На чотири групи

1. Страхування на випадок загибелі або надежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус), дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утопления, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження.

2. Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов'язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

3. Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварини.

4. Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

У страховій практиці існують різні варіанти обсягу відповідаль­ності, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укла­дається договір.

Договір страхування укладається па підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов'язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Коли в господарстві є тварини різних видів (напри­клад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (ска­жімо, велика рогата худоба).

Страховий захист тварин обмежується територією (житлові та допоміжні приміщення, присадибна ділянка страхувальника), обумов­леною як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страхо­вому свідоцтві.

Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

Страхова сума встановлюється па кожну тварину окремо, при­чому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової гру­пи страхова сума має бути однаковою.

Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, роз­мір яких може становити 1-10 % від страхової суми. Водночас стра­хування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розміра-

ми страхових тарифів - від 2 до 5 % від страхової суми; страхування коней - відповідно від 3 до 7 %.

Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою пред­ставникові страховика одночасно з укладанням договору або безготів­ково через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страхо­вика в установі банку. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж у два або три строки.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхуван­ня від інших, пов'язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укла­данні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхуван­ня. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових дого­ворів. Якщо чинний договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки за­гибелі або вимушеного забою тварин унаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика почина­ється та припиняється згідно з умовами страхування будівель.

Для постійних страхувальників страхові компанії пропонують різні пільги: знижки сум страхових платежів, додатковий місячний термін для поновлення договору.

При настанні страховою випадку па страхувальника покладають­ся певні обов'язки (їх невиконання може стати підставою для від­мови у виплаті страховою відшкодування), а саме:

♦ вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страховою випадку;

♦ у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветер и нари ої ел ужб и;

♦ у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зробити в добовий термін заяву до органів міліції;

♦ письмово в добовий термін заявити про будь-який страховий випадок страховикові.

Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1-3 дні) у присутності страхувальника або повно­літнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що при­звели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду тощо.

Сума збитку визначається:

♦ у разі загибелі або викрадення тварини - у розмірі ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;

♦ при вимушеному забої:

а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз - у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживания в їжу м'яса; б)пушних звірів - у розмірі різниці між ринковою вартістю та

вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м'яса. В обох випадках вартість зазначеного м'яса встановлюється па підставі Документа організації, котрій продано м'ясо. Якщо спеціаліс­том ветеринарної служби м'ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається гак, як за загиблу тварину;

♦ у разі лікування тварини від хвороби або травми у розмірі вартості лікування, що зазначена в довідці спеціаліста ветери­нарної служби. Страхове забезпечення при страхуванні тварин базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

Акт про загибель (вимушений забій) та довідка компетентних ор­ганів, що підтверджує страховий випадок, є головними документами, на підставі яких страхувальник отримує страхове відшкодування. Проте

страховик може відмовити у відшкодуванні збитку, якщо тварину за­бито з господарських міркувань (для реалізації м'яса, через старість і т. ін.); страхувальник порушив термін, в який він має подати заяву про страховий випадок; факт страхового випадку не підтверджується ком­петентними органами; загибель тварини є наслідком військових дій, радіоактивного забруднення, навмисних дій страхувальника або пов­нолітнього члена його родини.

Незважаючи на те, що страхування тварин має давню історію, цей вид страхування ще й досі лишається незвичним для українського страхового ринку. Проте в різних європейських країнах страхування тварин є досить популярним видом страхування. Особливого розви­тку цей вид страхування набув у Великій Британії. Ввіз дорогих порід худоби та екзотичних тварин і прагнення запобігти певним захворю­ванням тварин спричинилися до появи попиту па страховий захист тварин.

Страхуванням охоплена велика рогата худоба, коні, вівці, свині, коти, собаки. Страховики відповідають за збитки, що виникли внаслідок хвороби, викрадення та нещасних випадків. За додаткову страхову премію до обсягу відповідальності страховика можуть бути включені ризики перевезення морським або повітряним транспортом та деякі хірургічні операції. Страхова сума встановлюється в межах ринкової вартості тварин.

Деякі страхові компанії пропонують комбіновані поліси з єдиною страховою премією, сутність яких полягає в тому, що па страхування приймаються кілька видів тварин. Страховий захист може надавати­ся у вигляді цілого пакета різних видів страхового покриття.

4. Страхування домашнього майна

Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне госпо­дарство. Зокрема, це таке маймо: меблі, радіо-, відео- і телеапарату-ра, електроприлади, килимові вироби, одяг, білизна, взуття, вироби з дорогоцінних металів, предмети домашнього господарства та вжитку, господарський та спортивний інвентар; книги, предмети образотворчого

мистецтва тощо. На страхування приймаються не лише предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, а й будівельні матеріали, корми, паливо, сільськогосподарські культури, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень у будинках державного, громадського фонду, житлово-будівельних кооперативів, приватизованих квартир, а також цивільна відпо­відальність страхувальника за шкоду, яку він може завдати третій особі.

На страхування може прийматися все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі групи предметів (наприклад, меблі, одяг, радіо-, теле-, відеоапаратура) або окремі предмети (скажімо, лише персональний комп'ютер або телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, коштовне, напівкоштовне каміння, картини, ко­лекції, унікальні та антикварні речі тощо) може прийматися на страхування за спеціальним договором.

Численність об'єктів страхування зумовлює наявність великої кі­лькості подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик від­повідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин:

♦ стихійне лихо: повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід підґрунтових вод, осідання грунту, паводок, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та великі снігопади, сель, блискавка, землетрус;

♦ пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень;

♦ викрадення або неправомірні дії третіх осіб.

Залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхуваль­ник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків. Мри цьому ризики можуть також бути згруповані за варіантами, наприклад: 1-й варіант передбачає відповідальність страховика за відшкодування збитку, що стався внаслідок будь-якого випадку, тобто від стихійного лиха, нещасного випадку, викрадення; 2-й варіант - лише в разі стихійного лиха або нещасного випадку; 3-й варіант-тільки в разі викрадення і т. ін.

Серед такої кількості об'єктів страхування та страхових випадків передбачаються певні обмеження щодо прийняття домашнього май-

на на страхування та обсягу страхової відповідальності. Так, страху­вання не поширюється на різні документи, цінні напери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, при­ладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого про­вадиться за іншими правилами. Крім того, не вважаються застрахо­ваними предмети, які використовуються з комерційною чи професій­ною метою чи не належать страхувальникові або членам його сім'ї на правах особистої власності (наприклад, речі, що взяті напрокат, у тим­часове користування або на зберігання від інших осіб). Крім того, не приймається на страхування домашнє майно, що перебуває в аварій­них або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення в установленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на страхування лише в разі, коли страхувальник поновлює договір страхування па повий термін до закінчення терміну дії попереднього договору.

До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення воєнних дій, введення воєнного етапу, зносу, технічного браку, технічних поломок, перевищення строку екс­плуатації домашнього майна, навмисних дій страхувальника або чле-

I на його родини.

Дія договору страхування у просторі обмежена місцем стра-Іхування. Отже, охоплене страховим захистом домашнє майно нідля-

II гає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адре­

сою, тобто за місцем проживання страхувальника або розташуванням

садового (дачного) будинку (ідеться про всі житлові та підсобні примі­щення або відкриті ділянки садиби). Якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору страхування припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування. Наприклад, майно може бути застрахова­ним па вулиці, на роботі страхувальника або під час його транспорту­вання (залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту) у зв'язку зі зміною страхувальником постійного місця проживания в межах території України, крім випадків, коли законодавством або до­говором перевезення встановлена відповідальність транс поритої уста­нови за цілісність майна, що перевозиться.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домаш­нього майна має відповідати страховій оцінці. Страховою оцінкою може бути погоджена сторонами страхування дійсна або первісна вартість майна з урахуванням витрат, пов'язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку. За бажанням страхувальника домашнє майно може бути застраховане на повну дійсну (первісну) вартість або на певну частку від цієї вартості. Тільки колекції, картини, унікальні та антикварні речі приймаються на страху­вання в розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою відповідних компетентних органів.

Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму встановлюють, виходячи з вартості кож­ної групи майна або предмета окремо.

Договір страхування укладається на підставі усної або пись­мової заяви страхувальника, як правило, з можливим оглядом майна, що його здійснює представник страховика у присутності страхуваль­ника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідає наявності та вартості майна, яке приймається на страхування. Строк страхуван­ня становить здебільшого 1 рік, але можуть бути установлені інші стро­ки страхування згідно з конкретними запитами страхувальника, напри­клад кілька місяців.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домаш­нього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов додержання безпеки житла та інших факторів.

Порядок сплати страхових платежів і строки дії договору здебіль­шого відповідають умовам, передбаченим у разі страхування будівель.

У практиці страхування передбачається падання страху­вальникам різних пільг, які можна поділити па такі групи: пільги за беззбиткове страхування та пільги різним групам страхувальників.

Пільги за беззбиткове страхування надаються особам, які протя­гом двох-трьох років страхували домашнє майно, пе одержуючи стра­хового відшкодування. Таким страхувальникам надається знижка, на­приклад, від 10 до 40 % страхового платежу.

Пільги, що надаються різним групам страхувальників, також сто­суються знижок зі страхових платежів та пільгового терміну для ноно-

влешія договору. Знижки зі страхових платежів можуть надаватися окремим страхувальникам:

♦ за комплексність страхування. Умовою отримання такої пільги має бути наявність договорів страхування за іншими видами страхування в одній страховій компанії. Наприклад, окрім договору страхування домашнього майна страхувальник має договір страхування транспортного засобу та договір страху­вання від нещасних випадків;

♦ за безпеку житла, тобто за використання страхувальниками надійних замків і систем сигналізації житла.

Постійним страхувальникам може надаватися пільговий (напри­клад, місячний) термін для укладення нового договору. Новий договір, укладений в обумовлений пільговий термін, незалежно від дня внесен­ня страхових платежів, вважається поновленим і набуває чинності з моменту закінчення дії попереднього договору. Якщо протягом піль­гового терміну станеться страховий випадок, а новий договір не буде поновлено, страхове відшкодування виплачується, згідно з умовами страхування, установленими останнім договором.

Взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку грунту­ються на виконанні страхувальником та страховиком певних зобов'я­зань. Страхувальник, аби реалізувати своє право па відшкодування, має діяти так:

♦ вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих

унаслідок настання страхового випадку;

♦ у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зая­вити в органи міліції, у разі пожежі в органи пожежного нагляду, у разі аварії чи вибуху у відповідні органи аварійної служби і т. іп.;

♦ негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про будь-який страховий випадок;

♦ подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна страховикові;

♦ зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та показати їх представникові страховика при складанні страхового акта.

Обов'язки страховика при настанні страхового випадку здебіль­шого відповідають положенням, що діють зі страхування будівель. У розрахунку розміру збитку є певні особливості.

1. Розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна.

2. Збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або пошкодження домашнього майна (попри одночасність їх страхування), оскільки втрати в обох випадках будуть різні. Адже знищеним майно вважається тоді, коли воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням; пошкодженим воно вважається тоді, коли якість предмета погіршилася, але при цьому можливі його відновлення з допомогою ремонту та подальша експлуатація за призначенням.

З огляду па сказане збиток визначається:

♦ у разі знищення майна у розмірі дійсної (первісної) вартості

застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є).

Іноді бувають випадки, коли такі пошкоджені предмети, як холо­дильники, комп'ютери, телевізори, магнітофони та інша побутова тех­ніка, шляхом ремонту може бути приведена в придатний для викорис­тання етап. У такому разі суму збитку можна визначати виходячи з вартості ремонту цих предметів. Вартість ремонту обчислюється за розцінками, що діяли па день страхового випадку і встановлені для відповідних організацій побут сервісу;

♦ у разі знищення або пошкодження елементів оздоблення чи

обладнання житлових і господарських приміщень вартість

ремонту (відновлення) квартири за розцінками, що діють надень

страхового випадку і застосовуються будівельними організаціями

з надання послуг населенню. Вартість ремонту включає в себе

вартість нових матеріалів (фарби, шпалери, лінолеум, віконне

скло і т. іп.) та вартість ремонтних робіт (пофарбування стій,

підлоги, обклеювання шпалерами тощо), необхідних для

відновлення елементів оздоблення та обладнання квартири.

Страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачуєть­ся за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми зби­тку, але не вищої за страхову суму.

Наприклад, якщо домашнє майно вартістю 20 000 гри. застрахо­вано на суму 5000 гри., а сума збитку при знищенні частини майна пожежею становила 9000 грн., то страхувальник одержить відшкоду­вання в розмірі 5000 грн.

Чим ближча страхова сума за договором страхування до дійсної вартості домашнього майна, тим більше гарантій щодо повного від­шкодування збитку. Тому власникові майна доцільно страхувати його не в частковій, а в повній вартості.

Страховик виплачує страхове відшкодування на підставі отрима­ної заяви страхувальника про страховий випадок, переліку знищених, викрадених або пошкоджених предметів домашнього майна, акта про знищення (пошкодження) майна, довідки компетентних органів, яка підтверджує факт та обставини страхового випадку.

Проте в деяких випадках при виплаті страхового відшкодування враховуються певні обставини.

По-перше, при викраденні (знищенні, пошкодженні) домашнього майна, узятого під охорону органами внутрішніх справ з допомогою засобів сигналізації, від суми страхового відшкодування віднімають суму, що її страхувальник отримав від органів внутрішніх справ. При цьому від суми, сплаченої органами внутрішніх справ, відкидається вартість викрадених предметів, що не були застраховані.

По-друге, навмисне внесення страхувальником до переліку зни­щеного (пошкодженого, викраденого) майна предметів, які фактично не були знищені (пошкоджені або викрадені), дає підставу страхови­кові зменшити розмір страхового відшкодування або взагалі відмови­ти у виплаті відшкодування.

По-третє, страхувальник втрачає право на отримання відшкоду­вання, якщо збиток повністю відшкодовано особою, відповідальною за заподіяний збиток. Якщо збиток не відшкодований винною особою, страховик виплачує страхувальникові відшкодування, а винній особі на суму виплаченого відшкодування подається регресиий позов. Найча­стіше це стосується випадків пошкодження майна внаслідок пожежі, проникнення води із сусідніх приміщень, а також викрадення майна.

У разі, коли після виплати страхового відшкодування страхуваль­никові було повернено викрадене домашнє майно, він зобов'язаний протягом визначеного умовами страхування терміну після його повер-

нення повернути страховикові отримане за це майно страхове відшко­дування, за винятком пов'язаних з викраденням витрат на ремонт та впорядкування повернених предметів.

У страховій практиці застосовуються комплексні види страхуван­ня. Найпоширенішими видами комплексного страхування є комплексне страхування будівель та домашнього майна. Страхування майна на подвір'ї (страхування будівель, домашнього майна, тварин, багаторіч­них насаджень). Сутність комплексного страхування полягає в тому, що за одним договором вважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умови комплексного страхування містять умови конк­ретних видів страхування, що входять у дану комбінацію.

Страхування домашнього майна широко використовується у між­народній практиці. Цей вид доволі поширений у США, Великій Бри­танії, Німеччині, Швейцарії та інших розвинених країнах. Проте для кожної країни характерні певні особливості.

У Німеччині страхування домашнього майна належить до попу­лярних видів страхових послуг, що надаються громадянам. На стра­хування приймається все майно, котре належить домашньому госпо­дарству (включаючи готівку до 1000 марок та цінні папери). Страхо­вий захист надається від традиційних ризиків: пожежі, стихійного лиха, нещасних випадків. Дія договору страхування не обмежується місцем страхування. Майно вважається застрахованим, як правило, там, де воно розташоване. Складовою частиною договору є страхування ци­вільної відповідальності страхувальника.

Особливістю страхування домашнього майна у Великій Британії є те, що в усіх полісах відокремлюється цінне майно, а саме: вироби із золота та срібла; картини, твори мистецтва, антикварні речі; настінні та наручні годинники; телевізори, радіоприймачі, відсомагпітофопи та записуюче обладнання; фотоапарати. Ліміт відповідальності за таки­ми предметами автоматично покривається страховим полісом у ме­жах 1/3 від загальної страхової суми, проте може бути встановлена фіксована сума.

Страхування здійснюється з установленням фрапшизи в розмірі 50 фунтів стерлінгів, а також з наданням знижок зі страхових премій, зокрема за безаварійність, для полісотримачів, які не зверталися з по­зовом відшкодувати збиток протягом двох-трьох років; для страхува-

льників, які не курять; для страхувальників, які досягай певного віку (надається старшій віковій групі та пенсіонерам).

Достатньо великий досвід в організації проведення страхування домашнього майна має Швейцарія. Страхуванням охоплені всі пред­мети домашнього майна, а також предмети, якими страхувальник ко­ристується на правах оренди або прокату. Відшкодуванню підлягають збитки, завдані пожежею, крадіжкою, пограбуванням, затопленням, стихійним лихом. При відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок пограбування поза місцем страхування, страхувальник отримує стра­хове відшкодування в розмірі не більш як 10 тис. франків, з них на компенсацію готівки передбачається не більш ніж 3 тис. франків. Не­одмінною умовою страхування є участь страхувальника у відшкоду­ванні збитків (франшиза) у розмірі, не меншому за 200 франків.

На особливих умовах підлягають страхуванню такі цінності: ви­роби з дорогоцінних металів та коштовного каміння, хутро, музичні інструменти, картини, антикварні речі. Страхова відповідальність по­ширюється на збитки, що стали наслідком крадіжки, розбійного напа­ду, пропажі, руйнування, пошкодження. При укладанні договору, за яким страхова сума окремої цінності перевищує 50 тис. франків або загаль­на страхова сума перевищує 250 тис. франків, страхувальник подає анкету-заяву з докладним описом предметів або їх фотографії. Розмір страхової суми визначається на підставі торговельного чека або пись­мового підтвердження продавцем вартості предметів.

5. Страхування відповідальності громадян

Страхування загальної цивільної відповідальності дуже популярне у світі. Законодавства багатьох країн вимагають здійснювати таке страхування обов'язково. У Німеччині поліси такого типу має до 60% сімей. Покриття надається стосовно компенсації третім особам за будь-яку шкоду, нанесену страхувальником їхньому життю, здоров'ю, май­ну, за винятком випадків, що обумовлюються у договорі окремо. Стра­хувальниками є фізичні або юридичні особи. Залежно від цього розріз­няють поліси страхування персональної відповідальності (Personal Liability) та відповідальності підприємств/установ (General Third Party Liability).

Поліс страхування персональної відповідальності, як правило, міс­тить такі види ризиків, як відповідальність власників нерухомості та іншого майна, опікунська відповідальність, відповідальність перед спо­живачем. Необережність, легковажність або забудькуватість людини може завдати шкоди здоров'ю або майну третіх осіб, наприклад:

♦ з вини велосипедиста сталася дорожиьо-транспортна пригода;

♦ вода зі шланга пральної машини, який був погано закріплений, протекла до сусідської квартири;

♦ під час прогулянки собака покусав перехожого;

♦ покупець вибирав подарунок у магазині та зіпсував товар;

♦ відвідувач отримав травму на слизьких сходинках у будинку.

Особа, яка винна в таких збитках, несе цивільну відповідальність

перед постраждалими особами та зобов'язана компенсувати завдану шкоду. Якщо винна особа має поліс страхування персональної відпові­дальності, ці збитки відшкодує страховик.

Умови страхування. Цікавим є принцип побудови страхового за­хисту. Вважається, що все, що іте обумовлене як виняток, покривається страхуванням. Страховий поліс неодмінно містить застереження, що збитки, які підлягають відшкодуванню за іншими полісами, не підпада­ють під дію полісу страхування персональної відповідальності (напри­клад, ризик цивільної відповідальності власників транспортних засобів).

Страхування деяких ризиків визначається па особливих умовах. Так, ризики забруднення навколишнього середовища покриваються страхуванням, якщо забруднення є випадковим та непередбаченим. Крім того, страховик може установити окремий невеликий ліміт від­повідальності. За додаткову страхову премію до страхового полісу можуть включатися ризики відповідальності домовласників, власни­ків тварин, відповідальність мисливців, спортсменів.

Страховий захист поширюється па чоловіка (дружину) страхуваль­ника, неповнолітніх дітей або осіб, які перебувають па його утриманні, а також осіб, котрі доглядають за домом, дітьми, тваринами страху­вальника або працюють па нього (якщо ця відповідальність страхуваль­ника застрахована). Вони є застрахованими на тих самих умовах та в тому самому розмірі, як і сам страхувальник.

Страховик бере на себе обов'язок не лише визначити наявність та розмір відповідальності страхувальника, відшкодувати збитки тре-

тій особі, а й захищає страхувальника від необгрунтованих вимог. Якщо претензія розглядається в суді, страховик діє в суді від імені страхува­льника та компенсує судові витрати, тобто надає юридичний захист.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, значення і розвиток страхування майна громадян.

2. Страхування будівель і домашнього майна громадян.

3. Страхування тварин у господарствах громадян.

4. Інші види страхування майна громадян.

5. Ризики, що включаються в комбінований поліс страхування відповідальності громадян.

6. Необхідність суть та значения страхування професійної відпові­дальності.

7. Страхування особистої відповідальності власників домашніх тварин.

8. Страхування особистої відповідальності власників будівель.

Поиск по сайту: