 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Опис лабораторної установки, послідовність виконання роботи і проведення розрахунків
Умови виконання вимірювань:
· температура повітря (20±5) 0С;
· відносна вологість не більше 90 %;
· атмосферний тиск від 90 до 104 КПа (680∻760 мм рт. ст.).
Оксид вуглецю отримують розкладанням мурашиної кислоти шляхом відняття від неї води концентрованою сірчаною кислотою:
НСООН 
Н2О+СО.
Установка (рис. 2.1) складається з колби Вюрца 2, що містить 100±10 см3 сірчаної кислоти, крапельної лійки 1 з 50±5 см3 мурашиної кислоти. Відвідний кінець трубки колби Вюрца з'єднують послідовно з двома трубками Петрі 3. У першу трубку наливають 8±2 см3 розчину NaOH з масовою часткою 30 %, у другу – 8±2см3 розчину пірогалолу у розчині КОН. Вільний кінець газової трубки з'єднують із склянкою-газометром 6, який заповнений дистильованою водою. Для перевірки герметичності зібраної установки відкривають крани газометра 6 (крапельна лійка 1 має бути закритою). За умов герметичності приладу вода з нижнього крана газометра не повинна виливатися. Після перевірки герметичності установки закривають крани газометра і відключають трубку Петрі від газометра. Потім з лійки 1 по краплях приливають мурашину кислоту в колбу Вюрца. Перші порції оксиду вуглецю випускають у витяжну шафу і через 3-5 хв трубки Петрі приєднують до газометра, відкривають нижній кран газометра і збирають виділений газ над дистильованою водою.
Схема лабораторної установки каталітичної конверсії СО зображена на рисунку 2.2. Газ, що містить СО, витісняють із газометра 1 водою, відкриваючи кран лійки 13, у парогазозмішувач 2. Водяна пара утворюється у парогазозмішувачі 2 нагріванням дистильованої води за допомогою плитки 3. У змішувач за допомогою газодувки 12 подають повітря для утворення парогазоповітряної суміші. Далі утворену в парогазозмішувачі газову суміш подають на конверсію в реакційну трубку 4, заповнену залізним каталізатором. На каталізаторі при температурі 200 – 300 0С проходить процес каталітичного окиснення СО до СО2. Після конверсії газ охолоджується в холодильнику 6 і надходить у газометр 8.
1 – крапельна лійка; 2 – колба Вюрца; 3 – трубки Петрі; 4 – триходовий кран; 5 – лійка; 6 – газометр; 7 – мірний циліндр
Рисунок 2.1 - Установка для отримання оксиду вуглецю (II)
Прямий водяний холодильник 6 і колба 7 служать для збору надлишкової конденсованої води. Об’єм конвертованого газу, що надходить у газометр 8, заміряють за допомогою мірного циліндра 11.
1 – газометр; 2 – парогазозмішувач; 3 – електрична плитка; 4 – реакційна трубка; 5 – трубчаста піч; 6 – водяний холодильник; 7 – конденсатор; 8 – газометр; 9 – термопара; 10 – ртутний термометр; 11 – мірний циліндр; 12 – газодувка; 13 – лійка; 14 – крани для відбору проб газу
Рисунок 2.2 – Схема лабораторної установки конверсії СО
Аналіз газу на вміст у ньому СО, СО2 і О2 проводиться за допомогою газоаналізатора за методикою, описаною у розділі 5.
Принцип дії газоаналізатора заснований на вибірковій здатності поглинання СО2, О2 і СО відповідними поглиначами. Процентний вміст компонентів у газовій суміші визначається за різницею об'єму газу до і після поглинання відповідних компонентів, віднесених до вихідного об'єму газу.
Поиск по сайту: