Страхування відповідальності судновласників

Ключові слова: морські ризики, каско-судно, абандон, аварія загальна, аварія часткова, генеральний поліс, диспаша., диспашер (адзісастер), сюрвейер, фрахт.

1. Суть, види та особливості страхування морських ризиків

В умовах розвитку міжнародних зв'язків зростає обсяг переве­зень вантажів і пасажирів морським транспортом. Тому страхування суден набирає дедалі більшого значення, що зумовлено як підвищени­ми ризиками використання цих транспортних засобів, так і їхньою ве­личезною вартістю. Морське страхування-один із найдавніших видів страхування зі своїми багатовіковими традиціями. Історія виникнення морського страхування сягає XVI ст., коли в Англії починає розвива­тися морська торгівля. Так, у 1601 р. був виданий перший англійський статут, який регулював морське страхування. У 1771 р. відвідувачі пивоварні Едуарда Ллойда вирішили об'єднатися в асоціацію морсь­ких страховиків. Полісний формуляр Ллойда був розроблений 12 січня 1779р. і з цього часу не змінював свого змісту. Нині Англія - центр морського страхування, де найбільшу питому вагу операцій з морсь­кого страхування всієї земної кулі контролюється англійськими стра­ховиками.

Крім Англії, морське страхування з'явилося у Франції, де була створена з ініціативи великого міністра Кольбера кодифікація морсь­кого права і страхування. У Німеччині важливим пам'ятником кодифі­кації морського страхування служать Гамбурзькі правила морського страхування, видані в 1847р. На початку свого розвитку морське стра­хування стосувалося лише суден і вантажів, що перевозяться морем, а потім охопило страхування відповідальності власників суден.

Центром українського морського страхування була Одеса, де у 20-30 роках XIX ст. виникло декілька підприємств для страхування морських ризиків.

В Україні морське страхування тільки починає розвиватися. Нині головним законодавчим актом, що регулює умови морського страху­вання, є прийнятий 9 грудня 1994 р. Кодекс торговельного мореплавс­тва України, який має окремий розділ V1I1 «Морське страхування».

Кодекс містить важливі положення, що стосуються правового стану судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського пе­ревезення вантажів, пасажирів, буксировки, морського страхування, загальної аварії, порядку відшкодування збитків від аварії суден, меж відповідальності судновласників, порядку пред'явлення і розгляду пре­тензій та позовів, що витікають із договорів морського перевезення і строків позовної давності за ними.

Статтею 242 Кодексу до об'єктів морського страхування відне­сено будь-який інтерес, пов'язаний із мореплавством, а саме: судно, у тому числі й таке, що будується, вантажі, фрахт, плата за проїзд, оре­ндна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечу­ються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, винагороди капі­тана та інших осіб судового екіпажу, цивільна відповідальність судно­власників і перевізника, а також ризик, узятий на себе страховиком (перестрахування).

У сучасному страховому договорі не приймаються па страхуван­ня іакі ризики:

♦ відповідальність на випадок військових дій;

♦ відповідальність при затриманні в дорозі внаслідок карантину, відповідальність за природне псування товару, самозгоряпия, окислення, а також пошкодження товару гризунами.

Статтею 243 Кодексу «Інформація про стан ризику» визначено, що у разі укладання договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня ризику і відомі або повинні бути відомі страхувальнику, а та­кож відомості, про які запитує страховик. У разі приховування страху­вальником істотних відомостей або надання ним неправдивих відомо­стей страховик має право відмовитися від договору. Крім того, стра­хувальник зобов'язаний негайно, як тільки йому стане відомо, повід-

омити страховика про будь-яку істотну зміну, що сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування (перевантаження, зміна способу пе­ревезення). При невиконанні цієї умови, договір морського страхуван­ня припиняється з моменту настання змін.

Ушкодження або знищення об'єкта страхування не завжди може розглядатися як страховий випадок. Важливим є те, через що такі зби­тки сталися. Це пояснюється тим, що страховики беруть на себе від­повідальність лише за відомі ризики, які можна спрогнозувати і розра­хувати. Саме тому договори страхування мають досить великий пе­релік винятків із страхових випадків. Тому в полісах поряд із заявою про те, що «застраховано від усіх ризиків», передбачається список за­стережень і винятків.

У статті 250 «Страхова сума» передбачено, що страхувальник зобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес..Якщо ця сума нижча за вартість застрахованого інтересу, то страхо­вик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості. Якщо страхова сума, що вказана в договорі морсь­кого страхування, перевищує страхову вартість, договір вважається недійсним щодо тієї частини страхової суми, яка перевищує страхову вартість.

До складу морського страхування входять такі основні види: стра­хування суден (каско), страхування вантажів (карго), страхування від­повідальності судновласників.

В Україні до складу морського страхування відносять також осо­бисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Це страхування використовується для забезпечення страхового захи­сту життя і здоров'я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Укра­їні на внутрішніх водних маршрутах, і здійснюється відповідно до «По­ложення щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Мініс­трів України від 14 серпня 1996 р. № 959.

Виділяють такі особливості морського страхування:

♦ оскільки на страхування приймаються великі ризики, то воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахувания і перестрахування;

♦ міжнародний характер морських перевезень призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики;

♦ більшість договорів морського страхування укладаються на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

♦ елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

♦ договори морського страхування через їхню складність переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561 створене Морське страхове Бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морсь­ких ризиків.

Існують міжнародні організації, що займаються проблемами мор­ського страхування. Ними є:

Міжнародна торгова палата - неурядова міжнародна органі­зація у сфері торгівлі і страхування. Заснована у 1919 р. з метою спри­яння вільній торгівлі і приватного підприємництва, падання практичної допомоги комерсантам і виконанню представницьких функцій для біз­несу на урядовому і міжурядовому рівнях. При міжнародній торговій палаті утворено 18 комісій, у тому числі Комісія із страхування, яка спільно із міжнародним союзом морського страхування підготувала порівняльні таблиці умов морського страхування (суден, вантажів, фра­хту та іп.) у важливих торгових центрах світу. Міжнародна торгова палата тісно співробітничає з ООН та іншими міжнародними організа­ціями. Одним із найважливіших документів міжнародної торгової па­лати є збірник міжнародних правил «Інкотермс», який забезпечує єдине тлумачення основних правил міжнародної торгівлі.

Міжнародна морська організація - спеціалізований заклад ООН, який займається питаннями морського судноходства. Створена у 1948 р. ця організація відповідає за підготовку міжнародних стандартів у

формі конвенцій, кодексів, рекомендацій, які використовуються у прак­тиці морського страхування. Міжнародна морська організація займа­ється вивченням конкретних проблем морського судоходства і надан­ням результатів дослідження зацікавленим державам.

Міжнародний союз морського страхування - об'єднання наці­ональних організацій і окремих страхових компаній, які проводять стра­хування морських суден, вантажів і фрахту. Заснований у 1874 р. у Берліні. Мета союзу - представництво, охорона інтересів і розвиток морського страхування. Членами союзу можуть бути національні і ре­гіональні асоціації морського страхування, комітети морських страхо­виків та інші організації, цілі яких збігаються з цілями Міжнародного союзу морського страхування. Вищий орган Союзу - Конгрес, який скликається щорічно. Керівними органами між скликаннями Конгресу є Рада і Виконавчий Комітет.

У межах Союзу існують постійно діючі комітети із страхування вантажів, попередження збитків у застрахованих вантажах, із відпові­дальності перевізника, із загальної аварії, із свободи страхування, із страхування суден, що використовуються у внутрішніх водах, із стра­хування океанських суден, із страхування відповідальності за забруд­нення моря.

Союзом розроблені рекомендації щодо забезпечення збереження вантажів, адресованих вантажовласникам, перевізникам, експедиторам. Союз прагне захищати і розвивати інтереси морського страхування, формувати міжнародну політику страхування морської діяльності, відстоювати інтереси страховиків перед ваптажо-судповласииками.

2. Страхування морських суден (каско)

Серед видів морського страхування найдавнішим є страхування морських суден (каско). Каско борт транспортного засобу (річко­вого, морського, повітряного судна чи автомобіля). Страхування кас­ко передбачає відшкодування збитку тільки від пошкодження чи конс­труктивної загибелі транспортного засобу. Виключається відповідаль­ність страховика за збиток у зв'язку зі смертю пасажирів і причинен­иям шкоди їх здоров'ю, загибеллю чи пошкодженням вантажів або майна, що перевозиться.

На страхування приймають корпус судна (у тому числі й той, що будується) з машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт, витратами па спорядження судна та інші витрати, пов'язані з його експлуатацією.

Фрахт — плата за перевезення судном вантажу і пасажирів.

Згідно з договором страхування відшкодовуються збитки, які тра­пилися внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також з інших причин раптового і иепсредбачуваного характеру. Виділяють такі ва­ріанти страхового покриття:

♦ з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

♦ без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіпия);

♦ без відповідальності за часткову аварію;

♦ з відповідальністю за повну загибель.

Страхувальник зобов'язаний документально довести факт настання події, передбаченої страховим полісом і падати всі претензійні доку­менти та розрахунки, необхідні страховику для визначення суми стра­хового відшкодування і реалізації права суброгації.

Повна виплата в розмірі страхової суми за договором відбуваєть­ся у таких випадках: у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісті.

У випадках зміни рейсу - зміни пункту (порту) призначення, пе­редбаченого страховим полісом (договором морського страхування), — договір морського страхування перестає діяти і може бути в силі лише за умови оплати додаткової страхової премії.

Крім того, у страховому полісі (коносаментах і чартерах) може вміщуватися умова (так зване девіаційпе обумовлений), яка передба­чає можливість девіації судна без відповідальності відносно вантажо­власника за збитки, які можуть бути зв'язані з девіацією. Девіація — відхилення судна від прямого шляху слідування з подальшим наміром повернутися на попередній курс.

З моменту девіації страховик звільняється від відповідальності, якщо в полісі відсутнє девіаційпе обумовленії».

Законодавством різних країн, а також стандартними умовами ча­ртеру передбачені такі стандартні умови девіації: рятування людей, суден і вантажів, уникнення небезпеки, що загрожує судну, отримання медичної і хірургічної допомоги членами екіпажу чи іншими особами, що перебувають на судні.

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на стра­хування, здійснює сюрвейер — експерт, агент страховика. На підставі висновку сюрвейера страховик приймає рішення про укладання дого­вору страхування.

Спеціальні розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом називаються диспашею і склада­ються диспашером - спеціалістом у галузі морського права. Місце і порядок складання диспаші вказується в коносаменті. Диспашер при­ступає до справи тільки після заяви зацікавленої сторони (судновлас­ників, вантажовласників, страховиків) з додаванням усіх документів, що стосуються аварійного випадку та підтверджують суму збитків і витрат. Диспашер на основі наданих документів (виписки із судового журналу, копії морського протесту, аварійної підписки, рахунків за про­роблені роботи, копії актів огляду судна і вантажу, копи коносаментів тощо) виносить обгрунтоване рішення визнати чи ні наявність загаль­ної аварії.

3. Страхування вантажів, іцо перевозяться морським

транспортом

Страхування вантажів - один з найпоширеніших видів страху­вання. Страхувальниками можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи вантажоодержувачі. Не виключається укладання договору страхування ваптажоперевізпиком. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збере­женні. ІІк правило, це сторона, па яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу. При внутрішніх перевезеннях цс прода-вець-вап тажовідправпик.

У міжнародних перевезеннях в більшості випадків обов'язок стра­хування лежить па покупці-ваптажоодержувачі. Страховиком в Укра­їні може бути лише страхова компанія, що одержала відповідну ліцен­зію і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчи­ми документами.

Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пе­ресікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування вантажів, які відповідають стандарт­ним умовам інституту лондонських страховиків: «з відповідальністю за усі ризики» та «без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи». При страхуванні першого виду передбачається відшко­дування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але з цих умов виключаються пошкодження чи загибель ван­тажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищен­ня на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необереж­ності страхувальника чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування, впливу трюмного повітря чи особливих властивостей ван­тажу, пошкодження вантажу гризунами та ін., сповільнення в доставці * вантажу і падіння цін тощо.

При страхуванні другого виду не відшкодовуються збитки внаслі­док підмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення ванта­жу, його крадіжки або педоставления. За угодою сторін вантаж може бути застрахований па інших умовах.

При укладанні договору страхування вантажів страхувальник подає заяву, яка містить такі дані, шо впливають па розмір ставок страхових премій:

♦ вид вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і вата);

♦ вид транспортною засобу (наприклад, при морському переве­зенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

♦ спосіб відправлення вантажу (у трюм і, на палубі, навалом, пали­вом, насипом, у контейнерах);

♦ маршрут (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);

♦ вартість вантажу;

♦ тип обсягу страхової відповідальності (умови страхування).

Страхові компанії не відшкодовують збитків від ушкодження ванта­жу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу, контейне­ра або тенту чи за наявності цілоїпломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Для виключення непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих же понять, Міжнародна тор­гова палата в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлу­мачення торгових термінів (Інкотермс). Це зведення умов укладання контрактів сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різ­них країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при укла­данні контракту і вміщують в собі також основні умови страхування CIF, СІР, FOB, FAS.

Угода CIF (Cost Insurance and Fieight - вартість, страхування і фрахт) - це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішуються основні питання купівлі-продажу, момент переходу па покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця, порядок розрахунків та інші питання.

При продажі товару на умовах CIF продавець зобов'язаний до­ставити товар у порт відвантаження, відвантажити його на борт суд­на, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати перевезення морським шляхом від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе продавець, оплатити страховий поліс. Про­давець повинен провести митне очищення товару для вивозу. Ризики переходять з продавця па покупця з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

СІР (Carriage and paid To - перевезення і страхування, оплачені до) «За перевезення і страхування оплачено» до позначеного в конт­ракті місця призначення означає, що продавець несе витрати зі фрахту до транспортування товару в позначене місце призначення, повинен застрахувати перевезення від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе покупець, і оплатити страховий поліс. Ризики переходять від продавця до покупця з моменту передачі транспорті і і й компаї і ії.

FOB (Free on Board - вільно па борту) у визначеному в контракті порту відвантаження означає, що продавець викопав свої зобов'язан­ня з питань поставки, коли товар перейшов через поручні судна у по­значеному порту завантаження. Починаючи з цього моменту, поку­пець несе всі витрати і ризики загибелі чи пошкодження товару.

FAS (Free Alongside Ship - вільно вздовж борта судна) у позначе­ному в контракті порту відвантаження означає, що продавець виконав

свої зобов'язання з питань поставки, коли він поставив товар на при­стань позначеного в контракті порту завантаження і розмістив його вздовж борту судна.

Страховик, який страхує вантаж, пише заяву, де описує упакуван­ня вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номе­ри супроводжуючих документів (накладних), пункт відправлення, пункт призначення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму і бажані умови страхування.

Страховою сумою оцінюється ризик такого перевезения і розмір страхового відшкодування, коли з вантажем щось станеться. Визна­чається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вар­тість вантажу (заниження вартості не в інтересах страхувальника, оскільки робить неможливим повноцінне страхове відшкодування, ♦ якщо з вантажем щось станеться). Завищення страхової суми теж нічого не дає, оскільки при настанні страхового випадку страховик проведе експертизу і заплатить рівно стільки, у скільки буде оцінений збиток (на основі оцінки вартості вантажу), зазначений в Законі України «Про страхування», де є суттєве зауваження відносно того, що страхування не повинно приносити прибуток страхувальнику, тобто відшкодування має бути меншим за збиток.

Страховий тариф визначає розмір страхової премії, платежу і ста­новить відсоток від страхової суми. Він визначається в кожному конк­ретному випадку і залежить від виду вантажу, вартості, дальності, часу, маршруту перевезення, репутації і надійності перевізника, обсягу не­обхідного страхового захисту.

Серсдньорипковий тариф зі страхування вантажів сьогодні стано­вить 0,5-1,5 % від страхової суми. Тому, вибираючи страхову компа­нію, потрібно орісп гуватися не па тариф, а на умови страхування, строк, протягом якого страховик зобов'язується виплатити відшкодування (бажано не більше 15 днів), перелік документів, який необхідно надати для отримання відшкодування, наявність повноцінного персетрахуваль-иого захисту. Крім того, страхова компанія може зробити надбавку до тарифу (0,1-0,6 %), якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони.

Договір страхування має графу, в якій вказано, що він набуває чин-

ності з моменту перерахування страховику страхової премії. Це супе­речить практиці розвинутих країн, де страховик несе відповідальність за покриття збитку з моменту підписання договору. Він вважає спра­вою честі сплатити відшкодування навіть якщо страховий випадок виник у день підписання договору і його клієнт не встиг здійснити платіж.

Страхове відшкодування. Страховик виплачує страхове відшко­дування на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збитку. При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов'язані:

♦ вжити всіх можливих заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винноїсторони;

♦ терміново сповістити про те, що сталося, страховикові;

♦ подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків. Невикої іання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування.

До страхової компанії потрібно буде представити документ, який підтверджує право власності па застраховане майно. Ним може бути CMR— міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверджують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафі­ксована: у випадку крадіжки міліцією, стихійного лиха метеостан­цією, пошкодження торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії (чи її іноземного партнера, якщо подія виникла за кордоном).

Розмір претензії за збитком страхувальник повинен вказати в ра-хуику-заяві з додатком розрахунку збитку. Достовірність розрахунку підтверджується актами аварійних комісарів, оцінками, експертизами. Документи повинні бути складені відповідно до законів тієї країни, де виникла страхова подія..Якщо подія виникла за кордоном, оцінити збитки може іноземна компанія - партнер страховика.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згі-дію з яким вій передає всі права з регресного позову страховій ком­панії.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми, якщо стра­хувальник невчасно сповістив про страховий випадок (терміни вказу­ються у страховому договорі), не подав заявку на відшкодування зби­тків або не прийняв всі можливі заходи для врятування чи збереження пошкодженого вантажу.

4. Страхування відповідальності судновласників

Ще одним важливим видом морського страхування є страхування, відповідальності судновласників за збитки, заподіяні внаслідок екс­плуатації суден, що їм належать. Цей вид страхування виник у Велико­британії у другій половині XIX ст. як доповнення до страхування суден (каско), оскільки комерційні страхові компанії під час страхування су­ден обмежували свою відповідальність за збитки, заподіяні при зітк­ненні суден, часткою від шкоди, що й повинен був компенсувати вину­ватець. Поступово перелік ризиків, що покривалися страхуванням від­повідальності судновласників ставав все ширшим, і в сучасних умо­вах, крім відповідальності за зіткнення з іншими станами, це страху­вання покриває до 26 тинів ризиків, пов'язаних із страхуванням відпо­відальності.

Варто зазначити, що страхування відповідальності судновласників у розвинутих країнах проводиться па засадах взаємного страхування.

Звичайно, через брак досвіду, українські страхові компанії пропо­нують судновласникам дещо вужчий обсяг страхового покриття. Цей вид страхування передбачає створення системи страхового захисту власників, фрахтувальників суден, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, включаючи команду судна. Виділяють такі ри­зики при страхуванні власників суден:

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди життю та здоров'ю великій кількості осіб, у тому числі членам команди, пасажирам, вантаж­никам та ін.;

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди майну третіх осіб (іншому судну, особистим речам членів команди, пасажирів, вантажу та in.);

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди навколишньому природному середовищу;

♦ ризики, що виникли з претензій компетентних органів (портова адміністрація, митниця, карантинна служба, тощо);

♦ ризики за особливими видами договорів (рятівні та буксирні договори).

Обслуговуванням суден в порту від імені, за дорученням і за раху­нок судновласника займається морський агент. Морський агент пра­цює через морське агентство-портовий заклад, що обслуговує морські судна в портах. Він забезпечує захист інтересів судновласників перед митними органами, адміністрацією порту, вантажовласниками та здій­снює агентуванпя суден - падання послуг суднам, які прибувають у порт за дорученням і за рахунок судновласника. Інформація, яку отри­мує страховик у зв'язку з агеитувапням суден, може мати важливе значення для уточнення обставин страхового випадку за договором морського страхування.

У 1970 р. з метою сприяння розвитку співробітництва і забезпе­чення інтересів у міжнародному морському судпоходстві із технічних, експлуатаційних, юридичних та інших питань була утворена Міжнаро­дна асоціація судновласників.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, сутність і значення морського страхування.

2. Особливості організації морського страхування.

3. Страхування морських суден (каско).

4. Страхування відповідальності судновласників: перед третіми особами; за забруднення державних територіальних вод.

5. Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Страховий захист громадян від нещасних випадків па морському транспорті: членів судової команди, пасажирів.

2. Проблеми страхового захисту життя і здоров'я пасажирів па внутрішньому морському транспорті в Україні.

3. Причини, що обумовлюють необхідність морського страхування в Україні.

4.

5. Вибір страхувальником варіанта страхового покриття при страхуванні морських суден.

6. Організаційні перешкоди розвитку морського страхування в Україні.

Поиск по сайту: