АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Опис лабораторної установки. Визначення концентрацій азотної кислоти за допомогою ареометра

Читайте также:
  1. II. Описание экспериментальной установки
  2. В зависимости от целевой установки организма его функции могут быть основными и вспомогательными.
  3. ВЫПРЯМИТЕЛЬНЫЕ УСТАНОВКИ, ПРИМЕНЯЕМЫЕ НА ЭЛЕКТРОПОЕЗДАХ.
  4. Вычерчиваем и одновременно собираем схему экспериментальной установки
  5. Габариты сушильной установки
  6. Для лабораторної роботи 3
  7. ДОИЛЬНЫЕ УСТАНОВКИ
  8. Исследование влияния установки на способ решения задач
  9. КОМПРЕССОРНЫЕ УСТАНОВКИ
  10. Котельные установки
  11. КОТЕЛЬНЫЕ УСТАНОВКИ.
  12. Мощность установки

Визначення концентрацій азотної кислоти за допомогою ареометра

 

Аналіз проводять за допомогою ареометра згідно з ГОСТ 18995.1-81.

Досліджувану азотну кислоту наливають у чистий сухий циліндр (ємністю 100 см3) так, щоб рівень рідини не доходив до верхнього краю на 3-4 см. Циліндр з рідиною витримують у термостаті з температурою 20 0,2 °С протягом 15 хв. Температуру досліджуваної кислоти вимірюють термометром, обережно перемішуючи. Якщо температура становить 20 0,2 °С, то циліндр виймають та встановлюють на рівній поверхні.

У циліндр обережно занурюють чистий сухий ареометр, шкала якого відповідає очікуваному значенню густини. Відстань від нижчого краю ареометра, зануреного в рідину до дна циліндра має бути не менше ніж 3 см. Ареометр не випускають з рук доти, доки він не стане плавати, не доторкаючись до стінок і дна циліндра. Якщо ареометр нерухомо застигне, знімають його показання по нижньому краю меніска (для забарвленої рідини по верхньому краю). Під час відліку око має знаходитися на рівні відповідного краю меніска. Після визначення густини знову замірюють температуру. Якщо різниця значень температур не перевищує 0,3 °С за результат приймають середнє арифметичне двох паралельних вимірювань. Розбіжність між вимірюваннями не повинна перевищувати 0,001 г/см3. За довідковою таблицею [5, cтор 812] визначають масову частку (концентрацію) азотної кислоти.

Визначення загальної кислотності

У конічну колбу з притертою пробкою (вмістом 250 см3), попередньо зважену, добавляють 2 г азотної кислоти, 50 см3 дистильованої води (попередньо прокип’яченої для видалення вуглекислого газу), ретельно перемішують і потім за допомогою бюретки добавляють 35 см3 розчину гідрооксиду натрію (С = 1 моль/дм3). До розчину додають кілька крапель метиловогооранжевого та титрують розчином соляної кислоти (С = 1моль/дм3) до зміни забарвлення. Роблять два такі паралельні титрування. Кислотність розраховують за формулою

 

% HNO3 = 100 (V1K1-V2K2)×0,063/m,

 

де V1, V2 - відповідно об¢єм гідроксиду натрію та соляної кислоти(С = 1моль/дм3), см3;

K1, K2 - поправочні коефіцієнти розчинів гідрооксиду натрію та соляної кислоти відповідно;

m - наважка кислоти, г;

0,063-кількість азотної кислоти, що відповідає 1см3 розчину гідрооксиду натрію(С = 1моль/дм3).

Розходження між паралельними визначеннями не повинно перевищувати 0,3 %.

 

Визначення оксидів азоту

 

У конічну колбу ємністю 250 см3 наливають 70 см3 дистильованої води, 20 см3 розчину перманганату калію (С = 0,1моль/дм3), нагрівають до температури 40-50 °С. Беруть наважку кислоти 10-12 г, переливають у конічну колбу ємністю 250 см3 з притертою пробкою. Після перенесення кислоти зі склянки у конічну колбу її промивають 20 см3 дистильованої води, а промивні води також переливають у конічну колбу. Після остигання, у конічну колбу додають 20 см3 розчину йодистого калію (С = 20 %), що взаємодіє з надлишком перманганату калію. Суміш ретельно перемішують, закривають пробкою і ставлять у темному місці на 10 хв.

Далі пробки та стінки конічної колби змивають невеликою кількістю дистильованої води (10 см3) та титрують виділений йод розчином Na2S2O3 (С = 0,1 моль/дм3), додаючи у кінці титрування 1-2 мл розчину крохмалю. Вміст оксидів азоту у переліку на N2O4 розраховують за формулою:

% N2O4 = 100((V1K1-V2K2)/ m)0,0046,

де V1,V2 - об¢єм перманганату калію, що було взято для аналізу, та об¢єм Na2S2O3, що було витрачено на титрування, см3;

K1,K2 - паправкові коефіцієнти відповідно для перманганату калію та Na2S2O3;

m - маса азотної кислоти, г.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)