АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

З. Мікросистема та основні характеристики

Читайте также:
  1. I. Основные характеристики и проблемы философской методологии.
  2. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  3. PR-текст, его сущностные характеристики
  4. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  5. Биографические характеристики
  6. БУДОВА М'ЯЗІВ. ОСНОВНІ ВИДИ СКЕЛЕТНИХ М'ЯЗІВ
  7. В) Екзистенціалізм та його основні напрями.
  8. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
  9. Виды и характеристики воздействий на природную среду
  10. ВИРОБНИЧІ ПІДРОЗДІЛИ АРХІВУ ТА ОСНОВНІ АРХІВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
  11. ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
  12. Відзначимо наступні основні функції політичної соціології як навчальної дисципліни: світоглядну, пізнавальну, виховну, практично-політичну.

Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскі­льки мікросистема виступає як система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспек­тах: через з'ясування того, які суб'єкти вступають в ці відносини, з приводу чого ці відносини складаються та який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів мікросистеми належать:

а) домогосподарсгва. Це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім'я. Однак роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати і окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадя­нами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі двояка. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Власне заради задоволення цих потреб і функ­ціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домо­господарства виступають на стороні попиту як покупці. З іншого ж боку, домогосподарства — це власники ресурсів, що постача­ються ними для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домо­господарства перетворюються на продавців, формують пропо­зицію;

б) підприємства (фірми). До них відносяться будь-які господа­рюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття «підприємство» у мікроекономі­ці значно ширше, ніж, скажімо, це визначено у законодавстві, зокре­ма у Законі України «Про підприємства»-. Якщо для законодавця важливо, щоб підприємство було обов'язково юридичною особою, пройшло державну реєстрацію тощо, то для дослідника мікроеко­номічних проблем все це не має суттєвого значення. Головним для нього є те, що підприємство самостійно приймає рішення про випуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і керується при виборі альтернативних варіантів метою максимізації прибутку;

в) держава. Вона у мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава є власником значної кількості підприємств, органі­зує виробництво товарів громадського користування тощо. Най­суттєвішим для нього є її координаційна роль.

Об'єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Як і в інших розділах економічної теорії, у мікроекономіці аналізуються як ресурси: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприєм­ницькі здібності. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину для надання їй необхі­дної для споживання форми. Під капіталом у мікроекономіці ро­зуміють всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів відносяться ті гру­пи предметів праці, що раніше не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчасті­ше їх називають узагальнюючим словом «земля». Підприємницькі здібності — це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому про­цесі та творче використання заради отримання прибутку.

Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економіч­них суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів: і

- обмеженість. Як правило, мікроекономіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів. Це не означає, що того чи іншого ресурсу взагалі немає, а те, що відсутня можли­вість його отримання на попередніх умовах. Збільшення ж залучення цього ресурсу до виробництва обійдеться фірмі дорожче. Хоча в окремих випадках мікроекономіка спеціально досліджує ситуації, які виникають у результаті абсолютної обмеженості ресурсів;

- взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Скажімо, канаву можна вирити за допомогою екскаватора при незначній кількості праці чи лопатами вручну, але в останньому випадку потрібна значно більша кількість праці. Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів ресурсів: ка­піталу та праці;

- взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідно­шення з іншими. Хоча ресурси й здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю замінити працю капіталом чи навпаки практично неможливо.

Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розгля­дається річ (матеріальний продукт) або ж послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному вираженні. Вартісне вираження значною мірою залежить від цін, в яких розраховується результат. Вони можуть бути поточними, тобто такими, що склалися на момент розрахунку,

або ж порівнянними, що зафіксовані на певному рівні. У мікроеко­номіці застосовується як перший, так і другий варіант.

Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то виявляється, що мікросистема

- ринкова система. Ринок – це спосіб взаємодії економічних суб'єктів, який грунтується на ціновій системі та кон­куренції. Це особливий механізм координації економічних дій.

Ринковий зв'язок, що встановлюється між продавцем та по­купцем, має деякі відмінні риси:

- рівноправне положення учасників. Це означає, що ні прода­вець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну. Звичайно, це не виключає монопольного положення когось з учасників ринко­вого зв'язку, але у цьому випадку примус буде мати економічний характер;

- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв'язок. Можна виділити три основні правила, якими керуються учасники обміну: 1) обмін повинен приносити зиск; 2) кожний намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; 3) краще здійснити угоду з мен­шим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї;

- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Якщо свобода - це одна сторона ринкового положення суб'єкта, то по­вна самовідповідальність - зворотна. Коли економічний суб'єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам повинен нести відповідальність за свій вибір.

Сферу обміну можна уявити собі як рух двох зустрічних пото­ків: товарів та грошей. Наочна схема кругообігу товарів та грошей (рис. 1.1) допоможе краще уявити в узагальненому вигляді рин­кову систему та зрозуміти логіку побудови курсу мікроекономіки.

 
 

 

 


Поведінка економічних суб'єктів на ринку багато у чому за­лежить від стану конкурентного середовища. Тому у мікроекономічному аналізі особливу увагу приділяють конкуренції, окремо розглядаючи ринки чистої конкуренції, монополістичної конку­ренції, олігополії та чистої монополії.

Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на до­сягнення рівноваги як окремих суб'єктів, перш за все споживача та виробника, так і системи в цілому. З'ясування механізмів вста­новлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми і є голов­ним завданням розділу економічної теорії, що називається «мікроекономіка».

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)