого, призвичаяться!

Входять Степан і Палажка

Палажка. Гляди ж мені сорочок, платків, щоб не порозкрадали. Там я тобі вирізала три пари нових онучок і все поскладала як слід.

Мартин. Яка це в тебе шинеля? Я ж тобі казав: зроби таку, як у столоначальника.

Степан. Сукна нестало на дармовіса.

М а р т и н. На ж тобі грошей і безпремінно зроби дармовіса (дає) та купи самуваря, чаю, сахарю і... кофію і пришлеш з Омельком. А там, що останеться, візьмеш собі: може, рукавички купиш... Дивись, як лю­ди, так і ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засідателя, —

одежа перве діло. Та ще не забудь про те, що я тобі казав: нехай при­їздить хо4 і на наших конях — я його і назад одішлю.

Палажка. Хто?

Мартин. А, послі! Як приїде, тоді побачиш. Присядьмо ж на до­рогу, так годиться. Я на неділю пришлю Каєтану Івановичу вівса і сі­на, а ти, Стьопа, нагадай йому про мендаль...

Входе Омелько в чоботях і в дранім кобеняку,

О м є л ь к о. Та йдіть, бо Кулкат не стоїть, аж ляга.

Мартин. Ти б ще мішок драний надів на голову! Він там осоро­мить панича! Надінь мені добрий кобеняк!

Омелько. Та ви ж за кобеняк нічого не казали, а тілько за чобо­ти! (Набік). От наказаніє Господнє з таким паном: звелів надіть чобо­ти, а чіпляється за кобеняка. (Пішов). (...)

Степан. Прощайте, папінька! Прощайте, мамінька!!

Мартин. Кланяйся ж там Каєтану Івановичу, Свириду Петровичу...

Виходять. Завіса

Дія друга

Кімната у Борулі.

ЯВА І

За столом сидять Мартин, Ге р вас і й і Матвій.

Гер в а с і й. Так от яке діло, пане Мартине: ти знаєш, що я чоловік не бідний, Микола у мене один, то й він не буде бідувать; а в тебе одна дочка... Мій Микола і твоя Марися умісті виросли і полюбили одне одного, а ми з тобою давні приятелі... То як ти скажеш: чи не пожени­мо ми своїх дітей? Нехай давня наша приязнь закінчиться весіллям наших діток!..

Матвій. Іяз охотою потанцюю на весіллі свого хрещеника! Ану, Мартине, рішайте, бо мені вже танцювать схотілось!

Мартин. Так-то так, приятелю мій, я знаю, що ти не бідний, і, може, справді діти наші любляться, та не випада тепер віддать мені Марисю за, твого Миколу.

Г є р в а с і й. Чого так?!

Мартин. Дочка моя дворянка, а твій син... ні дворянин, ні чинов­ник... так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій лінії...

Г є р в а с і й. Он що! Я тебе, Мартине, не пізнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люде; тепер же десь тебе вкусила

шляхетська муха — і так дворянство у тебе засвербіло, що ти рівняєи себе з Красовським...

Мартин. Що мені Красовський! Я сам уродзоний шляхтич! Кра совський був безштанько, і батько його так само сидів у Шадурськоп на чинші, як і ми; а що він женився на дочці Шадурського і через т< зробився державцем, то це ще не велика жеч! І мій Степан, Бог дасть дослужиться до чина та жениться на Тридурській, і ми зовсім тоді по рівняємося з Красовським!

Гервасій. Далеко ходить! Красовський — вчений, лікар, Красов ський — державець, а ти надимаєшся через силу, щоб з ним порів няться, бундючишся дутим дворянством, з добра-дива посваривсз з ним, — вір мені, що як будеш отак роздувать свій гонор, то Красов ський з'їсть тебе!..

Мартин. Подавиться, пане Гервасію, подавиться — я глевкий!

Матвій. Глядіть, щоб він вас не підпік, ха-ха-ха!

Гервасій. Що ж ти тепер зробиш? От він не хоче, щоб ти сиді] на його власності, і вибирайся! А сам не підеш — під руки виведуть за ноги витягнуть, викинуть за межу зо всім збіжжям! Що там рів няться!

Мартин. Мене — викинуть? Мене — за ноги витягнуть з прапра дідівського ґрунту?! О-а!.. Та хто посміє? А стрічний іск, а апеляція Я його ще в острог посадю за обиду, я правду судом одшукаю, я йом; покажу, яке я бидло і яке теля мій син!

Гер вас і й. Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, т< все хазяйство профиськаєш і все-таки нічого не доб'єшся, і Красов ський тебе випре звідціля! (...)

ЯВА II

(...) Входе Палажка.

Палажка. Чого це Гервасій і Матвій заходили?

Мартин. Гервасій свата нашу Марисю за свого Миколу.

Палажка. От і слава Богу! Я рада, що такого зятя мати буд) поштивий, добрий і хазяйський син.

Мартин. І хлоп.

Палажка. Такий, як і ми.

Мартин. Дурна!

Палажка. Сам ти дурний! Чого лаєшся? Що ж ти маєш проти Миколи?

Мартин. Сдіпа!

Палажка. Тьфу! То тобі, мабуть, повилазило.

Мартин. Глуха.

Палажка. Отже, єй-богу, так і вчеплюся у чуприну, як будеї лаяться!

Мартин (набік). Чого доброго вчепиться! Це буде не по-дворян­ська (До Палажки). Не сердься. Палазю, а скажи мені — ти бачила ту бумагу, що Степан привіз?

Палажка. Бачила.

М а р т и н. І чула, що він читав у бумазі?

Палажка. Чого ти причепився до мене? Не балакай навтямки; кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? Не мороч мене.

Мартин. Діло шість місяців — в герольдії, не сьогодня-завтра утвердять в дворянстві; а я дочку віддам за мужика!.. Що ж то я — з глузду з'їхав, чи як?

Палажка. Здається мені, що з'їхав: не велиш ні мені, ні дочці ро­бить, сам не робиш, понаймав наймитів, наймичок, хазяйство псується...

Мартин. Палазю! Дворянин — одно, хлоп — друге!.. Може, ти цього не розумієш, то я тобі ясніше скажу: сметана — одно, а кисле мо­локо — друге! О! Розумієш?

Палажка. Одно розумію, що ти стерявся розумом. (...)

Мартин. Що ти з нею будеш балакать?.. Хіба тобі краще буде ба­чить свою дочку за репаним мужиком Миколою, ніж за губернським секретарем-регістратором? Краще? Кажи!

Палажка. А де ж він, у біса, той... ростератор?

Мартин. Регістратор.

П а л а ж к а. Та не вимовлю.

Мартин. Ото-то ж бо й є! Приїде, душко, приїде! Про нього ж я й казав Степанові на од'їзді, чула?

Палажка. Та чом же ти мені не сказав? А то: і сліпа, і глуха — тілько роздратував мене... Ну, а Марися?.. Ти ж її питав, — може, во­на не схоче?

Мартин. І питать не буду, нащо питать? Вона недурна, в ній — батькова кров, розбере, не бійсь, де — пан, а де — мужик!

Палажка. Дай Боже! Хіба я їй ворог?

Мартин. Ія не ворог своїм дітям, хочу обох дітей пристроїть по-дворянськи!.. Тілько ти, Палазю-душко, зділай милость, не супереч мені, слухай мене.

П а л а ж к а. Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш.

Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і... кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидорович-ки — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч? (...)

ЯВА III

Мартин, а потім Трохим і Омелько.

Мартин (один). Довго ж нема Омелька! Певно, привезе жениха. Та вже пора б йому й приїхать давно. Треба буде попросить на вечір

Протасія: він гарно і багато уміє балакать... А важко і в дворянстві жить; розходу, розходу, — самим робить якось не приходиться,..

ВходеТрохим.

Трохим. Пане! Наших дві пари волів і дві корови зайняв економ У двір.

М а р т и н. Де ж вони паслись?

Т р о х и м. Та в череді, з череди й зайняв!

М а р т и н. Як він смів?!

Трохим. Так пан Красовський звелів.

М а р т и н. О, виродок з шляхетського заводу! О, гайдамака! Граби -тель! За що ж?

Трохим. Каже, що на вас накинули чинш і поки не заплатите — не віддасть.

М а р т и н. Не віддасть?.. Бери палицю і мені знайди доброго дрюч-;
ка!.. Я їм покажу... Я... Ми їм покажемо! І

Трохим. Ні, пане, я не піду. Він похваляється і вам на спині гор-;<
ба зробить. Каже; Боруля добивається бумажного горба, а я йому на і
спині горба надрюкую.:|!

Мартин. Хто це казав? і>|

Трохим. Економ.!

Мартин. О, хлоп поганий! Він, наймит Красовського, мені горба \
зробе? Мені?.. Та я.» запрягай коней, поїду зараз в стан! Це грабіж, і;
грабіж!..)

Трохим. Нема ж натачанки ще з города. І

Мартин. Біжи до Сидоровички позич. ]

Трохим пішов. І

! Граблять!.. Граб... Граб... Це мені ще і на руку — нехай граблять!.. |

Разом за все отвіт даси! Ні, пане Красовський — Боруля ще потягаєть­ся з тобою! Мабуть, почув, що діло в герольдії... апеляція... стрічний іск йому в печінку сіли... О, Пресвята Діво! Вмішайся в моє діло, по­можи мені ворога свого доконать.

Входе Трохим.

Трохим. Там прийшов Омелько.

Мартин. Який Омелько?

Т р о х и м. Та наш же Омелько.

Мартин. Сам?

Трохим. Сам.

Марти н (набік). Що ж це за знак: і забарився, і жениха не при­віз?!! (До Трохима). Запрягай же свіжих у нашу натачанку та поїдемо;; зо мною у стан, а Омелько нехай зараз іде в хату».

Трохим. Він боїться іти в хату.

М а р т и н. Чи ти не здурів? Чого він боїться?

Трохим. Та коней наших покрали в городі. Мартин. Як?» О, Господи! Нова напасть... Тягни його сюди, за чуба тягни! (Біжить до дверей). ОмелькоІ Ірод! Супостат! Іди в хату! (...)

З міста повернувся Омелько без коней, чобіт і кобеняка. Від нього Мар­тин дізнався, що Степан з друзями пригостили Омелька чаркою і вночі було викрадено коней й Омелькові чоботи й кобеняка.

Трохим вийшов.

(Омелькові). Ти чого стоїш? Пішов — не печи моїх очей!

О м є л ь к о. Та тут ще лист від панича.

Мартин. Чого ж мовчиш? Давай мерщій, шелепа!

Омелько (достає з шапки). Та не гримайте ж хоч за листа, бачи­те, зашив як далеко: боявся, щоб хто не вкрав. Думаю: хоч шапку і вкраде, то лист буде цілий, чорта з два найде. Нате.

Мартин (прочитаний). Що його робить?.. Жених обіщав при­їхать, як коней пошлю з натачанкою... Тут грабіж... там коней покра­ли!.. Памороки забило... (До Омелька). Іди, розумна голово, надівай постоли, поїдем зо мною у стан, а Трохим поїде в город зараз же, щоб завтра і натачанку привіз... Упряж де ти зоставив?

Омелько. Злодії взяли, тілько черезсідельник зостався.

Мартин. Щоб ти на ньому повісився! І упряж позич в Сидоровички.

Омелько. А коней яких запрягать?

Мартин. Не питай мене!.. І дорогою не балакай до мене, бо я те­бе, каплоуха собако, чисто всього обпатраю!

Омелько. Ну й сердитий... Що то пан... (Пішов).

Мартин (один). І язик став, як кілок, і в роті пересохло!.. А си­нок... синок!.. Я тут із шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а він там п'янствує...

Входе Омелько.

Ти чого у вічі лізеш? Кортить, щоб поскуб? Омелько. Письмоводитель станового приїхав, питається, чи ви до­ма, та я не знав, що й сказать: боявся, щоб не лаяли... Що йому сказать? Мартин. Зви! Проси! Бачиш — дома, хіба тобі повилазило?

Омелько вийшов, Мартин біжить до бокових дверей.

Палажко! Письмоводитель приїхав... 1-і! Я й забув, що її нема! Ма­рисю! Пошли за матір'ю до Сидоровички, а сама вари вареники, печи курчат; нехай дівчата печериць назбирають, у сметані насмажиш; та яєць звари уснятку і молока спар!.. Нехай Омелько порося заколить... Та квас, квас щоб був, бо він раз у раз з похмілля». Певно, привіз утвержденіє в дворянстві. Отепер, пане Красовський, я тобі покажу, яке я бидло і яке теля мій син... (До дверей). А, Нефодій Осипович! Пожалуйте, пожалуйте, дорогий гостю!

Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ

Декорація та ж.

ЯВА І

Мартин. Цілу ніч з досади не спав! Як прочитав Нефодій Осипо­вич бумагу, щоб мене безотлагательно вивести з імєнія Красовського, то наче п'ять котів вскочило у груди і разом почали дряпать там свої­ми гострими кігтями!.. Ну, пане Красовський! Сипеш ти грішми, щоб мене вивести звідціля, — і я посиплю, де треба, щоб тебе у острог поса­дить!.. Нефодій Осипович за грабіж узяв заявленіє, каже, — це уголовне діло!.. Красовський хвалиться та похваляється!.. Хвались-хвались!.. Коли б мені ще роздратувать його, щоб він розбій який зробив, — та на Сибір... Що Сибір? На каторгу його!.. Будеш ти знать Борулю і дітям закажеш!.. Я не буду хвалиться, ні, атимчасом: і в острог, і в Сибір, і на каторгу тебе запру... О, не я буду! Якби не ждав сьогодня жениха, то зараз би поїхав у город — до повіреного, там голова: губернею править! Ну, та день-два підожду... Гей, Омелько!.. Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать. (...)

Мартин відсилає Омелька на шпиль, щоб той вчасно сповістив про приїзд жениха.

(...) Входить Марися і несе клунок,

Куди це? Що це?

Марися. Треба прати сорочки тощо: багато набралося вже шмаття,

Мартин. Я тебе постираю! Страмить мене хочеш? Дворянська дочка сама стирає! Може, ще й на річку підеш? Для чого ж то я двох робітниць найняв?

Марися. Вони на городі копають, а я ж що буду робить?

Мартин (набік). Справді!.. І сам не знаю, що б вона робила, як) б їй роботу дворянську знайти... (До Марисі). Нічого не роби!

Марися. Та яж так занудюсь без роботи, захворію.

Мартин. Глупство! Наглядай, щоб другі робили, а сама кадіні мені зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як пан­ночці слід. Та руки, руки мені мий разів три на день, не жалій мила Ну, на лиці вона й так гарненька; а треба б присипать ще борошен­цем, — є таке борошенце, та не знаю, як його звуть і де воно прода«ється...

М а р и с я. Як собі хочете, а я, єй-богу, без роботи не буду сидіть.

М а р т и н. Не смій мені, кажу! (Набік). Яку б їй роботу найти при­стойну?.. А! (До Марисі). Я тобі п'яльця достану, будеш вишивать) п'яльцях.

Марися. Та я ж не вмію.

Мар тин. Навчишся. Не святі горшки ліплять! А шмаття однеси назад. (...)

ЯВА III

Марися дізнається від Миколи, що Мартин не хоче віддавати її за нього, через те що не має дворянського титулу.

ЯВА IV

Марися, потім П а л а ж к а

Марися (одна). Так от яке зуспіло мене горе! Дворянина батькові в зяті схотілось. О, Боже мій! Та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій Микола? І я? Кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть? О, нікого-нікого! Краще — смерть, ніж заміж за другого!..

Входе Палажка.

Мати! Вони, певне, не знають нічого... Мамо!

Палажка, Чого, дитино моя?

Марися. Що в нас робиться? Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його, що він буде ме­не сватать, і ви самі тому раділи...

Палажка. Ох, дитино моя! Не пристало тобі тепер іти за Мико­лу. Батько каже, що ми в дворяне вийшли — панами стали, а Микола не дворянин і через те нерівня тобі,

Марися. Нерівня?.. Боже мій! А хто ж нам рівня? Хіба хочете, щоб я дівкою посивіла?

Палажка. Не журись, дочко, не посивієш — жених є... гарний... і чин має.

Марися. Є?! Хто?

Палажка. Отой судєйський, що приїздив до нас з Стьопою на Масляній... ти йому уподобалась... Пам'ятаєш? Що грав на гітарі і спі­вав... чин великий на ньому... ростиратор, либонь...

Марися. Мамо, голубко моя! Я вже давно люблю Миколу, а того судейського тілько раз бачила, не знаю його — і знать не хочу.

Палажка. Ох, не завдавай же і мені жалю! У мене у самої серце болить за Миколою, я сама його люблю... та що ж нам робить, що нам робить, коли тепер не приходиться тебе за простого віддать, бо ми в дворяне вийшли.

Марися. Мамо! Жили ж ми перше без дворянства і всі були щас­ливі!.. Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Ко­ли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!.. Мамо! Я ж ваша кров — не губіть мене, віддайте заміж за Миколу. Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном — це всяке знає! (...)

ЯВАУ

Мартин, а за ним хлопець вносить п'яльця; потім Марися.

Мартин. Отут, хлопче, постав та йди собі.

Хлопець ставить п'яльця на місце Й виходить.

П'яльця! І нехитра штука, а зараз красу господі придали. Якось аж веселіше горниця дивиться. Нехай Марися вчиться. Сидоровичка обіщала показать, спасибі їй. От і благородна кума в пригоді стала! Кумів завше треба вибирать значних і благородних! А як, Бог дасть, Марися вийде заміж, то первого онука он як охрестю; кумом візьму полковника Лясковського, а за куму — генеральшу Яловську.

Входе Марися і пада йому в ноги.

Що це?!

М ар и с я. Не губіть мене, не топіть мене — я у вас одна!

Мартин. Ото, Господи, як злякала, аж ноги затрусились. Встань! Чого тобі?

М а р и с я. Не віддавайте мене заміж за того жениха, що приїде з го-рода, я його не люблю, я за нього не хочу...

Мартин. Як?! За благородного чоловіка не хочеш? За кого ж те­бе тоді віддать?

Марися. Віддайте мене за Миколу.

Мартин. Світ навиворіт. Панночці — мужика забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться!

М а р и с я. Я люблю Миколу, і він мене любить, ми будемо щасливі...

Мартин. Що то за слово таке — любить? Кажи мені, що то за сло­во таке?.. Га? Що воно означа: чина чи дворянство?

М ари ся. Я не вмію розказать... Я..

Мартин. Видумка! Витребеньки! Баб'ячі химерики! Чина, дво­рянство треба любить, а другої любові нема на світі!.. (...)

Марися. Тату!..

Мартин. Який я тато? Що то за тато?

Марися. Папінька!

М а р т и н. І слухать не хочу! Іди, роби, що велять.

Марися пішла.

Не знає свого щастя, сказано: молоде — дурне... Ох, діти-діти! Як­би ви знали, як-то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли... Якби-то знали... тоді б ви зрозуміли, що батьки не вороги вам... От трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я їй ворог! Ворог за те, що витягаю з мужичества... А чого мені це коштує?.. Колись подякує.

Входе Омелько.

їдуть? 202

ЯВА VI

О м є л ь к о (задихався, не може говорить). ї-ї-ду-уть!

Мартин. Чогс?ти так засапався? Сопеш, як підпалений кінь. Да­леко?

Омелько. Ху-ху-ху!.. Утомився...

М а р т и н. Ти ж конем їхав?

О м є л ь к о. Де там! Упав, к бісовому батькові, з коня...

Мартин, Я ж кажу, що так!.. Далеко?

О м є л ь к о. Ні, зараз за могилою і впав! Тілько що виліз на Рака, а...

М а р т и н. Не про те! Не про те я питаю! Чи далеко їдуть?

О м є л ь к о. Та, мабуть, уже близько біля двору.

М а р т и н. Ти ж бачив, хто їде?

Омелько. А хто.ж? Трохим їде — нашими кіньми і нашою ната­чанкою...

Мартин. Ав задку сидить хто-небудь?

Омелько. В задку?.. Не примітив!

Мартин. Чого ж ти біг, бодай ти луснув! (Іде до вікна).

Омелько. Чисто коліно збив, болить, як печене, прибіг попереду, а він ще й лається!.. Чорт на тебе угодить... (Пішов).

Мартин. Він... Жених!.. (До дверей). Душко! Палазю! Приїхав! Жених приїхав! Одягайтесь мерщій! А Господи, аж серце забилось! Прийнять треба на славу... (Відчиня середні двері).

Входе Націєвський з гітарою в руках, у шерстяній накидці. Мартин іде до дверей, розставивши руки.

Милості прошу, дорогий гостю!

Націєвський кладе гітару на стілець. Обнімаються і цілуються.

Завіса

Дія четверта

Декорація та ж.

ЯВА І

Омелько і Трохим вносять стола.

О м є л ь к о. То це жених нашої Марисі, сьогодня й заручини?

Трохим. Еге. Дорогою він мене частував біля кожного шинку — гарний панич!

Омелько. Він же й мене частував тоді, як чоботи і кобеняк укра­ли, бодай йому...

Т р о х и м. І що вони там роблять, ті судейські — такого їх, як галок восени?

Омелько. Бумаги, каже, пишуть.

Трохим. Нащо ж ті бумаги?

О м є л ь к о. На продаж. Продають.

Т р о х и м. Та хто ж їх купує, кому вони потрібні, хіба на цигарки?

Омелько. Виходить, є такі люде, що купують. От бачив повірено­го, що приїздив? Коні — як змії, тарантас — блищить, фурман — наче коробейник Улас!.. Бачив? От же він бумаги продає. Його фурман дав мені на цигарку легкого тютюну і розказував, що, каже, його пан якісь бумаги пише і продає людям, що кому потрібно, — з того й хліб їсть, і будинок має у городі. От і наш пан, каже, купив якісь бумаги у нього на Красовського, а Красовський, каже, довідався, приїздив аж у город, заплатив дорожче, і він продав йому бумаги вже на нашого пана. Так і торгує! (...)

ЯВА II

Входить Мартин. (...)

Омелько і Трохим виходять.

Мартин. Ще спить. Сказано—чиновний чоловік, не то, що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться і гасає по хазяйству!.. Нащо вже я: от, здається, зовсім вибився на дворянську лінію, а не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано чи там яке діло по хазяйству, а ти спиші «Дома пан?» — питають. «Та ще сплять!» О! І всі — на пальчиках... Безпремінно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи ні, а буду лежать до сніданку.

Омелько несе ночви і відро води.

Що це?

О м є л ь к о. Та умиваться ж.

М а р т и н. Ну і що тобі сказать? Де ж ти бачив, бусурмене, щоб лю­де в ночвах умивались? Поросят тілько у ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловіка...

Омелько. Та яж письмоводителеві над ночвами ціле відро води на голову вилив.

М а р т и н. То — інша річ: чоловік сирий і на похмілля.

Омелько. А цей хіба тверезий вчора ліг?

М арт и н. Не твоє діло! Іди візьми велику дерев'яну миску і води у полив'яний глечик.

О м є л ь к о. І що б то відразу сказать, а то носись. (Пішов).

Мартин (один). Треба десь такого служку достать, щоб при гор­ницях був, бо Омелько старий для прислуги, нічого не тяме.

Омелько вертається з глечиком і мискою. Там постав, і якщо спить, то навідайся через яке врем'я.

Омелько пішов у другу хату. Входе Палажка.

Спить ще. А що, як там, душко, у тебе, чи все готово? Палажка. Поки люде посходяться, усе буде готово. (...)

Входе Марися. (...)

Палажка пішла.

Ну, моя дитино, я вже скінчив з твоїм женихом. Сьогодня заручи­ни, а на Тройцю й весілля.

М ари ся. Не любите ви мене... випихаєте з дому... (...)

ЯВА III

Марися (одна). Ох, тату-тату! Якби ви знали, як мені тяжко слу­хать ваші речі! Наче тронулись, борони Боже. Що мені робить? Щоб не сердить батька, я тим часом покірствую, а чого наговорю женихові, то нехай тілько слуха! Коли ж і після того не одчепиться, то піду вже на одчай: нехай хоч б'ють, хоч ріжуть — однаково! (...)

ЯВА IV

Входе Націєвський, одягнений у сюртук з куцими полами. Рукава з буфами,

коло плечей вужчі, а біля руки ширші. Штани широкі, трубою, коло чобота зовсім

вузенькі. Жилетка червона, двобортна, без маніжки, з мідними пугвицями, шия

пов'язана чорним шовковим платком.

Націєвський. З добрим утром, Марина Мартинівна, як спа-лось-спочивалось?

Марися. Лягли легко, встали ще легше; а ви як? Здається, і ляг­ли важко, і встали тяжко...

Націєвський (набік). Зразу збрила! (До Марисі). О, яка ви гос­трая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує). Нам з привички. Інший раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш, — одначе діла за нас ніхто не робе!.. А ви вишиваєте?

М а р и с я. Ні, я не вмію, так сидю, батько звеліли вас піджидать за п'яльцями, щоб ви подумали, що я баришня...

Націєвський. А хіба ви не баришня?

Марися. Не знаю, як вам здається... Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, сви­ней годувать... Подивіться, які у мене руки.

Націєвський. І разпрекрасно! А як вийдете за мене заміж — ібо ми вже з папінькою вашим сіє діло покончили, не знаю, як ви, — тоді не будете жать, найдеться друга робота, болєє благородная... і руки побіліють... А по вечорам я буду вам грать на гітарі. Буде весело, у ме­не знайомих доволі...

М ари ся. Я за вас не хочу заміж, то татко мене силують, а я вас не люблю...

Націєвський. Як побрачимся, тоді полюбите!.. Любов — ета

злодійка приходить зря, сьогодня нєт єйо, а завтра — вот она! Та ви ще мене не знаєте! (Б'є акорд на гітарі і співа). (...)

У нас многії баришні од меня тають, і ви розтаїте.

Марися. Ая чого буду таять, я не сніг.

Націєвський. Ну, розтопитесь...

Марися. Борони боже! Хіба я смалець?..

Націєвський. Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, полюбите ме­не — ручаюсь.

Марися. О, ні! Ви мені противні...

Націєвський. Ето даже обідно, ібо я всегда нравілся женщи-нам... Почему же у вас такая злость протів мєня?

М а р и с я. Я вас не люблю і прямо вам кажу, а ви таки лізете у ві­чі, от через це ви мені противні.

Націєвський. Та нєт! Ето ви шуткуєте!.. Ето ви говоріте по той простой причині, что мало знаєте мєня; а когда вийдете замуж, при-смотрітесь і апробуєте — как пишеться в журналах — тогда другоє скажете!.. А тепер заключим наш разговор поцілуєм, как женіх і не-вєста. (Співає). Жажду я одного поцілуя!.. Позвольте!

Марися. Цього ніколи не буде! Мені легше випить оливи з му­хами, ніж вас поцілувать! Душа моя до вас не лежить, і очі мої не стрінуться з вашими; а коли ви й після цього все-таки хочете, щоб мене присилували за вас заміж, то знайте: я люблю давно другого, чуєте? Люблю другого, йому слово подала, і не розлучить нас ні­хто — хіба могила, а за вас я тоді вийду заміж, як у Спасівку соло­вейко заспіває! От вам уся моя правда. І нічого нам балакать, розміркуйте гарненько і більше до нас не приїздіть; а тепер — про­щайте! (Хутко виходе). (...)

ЯВАУ

Мартин з Палажкою не можуть дійти згоди у виборі кумів для майбутніх Марисиних дітей. Націєвський підслухав цю розмову.

ЯВА VI

Входить Націєвський з накидкою в руках,а потім Омелько.

Націєвський (надіва накидку). Це так! Невєста з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Ні, шукайте собі дурнішого. (Бере гітару під полу), Давай Бог ноги від такого шлюбу. Піду наче у проходку і — поминай* як звали! (Хоче йти).

Входе Омелько.

Омелько. Ану, скиньте лиш чоботи, посидьте трохи босі, тепер тепло...

Націєвський (набік). От тобі й маєш! (До Омелька). З якої ста­ті? Д^ля якої надобності?

Омелько. Та я достав трохи галанської сажі, то почистю, щоб блищали... Я вмент... я чистив і письмоводителеві, і..,

Н а ц і є в с ь к и й. А!.. Не нужно, брат. Скажи мені — чи тут є корчма?

О м є л ь к о. А як же без шинку? Отут зараз за містком... Без шинку _не можна.

Націєвський. То я піду трохи пройдусь, а кстаті, у мене є діло до жида... (Пішов).

Омелько (один). Похмелиться пішов... І не диво! У чоловіка го­лова тріщить після вчорашнього, по собі знаю. А наші завели сварку за кумів. Ну й чудні! На Тройцю ще тілько весілля, та, може, й дітей у Марисі не буде, а вони вже збираються хрестить онука!.. Старий хоче кумом полковника, а стара — копитана! І таке підняли, що страх! Ста­ра вже двічі за качалку хапалась!..

Входять Мартин і Палажка. (...)

Мартин. А ти чого тут виснеш?

Омелько, Та я достав галанської сажі, хотів паничеві чоботи по­чистить, а він пішов у корчму...

Мартин. Чого?

Омелько. Похмелиться.

Мартин (Підступа до нього). А ти почім знаєш? Га? Хіба він то­бі казав, що йде похмелиться? Звідкіля ти це узяв?

Омелько. Та я так догадуюсь, а він казав — діло є до жида.

Мартин. Н-ну! Не такий сьогодня день, а коли я тобі зубів не повибиваю за твої речі, то не я буду... Так і ляпнеш, що в голову влі­зе. У чиновників у кожного є діло до жида! Біжи поклич його зараз, скажи — гості збираються, будемо обідать. А Марисі не бачив?

Омелько. У садку сидять.

Мартин. Гукни й на неї, щоб ішла.

Омелько пішов.

Палажка (у двері). Дівчата! Готуйте стіл! Мартин. Що ж це нема гостей?

Входять дівчата і пораються коло столу.

Палажка. Кого ж ти кликав?

Мартин. Дульського, Протасія, Сидоровича, Рачинського — з жін­ками, з дочками... набереться доволі. (...)

ЯВА VIII

Мартин приймає гостей — Дульських, Протасія, Сидоровичів, Рачин-ських. Очікують Націєвського, його довго немає.

Входе Омелько.

Омелько. Оказія, пане...

М а р т и н. А що? Де панич?

Омелько. Подався у город. 1

Мартин. Як?;]

Омелько. Найняв Шулима, і той його повіз на своїй коняці щ
город. -і

Мартин. Брешеш, іроде!!

Омелько. Побий мене Бог! Я сам бачив, як виїхав з двору, ще сказав мені: кланяйся своєму панові, скажи, щоб не ждали мене більї ніколи... Я, каже, пошуткував!.. Жид ударив кобилу батогом, повоз] заторохтіла, і я більщ нічого не чув.

М а р т и н. О, Господи! Що ж це? Насмішка? Не може статься, так здалося!

О м є л ь к о. Та нехай мені повилазить! Коли не вірите, то спита: Голду.

Мартин хапається за голову і сіда, гості сполошилися, шепнуться.

Дульський. Ходім, панове, бачите, чоловік у такій оказії — чоі нам тут стирчать.

Виходять. (...)

Мартин (вскакує). Осудовисько! На весь світ осудовисько! Па лажко! Що мені робить? Що нам робить?..

Палажка (обніма Марисю). Бідна моя дитина! Ославив, поки нув!.. (Плаче). Хто тебе візьме тепер?..

Мартин. Цить!! Я йому так не подарую! О, мізерний, о, паску, ний! Кипить моя кров!.. Кипить! Мені — страм, дочці — страм!., Пе усіма дворянами — страм... Ні! Я ж і тобі, я ж і тебе... (Біжить до дві рей і гука). Омелько!

Омел ько. Я тут ось.

Мартин. Сідлай мені Рака, а сам сідай на Блоху. (...)

Я ж на твоїй спині всю свою обиду випишу!.. Я ж тобі...

Марися. Папінька...

Мартин. Мовчи! Геть пішла!

Марися вийшла.

Не будеш ти славить, а будеш ти струпи гоїть! Палажко! Даві шапку, давай гарапник!.. О, злість мене задавить! Омелько! Ме| щій!

Входять Омелько із середніх дверей, Палажка з бокових. Палажка подає шапку і гарапник. (...)

ДІЯ П'ЯТА

Декорація та ж.

ЯВА І

Входять Степан і Омелько. Степан одягнений по-дорожньому. Омелько несе за ним скриньку.

Степан. Ну, слава Богу, дома. (Роздягається).

О м є л ь к о. Де його поставить?

Степан. Став тут і доказуй мерщій, як далі було. Далеко ж ви йо­го догнали?

Омелько. От зараз на повороті біля Розкопаної могили.

Степан. Ну?

Омелько. Стали наближаться, а панич той, певно, пізнав нас, по­чав штовхать жида у спину; а жид оглянувся і зараз затріпав обома руками, зашарпав кобилу віжками і ну її цьвохать батогом, а кобилка вскач пустилась, а ми ще гірше припустили. Коні наші потомились, бо ми з копита вскач погнались. Блоха вже стала спотикаться, а Рак аж стогне під паном! Вони не втечуть — а ми не доженем... А біля могили дорога переорана, повозка застрибала по борознах, потім задок схи­ливсь на лівий бік, потім одскочило колесо, вісь одбилась, кобилка стала. Жид схопився і що є духу попер у бур'яни... Отут ми їх догна­ли... і я напарив жида, а панича пан частували.» Спасибі, чумаки одня­ли, а то, мабуть, і вбили б. А потім пан злізли з коня, стали пить воду, трусяться та й упали, як неживі... Чумаки ті їх і додому довезли.

Степан. От нещастя!.. Іди ж випрягай коні.

Омелько пішов.

ЯВА II

С т є п а н, а потім Марися.

Степан (роздягається). І хто б сподівався, що так скінчиться сватання? Добре й Націєвському, сердешному, досталось, одначе хоч би тобі пару з рота пустив!.. Як приїхав, то слабів дві неділі. Я його пи­таю: а що, як?.. Нічого, каже, приймали гаряче... Тепер і сам бачу, що гаряче. Погані наші діла, усе пішло шкереберть — і в дворянстві одка-зали, і земський суд скасували, і я остався за штатом — і куди примос­титься, сам не знаю...

Входе Марися.

Поиск по сайту: