Нансову стабільність позичальника- страхувальника

Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховику (страховій компанії) такі документи:

♦ письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

♦ офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту (позики) і/або відсотків з кредиту;

♦ оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

♦ акт несплати позичальником кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;

♦ нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору (договору позики);

♦ акти аудиторських перевірок фінансовою стану позичальника після факту несплати кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;

♦ довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;

♦ копію рішення суду щодо цього страхового випадку;

♦ інші документи, зазначені у договорі страхування.

♦

Існують випадки, коли кредитний договір пролонгований страху­вальником. Тоді укладається додаткова угода до діючого договору страхування. Тільки після цього настає відповідальність страховика на термін пролонгації. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні діючого договору.

Варто зазначити, що до найбільш поширених організаційних форм страхування кредитів, які відрізняються за характером наданого кре­диту, що забезпечується страховим захистом, відносять: страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиційні засоби, стра­хування споживчих кредитів, страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу, страхування експортних кредитів.

Із цих форм найбільшого поширення набуло страхування товарних кредитів, яке охоплює майже всі галузі господарства. Страховий за­хист у страхуванні товарних кредитів забезпечується як у внутрішнь­ому, так і у зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, що здійснюється на кредитній основі.

Кредити під інвестиційні засоби можуть бути товарними і фінан­совими. Найбільше застосовується страхування товарних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Ця форма страхування кредитів забезпечує захист як інвесторів, так і продавців від ризику неплато­спроможності їхніх клієнтів.

Страхування матеріальних цінностей, що передаються під заста­ву, забезпечує надійність у кредитних відносинах між кредитором і позичальником. Таке страхування має здійснюватися за рахунок кош­тів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна, але па користь заставоодєржувача.

Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що екс­портер, який падає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашепня, або несвоєчасного погашення заборгованості імпорте­ра. Страхуванню експортних кредитів притаманні властивості, що від­різняють його від інших організаційних форм страхування кредитів. Так, страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалі­зованими закладами, що належать державі, або держава в них має контрольний пакет акцій.

Різноманітність умов експортного кредитування і труднощі з іден­тифікацією та оцінкою кредитних ризиків не дають можливості засто-

совувати єдині страхові тарифи, тому вони можуть істотно відрізняти­ся яку розрізі окремих країн, так і в розрізі окремих страхових органі­зацій навіть у межах однієї країни.

3. Страхування депозитів

Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання па ви­значених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовую у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов'язана з ризиком не­повернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра по­треба створити за допомогою страхування ефективну систему захис­ту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

У багатьох країнах із розвинутою економікою створені та ефектив­но функціонують механізми, що захищають вкладників від інвестицій­ного ризику. До них належить і система депозитного страхування (СДС). Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає в попередженні банківської паніки і відтоку депози­тів. У випадку втрати комерційним банком платоспроможності створені системи зобов'язані відшкодовувати втрати його вкладникам. Ще в 1994р. СС прийняв Директиву 94/19 СС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту, повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.

Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдан­ня. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозит­них рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банківських банк-

рутств. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних вкла­дів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збіль­шує ефективність дії регулюючих рішень Центрального банку на фун­кціонування грошово-кредитної системи.

Необхідність впровадження системи страхування банківських депозитів встановлюється такими чинниками: загальним спадом до­віри банків; потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію; потребою стабілізації фінансових ресур­сів банків -усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкла­дниками, занепокоєними станом їх надійності; обов'язком захисту спо-живача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряє свої заощадження.

Страхування депозитних вкладів поділяється за формами прове­дення на обов'язкове і добровільне. Введення такого страхування по­винно сприяти підвищенню інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади. Його головна мета-пом'якшення важких соціаль­них наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виник­нути внаслідок банкрутства банків. У багатьох випадках ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, а й самі банки та інших фінансових посередників. Отже, основна функція стра­хування вкладів — регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.

Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розпо­діляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства балку, в межах визначеної норми.

Найрозвинутіша система страхування депозитів діє у СШЛ. Вартість федеральної програми страхування депозитів у США досить висока і неухильно зростає. Щорічні внески спочатку становили 0,083 % загальної суми депозитів, у 1990р. вопи зросли до 0,12%, а у 1991 р. - до 0,15%.

Швейцарська банківська асоціація падає клієнтам своїх бапків-учасників гарантії щодо сплати вкладів з розрахункових та ощадних рахунків у розмірі до 30 тис. швейцарських франків. Ці кошти сплачу­ються негайно, коли розпочато процедуру банкрутства банку.

В Німеччині існує Фонд захисту депозитів під егідою Федераль-

ної асоціації німецьких банків. Участь у Фонді добровільна. Банки-учасники повинні регулярно проходити аудиторські перевірки, зобов'я­зані дотримуватися ряду вимог щодо капіталу, прибутків та кваліфі­кації менеджерів. Щорічні відрахування у фонд дорівнюють 0,03% за­гальної суми зобов'язань банку щодо небанківського сектора.

Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів формується зі щорічних внесків учасників у розмірі 0,1 % від суми застрахованих депозитів. Максимальний рівень відшкодування стано­вить 60 тис. канадських доларів (близько 50 тис. дол. США). Досвід діяльності цієї корпорації є корисним для України.

Канадська корпорація страхування депозитів страхує такі депози­ти: ощадні та чекові рахунки; строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати й боргові зобов'язання, видані іпотечними компаніями; грошові перекази та переказні векселі; акцептовані век­селі та чеки; дорожні чеки, виписані на ім'я клієнтів.

В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення І Іаціо-нального банку України про формування Міжбанківського фонду обо­в'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхово­го фонду передбачало такі зобов'язання банків: усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб; повинні сплатити перший внесок у розмірі І % від суми статутного фонду бан­ку па І лютого 1996р., після першого внеску банки повинні перерахову­вати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.

Але порядок формування і використання фонду страхування вкла­дів фізичних осіб мав ряд недоліків, тому запровадити у життя це рі­шення так і не вдалося. Натомість постановою від 4 квітня 1997 р. було передбачено створення комерційними банками резервів коштів за вкладами фізичних осіб через придбання державних цінних паперів з їх наступною передачею па зберігання НІіУ.

Указом Президента України «Про заходи щодо захисту прав фі­зичних осіб-вкладників комерційних банків України» від 10.09.98 р. № 996 було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів. Відповідно до Указу Кабінет Міністрів України та Національ­ний банк України спільною постановою затвердили Положення «Про

фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 21.01.99 р. №70.

Згодом було прийнято Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам бан­ків у разі їх ліквідації», затверджене постановою Правління НБУ від 11.01.2001 р. № 8, а також Закон України «Про Фонд гарантування вкла­дів фізичних осіб».

Ефективність депозитного страхування в Україні впирається в сла­бкість вітчизняних банків. Для успішного подолання ризиків, мінімі­зації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і банківського нагляду. По­трібні інструменти ранньої діагностики банківських проблем і опера­тивного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скороти­ти втрати та ризики.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, значення та економічний зміст страхування фінансових ризиків.

2. Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів.

а) особливості страхування банківських кредитів;

б) страхування споживчих кредитів;

в) страхування кредитів під інвестиційні заходи;

г) страхування експортних кредитів.

3. Страхування депозитів.

Поиск по сайту: