Кряйня необхідність: поняття, значення та умови її правомірності

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Отже умови правомірності крайньої необхідності:

- особа діяла в такій ситуації, що іншого виходу у даній ситуації не було взагалі;

- не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (тобто шкода, яка завдається охороняємим інтересам повина бути набагато меншою від шкоди, яка відвертається в даній ситуації).

29. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності та його види. Звільнення від кримінальної відповідальності – це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування. Ознаки: 1) здійснюється до набуття законої сили обвинувальним висновком (нема обвинувального висновку); 2) нема відбування покарання; 3) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності: - у випадках, передбачених КК; - а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. 4) Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом. 5) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (КПК). КК 2001 р. передбачає такі види звільнення від кримінальної від­повідальності: 1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст.45 КК); 2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК); 3) у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); 4) у зв'язку із зміною обстановки (ст.48 КК); 5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); 6) на підставі закону про амністію або акта помилування (ч.2 ст.44 КК); 7) у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст.97 КК); 8) спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК) - Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) - Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК) - Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК) - Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміниобстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК) - якщо з дня вчинення особою злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі о соба звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 437 - 439 і ч.1 ст. 442 КК.

Поиск по сайту: