Страхова угода та її основні етапи

Будь-яка страхова угода проходить декілька етапів:

♦ подання страхувальником заяви про прийняття об'єкта па страху­вання;

♦ вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);

♦ укладання договору страхування (видача страхового полісу);

♦ відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору). Оформленню заяви на страхування передує аквізиційна робота, яка полягає у залученні страховиком чи страховими посередниками нових клієнтів та стимулюванні наявних клієнтів до укладання нових договорів страхування.

У країнах з високим рівнем страхування окремі страхові компанії дедалі частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за допомогою телефону, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розши­ренню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика (застосування наочної реклами, залучення інших фахівців тощо) і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалі­зації страхових полісів (наприклад, страхування цивільної відповідаль­ності власників автотранспортних засобів). У вітчизняних умовах нині така форма спілкування дає добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов'язкових видів страхування з клієнтами - юри­дичними особами.

Після заздалегідь проведеного маркетингового дослідження рин­ку та рекламної кампанії через один із каналів аквізиції вибирають по­тенційного клієнта (конкретний громадянин чи представник юридич­ної особи) і попередньо ознайомлюються з ним.

Робота починається зі складання заяви клієнтом, яка може бути в письмовій чи усній формі і має містити істотну інформацію про умови майбутнього страховою захисту.

На стадії подання заяви починається реалізація принципів наяв­ності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подаєть­ся за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об'єкті страхування, інакше договір не буде укладено. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта стра­хування. Страхувальник повинен відповісти на поставлені питання аб­солютно чесно і якомога точніше. Зазвичай заява містить також де­кларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформа­ція є правдивою, а також застереження, в яких страховик застерігає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді па запи­тання стосовно об'єкта, що має бути прийнятий на страхування. Для падання юридичної ваги заяві разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування.

Додаткова інформація під час безпосередніх переговорів сторін отримується шляхом залучення вузькопрофільних спеціалістів (сюрвеєрів, медичних експертів у разі страхування життя). Крім того, стра­ховик може отримувати дані про властивості ризиків, що подаються па страхування, використовуючи джерела інформації власної бази да­них як про клієнта, так і про об'єкт страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі приймає рішення - чи приймати йому пропозицію страхувальника.

Уже на цьому етапі страховик розпочинає роботу з мінімізації ри­зику і розміру можливого збитку від страхового випадку. Водночас провадиться градація обставин, що можуть призвести до страхового випадку чи спричинити значні збитки. З метою мінімізації ризику та розвитку довготривалих ділових взаємовигідних стосунків з клієнтом здобуту інформацію доводять до його відома, аби він мав змогу прий­няти відповідні ріотення та вжити профілактично-попереджувальних заходів, усунути чи локалізувати найімовірніші причини можливого стра­хового випадку щодо об'єкту страхування.

Одночасно приймаються принципові рішення, які в міжнародній страховій термінології називаються андеррайтингом - чи брати вза­галі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.

Процес андеррайтингу складається з таких етапів:

♦ оцінювання ризиків, притаманних об'єкту, що пропонується взя­ти на страхування;

♦ вироблення рішення про страхування об'єкта або відмову у стра­хуванні;

♦ визначення строків, умов та розміру страхового покриття;

♦ розрахунок розміру страхової премії;

♦ підготовка та подання пропозицій відповідним службам страхо­вика за схемою перестрахування.

Вказані види робіт здебільшого виконують фахівці страховика, які здійснюють аквізицію. У випадку значної суми страхової відпові­дальності, недостатньо вивченого ризику чи коли об'єкт і умови стра­хування нетрадиційні, залучають компетентних вузькопрофільних фа­хівців з інших підрозділів, служби фінансової безпеки страховика, а також із компаній, які мають необхідний досвід і котрим пропонува­тиметься перестрахування. Корисно також звертатися й до незалеж­них експертів.

Завершальною стадією даного етапу є підписання договору стра­хування, яке може бути через засоби зв'язку, але обов'язково з невід­кладним обміном оригінальними примірниками договорів, завірених відповідними підписами та печатками, як того вимагає законодавство, і отримання страхових платежів. Тільки після цього починає діяти страховий захист.

Поиск по сайту: