Юридичний аналіз складу злочину: самовільне заняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197' КК)

Потерпілим від злочину є законний володілець або власник самовільно зайнятої земельної ділянки.

Об'єктом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва слід визнати право власності на землю та встановлений порядок користування земельною ділянкою і будівництва на ній відповідних об'єктів (будівель та споруд),

Предметом злочину є земельна ділянка, якою визнається частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (фунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовано. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що є над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Предметом злочину може бути земельна ділянка будь-якої категорії земель (земель сільсько-господарського призначення, земель житлової та громадської забудови, земель історико-культурного призначення тощо).

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах; І) самовільному зайнятті земельної ділянки (ч. 1 ст. 197¹); 2) самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Самовільне зайняття земельної ділинки передбачає використання винним чужої земельної ділянки на власний розсуд в особистих інтересах або в інтересах, інших осіб. Воно може виявитися у зведенні на земельній ділянці загорожі чи виставленні охорони і перешкоджанні Таким чином законному володільцю чи власнику здійснювати своє право власності на цю ділянку, проведенні на ній певних робіт (наприклад, вирощування сільськогосподарських культур), використання її для зберігання товарів, техніки чи обладнання тощо. Фактично у результаті самовільного зайняття земельної ділянки відбувається володіння та/або користування земельною, ділянкою за відсутності права власності на неї, права користування нею, права земельного сервітуту на таку земельну ділянку.

Самовільне зайняття земельної ділянки утворює склад злочину, передбаченого ст. 197¹, тоді, коли завдало значної шкоди її законному володільцю чи власнику (яка у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт (у тому числі земляних), а також виконання монтажних робіт- зі спорудження нового об'єкта - будівлі чи споруди. Споруда - це об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-будівельний об'єкт), що не належить до будівель, складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей, вантажів тощо.

Злочин при вчиненні його у першій формі вважається закінченим з моменту, коли особа фактично почала прогипрашю освоювати земельну ділянку, завдавши цим її законному володільцю або власнику значної шкоди, у другій формі - з моменту вчинення дій зі зведення будівель або споруд на самовільно захопленій ділянці.

Суб'єкт злочину -- загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього злочину: 1) особою, раніше судимого за злочин, передбачений ст. 197¹; 2) групою осіб; 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (ч. 2 ст. 197¹), а кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці – 1) ведення такого будівництва на земельній ділянці, зазначеній у ч. 2 ст. 197¹; 2) вчинення його особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин передбаченні ч. 3 ст. та ч. 4 ст. 197¹.

Юридичний аналіз складу злочину: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК).

Безпосереднім об'єктом є кредитно-фінансова система України

Предмет - національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери чи білети державної лотереї

З об'єктивної сторони: злочин характеризується здійснення одного із діянь передбачених диспозицією ч.1 ст. 199: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, або збут вищевказаних предметів.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16 -річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, поєднанним із метою збуту вказаних предметів.

Покарання: караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Вищевказані дії вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Поиск по сайту: