Криві «доход-споживання». Криві і закони Енгеля

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та усіма іншими товарами, то це, перш за все, позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку формула розширеного бюджетного обмеження на­буде такого вигляду:

I = P_xQ_x + S P_yiQ_yi (3.1)

Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджет­них обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару X, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання усіх інших товарів (рис. 3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відпо­відатиме загальному рівню доходу споживача.

Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорів­нюватиме тангенсу кута а:

tga = I/Q_x - P_x. (3.2)

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових допущень (рис. 3.2). Звернемо увагу на те, що у цьому випадку цінність всіх інших товарів для споживача набу­ває грошового виразу.

Якщо припустити, що гранична корисність грошей для спо­живача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній ко­рисності товару X, вираженій у грошовій формі (МU_Х). Тому на­хил кривої байдужості співпаде з нахилом лінії бюджетних обме­жень у тій точці, де гранична корисність товару X, виражена у грошах, співпаде з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновага спо­живача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

МU_Х = Р_х. (3.3)

При менших обсягах закупок гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що створюватиме зацікавленість збільшити кількість товару X. Якщо закупки виявляться більшими, ніж рівно­важний обсяг, ціна товару перевищить його корисність. А це підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага на­ступить тоді, коли гранична корисність, як максимальна сума гро­шей, від якої споживач хотів би відмовитися заради отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару X у певних обся­гах залежить не тільки від його уподобань та переваг, але й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги спо­живача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що прохо­дить через ці точки, то отримаємо криву «доход-споживання» (рис. 3.3). Ця крива показує, як кількість товару X, що спожи­вається за певний час, буде змінюватися в залежності від зміни доходу і тільки доходу.

Характер кривої «доход-споживання» буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари — це такі товари, котрі людина споживає у більшій кількості при зростанні його доходу. Неякісні товари — це такі товари, споживання яких зменшується за умови росту доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його якихось специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нор­мальним товаром, інший буде оцінювати, як неякісний товар.

Крім того, оцінка товару змінюється і залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Однак коли доходи зростуть до певного рівня, спожи­вач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Таким чином, для нормальних товарів крива "доход-спожи­вання" матиме зростаючий характер, для неякісних — спадаючий.

Від кривої «доход-споживання» легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821 - 1896 рр.) - англійський еко­номіст, який займався вивченням того, як у XIX ст. характер спо­живання товарів та послуг змінювався в залежності від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обся­гом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 3.4).

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зроста­ючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу вик­ликає менший приріст споживання товару X. Це, перш за все, пояснюється дією закону спадаючої граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з приско­ренням. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Разом з тим, є група товарів, яку не можна віднести ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. До цієї групи належать порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовір­но, що хтось при зростанні доходу збільшить чи зменшить спо­живання, наприклад, солі. Тому крива «доход-споживання» для цієї групи товарів буде мати вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.5).

Ці залеж­ності були помічені Енгелем і сформульовані у вигляді законів, що ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюдже­ту, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення при зростанні доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та по­слуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати скоріше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності були виявлені більше 100 років тому, в їх справедливості легко переконатися, спостерігаючи наше сьо­годення.

Поиск по сайту: