Гранична корисність товару, виражена в грошах

Якщо споживач купить на ринку чотири одиниці товару за ринковою ціною, то його загальні витрати складуть 160 грн., тоді як загальна корисність придбаного товару - 280 грн. (100+80+60+40=280). Різницю між максимальною ціною, яку споживач готовий заплатити за додаткову одиницю продукту, та його ринковою ціною називають виграшем споживача. Максимальна ціна — це гранична корисність додаткової порції товару, виражена в грошах. Для розглянутого випадку при придбанні чотирьох оди­ниць товару виграш споживача складатиме 120 грн. Таким він буде і при придбанні трьох одиниць (240 - 120 = 120). Тому четверта одиниця — це гранична одиниця товару, яку споживач може ку­пити, а може й не купити. У стані рівноваги споживач буде купу­вати товар до того часу, поки зростатиме його виграш.

Виграш споживача можна зобразити графічно. На рис. 4.6 показано спадаючу граничну корисність товару із збільшенням обсягів його закупки. Якщо споживач зможе придбати три чи чо­тири одиниці товару за ціною 40 грн., то його виграш буде дорів­нювати площі заштрихованої фігури.

Такі ж висновки можна отримати і при аналізі ринкового по­питу та загального виграшу споживачів. Загальний виграш спожи­вачів — це різниця між максимальною кількістю грошей, що могла бути заплачена за певний обсяг товару, та дійсними видатками спо­живачів. Він буде дорівнювати площі фігури, обмеженої віссю цін, лінією ринкової ціни та кривою ринкового попиту (рис.4.7).

Концепцію виграшу споживачів можна застосовувати для оцінки податкового тягаря, який лягає на плечі споживачів в ре­зультаті, скажімо, підвищення податку на додану вартість. Прий­няття такого рішення державою призведе до зростання цін проти попереднього періоду, втрати частини виграшу споживача та збільшення надходжень до державного бюджету. Однак приріст останніх буде меншим, ніж втрата виграшу споживачами. Це доб­ре видно на рис. 4.8.

При підвищенні податку на Т ціни зростуть до Р₂, що при­зведе до зменшення обсягу продажу та втрати виграшу спожи­вачів. Вона буде відповідати площі фігури P₁Р₂ЕМ. При цьому доходи бюджету зростуть на величину, що відповідає площі пря­мокутника P₁Р₂ЕС. Таким чином, втрачений споживачами виг­раш, але не отриманий державою у вигляді додаткових надход­жень в бюджет, дорівнює площі фігури СЕМ. Він і складатиме додатковий податковий тягар. Аналогічно можна визначити до­датковий виграш споживачів при розширенні державних субсидій.

На завершення розгляду теорії поведінки споживача слід звер­нути увагу на те, що практичне використання моделі вимагає кількісної оцінки функції споживання та еластичності попиту в кожний момент часу для конкретних споживачів. Найпоширені­шими методами такої оцінки є ринкові експерименти, опитування споживачів для з'ясування їх намірів, статистичні моделі.

Ринкові експерименти та опитування споживачів використо­вуються фірмами для отримання інформації про те, як реагує об­сяг попиту на зміни цін та інших факторів. Недолік останнього методу в тому, що дійсні результати можуть не співпадати з відпо­відями на питання. Єтруднощі в отриманні представницької ви­бірки. У протилежному випадку результати будуть малозначущі.

Поиск по сайту: