АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Витрати у довготерміновому періоді

Читайте также:
  1. Витрати ВИКОНАВЦЯ відшкодовуються ним із винагороди, що виплачується ЗАМОВНИКОМ.
  2. Витрати виробництва, їх сутність та види
  3. Витрати виробництва, прибуток і рентабельність.
  4. Витрати на навчання персоналу
  5. Витрати на оплату праці
  6. Витрати, пов'язані з погашенням кредиторської заборгованості за придбані нематеріальні активи слід відображати у складі:придбання необоротних активів інвестиційна
  7. Граничні витрати та граничний доход.
  8. До адміністративних витрат не відносять: відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
  9. До активу балансу входить розділ: Р1 необоротні активи, Р2 оборотні активи, Р3 витрати майбутніх періодів, р4 необоротні активи групи вибуття.
  10. Доходи та витрати страховика
  11. Обсяг тренувального навантаження в підготовчому періоді.

При аналізі витрат у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що у цьому випадку немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу ви­робництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи, навпаки, придбати нові. Тому в довго­терміновому періоді на перший план виступає проблема оптимізації розмірів підприємства.

Існує певний зв'язок та залежність між динамікою витрат в короткотерміновому та довготерміновому періодах. Для її демон­страції наведемо такий приклад. Нехай існують певні виробничі модулі (виробничі дільниці), кожен з яких здатний забезпечити виробництво 5 тисяч стільців на рік при мінімальних середніх втратах. Рівень цих витрат для кожного модуля свій. Тоді потужність підприємства буде залежати від кількості модулів, введених у експлуатацію. На рис. 6.7 зображено криві середніх витрат для кожного з модулів.

Нехай потреби ринку становлять 7 тисяч стільців (Q2). Цей можна отримати як за допомогою одного виробничого модуля, залишаючись у рамках короткотермінового періоду, так і з

введенням в експлуатацію другого, тобто через довготерміновий період.

 
 

У першому випадку обсяги виробництва не будуть відпо­відати тим, при яких досягається мінімальний рівень середніх витрат (Р3 = 9 грн.). Вони зростуть до 12 грн. в розрахунку на один стілець. Якщо ж піти другим шляхом, то частину обсягу (5 000 шт.) можна виробити при мінімальних витратах (9 грн.), а іншу (2 000 шт.) — при витратах, що дорівнюють відповідній точці на кривій АТС2 (Р1 = 15 грн.).

Для визначення привабливішого варіанта розвитку виробниц­тва слід знайти такий, що мінімізує загальні витрати на заданий обсяг. У першому випадку вони будуть дорівнювати:

ТС1 - Р2Q2 = 12 х 7 000 = 84 000 грн. (6.11)

У другому випадку їх можна розрахувати так:

ТС2 = Р3Qз + Р1(Q2-Qз) = 9 х 5 000 + 15 х 2 000 = 75 000 грн. (6.12)

Таким чином, з точки зору мінімізації сукупних витрат для отримання заданого обсягу виробництва привабливішим є другий варіант розвитку, який передбачає перехід від короткотерміново­го до довготермінового періоду.

Подібно до того, як середній продукт в залежності від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися не­змінним, середні витрати теж по-різному реагують на ефект мас­штабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробниц­тва тощо. На рис. 6.8 наведено три найтиповіші ситуації.

У варіанті, який зображено на рис. 6.8 а, спостерігається віднос­но короткий період, коли зростання виробництва супроводжуєть­ся зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва вичерпується досить швидко. Але при цьому існує широкий діапазон обсягів виробництва, при якому зберігається постійний рівень середніх витрат. У таких галузях підприємства різних розмірів можуть бути однаково життєздатними. Інша ситуація продемонстрована на рис. 6.8 б. Тут можна спостерігати довготривалий ефект від збільшення масштабів виробництва.У таких галузях переваги отримують великі підприємства. Навпаки, у третьому випадку (рис. 6.8 в) позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у нега­тивний. Тому підприємцю важливо вірно оцінити межі ефектив­ного розширення виробництва. Існуючі бар'єри зростання роб­лять можливим ефективне функціонування у таких галузях неве­ликих підприємств.

Проте намагання мінімізувати витрати — це лише одна сто­рона, що визначає поведінку виробника. Визначення реальних мас­штабів виробництва як в короткотерміновому, так і в довготермі­новому періодах визначається в кінцевому рахунку можливостя­ми максимізувати економічний прибуток. Для цього витрати виробництва необхідно порівнювати з доходами, чому і буде при­свячено наступний розділ курсу.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)