Історія про Мойсея

Насправді, буквальна схожість єгипетської та християнської релігій вражає. А плагіат продовжується далі.

Історія Ноя та Ноєвого ковчега була взята прямо з давніх переказів. Концепція Великого Потопу зустрічається повсюдно в давньому світі. В більш ніж 200 різних згадуваннях в різні часи й періоди. Тим не менше, варто лише глянути в недалекі джерела дохристиянських часів, такі як, наприклад, «Епос про Гільгамеша» написаний в 2600 до н.е. Ця історія розказує про Великий Потоп, вчинений Богом, про ковчег з врятованими тваринами на ньому та навіть про випуск і повернення голуба. Все це збігається з біблійською історією поряд з іншими подібними схожостями.

Разом з цим плагіатом є також історія про Мойсея. Історія каже, що при народженні Мойсея, його поклали в очеретяну корзину і пустили за течією річки, щоб вберегти від вбивства новонароджених. Пізніше його знайшла дочка королівського роду, яка виховала його як принца.

Ця історія про дитину в корзині була взята прямо з легенди про Саргона Аккадського, яка мала місце близько 2250 років до н.е. Після народження, Саргона поклали в очеретяний кошик, щоб вберегти від дітовбивства та пустили за течією річки. Потім він був врятований та вихований королівською повитухою Аккі,

Більше того, Мойсей відомий як Законодавець, той, хто дав Десять Заповідей, Закон Мойсея.

«І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:

Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому раб­ства; нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.

Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді ниж­че землі;s не поклоняйся їм і не слу­жи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за прови­ну батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, 6 і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.

Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.

Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ні­якої справи ні ти, ні син твій, ні доч­ка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка]

худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; бо за шість днів ство­рив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спо­чив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.

Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

Не вбивай.

Не перелюбствуй.

Не кради.

Не говори неправдивого свід­чення на ближнього твого.

Не бажай дому ближнього тво­го; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічо­го, що у ближнього твого.

Весь народ бачив громи і по­лум’я і звук трубний, і гору, що ди­міла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік. 19 І сказа­ли Мойсею: говори ти з нами, і ми будемо слухати, але щоб не говорив з нами Бог, щоб нам не померти.

І сказав Мойсей народу: не бійте­ся; Бог [до вас] прийшов, щоб випро­бувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили.

І стояв [весь] народ віддалік, а Мой­сей вступив у морок, де Бог» (Друга книга Мойсея. Вихід 20:1-21)

Тим не менше, ідея, коли Закон передається від бога до пророка на високій горі є також доволі давнім мотивом. Мойсей це лише один з багатьох законодавців в історії міфології.

В Індії, великим законодавцем був Ману. На острові Крит, Мінос зійшов на гору Дикта, де Зевс дав йому священні закони. В цей же час в Єгипті був Місес, який приніс кам’яні скрижалі на яких були записані закони Божі.

Ману. Мінос. Місес. Мойсей.

Так само Десять Заповідей було взято прямісінько із 125го розділу єгипетської Книги Мертвих. Те, що в Книзі Мертвих зазначалося як «Я не вкрав» стало «Не кради». «Я не вбивав» стало «Не вбивай». «Я не брехав» стало «Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» і так далі.

Насправді, єгипетська релігія стала первинною фундаментальною базою для іудо-християнського богослов’я. Хрещення, життя після смерті, суд Божий, непорочне зачаття, смерть і воскресіння, розпинання на хресті, Ковчег Завіту, обрізання, спасителі, святе причастя, Великий Потоп, Пасха, Різдво, Свято Опрісноків та багато іншого. Все це є атрибутами єгипетської ідеології, яка передувала Християнству та Іудаїзму.

Юстин Мученик, який був одним з перших християнських істориків та прибічників, писав:

«Коли ми стверджуємо, що він, Ісус Христос, наш вчитель був зачатий без сексуального контакту, що його розіп’яли, він помер, потім воскрес і зійшов на небеса, то ми не вигадуємо нічого, щоб відрізнялося від вірувань тих, хто покланяється синам Юпітера»

В іншому своєму записі, Святий Юстин казав:

«Він був народжений дівою, що є також загальноприйнятим віруванням для Персея»

Очевидно, що Юстин і ранні християни знали наскільки християнство було схожим з язичницькими релігіями. Тим не менше, Юстин знайшов рішення. Він вважав, що все це справа рук диявола. Нібито, диявол все це передбачив до Христа і створив його образ у язичницькому світі.

Біблія це ніщо більше як астрологічно-теологічний літературний гібрид, такий самий, як майже всі релігійні міфі які існували до неї.

Насправді, принцип повторного перенесення певних характерних атрибутів в новий образ можна знайти навіть всередині самої книги.

В Старому Заповіті є історія про Йосипа. Йосип був прототипом Ісуса. Він був народжений через диво зачаття. Йосип мав 12 братів, Ісус мав 12 учнів. Йосип був проданий за 20 срібників, Ісус був проданий за 30 срібників. Брат «Іуда» продав Йосипа, учень «Іуда» зрадив Ісуса. Йосип розпочав свою службу у віці 30 років, Ісус почав свою службу у віці 30 років. Паралелі все далі продовжуються.

Більше того, чи є якесь небіблійні історичні свідчення про людину, яку звали Ісусом, сином Марії, який подорожував з 12 апостолами, зцілював людей і таке інше? В районі Середземного моря жила чисельна кількість істориків як впродовж так і після періоду життя Ісуса. Скільки з цих істориків задокументували цю особу? Жоден.

Проте, варто відзначити, що це не означає, що прибічники «історичного» Ісуса не заявляли протилежного.

Задля виправдання того, що Ісус насправді існував, зазвичай посилаються на чотирьох істориків. Перші три це Пліній Молодший, Светоній і Тацит. Кожен з їх записів містить у кращому випадку лише пару речень та єдине посилання на «Христоса» або Христа, що насправді є не іменем, а титулом, який означає «помазаний». Четверте джерело це Йосип Флавій і вже протягом багатьох століть було доведено, що це джерело є підробкою. Шкода, але на нього ще й досі посилаються як на правдиве.

Ви мабуть задумувалися над тим, що людина, яка воскресла з мертвих, на очах у всіх зійшла на небеса та здійснила ті чисельні дива, які їй приписують повинна була хоча б якось все-таки згадуватися в історичних записах. Але вона не згадується. А отже після аналізу всіх тогочасних свідчень існує дуже велика ймовірність того, що особи відомої як Ісус взагалі не існувало.

«Християнська релігія є лише пародією на поклоніння сонцю, де замість сонця помістили людину, яку назвали Христом і вшанували її так само як раніше шанували сонце»

Томас Пейн (1737-1809)

Реальність така, що Ісус був сонячним божеством гностичної християнської секти і так само як і багато інших язичницьких богів він був міфічною особою.

Правлячі політичні кола намагалися історизувати особу Ісуса задля соціального контролю населення. В 325 році н.е. в Римі, Імператор Костянтин Великий скликав Нікейський собор. Саме на цьому соборі було затверджено політично вмотивовані християнські доктрини.

Наступні рядки з Біблії не залишають ніяких сумнівів у спрямуванні таких реформ в інтересах правлячих кіл задля підкорення та контролю населення:

«Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи цареві, як вер­ховній владі» (Перше соборне послання святого апостола Петра 2:13)

«Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо не­має влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, про­тивиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страш­ні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Ро­би добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слу­га, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно но­сить меч; він - Божий слуга, мес­ник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зай­няті. Отже, віддавайте всім на­лежне: кому податок - податок; кому данину - данину; кому страх - страх; кому честь - честь» (Послання до римлян святого апостола Павла 13:1-7)

«Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібно до них блудодіяли і ходи­ли за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад, — так само буде і з цими мрійниками, що оскверня­ють плоть, зневажають начальс­тво і лихословлять високі власті» (Соборне послання святого апостола Іуди 1:7-8)

«Завантажуй раба роботою – і будеш мати спокій; послаб руки йому – і він буде шукати свободи» (Сирах 33:26)

«Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепе­том, у простоті серця вашого, як Христа, не з показною тільки прислужливістю, як чоловікоугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі» (Послання до ефесян святого апостола Павла 6:5-6)

«Раби, слухайте в усьому господарів ваших за плоттю, не для очей тільки прислуговуючи їм, як чоловікоугодники, але в простоті серця, боячись Бога. І все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду від Гос­пода одержите спадок, бо ви слу­жите Господу Христу» (Послання до колосян святого апостола Павла 3:22-24)

«Раби, що перебувають під ярмом, повинні вважати гос­подарів своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на ім’я Боже і вчення. Ті, які мають гос­подарів вірних, не повинні пово­дитися з ними недбало, бо вони браття; але тим більше повинні служити їм, що вони вірні і улюб­лені і благодіють їм. Навчай цьо­го і умовляй» (Перше послання до Тимофія святого апостола Павла 6:1-2)

«Рабів навчай кори­тися своїм господарям, догоджа­ти їм у всьому, не перечити, не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя на­шого Бога» (Послання до Тита святого апостола Павла 2:9)

«Нагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і влас­тям, були готові на всяке добре діло, нікого не лихословили, бу­ли не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей» (Послання до Тита святого апостола Павла 3:1-2)

«Ісус відповів їм: істинно, істин­но кажу вам, що кожен, хто чи­нить гріх, є раб гріха» (Від Іоана святе благовістування 8:34)

А відтак почалася довга історія релігійного кровопролиття та духовного обману. І вже протягом наступних 1000 років, Ватикан мертвою політичною хваткою тримав всю Європу, що привело до таких веселих часів як Темні віки разом з такими просвітницькими заходами як Хрестові походи та Інквізиція.

Варто зауважити, що в Біблії є рядки, які протиречать церковним догмам, оскільки людство тут називається не рабами, а синами або навіть спадкоємцями Божими:

«…коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти вси­новлення. А оскільки ви - сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа» (Послання до галатів святого апостола Павла 4:4-7)

«Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить госпо­дар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого» (Від Іоана святе благовістування 15:15)

«…наперед призна­чивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі…» (Послання до ефесян святого апостола Павла 1:5)

«У Ньому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призна­ченими за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї…» (Послання до ефесян святого апостола Павла 1:11)

«Ми ж, будучи синами дня, будьмо тве­резі, одягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії на спа­сіння…» (Перше послання до солунян святого апостола Павла 5:8)

Християнство разом з іншими подібними теологічними вченнями є історичним обманом. Ці релігії зараз служать для того, щоб відірвати наш вид від природного світу і навіть більше того, один від одного. Вони підтримують сліпу покору правлячим структурам. Вони знімають відповідальність з людей, стверджуючи, що "Бог" контролює все.

«…тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням» (Послання до филип’ян святого апостола Павла 2:13)

Як наслідок, страшні злочини можуть бути виправдані в ім’я божественних намірів.

Саме найгірше те, що все це зміцнює політичні правлячі кола, які використовували цей міф для маніпуляції та контролю над суспільством. Релігійний міф є одним з найбільш дієвих інструментів влади та контролю коли-небудь створених. Він служить психологічним підґрунтям з якого потім проростають інші міфи та обман.

Служителі церкви знали, наприклад, як працює банківський відсоток і доволі успішно ним користувались, таким чином збагачуючись та тримаючи суспільство в покорі. Про це написано ще в Біблії, у розділі Второзаконня (23:19-20):

«Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст; іноземцеві віддавай, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею».

Тим не менше з послабленням позиції церкви, почав з’являтися новий тип організації розуму, який характеризується появою людини мислячої, яка завжди перевіряє знання, здатна аналізувати та самостійно відрізняти добро від зла, базуючись на власному досвіді. Це тип людини, яка вкусивши райське яблуко стала подібною богам.

«…але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх («плоди дерева пізнання добра і зла» - примітка автора), розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Буття, 3:5).

«І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий. І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя» (Буття, 3:22-24).

Яким чином наближення до Бога робить нас грішними? Людина була гнана й вислана «обробляти землю» (прикута до безглуздої монотонної роботи) лише тому, що при наявності в неї знань, самостійного мислення та здатності відрізнити добро від зла виходячи з власного досвіду, вона може становити серйозну конкуренцію богам і досягнути вічного життя. Відтак логіка щодо корисності дотримання релігійних догм та релігійного способу мислення залишається сумнівною.

Біблійні цитати

Для розуміння християнського вчення наводимо деякі цитати з Біблії на які варто звернути увагу. Вони структуровані за смисловим навантаженням, яке міститься в них:

Цитати про життя

«Суєта суєт, сказав Екклазіаст, суєта суєт, - усе суєта!» (Книга Екклезіаста, або Проповідника 1:2)

«Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Книга Екклезіаста, або Проповідника 1:9)

«І якщо людина їсть і п’є, і бачить добре у всякі праці своїй, то це – дар Божий» (Книга Екклезіаста, або Проповідника 3:13)

«Отже побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це – доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?» (Книга Екклезіаста, або Проповідника 3:22)

«Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, - не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, - у що вдягнетеся.

«Душа більша за їжу, і тіло - за одяг. Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за пта­хів! Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? Отже, якщо і най­меншого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? Поглянь­те на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них» (Від Луки святе благовістування 12:22-27)

«А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Від Луки святе благовістування 12:48)

«Він ска­зав їм у відповідь: добре пророку­вав Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене» (Від Марка святе благовістування 7:6)

Поиск по сайту: