Вільнення від покарання за хворобою

I. Відомо, що неосудні особи не підлягають кримінальній відповідальності за вчинені ними суспільно небезпечні діяння (ч.2 ст. 19 КК). Не підлягають покаранню і особи, які вчинили злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. З ст. 19 КК).

Разом із тим, психічна хвороба може виникнути і під час відбування покарання. Це питання регулюється ст. 84 КК.

II. Стаття 84 передбачає три види звільнення від покарання за хворобою:

а ) у зв'язку з захворюванням особи під час відбування по­карання на психічну хворобу (ч. 1);

В) у зв'язку з визнанням військовослужбовців, засуджених до службових обмежень, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, непридатними до військової служби за станом здоров'я (ч. 3).

III. При звільненні від покарання особи, яка захворіла на психічну хворобу під час відбування покарання, вирішальне значення має характер психічного захворювання. Вичерпний перелік захворювань, які є підставою для направлення в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджує Міністерство охорони здоров'я України.

Обов'язковою умовою цього виду звільнення є тяжкість психічного захворювання: воно позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До таких осіб можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 КК.

IV. Особа, яка захворіла на іншу тяжку хворобу, на відміну від психічно хворої, усвідомлює небезпечність вчиненого і адекватно сприймає виправно-трудовий вплив. Тому в основу звільнення таких хворих покладено впевненість суду в тому, що тяжко хворий значною мірою втратив свою суспільну небезпечність, тож є впевненість в тому, що він не вчинить нового злочину. Причому закон має на увазі такі видитяжких хвороб, які об'єктивно перешкоджають відбуванню покарання. Якщо осуджений захворів на тяжку хворобу, але вона не перешкоджає відбуванню покарання, то немає підстав для його дострокового звільнення. Крім того, такий вид звільнення від покарання застосовується лише в тих випадках, коли тяжке захворювання виникло під час відбування покарання і подальше відбування покарання може призвести до серйозного погіршення здоров'я або до інших тяжких наслідків.

При вирішенні питання про застосування ч. 2 ст. 84 суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 у разі одужання психічно хворих (ч. 1 ст. 84), а також осіб, які захворіли на іншу тяжку хворобу, вони повинні бути направлені для подальшого відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності або немає інших підстав для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медично­го характеру, зараховується в строк покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

V. Військовослужбовці, засуджені до покарання у вигляді службових обмежень, арешту або тримання в дисциплінарно­му батальйоні, звільняються від покарання у разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я.

Поиск по сайту: