Опис лабораторної установки

Установка для отримання оксидів азоту (рис. 2) складається з трубчастої печі 1, усередині якої знаходиться кварцова трубка 2, заповнена залізо-марганцевим каталізатором; осушувача повітря 3; ротаметра 4; розподільної склянки 5 з 25 %-м розчином аміаку; триходових кранів 6 для відбору проб газу; буферної ємності 7; поглинача оксидів азоту 8.

Схема для аналітичного контролю нітрозних газів складається з поглинальних склянок 9 і 10; аспіраторів 11 і 12; кранів 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20.

Перед початком роботи готують поглинальні розчини, розчин перманганату калію та готують установку до роботи. Для цього в поглинальну склянку 10 наливають 50 см³ концентрованої сірчаної кислоти (густина 1,84 г/см³), а у 8 і 9 - 50 см³ сірчаної і 6-8 см³ концентрованої азотної кислоти. Розчин перманганату калію готують у двох конічних колбах місткістю 250 см³, у які вливають по 1 см³ 0,1н розчину перманганату калію, по 5 см³ концентрованої сірчаної кислоти (густина 1,84 г/см³) і по 40 см³ дистильованої води. Для аналізу концентрованого нітрозного газу розчин перманганату калію беруть у кількості 5-10 см³.

1 – трубчаста піч; 2 – кварцова трубка; 3 – осушувач повітря; 4 – ротаметр; 5 – розподільна склянка; 6 – триходовий кран; 7 – буферна ємкість; 8 – поглинач; 9-10 – поглинальні склянки; 11-12 – аспіратор; 17 – компресор; 13-16, 18-20 – крани

Рисунок 3.1 – Схема установки для розподільного визначення NO і NO₂ у газах

Поиск по сайту: