З5. Процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки: завдання, види, учасники, вимоги до протоколу обшуку

Обшук і виїмка - це невідкладні слідчі дії.

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь зло­чину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук мо­же бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Слідчий має скласти постанову про проведення обшуку або виїмки. Обшук проводиться із санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. Для проведення обшуку у житлі громадян необхідно отримати вмотивовану постанову судді, для виїмки це непотрібно.

У невідкладних випадках обшук, за винятком житла, можна провести без санкції прокурора. Однак протягом доби має бути повідомлений прокурор про результати обшуку.

Обшук (виїмка), як правило, проводяться вдень. Для проведення обшуку і виїмки запрошуються двоє понятих.

Якщо обшук (чи виїмка) проводяться у дипломатичних представництвах, необхідно отримати згоду самих представництв і дозвіл із міністерства закордонних справ. При проведенні обшуку і виїмки у цих приміщеннях має бути присутній слідчий, прокурор і уповноважена особа дипломатичного представництва.

Після проведення обшуку складається протокол у двох примірниках, у якому описуються речі, що були вилучені, вказується час, місце проведення обшуку.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером.

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного роз­слідування справи.

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що про­ведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені примі­щення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є на­явність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Закон передбачає також випадки, коли проведення обшуку є можливим без постанови слідчого - особистий обшук у разі затримання або ув'язнення особи під варту, або коли особистий обшук є частиною обшуку у приміщенні (ч.2ст. 184 КПК України).

Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини в справі.

Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку. Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарст­ва, території установи);

3) обшук особи, її тіла та одягу;

4) обшук транспортних засобів.

Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, оди­ночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук - це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Виїмка - це слідча дія, яка провадиться у випадках необхі­дності вилучення певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Тобто виїмка проводиться тоді, коли слідчий достеменно знає, де і в кого знаходиться певний предмет.

Підставою проведення виїмки є мотивована постанова слідчого. Ця слідча дія не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за мотивованої постанови судді (ст. 178 КПК України).

Виїмку поділяють на два види: а) виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; б) виїмку звичайної документації та пред­метів у громадян і установ.

У першому випадку виїмка проводиться на основі постанови слідчого, санкціонованої прокурором; понятими залучаються особи лише цієї ж установи (пошти), а в другому - виїмка проводиться з ініціативи слідчого і його постанова не санкціонується прокурором. Це обумовлено тим, що під час виїмки в даному випадку не проводяться пошукові дії, а отже, в меншій мірі зачіпаються інтереси громадян.

У ході виїмки в громадянина предметів чи документів, що відносяться до інтимної сторони його життя, поняті можуть бути попереджені у відповідності з нормами чинного законо­давства про нерозголошення фактів, які стали їм відомими в ході цієї слідчої дії.

У тих випадках, коли виїмка пов'язана з вилученням пред­метів (документів) із маси однорідних об'єктів, що мають відно­шення до справи, для участі в ній доцільно залучати відповід­ного спеціаліста, наприклад, спеціаліста-бухгалтера під час виїмки із бухгалтерії документів, що відносяться до розкрадан­ня, яке розслідується.

Під час відмови видати об'єкти, що підлягають виїмці, слідчий має право вилучити їх примусово. Якщо стає відомо, що ці об'єкти сховані зацікавленими особами, то слідчий може винести постанову про обшук, і провести його негайно, у відпо­відності з вимогами КПК України.

Виїмка поштової кореспонденції (ст. 187, 187-1 КПК). Проводиться тоді, коли через кореспонденцію можна встановити місцезнаходження особи, злочинні зв'язки обвинуваченого чи підозрюваного, обставини справи. Арешт на кореспонденцію провадиться з санкції прокурора. Слідчий складає постанову, яка направляється у поштово-телеграфну установу. Виїмка кореспонденції проводиться у присутності двох представників поштово-телеграфної установи. Накладання арешту на поштову кореспонденцію скасовується, якщо в цьому відпадає необхідність.

Зняття інформації з каналів зв'язку можливе і до порушення кримінальної справи. Слідчий, за погодженням із прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду, який виносить постанову про зняття інформації з каналів зв'язку. Інформація, що виявлена, прослуховується, після чого складається протокол. Далі слідчий складає постанову, якою цей протокол визнається доказом, і приєднує його до справи.

Поиск по сайту: