Історія про Ісуса Христа

Тепер спробуємо дослідити витоки християнської релігії. Більшість дохристиянських релігій проповідували поклоніння сонцю. Ще за 10 000 років до нашої ери історія повниться малюнками та письменами, які відображають шанування й поклоніння людей цьому об’єкту.

І дуже легко зрозуміти чому, оскільки кожного ранку коли з’являється сонце, воно приносить з собою світло, тепло й безпеку оберігаючи людину від холоду, сліпоти, та нічної темряви, повної хижаків. Без нього, як відомо всім культурам, не будуть рости врожаї, а життя на землі стане неможливим. Такі реалії зробили сонце найбільш обожнюваним об’єктом всіх часів.

Тим не менше, люди також були обізнані і в зірках. Відстеження зірок, дозволяло їм визначати та передбачати різні події, які відбуваються через довгі періоди часу, такі як затемнення та повні. Вони, в свою чергу, відмічали небесні скупчення, відомі нам зараз як сузір’я.

Якщо Ви розглянете хрест Зодіаку, який одним із найстаріших концептуальних зображень в людській історії, то помітите, що він відображає рух сонця, яке фігурально проходить через 12 головних сузір’їв протягом року. Він також відображає 12 місяців року, чотири сезони, а також сонцестояння та рівнодення. Назва «Зодіак» пов’язана з тим, що сузір’я уособлювалися та персоніфікувалися як певні фігури або тварини. Іншими словами, ранні цивілізації не лише стежили за сонцем та зірками. Вони пов’язували їх з вигадливими міфами, беручи до уваги їхні траєкторії руху та відношення один до одного.

Сонце з його життєдайними та збережувальними якостями уособлювалося як представник невидимого творця або Бога.

Син або Сонце Боже: Світло Життя, Спаситель роду людського. Зверніть увагу на спорідненість кореня слів «син» та «СОНце» в українській мові. В англійській мові, наприклад, ця спорідненість відстежується ще більш чіткіше, оскільки слова «son» (в англійській мові означає - «син») та «sun» (в англійській мові означає «сонце») звучать абсолютно однаково - [sʌn].

12 сузір’їв відображали шлях подорожі Сина Божого та ідентифікувалися за іменами, які відображали явища природи, що відбувалися саме в той період часу. Наприклад, Водолій, носій, який приносить весняні дощі.

Для розуміння суті і ролі Ісуса в християнській релігії доцільно розглянути такого єгипетського бога як Гор.

Гор був Богом Сонця в Єгипті близько 3000 років до нашої ери. Він є уособленням сонця, а його життя є серією алегоричних міфів, які відображають рух сонця по небу.

З давніх ієрогліфів Єгипту ми знаємо багато про цього сонячного месію. Наприклад, Гор, який був уособленням сонця або світла мав ворога, якого звали Сет та який в свою чергу був уособленням темряви або ночі. Відтак, метафорично кажучи, кожного ранку Гор вигравав битву проти Сета, в той час як увечері Сет завойовував Гора та посилав його в підземний світ.

Важливо зазначити, що боротьба «світла з темрявою» або «добра зі злом» є однією з найбільш повсюдних міфологічних двоїстостей, коли-небудь відомих та яка на багатьох рівнях відображається й донині.

Загалом кажучи, історія Гора наступна: Гор був народжений 25 грудня дівою Ісідою – Марією. Його народження супроводжувалося зіркою на сході, а після народження він став об’єктом поклоніння для трьох королів. У віці 12 років, він ще дитиною став мандрівним вчителем. У віці 30 років він прийняв хрещення від особи відомої як Ануп. І відтоді почав своє служіння. Гор мав 12 послідовників з якими він подорожував, творячи такі дива, як зцілення хворих та ходіння по воді. Гор також відомий під багатьма різними іменами, такими як Істина, Світло, Помазаник Божий, Добрий Пастир, Агнець Божий та багато інших. Після того, як його зрадив Тифон, Гор був розіп’ятий, похоронений на 3 дні, після чого воскреснув.

Ці атрибути Гора, в первинному або ледь зміненому вигляді проникають крізь чисельну кількість культур світу, через що багато інших богів мають ту саму загальну міфічну структуру.

Наприклад, Фрігійський Аттіс народжений дівою Наною 25 грудня розіп’ятий, покладений в гробницю та після трьох днів, воскреслий.

Крішна в Індії, народжений дівою Девакі. Зірка на сході сигналізувала про його прихід. Він творив дива разом зі своїми послідовниками та після своєї смерті воскреснув.

Діоніс в Греції. Народжений дівою 25 грудня став мандрівним вчителем який творив такі дива, як перетворення води на вино. Його називали Царем Царів, єдино народженим Божим Сином, Альфа і Омега та інше. І після своєї смерті він воскрес.

Мітра в Персії, народжений дівою 25 грудня. Він мав 12 учнів та творив дива. Після смерті був похоронений на три дні, після чого воскреснув. Його називали істиною, світлом та багатьма іншими іменами. Цікаво, що священним днем поклоніння Мітрі була неділя.

Вся суть в тому, що існувала величезна кількість спасителів в різні періоди часу в різних куточках світу, які підпадають під ці загальні характеристики.

Тепер спробуємо розглянути чому були вибрані саме ці атрибути? Чому всі ці божества народжені дівою 25 грудня? Чому вони вмирали на 3 дні, а потім неминуче воскресали? Чому вони мали саме 12 учнів або послідовників? Щоб з’ясувати це, давайте розглянемо найбільш недавнього сонячного месію.

Ісус Христос був народжений дівою Марією 25 грудня у Вифлеємі. Його народження передвіщала зірка на сході, до якої вирушили три волхви або маги, щоб знайти та піднести нового Спасителя. Він ще дитиною у віці 12 років почав вчителювати. В 30 років він прийняв хрещення від Івана Хрестителя і відтоді почав своє служіння. Ісус мав 12 учнів які подорожували з ним поки він творив такі дива як зцілення хворих, ходіння по воді та воскресіння з мертвих. Він був також відомий як Цар Царів, Син Божий, Світло Життя, Альфа й Омега, Агнець Божий та інше. Після того як він був зраджений своїм учнем Іудою та проданий за 30 срібників, він був розіп’ятий та похоронений в гробниці. Після 3 днів він воскрес та зійшов на небеса.

Перш за все, епізод народження є повністю астрологічним. Зірка на сході це Сіріус, найяскравіша зірка на нічному небі, яка 24 грудня стає в ряд з трьома найяскравішими зірками поясу Оріона. Ці 3 яскраві зірки з поясу Оріона називаються сьогодні так само як і в давні часи «три волхви». Ці три волхви та найяскравіша зірка Сіріус одночасно спрямовані на місце сходу сонця саме 25 грудня. Саме тому три волхви слідують до зірки на сході, щоб знайти місце сходу або «народження» сонця.

«Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви зі сходу при­йшли до Єрусалима, кажучи: де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. По­чувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним, зібрав­ши всіх первосвящеників і книж­ників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? Во­ни ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано про­роком: і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від ін­ших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки і по­славши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповіс­тіть мене, щоб і мені піти покло­нитися Йому. Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачи­ли вони на сході, йшла перед ни­ми, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. Побачивши зірку, во­ни зраділи радістю вельми вели­кою. І, увійшовши в дім, поба­чили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ла­дан і смирну. І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї» (Від Матфея святе благовістування 2:1-12)

Діва Марія це сузір’я Діви, також відомої як Богородиця. Діва («Virgo») на латині означає дівчина. Сузір’я Діви також називали Домом Хлібу, а його зображенням була дівчина, яка тримає в руках сніп пшениці. Цей дім хлібу та символ пшениці зображують серпень та вересень, час жнив. В свою чергу, Вифлеєм, буквально перекладається як «дім хлібу». Водночас Вифлеєм є посиланням на сузір’я Діви, місце на небі, а не на землі.

Є ще один доволі цікавий феномен, який відбувається близько 25 грудня або під час зимового сонцестояння.

Від літнього сонцестояння до зимового сонцестояння дні стають коротшими та холоднішими. Якщо Ви будете дивитися з північної півсфери Землі, то побачите, що сонце починає рухатися на південь, зменшуватися та ставати менш яскравим. Скорочення днів та закінчення збору урожаю разом з наближенням зимового сонцестояння, для тогочасних людей символізували смерть. Це була смерть сонця. А 22 грудня кончина сонця була остаточною. Тому що сонце, яке рухалося впродовж шести місяців на південь, досягало своєї найнижчої точки на небі. І ось тут відбуваються цікаві речі: сонце припиняє свій рух на південь, принаймні відчутний рух, на три дні. І в продовж цієї трьохденної паузи, сонце знаходиться поблизу сузір’я Південного хреста. Після цього, 25 грудня сонце піднімається на один градус, цього разу в сторону півночі, передвіщаючи подовшання днів, тепло та весну.

Таким чином, це означало: сонце помирає на хресті, де залишається мертвим на 3 дні, для того щоб, воскреснути або народитися знову.

Саме тому Ісус та чисельна кількість інших богів Сонця поділяють історію про розп'яття, три дні смерті та воскресіння. Це перехідний період сонця перед тим, як воно змінить напрям свого руху в протилежну сторону, на північ, несучи весну, а відтак і спасіння.

Тим не менше, вони не святкували воскресіння сонця до весняного рівнодення або Пасхи. Це тому, що саме під час весняного рівнодення, сонце офіційно пересилює злу темряву, оскільки тривалість дня стає довшою за тривалість ночі, а відтак з’являються відновлювальні властивості весни.

Апостолів

Тепер, перейдемо до найбільш очевидного астрологічного символізму навколо Ісуса, який стосується 12 апостолів.

Вони просто являються тими 12 сузір’ями Зодіаку, з якими Ісус, будучи Сонцем, проходить свій шлях по небозводу. Фактом є те, що цифра 12 зустрічається в Біблії повсюдно й доволі часто.

Повернемося до хреста Зодіаку, який зображує життєвий цикл сонця. Він був не просто художнім вираженням або інструментом для відстеження руху Сонця. Він був також язичницьким духовним символом спрощене зображення якого виглядало як звичайний хрест. Отже можна з впевненістю стверджувати, що хрест це не символ християнства. Християнський хрест це язичницька адаптація хреста Зодіаку. Саме тому голова Ісуса в мистецтві ранніх культів завжди зображувалася на хресті, оскільки Ісус це і є Сонце. Син божий, Світло Життя, воскреслий Спаситель, який знову і знову приходить до нас кожного ранку, Божий ореол, який охороняє нас від справ темряви коли знову народжується щоранку. Його можна побачити серед хмар високо на небесах з терновим вінцем на голові або променями сонця.

«Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті» (Псалтир 83:12)

«І ось благовістя, яке ми чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Ньому ніякої тем­ряви» (Перше соборне послання святого апостола Іоана Богослова 1:5)

Ери в Біблії

Тепер, серед багатьох астрологічних метафор Біблії, ми розглянемо найбільш важливу, яка стосується ер.

Священне писання містить чисельну кількість згадувань про ери. Щоб зрозуміти це, нам треба познайомитися з феноменом, відомим як прецесія рівнодень.

Давні єгиптяни, так само як і багато культур, що існували до них, усвідомлювали, що приблизно кожні 2150 років, ранковий схід сонця в день весняного рівнодення мав відбувався в області іншого знаку Зодіаку. Це пов’язано з повільним кутовим нахилом, який робить Земля при обертанні навколо своєї осі. Це називається прецесією, тому що сузір’я відстають позаду відносно свого звичайного річного циклу.

Час, необхідний для того, щоб прецесія пройшла всі 12 знаків складає близько 25.765 років. Цей період називається Світовим або Платонівським роком. Давні суспільства знали це І називали кожен період протяжністю 2150 років ерою.

З 4300 до 2150 року до н.е. була ера Тельця, тобто Бика. З 2150 до н.е. до 1 нашої ери була ера Овна, тобто Барана. А з 1 н.е. до 2150 н.е., проходить ера Риб. Ера, в якій ми живемо й досі по цей день. То ж приблизно в 2150 році ми вступимо в нову еру. Еру Водолія.

Біблія, грубо кажучи, відображає символічний рух крізь три ери, водночас провіщаючи четверту. В Старому Завіті згадується, що коли Мойсей зійшов з гори Сінай з десятьма заповідями, він був дуже засмучений коли побачив людей, що покланялися Золотому тельцю. Як наслідок, він розбив кам’яні скрижалі і наказав своїм людям вбивати один одного для того, щоб очистити себе.

«Коли ж він на­близився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою; і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим» (Друга книга Мойсея. Вихід 32:19-20)

«Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посором­лення перед ворогами його. І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібрали­ся до нього всі сини Левіїні. І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга сво­го, кожен ближнього свого. І зро­били сини Левіїни за словом Мой­сея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік» (Друга книга Мойсея. Вихід 32:25-28)

Більшість біблійних вчених приписують цей гнів до того, що ізраїльтяни поклонялися фальшивим ідолам або щось у цьому дусі. Насправді ж, золотий телець це алегорія ери Тельця. А Мойсей представляв нову еру Овна або Барана. Саме тому, євреї навіть зараз все ще сурмлять в баранячий ріг. Мойсей представляє нову еру Овна і з приходом нової ери, кожен має залишити стару.

Інші божества так само відмічають цей перехід. Наприклад, дохристиянський бог Мітра вбиває бика в тій же символізації. Відтак, Ісус це фігура, яка проголошує перехід з ери Овна в еру Риб.

Символ риби досить часто зустрічається в Новому Завіті. Ісус нагодував 5000 людей хлібом і двома рибами. Коли він розпочинав своє служіння ходячи вздовж Галілейського озера, він допоміг двом «рибалкам» які йшли за ним. Гадаю, ми всі бачили «рибу Ісуса або іхтіс», які люди наклеюють на багажники своїх машин. Мало хто знає, що вона насправді означає. Це язичницька астрологічна символіка сонячного дому впродовж ери Риб.

Крім того, датою народження Ісуса фактично вважається початок цієї ери. В Євангелії від Луки 22:10, коли учні спитали Ісуса де проводити останню Пасху. Він їм відповів: ось, як увійдете в місто, стріне вас чоловік, що нестиме глек води; Ідіть слідом за ним до дому, в який він увійде».

Ця цитата з Біблії є однією з найбільш показових астрологічних посилань. Чоловік, який несе воду у глекові це Водолій, носій води, який, завжди зображується як чоловік, який виливає з глечика воду. Він представляє еру, яка наступає після ери Риб. Тож коли Сонце (Син Божий) залишає еру Риб (еру Ісуса), то воно входить у дім Водолія, оскільки Водолій знаходиться після Риб у прецесії рівнодень. Все, що Ісус намагався сказати, це лише те, що після ери Риб прийде ера Водолія.

Зараз ми часто чуємо про «кінець часів» та кінець світу. Хибне трактування цієї ідеї, про яку згадується в книзі Апокаліпсису походить з Євангелія від Матвія 28:20, де Ісус говорить: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу»

Тим не менше, в Біблії короля Якова, слово «світ» є однією з багатьох помилок в перекладі. Насправді первинне слово, яке там застосовувалося було «іон» («aeon»), що означало «вік». Тож словами Ісуса були: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку». Що є правдою, оскільки уособлення сонячної системи Риб Ісусом закінчиться коли сонце вступить в еру Водолія.

Вся ця концепція кінця часів та кінця світу є помилковою інтерпретацією астрологічної алегорії. Більше того, персонаж Ісуса будучи буквальним та астрологічним гібридом, водночас є точним плагіатом єгипетського бога сонця Гора.

Наприклад, на настінних записах Луксорського храму в Єгипті, яким вже близько 3500 років є зображенням звістки про диво зачаття, народження та поклоніння Гору. Початок зображення відображає як Тот повідомляє діву Ісіду, що вона зачне Гора. Тоді Кнеф, святий дух, запліднює діву після чого відбувається непорочне зачаття й акт поклоніння. Все це точна історія дивовижного зачаття Ісуса.

Поиск по сайту: